Анотація до роботи:

Березницький В.Я. Стан периферичної ланки еритрону у хірургічних хворих в процесі підготовки та проведення операції із застосуванням аутогемотрансфузії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 – хірургія. – Дніпропетровська державна медична академія, Дніпропетровськ, 2003.

В основу дисертаційної роботи покладено наукове обґрунтування застосування аутогемотрансфузійної терапії у комплексі підготовки хворих до хірургічного втручання та використання аутокрові в процесі його виконання, з метою виключення або зменшення застосування донорської крові. Встановлено взаємозв’язок між об’ємом накопиченої крові, ступенем тяжкості оперативного втручання, видом застосованої гемостимулюючої терапії та змінами у показниках, притаманних периферичній ланці еритрону. Доведено, ефективність застосування невеликих доз еритропоетину.

У процесі виконання роботи удосконалені та оптимізовані методики забору аутокрові, доведено зв’язок між характером захворювання, видом операції, що планується, та об’ємом можливої крововтрати. Ці дані дають можливість планувати аутогемотрансфузійну програму. Узагальнені результати дослідження дозволили сформувати алгоритм дій лікаря при плануванні та проведенні аутогемотрансфузії. Розроблені принципи аутогемотрансфузійної терапії дозволили зробити висновки, що у 75-80% хірургічних хворих в процесі операції можуть не застосовуватися компо-ненти донорської крові.

Дисертаційна робота містить вирішення актуального клінічного завдання, що забезпечує проведення хірургічного втручання на органах черевної порожнини на фоні трансфузії запобіжно накопиченої аутокрові хворого. На підставі встановленої динаміки змін показників периферичної ланки еритрону та киснево-транспортної її функції, доведено безпечність включення програми аутогемотрансфузійної терапії до комплексу заходів, що сприяють підготовці хворого до операції та забезпечують її виконання. Проведені клінічні дослідження дозволили сформувати алгоритм дій лікаря-хірурга по включенню пацієнта до програми передопераційного накопичення та трансфузії аутокрові. Результати статистичної обробки клініко-лабораторних показників дозволили оптимізувати гемостимулюючу терапію із застосуванням більш ефективного рекомбінантного еритропоетину в малих дозах. Результатом втілення технологій використання аутогемотрансфузійної терапії є соціальні, медичні та економічні показники, тому що метод дозволяє запобігти інфекційних вірусних захворювань, поліпшити результати лікування хірургічних хворих за рахунок виключення алогенної крові або суттєво скоротити її використання, що є актуальним і при дефіциті донорських кадрів.

1. Встановлено можливість більш поширеного використання кровозберігаючих технологій при проведенні планових операцій включенням на передопераційному етапі 75–80% хворих у програму аутогемотрансфузійної терапії, що дозволяє провести корекцію інтраопераційної крововтрати за рухунок аутокрові, виключити із застосування або зменшити використання компонентів донорської крові.

2. Розроблено методику запобіжної передопераційної етапно-східчастої заготівлі аутокрові, яка дозволяє накопичувати необхідний її обсяг. Оптимальним варіантом передопераційної заготівлі крові є її ексфузія з проміжком 4-5 діб в обсязі 400, 800, 1200 мл з одночасним поверненням ексфузованої на попередньому етапі крові та поповненням ОЦК у співвідношенні 1:3. При необхідності забезпечення операції кров’ю обсягом 400-500 мл вона може бути заготована методом гострої ізоволемічної гемодилюції на операційному столі перед початком операції.

3. Під впливом проведення передопераційної заготівлі аутокрові у периферичній ланці еритрону відбувається зниження кількості еритроцитів, концентрації гемоглобіну та гематокриту на 8-15% із збереженням киснево-транспортної функції еритроцитів. Інтраопераційна трансфузія аутокрові або її препаратів повністю забезпечує потреби хірургічного втручання у цьому виді медичних ресурсів.

4. Встановлено, що гемостимулююча терапія, яка проводиться протягом усього періоду накопичення крові та перші 4-5 днів після операції, покращує показники периферичної ланки еритрону при проведенні забору та трансфузії аутокрові. До більш якісних змін еритрону призводить проведення аутогемотрансфузійної терапії на фоні призначення рекомбінантного еритропоетину.

