У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання щодо розвитку ринку деривативів в Україні. Це дозволило сформулювати ряд висновків теоретичного та науково-прикладного характеру: 1. Аналіз світових строкових ринків довів, що підвищені цінова мінливість, глобалізація та технологізація сучасних товарних та фінансових ринків привели до широкого застосування деривативів. З’ясовано, що похідні цінні папери включають у себе деривативи та гібридні цінні папери. Деривативи та гібридні цінні папери є строковими фінансовими інструментами, оскільки у них існує часовий інтервал між укладанням угоди та її виконанням. Строкові контракти включають у себе похідні цінні папери та строкові але не похідні контракти. Іпотечні цінні папери є базовим активом для утворення іпотечних деривативів. Іпотечні деривативи утворюються в дворівневій моделі вторинного іпотечного ринку. 2. У результаті систематизації поглядів науковців на визначення поняття деривативів, надано власне визначення деривативу як похідного строкового фінансового інструменту, що встановлює умови проведення операцій з активом, вартість якого лежить в його основі, не потребує початкових інвестицій та є ефективним інструментом зниження і перерозподілу ризиків. Синтез класифікацій деривативів, запропонованих сучасними науковцями, надав можливість розробити власну класифікацію деривативів залежно від особливостей хеджування, згідно з якою деривативи поділяються на три великі класи: лінійні синтетичні цінні папери (кошик активів, спред); залежні від часу безумовні деривативи (лінійні або квазі-лінійні, нелінійні); нелінійні вимоги, залежні від обставин (опціони та іпотечні деривативи). 3. На підставі аналізу точок зору західних та вітчизняних фахівців на визначення ринку деривативів, запропоновано власне визначення ринку деривативів, згідно з яким ринок деривативів - економічний механізм реалізації відносин учасників ринку з приводу купівлі-продажу похідних фінансових інструментів, за допомогою якого відбувається трансферт ризиків окремо від базових активів, зменшення трансакційних витрат та забезпечуються інвестиційні можливості здійснення операцій з високим рівнем леверіджу. 4. У результаті дослідження світових строкових ринків визначено, що ринок деривативів виконує багато функцій, зокрема: створення механізму переносу ризику з тих учасників ринку, які не мають бажання нести ризики, на тих, хто прагне цього; підвищення стабільності цін; забезпечення виявлення майбутньої ціни товарів або фінансових інструментів; забезпечення збору та розповсюдження інформації; стабілізація фінансового стану господарюючих суб’єктів в умовах нестабільності кон’юнктури ринкової економіки; регулювання запровадження нових інноваційних фінансових інструментів, що забезпечують інтереси різних учасників ринку. З’ясовано, що найважливішою функцією ринку деривативів є механізм переносу ризиків від учасників ринку, які прагнуть позбавитися невизначеності у власній діяльності і стабілізувати свої витрати або доходи шляхом операцій хеджування, до учасників, які прагнуть примножити свої прибутки шляхом здійснення спекулятивних операцій. 5. Доведено, що спекуляція та хеджування деривативами є одними з найважливіших напрямків діяльності найбільших комерційних банків світу. Виявлено основні особливості використання форвардів, ф’ючерсів, опціонів та свопів у фінансово-кредитній сфері. Так, форвардні контракти можуть застосовуватися як ефективні інструменти хеджування процентного та валютного ризиків. Особливістю використання ф’ючерсів є застосування їх з метою мінімізації процентного, валютного ризиків, а також ризику зміни цін на акції. Укладання своп-контрактів надає можливість підвищувати ефективність запозичення коштів, хеджувати відсотковий, валютний, кредитний ризики та ризик зміни курсів акцій. Опціони виступають важливими інструментами конкурентної боротьби, дозволяють мінімізувати ризик зміни ринкової кон’юнктури, товарних цін, цін на акції, процентний та валютний ризики та застосовуються з метою монетизації позицій по акціях, як засіб злиття з іншими фінансовими установами. 6. Аналіз світового досвіду використання іпотечних деривативів довів, що дані фінансові інструменти надають важливі переваги як їх емітентам, так і інвесторам у них. Так, структура СМО забезпечує достатньо точний очікуваний термін погашення кожному класу даного інструменту, тому інвестори мають можливість обрати найбільш прийнятний для них клас даного інструменту. REMICs задовольняють потреби емітента, оскільки він має можливість випускати певні класи даного фінансового інструмента без сплати податків на дохід від їх емісії. Забезпечені позикові зобов’язання (CLO), дефолтний своп та кредитна нота надають інвестору можливості проведення синтетичної сек’юритизації. ІО та РО є ефективними інструментами інвестування та хеджування процентних ризиків компаній. 7. Встановлено, що український ринок деривативів перебуває на стадії становлення та представлений ф’ючерсними контрактами на купівлю валюти, товарними ф’ючерсами, а також опціонами на купівлю акцій та послуг зв’язку. Наступними ф’ючерсними контрактами, які могли б привабити інвесторів, є ф’ючерси на цінні папери та фінансові індекси. Важливими напрямками розвитку ринку деривативів в Україні є розвиток ф’ючерсних торгів сільськогосподарськими товарами, використання екзотичної структури опціонів з метою задоволення потреб інвесторів, а також запровадження своп-контрактів, за допомогою яких можна мінімізувати ризики надання позик. 