Вихованець Галина Володимирівна. Сучасний еоловий геоморфогенез у береговій зоні морів : Дис... д-ра наук: 11.00.04 - 2004.
Анотація до роботи:
Вихованець Г.В. Сучасний еоловий морфогенез у береговій зоні морів. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук за спеціальністю 11.00.04 – геоморфологія та палеогеографія. – Інститут географії НАН України. – Київ, 2004.
Вперше розроблена та обґрунтована часткова теорія еолового морфогенезу в береговій зоні морів та океанів, як можлива складова загальної теорії, котра в майбутньому охоплювала б умови і механізми еолового рельєфоутворення не тільки на берегах морів, але також і в піщаних пустелях, в річкових долинах, в озерних улоговинах, на зандрових полях тощо. Для цього було досліджено комплекс природних умов, і за результатами виконаних досліджень встановлено закономірності впливу окремих факторів еолового рельєфоутворення і їх взаємодії у різних широтах і регіонах узбережжя морів і океанів. Еоловий морфогенез представлено у щільному зв’язку із гідрогенними процесами прибережно-морського рельєфоутворення.
Досліджено прояв еолового морфогенезу в умовах глобальних змін клімату, які обумовлюють коливання рівня Світового океану, зокрема — його здіймання із підвищеними швидкостями, а також посилення штормової активності. Сучасні кліматичні зміни викликають певне підвищення уволоженості, відповідно — стану та рухомості еолових наносів і поширенню рослинності, зміни розташування рівня підземних вод, перебудови режиму аномально теплих та аномально прохолодних сезонів року і т.і. Системне сполучення всіх факторів і умов еолового морфогенезу та їх співвідношення є засобами контролю різноманіття морфогенезу та його проявів у часі та на різних ділянках морских узбережжів.
Виявлені провідні тенденції еолового морфогенезу. Розроблені теоретичні положення і моделі розвитку берегових дюн із урахуванням запасів наносів у береговій зоні, напрямку вектору вітрової енергії, сучаснох динаміки берегової лінії. Цьому сприяли спеціально розроблені теоретичні положення про довжину розбігу вітропіщаного потоку, про коефіциент еолового скиду, коефіциент натиску вітропіщаного потоку, коефіциент розпорошення вітрового потоку, про еолову диференциацію наносів у фаціальних умовах берегової зони Світового океану.
Встановлені морфологічні та генетичні особливості та відміни ландшафтної структури на акумулятивних формах берегової зони і внесок в них еолових форм та процесів. Визначені реальні швидкості росту і поформування берегового еолового рельєфу. Систематизовані та вивчені матеріали, які дозволили обгрунтувати науково-теоретичне положення про географічну зональність еолових процесів в береговій зоні Світового океану.
Розроблена динамічна класифікація акумулятивного рельєфу прибережно-морської генези, яка ураховує особливості еолового морфогенезу і динамічні (а не тільки морфологічні та генетичні) принципи таких класифікацій.
У дисертації розроблена теорія еолового морфогенезу на морських берегах, який відбувається в умовах антропогенного впливу, глобальної зміни (потепління) клімату, зміни рівня (підвищення) Світового океану.
Головні наукові і практичні результати роботи.
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової проблеми, що виявляється у створенні теорії еолового морфогенезу в береговій зоні морів та океанів. Вона не є загальною, бо являється складовою частиною загальної теорії еолового морфогенезу на планеті в цілому, а тому віднесена до часткових теорій.
Аналіз численної і різноманітної спеціальної літератури з еолових процесів на морських берегах різних морів і в різних діючих умовах рельєфоутворення показав, що еолові процеси представляються як правило у відриві від гідрогенних (в основному хвильових) і всіх супроводжуючих процесів у береговій зоні морів. Такий стан даної проблеми істотно гальмує розробку загальної теорії еолового морфогенезу і її складової частини – еолового морфогенезу на берегах морів і океанів. У той же час протягом останніх десятків років активізувалося господарське освоєння і залучення в природокористування піщаних акумулятивних берегів з еоловим рельєфом на їх поверхні. Але оскільки не виявлені закономірності зародження і розвитку берегового еолового рельєфу в зв'язку з нерозробленістю теорії еолового морфогенезу, то господарське освоєння фактично "наосліп" приводить до деградації всієї складної і тендітної прибережно-морської системи в цілому й еоловому рельєфі – зокрема .
