У дисертаційній роботі на практичному та теоретичному рівнях вирішено актуальне наукове завдання щодо вдосконалення механізмів формування та реалізації державної політики у сфері протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу та наркоманії, яке базується на проведенні ґрунтовного наукового аналізу. Отримані та узагальнені результати дослідження, апробація їх на численних заходах, а також використання у практиці державних та недержавних організацій доводять, що вихідна методологія, яка є основою дослідження, правильна, мета досягнута, поставлені завдання виконані, а гіпотеза підтвердилася. На підставі отриманих результатів сформульовано певні висновки та запропоновано практичні рекомендації. 1. Здійснено аналіз теоретичних та методологічних основ з означеної проблематики, який засвідчив, що комплексні науково-теоретичні дослідження стосовно механізмів формування та реалізації державної політики у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та наркоманії дотепер не були предметом спеціального вивчення, хоча значна частина надавалася вивченню окремих його аспектів. На підставі систематизації фахової літератури визначено найбільш розроблені напрями досліджень в означеній сфері, зокрема медичний, соціально-економічний, правовий, освітній тощо. З’ясовано, що менш дослідженими є державно-управлінський та фінансовий напрями. Віддаючи належне результатам проведених наукових досліджень, констатуємо, що наявні роботи методологічно розрізнені, базуються на різних науково-теоретичних теоріях та підходах, відмічається неузгодженість понятійно-категорійного апарату. 2. Охарактеризовано особливості поширення епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу та наркоманії, що полягають у неефективності використання звичних заходів профілактики відомих на сьогодні інфекцій, що утруднює прогнозування подальшого розвитку епідемії; формуванні домінуючої частки ВІЛ-інфікованих осіб за рахунок споживачів ін’єкційних наркотиків, особливо осіб молодого віку; зростанні кількості жінок, зокрема вагітних, що живуть з ВІЛ та, відповідно, дітей, народжених ними. Незважаючи на визнання протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу та наркоманії одним із пріоритетів державної політики у сфері охорони здоров’я та соціального розвитку в Україні, стабілізувати темпи поширення епідемії поки-що не вдалося. Виокремлено етапи поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу на Україні: поодинокі випадки (1987 – 1994 рр.), сконцентрованість інфікування у групі СІН (1995 – 1997 рр.) та поширення інфекції серед загальної частини населення (з 1997 р. – дотепер). Визначено наслідки епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу на основі проведених досліджень в Україні, які вказують на їх важливу роль у погіршенні демографічних та соціально-економічних показників у державі. Між політикою економічного розвитку та наслідками епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу взаємообернена залежність: з одного боку, вони впливають на економічну стабільність у державі, з іншого – у значній мірі залежать від неї. 3. Досліджено, що формування стратегії державної політики протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу та наркоманії як на загальнодержавному, так і регіональному рівнях базується на використанні міжнародних рекомендацій та передбачає узгодженості трьох основних механізмів державного управління, а саме: інституційного, нормативно-правового та фінансового. Аналіз нормативно-правових актів показує, що українське законодавство стосовно ВІЛ-інфекції/СНІДу загалом відповідає керівним принципам ООН і кращим міжнародним стандартам щодо прав людини. Проте, значна їх частина недостатньо якісно розроблена на проектній стадії, що призводить до утворення внутрішніх колізій як усередині самих нормативних актів, так і між ними та їх реалізацією. Констатуємо, що сьогодні Україна не виконує взяті міжнародні зобов’язання, що підтверджено розробленими запропонованими моделями. Висока достовірність виведених залежностей (коефіцієнт детермінації R2 = 0,96 0,99) підтверджує можливість їх практичного використання. 4. Проведено аналіз ефективності використання коштів державного та місцевого бюджетів на заходи протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу. Зазначаємо, що цей процес є ускладненим, оскільки виділені кошти не захищені окремим рядком в розподілі видатків. Недостатній рівень моніторингу за виконанням заходів Програм призводить до неефективного використання коштів для досягнення основної мети. З’ясовано, що кошти виділяються в основному на лікування та профілактику ВІЛ-інфікованих, частково на покращення адміністрування, однак, жодне з джерел фінансування не виділяє коштів на соціальний супровід чи соціальний захист ВІЛ-інфікованих, мізерна частка виділяється на дітей-сиріт чи уразливих дітей. Обсяг виділених коштів з місцевих бюджетів на заходи подолання епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу та утримання медичних установ не забезпечують повноцінних умов лікування хворих. 