Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Історичні науки / Етнологія


Курінна Марина Андріївна. Традиційна культура та побут чехів Північного Приазов'я останньої чверті ХIХ ст. - ХХ ст. (на матеріалах с. Новгородківка Мелітопольського району Запорізької області). : Дис... канд. наук: 07.00.05 - 2009.



Анотація до роботи:

Курінна М.А. Традиційна культура та побут чехів Північного Приазов’я останньої чверті ХIХ ст. – ХХ ст. (на матеріалах с. Новгородківка Мелітопольського району Запорізької області). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.05 – етнологія. – Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, Київ, 2009.

У дисертаційному дослідженні на основі аналізу наукових джерел та власних спостережень автора обґрунтовується думка, що нові умови проживання чеських переселенців в Північному Приазов’ї – географічні, соціально-еконо-мічні, близькість українського, російського, болгарського, німецького оточення – привели до формування в сфері духовної та матеріальної культури колоністів локальних етнокультурних особливостей. Набув своєрідності традиційний побут, зазнала впливу міжетнічної інтеграції обрядова культура, зокрема родинні й календарні звичаї та обряди.

У дисертації вперше комплексно досліджено чеське поселення Чехоград: проаналізовано етапи переселення чехів з їх історичної батьківщини спочатку в Крим, а пізніше у Північне Приазов’я, простежено соціально-економічний розвиток переселенців, починаючи з 70-х рр. ХІХ ст. до кінця ХХ ст. На базі експедиційних досліджень автором дисертаційної роботи було зафіксовано традиційні чеські звичаї, пов’язані з календарною та родинною обрядністю; досліджено асимілятивні процеси під впливом іноетнічного оточення.

Відзначається, що завдяки застосуванню сільгоспмашин та можливості збільшити власний парк агротехнічних засобів новими універсальними здобутками, чеські селяни досягли високого рівня у сільськогосподарському виробництві. У скотарстві приазовських чехів значна увага приділялася розведенню великої рогатої худоби, головним чином молочних порід; окреме місце також займало розведення коней, овець, беконних порід свиней та кіз.

Традиційне житло чехів Північного Приазов’я, поступово трансформуючись шляхом розвитку від простих напівземлянкових споруд до складних цегляних конструкцій, зберегло в собі риси як традиційного чеського дому, так і набуло нових характеристик, притаманних спорудам мешканців навколишніх поселень.

Національні елементи в одязі чеських колоністів зберігалися майже до початку ХХ ст., хоча водночас в крої основних його частин поширилася мода міського типу.

Усна народна творчість чеських переселенців представлена, головним чином, піснями; казки, перекази, загадки, легенди майже не збереглися.

Нерозривно пов’язаний з побутом пісенний фольклор супроводжував майже усі родинні та календарні свята, а тому достатньо добре зберігся. Календарний фольклор представлений світськими та духовними колядками, віншуваннями. Обрядовий фольклор – весільними та поховальними піснями. Позаобрядовий репрезентується баладами, соціально-побутовою лірикою, жартівливими, сатиричними й танцювальними зразками.

1. Здешевлення робочої сили, збільшення безробітних і безземельних селян, активізувало в Чехії еміграційні процеси, зокрема з 60-х р. ХІХ ст., спрямовані у Російську імперію. Серед причин, що сприяли еміграційному рухові в Крим, а пізніше у Північне Приазов’я, стали як соціально-економічні, так і національно-політичні передумови: нечисельне населення, необроблювані землі та нерозвиненість сільського господарства на Кримському півострові, ряд пільг у податках та повинностях. Крім того, чехів приваблювала відносна близькість до батьківщини, спорідненість мов та звичаїв.

2. Основними напрямками господарської діяльності колоністів стало землеробство й скотарство, які були традиційними і на їхній батьківщині.

У землеробстві слід виділити широке застосування агротехнічних засобів та приладь (букерів, сівалок, снопов’язалок, віялок, жниварських машин, косарок, англо-болгарських плугів, соломорізок, культиваторів тощо), які допомагали селянам виконувати роботи на віддалених ділянках, якісно і меншим коштом.

У скотарстві приазовських чехів великого поширення набуло розведення великої рогатої худоби, переважно молочних порід, завезених німецькими колоністами. Значним стимулом для виведення породистих тварин або напівкровного приплоду в чеських селянських господарствах Приазов’я стала фінансова підтримка уряду Мелітопольського повітового земства.

3. Розвитку духовної культури переселенців сприяла поява у чеському поселенні національної школи, яка почала функціонувати з 1872 р. У 1898 р. на кошти земства при сільській управі с. Чехоград було відкрито бібліотеку, в каталозі якої вже до 1915 р. кількість назв книг становила 1175. Ще у 1884 р. приазовськими чехами було побудовано костел, який мав дві дерев’яні дзвінниці. На початку 20-х рр. ХХ ст. у чехоградці звели новий костел, що мав пневматичний орган; при костелі було організовано хор з учнів місцевої школи. У 20-х рр. ХХ ст. у с. Чехоград побудовано клуб – sal, в якому влаштовувалися різноманітні місцеві заходи, демонструвалося “німе” кіно.