Одним з найважливіших вихідних положень теорії еолового морфогенезу на морських берегах є положення про генетичну єдність еолового процесу зі всіма іншими рельєфоутворюючими процесами в береговій зоні моря. Поряд зі швидкістю вітру, складом і вологістю наносів, параметрами рослинного покриву, у формуванні еолового рельєфу не менш важливе значення мають напрямок, тривалість і повторюваність дії вітру, довжина розгону вітрового потоку над піщаною поверхнею береговий акумулятивної форми, загальні запаси наносів у береговій зоні в цілому, величини і знаки вертикальних і горизонтальних гідрогенних деформацій прибережно-морського рельєфу і ряд інших.
Швидкості росту берегових дюн найбільш високі протягом перших місяців їхнього зародження і росту. Але потім вони поступово припиняються і, нарешті, нова еолова форма приходить у стан динамічної рівноваги, тобто розвивається по експонентному закону. Чим більше наносів знаходиться в береговій зоні і чим більш сприятливим і багатим є живлення вітропіщаного потоку цими наносами, тим більшими є швидкості збільшення розмірів (у тому числі і висота) форм, тим більше піску надходить на їхню поверхню, тим більше тривалість формування берегового еолового рельєфу.
Саме рухливість берегових дюн забезпечує їх високу пристосовуваність до навколишніх рельєфоутворюючих умов і їхня стійкість як складового елемента прибережно-морських акумулятивних форм. Штучне порушення механізму наносообміну на поверхні барів, кіс, пересипів, терас, прагнення зафіксувати (закріпити) дюни в незмінному положенні й у постійній формі за допомогою пластику, асфальту, сітки й інших способів, веде до їх кінцевої деградації і нездатності відновлюватися знову. Зниження рухливості веде до деградації всієї акумулятивної форми як єдиної прибережно-морської системи.
Склад наносів еолового рельєфу в береговій зоні визначається складом наносів не тільки суміжного пляжу, але також і підвідного схилу моря, складеного пляжеутворюючими наносами. У цьому складі відображається процес еолової диференціації осадового матеріалу в прибережно-морських фаціальних умовах, відповідно до вітрового режиму і ландшафтної структури на поверхні акумулятивного рельєфу, з врахуванням основних природних умов берегової зони моря. У цьому зв'язку були розроблені, теоретично обґрунтовані і запропоновані величини коефіцієнта співвідношення (Кспів), коефіцієнта навантаження вітропіщаного потоку (Veol), коефіцієнта еолового зносу (Keol).
Різноманітність процесів еолового морфогенезу дозволило розробити загальнотеоретичне положення про сценарії (моделі) зародження і розвитку сучасного еолового рельєфу на морських берегах. В основу виділення кожного сценарію покладена багатофакторна динаміка берегової зони, тобто доводиться, що еоловий морфогенез у береговій зоні Світового океану є складовою і нерозривною частиною прибережно-морської морфолітодинамічної системи на межі "суша-море".
Механізм еолового морфогенезу зароджується в процесі взаємодії вітрового потоку з піщаною поверхнею, коли довжина розгону вітрового потоку достатня для його насичення. Найбільш стійким і здатним благосприяти еоловому морфогенезу вітропіщаний потік буває над у загальному гладкою, слабко розчленованою поверхнею й в умовах, якщо: а) довжина розгону вітрового потоку більше; б) кількість наносів у сфері впливу вітрового потоку більше; в) склад наносів характеризується абсолютним домінуванням фракцій 0,1-0,25 мм і 0,25-0,5 мм; г) рельєф поверхні піщаних акумулятивних форм є спадистим, нерозчленованим; д) рослинний покрив відсутній чи є дуже рідким (< 10%); є) відсоток наносорухомих вітрів (швидкість > 10 м/с) великий, але одночасно ці вітри не приводять до масового переносу бризів морської води і значному підвищенню нагонового рівня води; ж) шар сухого піску потужний.
Уперше розроблена динамічна класифікація акумулятивних форм прибережно-морського рельєфу, вперше враховує роль еолового фактора в окремих динамічних типах форм, взаємодія гідрогенних і еолових процесів, єдність лінійних і об'ємних динамічних параметрів. При цьому класифікація ґрунтується на всіх 8 класифікаційних ознаках, розроблених раніше В.П.Зенковичем. У ній враховані всі нові розробки автора з питань еолового морфогенезу на берегах Світового океану.
