Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філософські науки / Соціальна філософія та філософія історії


45. Рибка Наталія Миколаївна. Єдиний освітній простір як інтегративна система: соціально-філософський аспект: дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / Південноукраїнський держ. педагогічний ун-т (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського. - О., 2005.



Анотація до роботи:

Рибка Н.М. Єдиний освітній простір як інтегративна система: соціально-філософський аналіз. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) ім. К.Д. Ушинського, Одеса, 2005.

Дисертаційне дослідження присвячене розкриттю соціально-філософського змісту єдиного освітнього простору. Визначені витоки, особливості формування, сучасний стан, перспективи розвитку єдиного освітнього простору в Україні та в усьому світі, а також філософськи осмислюється суть і особливості трансформації системи освіти України у зв'язку з реалізацією політики євроінтеграції.

Набув подальшого розвитку інституційний підхід щодо вивчення єдиного освітнього простору. З'ясовано, що єдиний освітній простір це новітній соціальний субінститут у межах інституту освіти. Показано місце поняття “єдиний освітній простір” серед філософських категорій ("простір та час", "соціальний простір") та загальнонаукових термінів ("освітній простір)". Зазначено, що загальнонаукове поняття ЄОП має походження від таких філософських категорій, як “простір та час”, “соціальний простір” та “соціальний час”. Стверджується, що створення єдиного освітнього простору на підставі принципу "безперервності освіти" з'явилося відповіддю на глобальні інституційні трансформації.

Встановлено, що системоутворюючим фактором єдиного освітнього простору є інтеграція систем освіти внаслідок економічної глобалізації. Доведено, що засадами появи такого феномена, як єдиний освітній простір є певний рівень розвитку економіки та технологій, культури та суспільної свідомості.

Зроблений висновок, що формування єдиного освітнього простору повинно здійснюватись еволюційним шляхом, тобто вслід за стабілізацією економіки, удосконаленням сфери матеріального виробництва та становленням національної самовизначенності України.

У дисертації подане вирішення наукового завдання, яке полягає у розкритті соціально-філософського змісту ЄОП та виявлення перспектив його формування в умовах трансформування інституту освіти в Україні. Наукові результати дослідження, а також перспективи подальшої розробки теми роботи, містяться у таких положеннях:

1. Теоретико-методологічні підходи до визначення поняття ЄОП дозволили виокремити такі групи змістів, якими наділяють поняття ЄОП: 1) за засобом визначення ідеї єдності, цілісності і в сфері освіти, і в інших галузях суспільного буття, в поняттях; 2) за галуззю – нормативні документи, наукові праці з різних дисциплін, присвячені проблемі ЄОП; 3) за національними особливостями сприйняття ЄОП; це, у свою чергу, дозволило виявити та конкретизувати групу тотожних з поняттям ЄОП, але не взаємозамінних понять – світовий освітній простір, міжнародний освітній простір, європейський освітній простір, європейська зона вищої освіти.

Поняття ЄОП визначено завдяки розкриттю змісту понять "світовий освітній простір", "міжнародний освітній простір", "Європейський освітній простір", "Європейська зона вищої освіти", "Європейський простір вищої освіти", "ЄОП слов'янських держав", "Євразійський освітній простір", ЄОП СНД та ін. як таких, що певною мірою, у різних ракурсах, розкривають сутність ЄОП. Згідно з цим, поняття ЄОП охоплює все різноманіття проявів та локального розташування інституційних перетворень освіти. Методологічно перспективним є інституційний підхід до визначення змісту ЄОП.

2. Поняття ЄОП, по-перше, включене до системи таких філософських категорій, як “простір та час” – “соціальний простір”. По-друге, видоутворюючі ознаки "освітній" та “єдиний” конкретизують поняття ЄОП до позначення відбиття на освітній сфері загальних світових глобалізаційних тенденцій (а не тільки об'єднання освітніх систем Європи, або систем освіти країн колишнього СРСР). Таким чином, ми визначили ЄОП як ОП, який сформований з додержанням всіх вимог глобалізаційних процесів.

Системоутворюючим фактором ЄОП є інтеграція систем освіти внаслідок економічної глобалізації. Цей процес виявляється таким, що суттєво впливає на державну політику України, а саме на освітню політику, істотно трансформуючи систему освіти.