5. Вперше доведено, що при проведенні програми аутогемотрансфузійної терапії ефективним є застосування малих доз (по 2000 ОД

3 рази) рекомбінантного еритропоетину, який дозволяє накопичува-

ти більший обсяг крові, причому статистично доведено більш вира-

жений ефект його застосування при помірній анемії (Нв–100-110

г/л, Ер – 3,0-3,5 х 10¹²/л, Нt – 30-35%).

6. Доведено, що використання аутокрові у хірургічних хворих має медичний, економічний та соціальний ефекти внаслідок виключення або різкого зменшення застосування алогенної крові. Проведений кореляційний аналіз довів ефективність аутогемотрансфузійної терапії у хірургічних хворих та її залежність від початкових показників гемоцитограми. Основними критеріями, що свідчать про ефективність аутогемотрансфузійної терапії, є розроблена система визначення індексів відновлення обсягу еритроцитів (ЕВЕ _індекс) та аутогемотрансфузійної терапії (ЕАК _індекс) у цілому.

Публікації автора:

1. Березницький В.Я. Оптимізація аутогемотрансфузійної терапії у хірургічних хворих та її ефективність / Харківська хірургічна школа. –Харків. – 2002. - №4-5. – С. 91-94.

2. Березницький В.Я., Алейник Д.В., Горобчук О.О. Організаційні питання аутогемотрансфузійної терапії в хірургічній клініці / Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. Шупика. Вип., 10.- Книга 4. – С. 674-678.

Дисертантом вивчена проблема застосування аутокрові в клінічній хірургії, удосконалені методики проведення передопераційного накопичення аутокрові та використання її в процесі операції.

3. Березницький В.Я., Алейник Д.В. Стимуляція еритропоезу низькими дозами рекомбінантного еритропоетину / Міжвідомчий збірник “Гастроентерологія”. – Дніпропетровськ. – 2001.- Вип. 32.- С. 317-322.

При виконанні роботи, дані про яку наведено у статті, дисертанту належать дослідження з використання різних варіантів гемостимулюючої терапії у процесі проведення аутогемотрансфузійної терапії, проведена статистична обробка отриманих даних та їх узагальнення.

4. Березницкий В.Я., Березницкий Я.С. Возможности использования аутокрови в абдоминальной хирургии / Міжвідомчий збірник „Гематологія і переливання крові”, 4-й з’їзд гематологів та трансфузіологів України.- Київ.- 2001.- С. 121.

Дисертанту належать дослідження із застосування методу аутогемотрансфузійної терапії в абдомінальній хірургії, опрацьована методика маніпуляції та проаналізовані отримані дані, які узагальнені у роботі.

5. Бондаренко М.М., Березницкий В.Я. Динамика изменения показателей красной крови у хирургических больных на фоне аутогемотрансфузии / Вісник морської медицини. Науково-практичний журнал.- Одеса, 2001.-№2 (14), квітень-червень, С. 48-50.

Дисертантом проведено дослідження показників “червоної крові” на фоні проведення аутогемотрансфузійної терапії, аналіз та узагальнення отриманих даних, оформлення статті.

6. Організація заготівлі та трансфузії аутокрові та її компонентів в хірургії / П.М. Перехрестенко, Я.С. Березницький, В.Л. Новак, Б.В. Качоровський, М.М. Бондаренко, І.В. Жиглінський, В.В. Петров, А.М. Чугрієв, В.Я. Березницький// Відомча інструкція. - Київ, 2001.- 22 с.

Усі розділи, в яких узагальнені положення із застосування аутогемотрансфузійної терапії у хірургічних хворих, показання та протипоказання до її застосування, методики із запобіжної заготівлі аутокрові, а також методичні особливості з її застосування у процесі хірургічного втручання та медична документація, яка при цьому використовується, сформульовані дисертантом. Співавторам належать викладені загальні питання роботи установ, в тому числі і спеціалізованих, по заготівлі аутокрові та її препаратів, вимоги до їх обладнання та персоналу, питання по переробці ауто-крові та проведення реінфузії крові, яка вилилася у серозні порожнини та рани.