Еоловий морфогенез на морському березі так само, як і інші екзогенні рельєфоутворюючі процеси, характеризується просторово-тимчасовою мінливістю. Вона зв'язана з тим, що еолові процеси визначаються багатьма еоловими факторами. Серед них головним є швидкість, тривалість, повторюваність дії вітру. Для нього характерними є ритми декількох порядків: штормові, сезонні, річні, багаторічні, внутрівікові і міжвікові. Природно, що такі ж ритмічні зміни випробують: рослинний покрив, зволоження, довжина розгону вітрового потоку, запаси наносів у береговій зоні й ін. Складне сполучення дії цих факторів визначає складну різноманітну картину еолового рельєфу в береговій зоні.
Прогнозований відносний ріст рівня океанів і морів на найближче сторіччя (від 0,5 до 1,5 м вище ординара 1990 р.) не може викликати різких принципових змін у тенденції розвитку прибережно-морських процесів, у тому числі - і еолових.
У залежності від ширини піщаних барів, кіс і пересипів різних типів, при інших сприятливих умовах, формуються еолові форми різних розмірів і простягання. Виникнення і ріст дюн на барах, косах, пересипах, терасах різних типів створюють особливий ландшафт. Для нього характерні, крім періодичного штормового "відновлення", також рухливість поверхні, великі значення короткочасних вертикальних і горизонтальних деформацій, наявність тільки піщаних ґрунтоутворюючих відкладів, промивний аеральний режим поверхні, що підстилає, відсутність сформованого структурованого шару ґрунту, підвищена небезпека засолення, сильний вплив морської фауни і флори. Планове положення характеризується смугастістю: уздовж усієї довжини кіс, барів і пересипів. Вузькими смужками витягнуті морська, еолова і тильна ("лиманна") зони з відносно автономним режимом розвитку. Між ними сполучною ланкою є наносообмін за допомогою дії вітропіщаного потоку.
Широтна зональність еолового морфогенезу визначається відповідною широтною зональністю різних факторів рельєфоутворення. Такими факторами є хвильовий режим, елементи вітрової циркуляції, температура і вологість приземного шару атмосфери, типи вивітрювання гірських порід, механізми мобілізації осадового матеріалу (у тому числі і витраченого на еолові форми), розподіл видового складу і морфології рослинності й ін. Усі берегоформуючі фактори і процеси поєднуються в 3 групи відповідних таксономічних одиниць: У першу групу включаються "кліматогенні" і "органогенні" фактори і процеси (вивітрювання, денудація, еолові процеси, діяльність льоду, термоабразія, нагромадження солей у приморських затоках і озерах, нівація, соліфлюкція, зоогенні і фітогенні процеси). До другої групи відносяться хвильові, ерозійні, суффозійнні, карстові процеси, коливання рівня водойми й ін., що розподіляються за законом географічної зональності, але реакція морфогенезу на їхню дію може не відбивати зональні риси. У третю групу поєднуються азональні: геологічна будова суші, вертикальні і горизонтальні тектонічні рухи берегових блоків земної кори, ендогенне розчленовування рельєфу берегів і ін.
Середовище еолового рельєфоутворення на берегах морів взаємодіє з морськими енергетичними факторами і може бути пов’язана з водними акваторіями з боку моря і суші (наприклад, на пересипах лиманів, лагун, ріасов і ін.). У піщаних пустелях основним джерелом наносів є піщані поля, успадковані від ранніх етапів розвитку тієї чи іншої території. В результаті утворилося різне місце розташування і простягання осередків еолового рельєфу: у береговій зоні осередок вузький і лінійно витягнутий уздовж берега чи моря океану (максимальна ширина - найчастіше до десятка км), а в піщаних пустелях еолові форми займають зовсім інші площі, контури границь і місця розташування. Виділено 6 основних розходжень: 1) географічне положення і ландшафтна структура поверхні осередків поширення еолового рельєфу; 2) запаси наносів, напрямок і межі міграцій наносів, що обумовлює різну реакцію на дію вітру; 3) по складу наносів - на морському березі домінують фракції від 0,1 до 0,5 мм, а в пустелях абсолютно домінує (> 90%) фракція дрібнозернистого піску 0,1-0,25 мм; 4) різна будова поверхні, що підстилає, обумовлює різні механізми реакції на дію вітру: різні швидкості зрушення і масового переміщення часток піску, різну довжину розгону вітру над піщаною поверхнею, різну реакцію рельєфу на дію вітру різних швидкостей, напрямків, тривалості і повторюваності; 5) контури ареалів поширення рослинності, вегетативні періоди розвитку, видовий склад, чисельність, біомаса, біопродуктивність, висота і проективне покриття рослинності; 6) безпосереднє примикання до моря піщаних акумулятивних форм обумовлює прямий і дуже сильний вплив морських хвиль різних типів, хвильових течій, згонно-нагонних і приливних течій, що відповідають коливанням рівня моря, а також підземних вод різної глибини залягання.