3. На підставі здійсненого інституційного аналізу з'ясовано, що ЄОП знаходиться у процесі становлення.

Етапам інституціоналізації "виникнення потреби, задоволення якої вимагає спільних організованих дій" та "формування загальних цілей" відповідають такі події: в 60-70-і роки ХХ ст. зафіксована "криза освіти" на світовому рівні, поява дисципліни "філософія освіти", що визначили значення функцій освіти та окреслили її перспективи.

Наступні етапи інституціоналізації ЄОП – "поява соціальних норм і правил у ході стихійної соціальної взаємодії, що здійснюється методом спроб і помилок", "поява процедур, зв'язаних з нормами і правилами" та "інституціоналізація норм і правил, процедур, тобто їхнє прийняття, практичне застосування", – розгортались впродовж останніх сорока років – з 1957 р. (Римська угода), а зараз відбувається у багатьох напрямках, зокрема це "Болонський процес", "ЄОП СНД". Підкреслено, що ідея ЄОП інституційно реалізована не повністю ані на локальному, ані на глобальному рівнях, не створена системи санкцій для підтримки норм і правил, диференціювання їхнього застосування в окремих випадках, система статусів і ролей, які охоплюють усіх без винятку членів інституту. Тому ЄОП представляє субінститут у складі інституту освіти, що виникає для здійснення особливих завдань – адаптації системи освіти до вимог світу, що інтенсивно глобалізується.

Показано, що характерною рисою процесів трансформування освіти є те, що вони: по-перше, набули глобального масштабу, по-друге, принципово змінюють національні системи освіти. В результаті цього відбувається формування ЄОП: але зазнають змін, переважно, вищі навчальні заклади, тобто у сфері масової професійної вищої освіти. Це пов'язано із економічною ідеологією глобалізації, згідно з котрою освіта розглядається як сфера виробництва.

ЄОП – інтегративна система, субінститут у межах інституту освіти. Виникнення ідеї ЄОП пов'язане із світовими процесами економічної глобалізації, які висунули перед світовою спільнотою особливі завдання щодо трансформування систем освіти. Реалізація завдань системи освіти здійснюється шляхом створення окремих міжнародних законотворення у галузі освіти (Болонський процес, формування ЄОП СНД), створення міжнародних установ (ЮНЕСКО та його дослідницькі установи: Міжнародне Бюро освіти в Женеві, Міжнародний інститут планування освіти в Парижі, Інститут освіти в Гамбурзі; Світовий банк, Центр освітніх досліджень та інновацій (CERI), Організація економічної співпраці та розвитку (OECD), Департамент освіти Ради Європи та багато ін.), що регулюють відносини у сфері освіти.

Оскільки трансформації, що відбуваються у всьому світі та на всіх рівнях, притаманні сучасності, то й ЄОП, у певному сенсі, є проектом всесвітньої цілісної освітньої системи, і цей проект тільки починає здійснюватись та впроваджуватись.

4. Завдяки соціально-філософському аналізу генези ЄОП з'ясовані механізми впливу глобальних трансформаційних тенденцій на створення ЄОП – це втілення принципу “безперервності" в системі освіти. Рух у бік створення ЄОП на засадах безперервності є відповіддю на радикальні зрушення у світовому товаристві останніх десятиріч, пов'язаних зі зміною структури виробництва, інтернаціоналізацією громадського життя, розвитком нових технологій, рухом до інформаційно орієнтованого світу. В умовах значних соціальних змін підсилюється потреба людей в безперервному відновленні знань і умінь.

5. Соціальні чинники впливу економіки та інформаційних технологій на ЄОП це –глобальні та інтенсивні процеси формування єдиного економічного та інформаційного просторів. Процеси формування єдиного економічного та інформаційного просторів викликають потребу формування ЄОП та суттєво впливають на ЄОП, вимагаючи максимальної скоординованості дій між освітою та всіма галузями виробництва.

Динаміка ринку праці, яка викликана економічною глобалізацією, таким чином впливає на освітню галузь, що створює потребу у суттєвих інституційних змінах, тобто створенні ЄОП.