8. На підставі дослідження проблем розвитку ринку деривативів в Україні з’ясовано, що з метою його активізації, необхідно прийняти законодавчу базу, яка визначатиме основні засади функціонування даного ринку у державі та регулюватиме сферу обліку операцій з деривативами. Прийняття законопроекту „Про строкові фінансові інструменти” має вирішальне значення для розвитку ринку деривативів в Україні. Крім того, важливим є внесення доповнень в Закони України “Про цінні папери та фондову біржу”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів” та “Про банки і банківську діяльність”. У роботі обґрунтовано, що впровадження американської моделі іпотечної системи в Україні є одним з найважливіших шляхів активізації ринку деривативів. Прийняття Закону України “Про іпотечні цінні папери”, “Про державну іпотечну корпорацію України” та інших нормативних актів, що закріплюють створення державної іпотечної корпорації в Україні, має виключне значення для розвитку ринку іпотечних деривативів. 9. З метою зниження ризикованості банківської діяльності з використанням деривативів по мірі розвитку даного ринку, запропоновано ввести норматив використання деривативів для комерційних банків України, що визначатиметься як співвідношення номінальної вартості деривативних контрактів на рахунках банку та обсягу акціонерного капіталу, та встановити його на рівні 100% від обсягу акціонерного капіталу. Крім того, розроблено відповідні критерії, згідно з якими банки зможуть отримати ліцензію для виконання операцій з деривативами. Найбільш важливі критерії включають: посилений контроль трейдингових операцій з боку топ-менеджменту банку; наявність кваліфікованих фахівців з операцій з використання деривативів; налагодження ефективної системи внутрішнього ризик-менеджменту; проведення вчасного та повного аудиту з метою ідентифікації проблем внутрішнього контролю; впровадження інформаційних систем ризик-менеджменту та вимірювання ризику, що включатимуть стресові тести, симуляції, а також планування зрушень на ринку цінних паперів. 10. Аналіз переваг та недоліків моделей іпотечної системи, використовуваних у світі довів, що систему іпотечного кредитування в Україні доцільно будувати за американською моделлю. За умови застосування даної моделі, фінансові установи, що надають іпотечні кредити, отримуватимуть механізм рефінансування, а інвестори ринку цінних паперів одержуватимуть нові фінансові інструменти. Визначено, що одним з найбільш привабливих інструментів ринку іпотечних деривативів для українських інвесторів може стати СМО, та розроблено схему його використання українськими банками. Також у роботі наведено схеми класів РАС та ТАС, що використовуватимуться інвесторами, які прагнуть обмежити рівень ризику при інвестуванні, та деривативів ІО і РО, які доцільно використовувати з метою хеджування ризиків зміни рівня процентних ставок. 11. У результаті дослідження запропоновано основні етапи запровадження іпотечних деривативів на ринок цінних паперів в Україні. По-перше, створення макроекономічних передумов функціонування іпотечного ринку в Україні, у тому числі, за рахунок залучення іноземних інвестицій (2005-2006рр.). По-друге, прийняття законодавчої бази, яка закріплює основні засади функціонування іпотечної корпорації в Україні і визначає порядок випуску іпотечних облігацій та інші аспекти функціонування складових іпотечної системи держави з урахуванням американської моделі (2006р.). По-третє, організація іпотечної корпорації України за аналогом американських іпотечних корпорацій та запровадження на ринок іпотечних цінних паперів (2007р.), поступовий розвиток інфраструктури ринку цінних паперів, його активізація у зв’язку з появою нових ефективних інструментів, збільшення обсягів торгівлі на ринку (2007-2010рр.). По-четверте, запровадження на український ринок іпотечних деривативів, у результаті появи попиту на нові інструменти іпотечного ринку (2010-2011рр.). 12. Аналіз основних проблем розвитку ринку деривативів в Україні дозволив запропонувати наступні найважливіші шляхи його активізації: формування законодавчої бази, що регулюватиме операції з деривативами в Україні; вдосконалення системи обліку операцій з даними фінансовими інструментами; підвищення психологічної підготовленості суб’єктів господарювання до виконання операцій з деривативами шляхом проведення тренінгів та семінарів; розробка теоретичних рекомендацій щодо механізму використання деривативів у діяльності підприємств та ознайомлення з ними керівництва компаній; створення нової генерації фахівців, які матимуть достатній рівень знань з операцій з деривативами шляхом введення спеціалізованих курсів з операцій з деривативами у вищих навчальних закладах; використання переваг американської моделі іпотечної системи в Україні; застосування банками схем іпотечних деривативів з метою одержання ефективного механізму рефінансування. За умови використання цих рекомендацій у процесі формування ринку деривативів в Україні, може бути досягнуто його пожвавлення та підвищення зацікавленості учасників ринку в проведенні операцій з даними фінансовими інструментами. 13. Розроблено структурну схему ринку деривативів в Україні, згідно з якою, деривативні контракти перебуватимуть в обігу у позабіржовій фондовій торгівельній системі та на фондових біржах. Основними видами деривативів, що пропонуватимуться суб’єктам фінансового ринку, є форварди, ф’ючерси, опціони, свопи та іпотечні деривативи. Хеджерами на ринку деривативів виступатимуть банківські установи, підприємства, а також небанківські фінансові установи, а спекулянтами - банківські та небанківські фінансові установи, а також професійні учасники ринку, що включають брокерів та дилерів. |