Розроблена теорія являє собою комплекс наукових поглядів, уявлень, ідей, спрямованих на тлумачення і пояснення еолового морфогенезу на морському березі і дає цілісне розуміння закономірностей і існуючих зв'язків усередині механізмів еолового морфогенезу, а також розкриває зв'язок з іншими рельєфоутворюючими процесами в береговій зоні Світового океану. Вона відповідає усім вимогам, запропонованим до наукових теорій і відноситься до часткових, тому що розглядає еоловий морфогенез не взагалі, а тільки в умовах берегової зони морів і океанів. Положення даної часткової теорії можуть бути застосовані при обґрунтуванні оптимального природокористування на морському березі.
Публікації автора:
Монографія
Выхованец Г.В. Эоловый процесс на морском берегу. – Одесса: Астропринт, 2003. – 368 с.
Статті
Шуйский Ю.Д., Выхованец Г.В., Котовский И.Н., Али Акель. Процессы абразии и их литодинамическое значение в пределах Днепровско-Каркинитской береговой области Черного моря // Доповіді НАН України. – 1992. - № 2. – С. 83 – 86.
ujskij Ju. D., G.V.Vychovanec, R.Voigtland. Sedimentzusammensetzung und Ablagerungsbedin-gungen auf Sandhaken der Schwartz-meer // Jungquartare Landschafts raume: Genese, Diagnose und Dynamik. Berlin: Springer Verlag. – 1992. – Bd. 122. – № 4. – S. 216 – 223.
Vykhovanets G.V. Sandy accumulative forms in Ukrainian coastal zone of the Black Sea // The Coastlines of the World’s Ocean: The Black Sea Coastlines. – New York: American Soc. Civil Engs. Publ. – 1993. – Vol. XI. – № 1. – P. 452 – 466.
Шуйський Ю.Д., Вихованець Г.В. Вплив антропогенного фактору на піщані коси в береговій зоні морів // Укр. Географічний журнал. – 1995. - № 4. – С. 32 – 34.
Shuisky Yurii, Galina Vykhovanets. Morfologjia e formave akumulative bregdetare in Ukrahine (Basic features of sandy dunes development within coastal zone of Ukraine) // Gjeografia dhe Economia (Tirana). - 1996. – T. XXII. – № 4. – P. 19 – 23.
Шуйский Ю.Д., Выхованец Г.В. Экспериментальное создание искусственной дюны на песчаном берегу Черного моря // География и природные ресурсы (Новосибирск). – 1997. – № 1. – С. 169 – 174.
Vykhovanets G.V. Impact of economic activity to accumulative forms in the North-Western part of the Black Sea // Cahiers Nantais (FR). – 1997. – № 47—48. – P. 235 – 240.
Вихованець Г.В. Дюни на піщаних берегах України // Вісник Одеськ. держ. університету. Природн. науки. – 1998. - № 2. – С. 88 – 91.
Выхованец Г.В. Формирование размеров современных дюн на песчаных берегах Черного и Азовского морей // Доповіді НАН України. – 1998. - № 11. – С. 122 – 125.
Vykhovanets G.V. Aeolian processes and forms development on coasts of Ukraine // Geografia Fisica e Dinamica Quater. (Torino, IT). – 1999. – Vol. 22. – № 2. – P. 99 – 104.
Вихованець Г.В. Вплив вологості піску на пляжах Чорного моря на розвиток еолового процесу // Вісник Одеськ. держ. університету. Геогр. та геол. науки. – 1999. – Т. 4. – Вип. 5. – С. 70 – 75.
Выхованец Г.В. Коэффициент эолового сноса и его рельефообразующее значение // Доповіді НАН України. – 2001. – № 4. – С. 106 – 110.
Шуйский Ю.Д., Выхованец Г.В., Рябкова О.И., Басс О.В. Особенности хозяйственной деятельности на береговых аккумулятивных формах неприливных морей // Екологія довкілля та безпека життєдіяльності. – 2001. – № 3. – С. 30 – 36.
Вихованець Г.В. Провідні риси ландшафтної структури піщаних акумулятивних форм у береговій зоні Чорного та Азовського морів // Вісник Одеського нац. університету. Географічні та геологічні науки. – 2001. – Т. 6. – Вип. 9. – С. 5 – 14.
