Проведене в дисертаційній роботі комплексне дослідження зовнішнього державного боргу, його місця у фінансовій системі держави та механізму управління й обслуговування зовнішнього державного боргу дозволили сформулювати ряд висновків теоретичного, методичного, організаційного та науково-практичного змісту, які відображають вирішення основних завдань дисертаційного дослідження відповідно до поставленої мети, а саме: 1. Встановлено, що державний борг є економічною категорією, що була предметом суперечок різних наукових шкіл. Сучасні теорії державного боргу знаходять своє відображення в декількох економічних і соціально-політологічних концепціях. Зокрема, виділено неокласичну, сучасну та політологічну школу державного боргу. Принципова різниця між першими двома підходами полягає в оцінці впливу на економіку податкової і боргової політики держави. Політологічна школа абстрагується від суто економічної дискусії і намагається пояснити зміни державної заборгованості через вплив політичних чинників. 2. Розкрито економічну природу та місце зовнішнього державного боргу в фінансовій системі держави. Визначено зовнішній державний борг як сукупність зобов’язань органів державної влади всіх рівнів перед нерезидентами за непогашеними позиками та нарахованими відсотками, а також зобов’язань підприємств, гарантованих органами державної влади. Встановлено, що зовнішній державний борг є важливою складовою фінансової системи держави. В дисертації проведене теоретичне дослідження місця зовнішнього державного боргу та його взаємозв’язки зі складовими фінансової системи держави. Це дозволило прийти до висновку, що операції по формуванню і погашенню зовнішнього боргу являють собою універсальний, багатобічний інструмент впливу на фінансову систему держави. 3. На основі проведеного аналізу головних причин виникнення дефіциту державного бюджету були виявлені та класифіковані основні чинники, що впливають на процеси формування зовнішнього державного боргу, які поділено на три групи: 1) фундаментальні; 2) локальні; 3) випадкові. Визначено, що до першої групи причин відносяться процеси і явища, що роблять систематичний вплив на всю сукупність фінансових потоків державного бюджету; до другої - явища, що роблять систематичний вплив на невелику групу фінансових потоків державного бюджету; до третьої групи відносяться явища, характер впливу яких на фінансові потоки державного бюджету нестійкий і, найчастіше, непередбачений. 4. Досліджено місце та закономірності розвитку зовнішнього державного боргу у фінансових системах зарубіжних країн і зроблено висновок, що зовнішній державний борг займає важливе місце у фінансовій системі будь-якої країни. Найбільше значення прямі міждержавні кредити у формуванні державного боргу розвинутих країн мали місце в 1950-х і 1960-х роках. Важливу роль у сучасній структурі зовнішньої заборгованості країн світу відіграють країни з перехідною економікою. Протягом 1990-х рр. всі країни з перехідною економікою характеризувалися порівняно високим рівнем зростання зовнішніх боргів. До особливостей управління зовнішнім державним боргом країн Центральної та Східної Європи віднесено проведення реструктуризації та відстрочки платежів по зовнішніх боргах, що полегшило фінансово-економічний стан цих країн насамперед на початковому етапі ринкових реформ, сприяло відновленню їх кредитоспроможності, стимулювало залучення нових джерел фінансування. 5. Проаналізовано особливості формування та сучасний стан зовнішнього державного боргу України, що дозволило прийти до висновку про динамічне зростання зовнішнього державного боргу в перші роки незалежності України, що було зумовлено складною фінансово-економічною ситуацією в державі, політичною нестабільністю, суперечливостями процесу економічних перетворень. Максимального свого значення державний борг України та його зовнішня складова досягли в 1999 р. Окремі відносні показники зовнішньої державної заборгованості України найбільше приблизилися до критичних меж також в даний період. Протягом 2000—2005 рр. вдалося покращити боргову ситуацію в країні, стабілізувати темпи зростання зовнішнього державного боргу та поліпшити рівень всіх боргових показників порівняно з 1999 р., що було пов’язано із загальним покращенням економічної та фінансової ситуації в країні та відповідними діями уряду України. 