Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Сільськогосподарські науки / Загальне землеробство


Новак Андрій Васильович. Умови вирощування та продуктивність ріпаку ярого після різних попередників у правобережному Лісостепу України : Дис... канд. с.-г. наук: 06.01.01 / Уманський держ. аграрний ун-т. — Умань, 2003. — 175арк. — Бібліогр.: арк. 139-160.



Анотація до роботи:

Новак А. В. Умови вирощування та продуктивність ріпаку ярого після різних попередників у правобережному Лісостепу України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.01 – загальне землеробство. – Національний аграрний університет, Київ, 2003.

В дисертації представлені результати досліджень стосовно впливу таких попередників, як пшениця озима, ячмінь ярий, горох, кукурудза на зерно, цукрові буряки, соняшник, ріпак ярий на зміну агрофізичних властивостей ґрунту, запасів доступної вологи, біологічної активності та поживного режиму, фітосанітарного стану посівів ріпаку ярого та аналіз зв’язку названих попередників з формуванням врожаю та продуктивністю посівів ріпаку ярого в умовах правобережного Лісостепу України з метою отримання високоякісної і конкурентноспроможної продукції.

Розраховано економічну ефективність вирощування ріпаку ярого залежно від досліджуваних попередників.

За результатами досліджень розроблено і рекомендовано виробництву кращі попередники для ріпаку ярого.

В дисертації викладено теоретичне узагальнення і практичне вирішення наукової задачі щодо ефективного розміщення ріпаку ярого в сівозміні на чорноземі опідзоленому важкосуглинковому правобережного Лісостепу України, що проявляється в наступному:

1. Попередники впливали на складення орного шару під посівами ріпаку ярого. Щільність 30-сантиметрового шару ґрунту протягом вегетаційного періоду поступово збільшувалась від 1,18 до 1,28 г/см3 після всіх попередників, виходячи за межі оптимальних параметрів лише у винятково посушливому на час збирання ріпаку ярого 2001 році. Причому закономірних змін щільності ґрунту в орному шарі при вирощуванні культури після стерньових і просапних попередників нами не встановлено.

2. Коефіцієнт структурності 30-сантиметрового шару ґрунту був вищий проти контролю на 0,18–0,31 після гороху і пшениці озимої, і нижчий на 0,61–0,82 – після просапних попередників.

3. Водостійкість структурних агрегатів ґрунту на час квітування ріпаку ярого при вирощуванні після різних попередників за висхідною розміщувалась в такій послідовності: соняшник, цукрові буряки, кукурудза на зерно, ячмінь ярий, пшениця озима, ріпак ярий, горох.

4. Кращий водний режим на посівах ріпаку ярого серед відносно раніше зібраних попередників забезпечують горох і зернові колосові культури, а серед пізніше зібраних – кукурудза на зерно. Повторні посіви ріпаку ярого за умовами вологозабезпеченості рослин ріпаку мало відрізняються від кращих варіантів досліду.

5. Запаси нітратного азоту після гороху були більшими на 1,5 –2,1 мг/кг по відношенню до просапних попередників лише на час сівби ріпаку ярого. Зміни вмісту кислоторозчинного фосфору та обмінного калію в ґрунті під впливом попередників були подібні змінам вмісту азоту, але менш виражені.

6. Попередники найбільше різнились за кількістю післязбиральних кореневих та надземних решток, маса яких коливалась від 9,8 ц/га сухої речовини після цукрових буряків до 48,6 після пшениці озимої.

За надходженням в ґрунт основних елементів живлення з рослинними рештками можна виділити групу попередників найбільшої кількості – соняшник та пшениця озима (65,2–66,0 кг/га). Кукурудза на зерно, ріпак ярий, горох та ячмінь ярий забезпечували середню кількість надходження в ґрунт азоту, фосфору та калію – в межах 44,6–59,2 кг/га, а найменше їх надходило з рештками цукрових буряків – 32,3 кг/га.

7. Водні витяжки з рослинних решток цукрових буряків і ріпаку в умовах лабораторного досліду токсично впливали на схожість насіння і початковий ріст рослин ріпаку ярого, а водні витяжки з рослинних решток інших попередників стимулювали проходження цих процесів.

8. Індекс інтенсивності розкладу лляної тканини в ґрунті під посівами ріпаку після гороху, ріпаку ярого, кукурудзи на зерно, пшениці озимої, ячменю ярого, соняшнику і цукрових буряків, який становив відповідно 1,00; 0,94; 0,92; 0,88; 0,83; 0,76 і 0,72. При цьому швидкість розкладання рослинних решток попередника більше залежала від вмісту в них азоту, а целюлози – від ґрунтового середовища, зумовленого попередниками і умовами погоди.