Выхованец Г.В. Основные черты вертикальной структуры ветропесчаного потока на поверхности аккумулятивных форм береговой зоны моря // Доповіді НАН України. – 2002. – № 10. – С. 111 – 117.
Выхованец Г.В., Волкова И.И., Рябкова О.И. Значение ландшафтной структуры в развитии песчаных аккумулятивных форм рельефа береговой зоны морей // Екологія довкілля та безпека життєдіяльності. – 2002. – № 4. – С. 21 – 32.
Вихованець Г.В. Вплив довжини розбігу вітрового потоку на розвиток еолового процесу на піщаних берегах морів // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2002. – Вип. 48. – С. 38 – 41.
Вихованець Г.В. Коефіціент співвідношення як покажчик еолової диференціації на піщаних берегах морів // Вісник Одеського нац. університету. Географічні та геологічні науки. – 2002. – Т. 7. – Вип. 4. – С. 7 – 12.
Вихованець Г.В. Зміни в часі еолових процесів на піщаних берегах морів // Фізична географія та геоморфологія (Київ). – 2003. – Вип. 45. – С. 208 – 216.
Вихованець Г.В. Вплив відносних довготермінових коливань рівня моря на еолові процеси на морському березі // Вісник Одеського національного університету. Геолого-географічні науки. – 2003. – Т. 8. – Вип. 5. – С. 22 – 30.
Выхованец Г.В. Влияние эолового фактора на развитие дельты Дуная // Вісник Одеськ. національного університету. Екологія. – 2003. – Т. 8. – Вип. 11. – С. 29 – 54.
Выхованец Г.В. Эолодинамика на поверхности песчаных аккумулятивных форм в зависимости от их рельефа // Доповіді НАН України. – 2003. – № 10. – С. 131 – 136.
Матеріали конференцій та тези доповідей
Шуйський Ю.Д., Вихованець Г.В., Котовський І.М. Зміни розвитку обмілинних берегів Каркінітської затоки Чорного моря / Сучасні географічні проблеми Української РСР: Тези доп. VI З’їзду УГТ. Під ред О.М.Маринича. – Київ: Вид-во Укр. Геогр. Тов., 1990. – С. 296 – 298.
Vykhovanets G.V. Aeolian processes along the sandy coastal accumulative forms on the Black Sea / Proc. Intern. Symposium IGU, Comission Coastal Systems: POLISH COAST ’94. Edited by N.Psuty & K.Rotnitskiy (PL). – Pozna: Vistula Publ., 1994. – P. 58 – 60.
Вихованець Г.В. Берегова зона морів як система, що відбиває глобальний антропогенний вплив // Тези доп. наукової конференції: “Фундаментальні географічні дослідження (стан, проблеми, напрямки)”: Відп. ред. Л.Г.Руденко. – Київ: ІГ НАН України, 1994. – С. 34 – 36.
Vykhovanets G.V. Impact of the vegetation on aeolian processes within coastal forms of the Black Sea // Directions in European Coastal Management: Proc. 3rd International Conference EUROCOAST Federation. M.G.Healy & J.P.Doody, eds. (GB). – Cardigan: Samara Publ. Ltd, 1995. – P. 325 – 334.
Vykhovanets G.V. Influence of anthropogenous activity of coastal dune system of the Black Sea / Abstr. Intern. Conference of Intern. Geogr. Union (CCS) LITTORAL ’95: Edited by J.-Р.Corlay (FR). – Nantes: GEOLITTOMER Publ., 1995. – P. 70 – 71.
Выхованец Г.В. Основные отличия эоловых процессов в пустынях и в береговой зоне морей / Тезисы Межд. Симпоз. «Управление и охрана побережий Северо-западного Причерноморья». Укр. Отдел Международного Союза по сохранению берегов. – Одесса: EUCC Publ., 1996. – С. 128 – 129.
Vykhovanets G.V. The role of aeolian processes in development of coastal accumulative forms / Proc. IV Intern. Conference on Geomorphology 28.08-3.09.1997, Intern. Geogr. Union: Edited by P.Forti. – Bologna: Com. Glaciol. Publ. (IT), 1997. – P. 397 – 399.
Шуйский Ю.Д., Выхованец Г.В., Котовский И.Н. Влияние сильных штормов на берег Черного моря в районе озера Устричное / Краєзнавство і туризм: освіта, виховання, стиль життя. Гол. ред. С.В.Міхелі. – Київ: Реформа, 1998. – С. 245 – 247.
