Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Германські мови


Задорожна Ірина Петрівна. Семантичні та сполучувальні властивості компонентів фразеологізмів у німецькій мові: дисертація канд. філол. наук: 10.02.04 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. - Л., 2003.



Анотація до роботи:

Задорожна І.П. Семантичні та сполучувальні властивості компонентів фразеологізмів у німецькій мові. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2003.

Дисертація присвячена лексико-семантичному аналізу фразеологічного фонду німецької мови, особливостям вживання лексичних одиниць у складі фразеологізмів і вільно в тексті, дослідженню сполучуваності слів та їх лексико-семантичних підкласів за допомогою статистичних методів.

Створено нову класифікацію фразеологічних одиниць з урахуванням ступеня зв’язку між компонентами лексичних біномів, який визначається за допомогою критерію 2 і коефіцієнта взаємної спряженості К.

Запропоновано поділ фразеології як науки, що вивчає лексичні біноми зі встановленим стабільним (фразеологічним) зв’язком, на лексичну і семантичну. Їх одиницями є відповідно біноми типу “слово” + слово” (лексична фразеологія), “слово” + “лексико-семантичний підклас” та “лексико-семантичний підклас” + “лексико-семантичний підклас” (семантична фразеологія).

Отримані дані можуть використовуватися при укладанні частотних (в тому числі фразеологічних) словників і при розробці проблем, пов’язаних з автоматичним аналізом тексту і перекладом взагалі.

Запропоновані методи для розпізнавання фразеологічних сполучень рекомендується використовувати при укладанні фразеологічних словників.

  1. Іменники відіграють у фразеології найважливішу роль, оскільки вони відрізняються від прикметників і дієслів лексичною різноманітністю і вживаються у складі фразеологізмів найчастіше.

Одиниці лексико-семантичного підкласу “Соматизми” входять до складу найбільшої кількості ФО, хоча за обсягом (кількістю іменників) переважає ЛСП “Предмети побуту, знаряддя праці та будь-якої діяльності”.

Фразеологічно найпродуктивнішим іменником у словнику є слово „Hand“.

Якщо іменник – семантичне ядро фразеологічного сполучення слів, то дієслово – його синтаксичний центр. Дієслова у фразеології вживаються не набагато рідше, ніж іменники, проте не вирізняються лексичною різноманітністю. Фразеологічно найпродуктивнішим дієсловом у словнику є „sein“, але зрозуміло, що воно служить лише для зв’язку слів.

Фразеологічно найпродуктивніший ЛСП серед дієслів – “Рух”, а найбільший за обсягом – “Фізичний вплив”.

Прикметник вживається в німецькій фразеології значно рідше, ніж іменник та дієслово.

Найбільшим за обсягом та найпродуктивнішим ЛСП серед прикметників є ЛСП “Оцінка”, а найпродуктивнішою одиницею – прикметник цього ЛСП „gut“.

Середньостатистична модель німецької ФО виглядає таким чином: іменник (2) + дієслово (3), тобто сполучення іменника з фразеологічною продуктивністю 2 слововживання і дієслова з відповідною продуктивністю 3 слововживання.

Лексичні одиниці з умовно позитивною конотацією, як правило, переважають кількісно одиниці з негативною і у фразеологічному словнику, і в тексті.

  1. Частота вживання ЛСП у фразеології не є прямо пропорційною частоті вживання цього ЛСП відносно інших у тексті, тобто на частоту ЛСП у тексті в першу чергу впливає зміст твору, а у фразеології – конотаційні можливості лексичних одиниць ЛСП.

Що стосується окремих слів, то, в принципі, можна стверджувати таке: високопродуктивне слово у фразеологічному словнику є високочастотним у тексті.

Найпродуктивніші у фразеології слова посідають перші місця і за власною частотою, і за кількістю ФО з ними у тексті. Тобто, чим більша кількість ФО з певним словом зафіксована словником, тим частіше це слово є компонентом ФО в тексті.

Рідковживані слова становлять більшість усіх лексичних одиниць, зафіксованих у фразеологічному словнику, проте на них припадає незначна кількість ФО, тобто вони схильні до одно-дворазової фразеологічної сполучуваності, а загальновживані слова – до багаторазової. Отже, на конотацію рідковживаних слів впливає їх “екзотичність”, а на конотацію високочастотних слів – їх загальновідомість, давнє походження і легкість алегоричного переосмислення.

3. За допомогою кількісних підрахунків і статистичних методів можна вирахувати ступінь фразеологічності слова, ЛСП і словосполучення.

Фразеологічність слова / ЛСП є складним явищем і не залежить лише від частоти вживання у фразеології чи в тексті. Її можна вирахувати за допомогою суми c2 і коефіцієнта спряженості К. Вона відображає силу зв’язку між словом / ЛСП і його вживанням у складі ФО в тексті відносно інших слів / ЛСП.

Стабільний (фразеологічний) зв’язок у лексичних біномах, який відображає силу сполучуваності двох компонентів залежно від частоти їх спільного вживання в тексті відносно інших синтагматичних партнерів, і ступінь цього зв’язку, можна встановити також за допомогою суми c2 і коефіцієнта спряженості К.

  1. До фразеології (фразеологічного фонду) мови належать усі біноми зі встановленим стабільним зв’язком. Вони можуть бути трьох типів: “слово” + “слово”, “слово” + “ЛСП”, “ЛСП” + “ЛСП”.

Більшість біномів лексичної (традиційної) фразеології (типу “слово” + “слово”) зі встановленими нами стабільними зв’язками зафіксована словниками.

На прикладі шести досліджуваних ЛСП та їх одиниць за допомогою статистичних методів у дисертації запропонована класифікація фразеологічних сполучень з урахуванням ступеня стабільного зв’язку між компонентами біномів.