9. Після всіх попередників у посівах ріпаку відмічався змішаний тип забур’яненості з перевагою малорічників. Найбільшою кількістю бур’янів протягом всіх років виділялись повторні посіви, хоча високий рівень забур’яненості спостерігався і після інших попередників суцільного способу сівби, з яких на 10–37% чистішими були посіви ріпаку ярого після пшениці озимої. В повторних посівах ріпаку ярого та після гороху і ячменю підвищувалась частка гірчиці польової, а після просапних попередників – частка лободи та багаторічних коренепаросткових бур’янів.

10. В посівах ріпаку ярого на час сходів небезпеку для культури представляли хрестоцвітні блохи /Phyllotreta undulata /, а на час квітування – ріпаковий квіткоїд /Meligethes aeneus/ та капустяна попелиця /Brevicoryne brassicicae/. Найбільше заселення цими шкідниками було на повторних посівах ріпаку.

11. Найбільшу надземну масу в фази стеблування, бутонізації, квітування та достигання формував ріпак ярий при розміщенні після гороху, а найменшу – в повторному посіві, де й урожайність насіння була найнижчою. Найвищу врожайність насіння ріпаку ярого одержано після пшениці озимої, гороху та ячменю. За рівнем врожаю насіння ріпаку серед просапних кращими попередниками слід вважати кукурудзу і цукрові буряки.

12. Збір олії визначався, основним чином, рівнем врожайності та був найвищий у середньому за три роки при розміщенні ріпаку після пшениці озимої (7,1ц/га), на 0,2–0,3ц/га менший – після гороху і ячменю, а після соняшнику і ріпаку ярого він знижувався відповідно на 1,6 і 1,9 ц/га.

13. Найвищі показники економічної ефективності забезпечили посіви ріпаку ярого після зернових колосових попередників і гороху. Вирощування ріпаку в повторних посівах та після соняшнику хоч і дає можливість отримати незначні прибутки, але знижує рівень рентабельності в порівнянні з кращими варіантами на 28–37 %.

Публікації автора:

  1. Новак А. В. Забур’яненість посівів ярого ріпаку залежно від попередників // Зб. наук. пр. Уманської державної аграрної академії. – Умань, 2001.– Вип. 53.– С.49–53.

2. Новак А. В., Єщенко В. О. Біологічна активність грунту та продуктивність посівів ярого ріпаку залежно від попередників // Зб. наук. пр. Уманської державної аграрної академії. – Умань, 2002.–Вип. 55.–С. 42–49 (відбір зразків, проведення польових досліджень, математична обробка даних, узагальнення результатів досліджень, підготовка до друку).

3. Новак А. В., Єщенко В. О. Умови вологозабезпеченості посівів ярого ріпаку після різних попередників //Зб. наук. пр. Інституту землеробства південного регіону УААН “Актуальні проблеми ефективного використання земель.”– Херсон, 2002.–№3.–С.72–76 (відбір зразків, проведення польових досліджень, математична обробка даних, підготовка до друку).

4. Новак А. В., Каричковська Г.І., Єщенко В. О. Забур’яненість посівів ярого ріпаку залежно від попередників і фонів азотного живлення // Захист рослин.–2002.– №10.– С.10–11 (відбір зразків, математична обробка даних).

5. Новак А. В. Кореневі та надземні рештки попередників ярого ріпаку як джерело поповнення ґрунту органічною речовиною // Зб. наук. пр. Вінницького державного аграрного університету. – Вінниця, 2002.– №12.– С. 72–74.

6. Новак А. В. Розклад рослинних решток під ярим ріпаком // Агрохімія і ґрунтознавство (спецвипуск до VІ з’їзду УТГА): Зб. наук .пр. – Харків, 2002. – Кн.3.– С.261.

7. Єщенко В. О., Новак А. В. Алелопатична дія водних витяжок з попередників на проростання і початковий розвиток ярого ріпаку // Зб. наук. пр. Уманського державного аграрного університету. (спецвипуск до 160-річчя навчального закладу): Зб. наук. пр. – Умань., 2003.– С.589-591 (проведення лабораторного досліду, фотографування отриманих результатів, математична обробка даних, підготовка до друку).

8. Новак А. В. Ярий ріпак – важлива олійна та кормова культура //Матеріали міжвузівської науково–практичної конференції “Десять років незалежності України: шляхами державотворення”.– К., Нічлава, 2001.– С. 124–127.