Выхованец Г.В. Основные закономерности развития береговых дюн на морских берегах Украины / Краєзнавство і туризм: освіта, виховання, стиль життя. Гол. ред. С.В. Міхелі. – Київ: Реформа, 1998. – С. 247 – 252.
Vykhovanets G.V. Coastal Dune Systems on Ukrainian Shores: Modern Tendencies of Development // Sustainable waterfront and coastal developments in Europe: socioeconomics, technical and environmental aspects – Proc. 4th International Conference EUROCOAST Fereration «LITTORAL’98». Edited by Jose Luis Monso de Prat. – Barcelona: Asinca Publ. Co. (SP), 1998. – P. 297 – 309.
Выхованец Г.В. Особенности хозяйственной деятельности на береговых аккумулятивных формах побережья Черного моря / Проблемы комплексного освоения и целевого использования Азово-Черноморского побережья Украины: Сб. научн. трудов. Под ред. М.В.Мурманова и П.И.Яковлева. – Одесса: Астропринт, 1998. – С. 20 – 24.
Выхованец Г.В. Анализ эолового фактора в морфологии и динамике системы кос Тендровская—Джарылгач на Черном море // Фальцфейнівські Читання: Зб. наук. праць. Відп. ред. проф. М.Ф.Бойко. - Херсон: Айлант, 1999. – С. 39 – 44.
Выхованец Г.В. Анализ эолового фактора в морфологии и динамике песчаных кос и пересыпей лагун / Материалы Междунар. научн. конференции «ПРИМОРЬЕ—XXI век». – Владивосток: Изд-во ДВГУ, 1999. – С. 125 – 128.
Вихованець Г.В. Аналіз процесів формування піщаних кучугурів на берегових акумулятивних формах / Ерозія берегів Чорного і Азовського морів. Зб. наук. праць. – Київ: Карбон Лтд, 1999. – С. 19 – 24.
Вихованець Г.В. Визначення еолового фактору в розвитку піщаних барів і кіс на берегах морів / Ерозія берегів Чорного і Азовського морів. Зб. наук. праць. – Київ: Карбон Лтд, 1999. – С. 55 – 59.
Шуйський Ю.Д., Вихованець Г.В. Про динаміку гирл, розташованих крізь берегові акумулятивні форми на узбережжі Чорного моря / Ерозія берегів Чорного і Азовського морів: Зб. наук. праць. – Київ: Карбон Лтд, 1999. – С. 44 – 48.
Выхованец Г.В. Процессы формирования эоловых отложений в береговой зоне Черного и Азовского морей / Геология Черного и Азовского морей: Сб. научн. трудов. Гл. ред. Е.Ф.Шнюков. – Киев: Карбон Лтд, 2000. – С. 34 – 42.
Выхованец Г.В. Факторы формирования ветропесчаного потока наносов на береговых аккумулятивных формах / Исследование береговой зоны морей: Сб. научн. трудов. Гл. ред. Ю.Д.Шуйский. – Киев: Карбон Лтд, 2001. – С. 54 – 66.
Выхованец Г.В. Ветровой фактор развития эоловых процессов на песчаных берегах неприливных морей / География, общество, окружающая среда: развитие географии в странах Европы: Тезисы докладов. Отв. ред. В.В.Орленок. – Калининград/Светлогорск: Изд-во КалГУ, 2001. – С. 29 – 31.
Шуйский Ю.Д., Выхованец Г.В. Особенности динамики песчаных берегов Балтийского моря в пределах Польши / Исследование береговой зоны морей: Сб. научн. трудов. – Киев: Карбон Лтд, 2001. – С. 134 – 143.
Выхованец Г.В. Особенности проявления скоростей роста песчаных дюн в условиях береговой зоны морей // Екологічні проблеми Чорного моря. – 2002. – Вип. 4. – С. 52 – 58.
Шуйский Ю.Д., Выхованец Г.В., Хромов С.С., Муркалов А.Б., Голодов Н.Ф., Березницкая Н.А., Чернявская А.Н. Морфология и динамика абразионных берегов Керченского пролива в пределах Украины // Екологічні проблеми Чорного моря. – 2003. – Вип. 5. – С. 421 – 431.
Vykhovanets G.V. Role of aeolian factor in the morphology and dynamics of coastal accumulative relief forms // Proc. Intern. Workshop COASTAL ZONE ’03, 5 Sci. Env. Program European Union: Editor Z.Pruszak. – Gdask: Polish Acad. Sci. Publ., 2003. – P. 337 – 348.