Як одна із галузей економіки, інформаційні технології є одним із потужніших факторів, що сприяють створенню ЄОП. Але інформаційні технології самі по собі не є системоутворюючим фактором ЄОП, а лише сприяють активізації, оптимізації інтегративних процесів в освіті.

Наслідки взаємодії ЄОП та економіки виявляються об'єктивно суперечливими. Більш глибока безпосередня інтеграція системи освіти з бізнес-структурами, з виробництвом, вимагає максимальної скоординованості дій між освітою та галузями виробництва. Але при цьому ЄОП виступає суто як сфера виробництва, що викликає максимальну прагматизацію і, як наслідок, відбувається послаблення гуманітарної функції освіти. Розуміння освіти тільки як галузі виробництва суперечить задекларованим гуманістичним принципам ЄОП. Тому рекомендується інтегрування в ЄОП країн із порівнюваними станами розвитку економіки, інформаційних та інших технологій.

6. Виключного значення надається збереженню національної мови при створенні ЄОП у контексті розгляду культурної інтеграції. Аналіз процесів інтернаціоналізації та диференціації освіти довів, що виявлені внутрішні суперечності мають загальний діалектичних характер та є рушійними силами розвитку ЄОП. Згідно з внутрішньою діалектикою процесів інтернаціоналізації та диференціації освіти можна констатувати їх неоднозначний вплив на суспільство при створенні ЄОП. Отже, в разі неприродного, вимушеного характеру процеси інтернаціоналізації освіти можуть сприяти появі ворожнечі між народами. З іншого боку, процеси диференціації в освіті відкривають можливість становлення нації, вільного розвитку національної мови, консолідації, зростанню, зміцненню держави, а разом з тим – покращенню рівня життя, а також забезпечення соціальних прав та конституційних гарантій для кожного громадянина. ЄОП, отже, набуває об'єктивного значення і, як наслідок, забезпечує високі стандарти життя.

Тому для розв'язання національно-мовних проблем рекомендується здійснювати диференційований підхід до міждержавного та внутрішньодержавного рівнів національно-мовної політики України при входженні до ЄОП. Створення ЄОП як феномену культурної інтеграції викликає загострення національних проблем, а дотримання принципу конкретності істини стає необхідним інструментом для їх вирішення.

Таким чином, інтегрування в ЄОП виявляється доцільним лише у разі входження у ЄОП країн із порівнюваними станами розвитку не тільки економіки та інформаційних та ін. технологій, а й станом сфери культури, рівнем національного самовизначення.

Список опублікованих праць за темою:

  1. Рыбка Н. Современный экологический кризис и кризис системы образования: методологический аспект взаимодействия // Перспективы.– 1999.- № 2–3(7-8). – С.33–38.

  2. Рибка Н.М. Значення національної мови при входженні України до єдиного освітнього простору" // Наукове пізнання: методологія та технологія. – 2003. – №2(11). – С. 122–128.

  3. Рибка Н.М. Механізми впливу глобальних трансформаційних тенденцій на створення єдиного освітнього простору // Перспективи. – 2004. – № 1 (25). – С.39–45.

  4. Рибка Н.М. Змістовий аналіз поняття "єдиний освітній простір" // Перспективи. – 2004. – №2–3(26-27). – С. 82–88.

  5. Рибка Н.М. Структура поняття “єдиний освітній простір” // Культура народов Причерноморья. – 2004. – № 51. – С. 139–142.

  6. Рыбка Н.Н. Проблемы новых технологий // Тези міжнародної науково-практичної конференції "Молодежь третьего тысячелетия: гуманитарные проблемы и пути их решения". – Одеса, 2000. – С. 35–38.

  7. Рибка Н.М. Аналіз поняття "єдиний освітній простір" // Тези міжнародної науково-практичної конференції "К.Д. Ушинський і сучасність: пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти". – Одеса, 2004. – С.54–57.

  8. Рибка Н.М. Викладання гуманітарних дисциплін в умовах сучасної освітньої політики // Матеріали ІХ Міжнародної науково-методичної конференції "Удосконалення підготовки фахівців". – Ред кол.: В.С. Дорофєєв (голова), Є.В. Вітвіцька (заст. гол.), Н.Г. Остапенко (відп. секр.). – Одеса, Астропринт, 2004. – С. 219–220.