4. У зв’язку з тим, що новоприбулі до Мелітопольського повіту чеські іммігранти користувалися правами іноземних колоністів, вони мали порівняно з місцевим населенням значну фінансову підтримку, що сприяло швидкому трансформуванню їх житла від простих напівземлянкових споруд до складних цегляних конструкцій. Житло чеських мешканців Приазов’я зберегло значну частину традиційних рис: триподільна структура, з часом ускладнена кількістю спальних кімнат; двосхилі дахи, криті дошкама й ташкама на зразок черепиці; розміщення під одним дахом житлових кімнат, господарських приміщень й стаєнь для тварин; умеблювання. В одязі приазовських чехів досить тривалий час зберігалися елементи національного крою, хоча, завдяки постійному зв’язку із містом, розповсюдилася мода міського типу з її загальноєвропейськими тенденціями.

5. Необхідність збереження самоідентифікації чеських колоністів Північного Приазов’я стимулювала переселенців до збереження в нових умовах проживання більшості звичаїв і обрядів, пов’язаних із старовинними чеськими народними святами, такими як день св. Микулаша, Vanoce (Різдво) Hromnice, Vostatky, Velikonece (Великдень), merkust, Posviceny (храмове свято). Однак не можна не відзначити і втрату деяких свят релігійного характеру, таких як день св. Дороти, св. Грегоржа, св. Матвія, які належали до зимового циклу; серед звичаїв весняного циклу – ритуал виносу смерті, прикрашання гілки верби (символу літа), маскарадна хіда ряджених та колядування під час королівської неділі (перша неділя після Духова дня).

Серед традиційних обрядів, які збереглися у чехів, варто відзначити: у поховальному ритуалі – використання громнічки (свічки, освяченої на свято Громніце), традиції, пов’язані з похованням дітей та підлітків; у весільній обрядовості – звичай стріляти з рушниць після заручин, збір грошей “на колиску” під час весільного застілля, весільні чини та їх функції (сварбіє, дружба, старші дружичка та младенец).

У результаті межетнічної інтеграції в календарній та родинній обрядовості приазовських чехів виникло багато спільних, зокрема з українськими обрядами рис: традиція колядувати на православне Різдво у навколишніх українських та російських селищах; парубочі забави протягом року подібно до парубучих розваг українців в ніч на св. Андрія (підміна хвірток, “крадіжки” пирогів тощо); у весільному обряді – викуп молодої, циганщина.

6. Пісенний репертуар чехів Північного Приазов’я досить значний за обсягом. З обрядового фольклору добре збереглися весільні, поховальні та календарні пісні. Позаобрядовий складається з балад, соціально-побутової лірики, лірико-побутових пісень, жартівливих, сатиричних й танцювальних творів. Відзначимо, що значний вплив на тематику пісень, особливо обрядових, мало християнство, зокрема католицизм.

Протягом 140-річного проживання чехів у Приазов’ї, чеська мова залишалася для більшості з них не тільки мовою національного фольклору, а й засобом спілкування у повсякденному побуті. Нині чехи також володіють російською, менше – українською.

7. Основними чинниками, що вплинули на формування особливостей у сфері духовної та матеріальної культури чеських переселенців, варто відзначити: географічний фактор, кліматичні умови, нове соціально-економічне становище, близькість українських, російських, німецьких та болгарських поселень. Саме завдяки їм у традиційному побуті та обрядовій сфері сформувалися риси, спільні у духовній та матеріальній культурі для усіх мешканців приазовського регіону.

Зникання чеського культурного осередку на Мелітопольщині пов’язане з кількома чинниками: асимілятивними процесами, що закономірно відбуваються в іноетнічному оточенні Півдня України; рееміграцією мешканців с. Новгородківки (Чехограду) у зв’язку із складною соціально-економічною ситуацією в Україні кінця ХХ ст.; можливістю легального виїзду етнічних чехів до Чехії після розпаду Чехословаччини, де соціальні стандарти значно вищі за українські.

Основні результати дисертаційного дослідження викладені у наступних публікаціях автора:

  1. Лутошкіна М. А. (Курінна М. А.) До історії чеської імміграції на південь України: чехи Північного Приазов’я: 60-70 рр. ХІХ ст. – початок ХХ ст. // Культура і мистецтво у сучасному світі: Наукові записки КНУКіМ. Випуск 5 / Київський національний університет культури і мистецтв. – К., 2004. – С. 50-61

  2. Лутошкіна М. А. (Курінна М. А.) Зимові свята в календарній обрядовості чехів Північного Приазов’я // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2004. – № 3. – С. 94-99

  3. Курінна М. А. Збереження весільної обрядовості чехів Північного Приазов’я // Вісник книжкової палати. – 2005. – № 6. – С. 36-40