6. У роботі розкрито механізм управління та обслуговування зовнішнього державного боргу України. Під управлінням зовнішнім державним боргом запропоновано розуміти сукупність принципів, форм та методів цілеспрямованого впливу держави в особі уповноважених нею органів на об’єкти управління (стадії боргового процесу) з метою досягнення визначених економічних, політичних та соціальних цілей, забезпечення національної безпеки та гармонізації інтересів позичальників і закордонних кредиторів. Механізм управління зовнішнім державним боргом досліджено в розрізі трьох основних етапів: мобілізація зовнішніх фінансових ресурсів; використання залучених коштів; погашення та обслуговування державного боргу. Встановлено, що ефективне управління зовнішнім державним боргом на всіх етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної ситуації та досягнення економічного зростання в країні. 7. На підставі проведеного дослідження сучасних інструментів зовнішнього державного запозичення було класифіковано та проаналізовано їх основні форми і виявлено особливості їх використання та впливу на обсяг, вартість зовнішніх запозичень, умови їх надання, що дозволяє вдосконалити механізм управління зовнішнім державним боргом на етапі мобілізації позикових ресурсів. 8. Досліджено механізм реструктуризації зовнішнього державного боргу через використання таких боргових свопів як схеми “зовнішній борг – облігації”; “зовнішній борг – акції”; “зовнішній борг – експорт”; “зовнішній борг – внутрішній борг”; “зовнішній борг – екологія”; “викуп зовнішнього боргу”; “списання зовнішнього боргу”. З’ясовано, що реструктуризація є одним з основних напрямів активного управління боргом, інструментом удосконалення структури боргу в напрямі продовження терміну та зменшення вартості обслуговування. Доведено, що перспективним інструментом реструктуризації зовнішнього державного боргу України є схема “зовнішній борг - акції”, використання якої значно б розширило коло потенційних покупців і вплинуло б на кінцеву вартість підприємств, що приватизуються. 9. Запропоновано напрямки вдосконалення механізму управління зовнішнім державним боргом України, що зводяться до наступних: - удосконалити нормативно-правове забезпечення механізму управління зовнішнім державним боргом через розробку та прийняття Закону України “Про зовнішній борг України”; - для збереження економічної безпеки держави при виборі боргового джерела пріоритет повинен надаватися внутрішнім запозиченням; - мінімізація вартості боргу через залучення більш дешевих кредитних ресурсів; - реструктуризація зовнішнього державного боргу через випуск єврооблігацій чи залучення кредитів на більш вигідних умовах, що стосуються як вартості, так і термінів зовнішніх запозичень; - для запобігання зростання боргового навантаження встановлення твердого контролю над часткою кредитів із плаваючою процентною ставкою, а також кредитів, залучених на термін до одного року в загальному обсязі зовнішнього державного боргу України та встановлення лімітів за даними показникам; - використання свопових операцій, тобто операцій типу “борги в обмін на власність (акції)”. 10. Встановлено, що здійснення ефективного управління зовнішнім державним боргом передбачає розробку концепції такої боргової стратегії, в якій державний борг розглядатиметься не з позиції боргового тягаря на економіку України, а як інструмент економічного зростання в державі. Обгрунтовано, що зовнішні державні запозичення необхідні для забезпечення платоспроможності держави та досягнення економічного зростання. Важливим завданням стратегічного управління державним боргом є пошук оптимального співвідношення між борговим та податковим фінансуванням бюджетних видатків. 11. Побудовані моделі, які показують залежність зовнішнього державного боргу від рівня макроекономічних показників, дозволяють здійснити прогноз зовнішнього державного боргу України та використати дані розрахункові значення в процесі управління зовнішнім державним боргом України з метою забезпечення збалансованості бюджету та стабільності вітчизняної фінансової системи. | 