Досліджувана проблематика найширше висвітлена в народознавчій літературі фактографічними розвідками, які, поряд з іншим матеріалом, містять вартісні джерельні дані щодо народних вірувань про воду і її ритуального використання. Контекстно ці явища розглянуто й у наукових статтях і монографіях про окремі ділянки народної культури та узагальнюючих колективних працях про побут і традиції карпатських етнографічних груп. Кількість аналітичних робіт незначна й стосується розгляду лише деяких аспектів: загальної характеристики ритуальної знаковості чи окремих функцій води, її застосування в деяких обрядових контекстах. З-поміж багатьох праць, різних за характером, обсягом і повнотою емпіричних даних, способами й результатами аналізу, найґрунтовнішими є розсліди Д.Лепкого, В.Гнатюка, З.Кузелі, П.Богатирьова, Ф.Потушняка, М.Шмайди, Ю.Климця, З.Болтарович, С.Гвоздевич, Р.Кіся, О.Поріцької, В.Войтовича. Аналіз численних етнографічних і фольклорних відомостей засвідчує традиційне сприйняття горянами води як одного з елементів світотворення, першоджерела життя, магічного оберега, продуцента, символу чистоти, здоров’я, плідності та водночас хаотичну, небезпечну стихію, локус злих сил, межу між земним і потойбічним світами. В основі таких вірувань лежать ранньоміфологічні уявлення про воду як сакральну, магічну стихію, першосубстанцію, а також знання її природних здатностей, насамперед очищати, додавати сил і здоров’я, сприяти зціленню від низки хвороб. Звичаєво-ритуальне вираження таких поглядів пронизує різні сфери побутової і обрядової культури (хліборобство, скотарство, будівництво, сімейні та календарні обряди, народна медицина тощо). Більшість із них належать до певного типу чи виду магії (імітативна, контактна, катарсична, апотропеїчна, лікувальна, статева) і мають ірраціональний характер. Водночас у застосуванні окремих дій можна вбачати раціональне підґрунтя (вмивання “зі срібла”, водолікування, купання хворих немовлят у купелі з цілющих трав, ряд засобів народної ветеринарії). Дослідження символіки, семантики, спрямування широкого кола звичаєво-обрядових явищ дозволяє виділити такі основні знакові ритуальні функції води: очисну, оберегову, лікувальну, продукуючу. У багатьох випадках вони поєднуються, надаючи обряду амбівалентного значення (лікувально-очисного, катарсично-апотропеїчного тощо). Деякі чинності виявляють ширшу ритуальну функційність. Їхньою метою було не лише очищення, зцілення, оберігання, а й транслювання об’єкту ритуальної дії певних позитивних якостей через воду, яку наділяли медіаторною властивістю й нерідко “посилювали” вкладанням до неї різних магічних предметів. Характерною ознакою дослідженого комплексу звичаїв, обрядів і вірувань є їхнє значне територіальне поширення (у межах всього реґіону чи окремих районів), наявність інваріантів, добре збереження протягом тривалого часу (щонайменше до середини ХХ ст.), стійкість до іновацій та іноетнічних запозичень. Передусім ці явища зумовлені певними природно-соціальними факторами, які сприяли живучості народних традицій і консервації побутово-обрядової архаїки на теренах Карпат. Пласт карпатських обрядів і вірувань, пов’язаних з водою, охоплює різні за функціями, семантикою й генезою явища, які в традиціях жителів кожного етнографічного району вирізняються локальною специфікою та водночас мають питомі реґіональні і загальноетнічні риси, що споріднюють їх із традиціями жителів суміжних теренів і загалом всієї України, багатьох слов’янських та інших народів Європи. До найсамобутніших реалій, що побутували в тих чи інших районах Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини і загалом в реґіоні, належать: деякі своєрідні обрядодії перед початком перших оранки й сівби; широке магічне застосування води в полонинському побуті й ветеринарії; особливі способи викликання дощу і вибору місця для будівлі, криниці; ритуальне вмивання членів родини під час різних календарних свят; використання з ритуальною метою води, в якій готували чи обмивали деякі сакральні предмети; ритуальне очищення водою в обрядах “прощ” (у родильній, весільній, похоронній, будівельній звичаєвості); весільний обряд “митвин” наречених; магічні дії з водою у звичаях, пов’язаних з полегшенням агонії, і т.ін. Одна з особливих рис комплексу розглянутих явищ – поєднання, співіснування, дублювання в різних контекстах елементів народної та християнської традиції. Такий синкретизм, насамперед, виявляється в обрядодіях, приурочених до свята Йордану, Великодня, першого вигону худоби, будівництва, хрещення дитини тощо, широкому використанні в народній традиції свяченої води. Порівняльно-історичний зріз різних пластів архаїчної міфоритуальної традиції показав, що чимало світоглядних і обрядових явищ зародилось у давньо- і праслов’янські часи чи навіть в епоху первісності й зберегло свою тяглість у лоні новітньої культури українців та інших етносів. Найархаїчнішими збереженими у горах реаліями є: залишки давніх міфологічних уявлень про воду і її символіку; застосування води у скотарській, аграрній, метеорологічній магії; наявність в окремих контекстах гідромантичних обрядодій; здійснення ритуалів біля водойм та власне обрядове купання у водоймах; вербальний супровід обрядів замовляннями тощо. Польові розсліди показують, що чимало таких явищ побутує й нині, зберігаючи свою традиційну ритуально-світоглядну основу. Це, зокрема, низка обрядодій з водою в господарській сфері і календарній звичаєвості горян, ряд елементів традиційного родильного, весільного, похоронного обрядів, деякі звичаєві настанови щодо зберігання й вживання води в щоденному побуті та в ритуальний час. Водночас під впливом низки соціокультурних чинників упродовж ХХ ст. багато звичаїв і обрядів віджили, втратили традиційні світоглядні вмотивування чи зазнали переосмислення під дедалі більшим впливом релігійної традиції чи раціонального світогляду. Так, майже не збереглись дотепер давні космогонічні уявлення про воду, обряди викликання дощу, звичаї купання обрядового хліба, йорданського вмивання (купання) на ріці та ін., а обряди обливання водою на Великдень, вмивання рук породіллі і повитусі, заборона купатися до Івана Купала тощо втратили свою первісну семантику. |