5. Останнім часом в Україні все більше уваги надається впровадженню передового досвіду зарубіжних країн у протидії наркоманії та епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу. Використання та адаптація досвіду таких країн як Німеччина (пріоритетність реалізації державної політики недержавним сектором), Нідерланди (базування політики на принципах “зменшення шкоди”), Литви (впровадження “програм замісної терапії”) для України. в контексті Львівської чи будь-якої іншої області сприятиме підвищенню розвитку надання різних соціально-медичних послуг та вирішенню назрілих проблем у цій сфері, 6. Вивчено особливості формування державної політики у Львівській області, що ґрунтується на низьких показниках епідемічного процесу щодо ВІЛ-інфекції. Проте, розроблені моделі прогнозу лише за цими показниками показують їх зростання у найближчій перспективі навіть за оптимістичним розвитком. Достовірність виведених залежностей таких моделей R2 = 0,89 0,97 вказує на високу ймовірність поширення епідемічного процесу за найпесимістичнішим розвитком. Відносно благополучна ситуація щодо протидії поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу у 2006-2007 рр. у Львівській області не підтверджується також комплексним системним аналізом п’яти епідеміологічних показників, відтак є складною. Запропоновано вдосконалити спеціальні механізми формування та реалізації державної політики на основі впровадження замісної терапії у Львівській області, розширення доступу до добровільного консультування та тестування, удосконалення заходів різних видів профілактики та інших. Аналіз механізмів формування та реалізації державної політики у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та наркоманії на прикладі Львівської області засвідчує формальний підхід до профілактики цих негативних явищ у суспільстві. Наявність складної та необґрунтованої координації у Львівській області створює передумови до неефективності реалізації державної політики, а також свідчить про “важливість” вирішення таких питань для регіону. 7. Основою запропонованої стратегії протидії ВІЛ-інфекції / СНІДу у Львівській області є парадигма, зміст якої полягає у необхідності об’єднання зусиль усіх суб’єктів спільноти щодо формування та реалізації виваженої єдиної політики, спрямованої на прогнозування та попередження негативних явищ, що сприятиме сповільненню темпів поширення інфекції, а також на ліквідацію наслідків. Стратегія містить підготовку і впровадження управлінських рішень через визначення показників, пріоритетів і напрямів, сформованих у відповідних програмах шляхом модернізації організаційної структури та вдосконалення правових, фінансових та інформаційних механізмів. Формування стратегії протидії наркоманії на місцевому рівні повинно також враховувати регіональні особливості поширення наркотиків та профілактики наркоманії, що продемонстровано на прикладі незаконної реалізації трамадолу. Першочерговим заходом у протидії немедичному вживанню отруйних та сильнодіючих лікарських засобів має бути організаційне вдосконалення контролю за створенням, виробництвом, якістю та реалізацією лікарських засобів і виробів медичного призначення, а також підвищення вимог регулятивних нормативно-правових актів щодо умов господарської діяльності, пов'язаної з такими засобами. У боротьбі з незаконним обігом наркотичних речовин у Львівській області особливу увагу необхідно звернути на діяльність приватних аптек. 8. З’ясовано, що утворення та розвиток мережі громадських організацій стало однією з причин привернення уваги суспільства до проблем поширення ВІЛ-інфекції. Вагомим недоліком є відсутність програм спільних дій, розпорошеність зусиль та коштів, недостатній рівень співпраці державних і недержавних організацій. З’ясовано, що наявна мережа неурядових організацій у сфері профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу потребує збільшення кількості цих організацій та розширення напрямів їх роботи. 9. Розроблено практичні рекомендації з урахуванням основних результатів проведеного дослідження для покращення результативності державної політики у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та наркоманії, зокрема: – розробляти національні та регіональні заходи на основі чітко сформульованої мети та завдань, ґрунтуючись на достовірних даних та використанні передового зарубіжного досвіду; посилити реалізацію національних програм у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та наркоманії обгрунтованими фінансовими та організаційними ресурсами; розробити методику ефективності втілення державних програм чи регіональних заходів; покращити громадський контроль за виконанням державних зобов’язань, активно залучаючи потенціал недержавних організацій; розробити плани стійкої та всеохоплюючої діяльності, не обмежуючись короткотерміновими планами; удосконалити спеціальні механізми формування та реалізації державної політики у сфері протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу та наркоманії. | 