У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у підвищені врожайності яблуневих садів, яке проводилось у двох напрямках: створення нових високопродуктивних типів насаджень і визначення оптимального способу нормування зав’язі на деревах. Вони включали в себе ряд спостережень та обліків за ростовими процесами дерев та їх продуктивністю. В результаті аналізу даних досліджень були зроблені такі висновки: 1. Насадження на карликовій підщепі 62-396 із ущільненням садіння дерев до 4 тисяч на 1 га характеризуються більш стриманим ростом. Приріст обхвату штамбу в такому типі саду становив 41 – 42 % відповідного показника на насіннєвій підщепі, висота дерев була на 21 – 28 % меншою, ніж у контролі, а розмір крони – відповідно на 32 – 52 %. Тому дев’ятирічні дерева при схемі садіння 2,5 х 1 м освоїли площу живлення на 90,4 – 100,4 %, тоді як дерева на насіннєвій підщепі (6 х 4 м) – лише на 26,5 – 43,5 %. 2. Загущення насаджень на слаборослій підщепі 62-396 значно послабляло ростові процеси дерев: при схемі садіння 2,5 х 1 м кількість пагонів складала 27 – 33 % цього показника в дерев на насіннєвій підщепі, а їх середня та сумарна довжина – відповідно 64 – 72 та 20%. 3. Найкращим за освітленістю крони дерев яблуні виявився сад на карликовій підщепі 62-396 при схемі садіння 2,5 х 1 м з формуванням крони за типом вільноростучого веретеноподібного куща: тут зона з освітленням 50 – 100 % займала 56 % перерізу крони, тоді як у дерев на насіннєвій підщепі – 46 %. 4. Із зменшенням площі живлення та сили росту підщепи асиміляційна поверхня в дерев досліджуваних сортів зменшувалася до 19 – 35 % від контролю (дерева на насіннєвій підщепі зі схемою садіння 6 х 4 м). Разом з тим у перерахунку на 1 га найвищим цей показник був у насадженнях на карликовій підщепі 62-396 при схемі садіння 3 х 1 м – 16398,4 м2 проти 8311,7 в контролі. 5. Вміст хлорофілу в листках дерев залежав від сили росту підщепи і площі живлення. Із збільшенням щільності садіння він зменшувався. Найменшу кількість хлорофілу виявлено в насадженнях на карликовій підщепі 62-396 (1,51 – 1,80 ), тоді як на насіннєвій – 1,73 – 1,88 мг/г сирої маси. 6. Зменшення сили росту підщепи сприяло збільшенню продуктивності синтезу органічної речовини в листках. У садах на підщепі 62-396 зі схемою садіння 4 х 2 м чиста продуктивність фотосинтезу в залежності від сорту становила 9,7–11,5 г/м2 за добу проти 7,5–8,0 на насіннєвій підщепі. У дерев на середньорослій підщепі ММ106 цей показник займав проміжне положення. Подальше ущільнення насаджень негативно впливало на продуктивність фотосинтезу. 7. У дерев на насіннєвій підщепі, висаджених за схемою 6 х 4 м (контроль) була найбільша кількість квітів 1561 – 1660 шт. (залежно від сорту), але найвищий рівень корисної зав’язі (19 – 20 %) відмічено в садах на карликовій підщепі 62-396 (схема садіння 2,5 х 1 м). 8. Насадження на цій же підщепі з схемою садіння 2,5 х 1 м виявились найбільш урожайними. В даному типі саду з 1 га було одержано по 40,4 – 51,7 тонни, що на 123 – 235% перевищує врожайність на насіннєвій підщепі і на 118 – 180 % на середньорослій. 9. Найбільша середня маса плодів була в дерев на карликовій підщепі 62-396 (149 – 162 г), на 5 – 9 % більше, ніж в інших варіантах досліду. 10. У насадженнях на карликовій підщепі були отримані яблука високої якості – частка плодів першого товарного сорту складав 89,2 – 93,2 %. У дерев на середньорослій та насіннєвій підщепах цей показник був на 3 % нижчим. 11. За показниками хімічного складу плоди в садах на підщепах ММ106 та 62-396 не поступалися яблукам з дерев на насіннєвій, а за співвідношенням цукрів і кислот і вмістом редукуючих цукрів навіть переважали. 12. Застосування різних способів нормування зав’язі не вплинуло на силу росту досліджуваних дерев. Використання для цього хімічних препаратів не мало негативних наслідків для росту й розвитку дерев. 13. Проріджування квітів і зав’язі хімічним способом сприяло збільшенню кількості генеративних бруньок на погонному метрі гілок. Проте нормування зав’язі вручну на задану продуктивність 20 т/га знижувало цей показник на 27 – 31 % залежно від сорту. 14. Застосування гібереліну і тріману в концентрації 4 мг/ л води з метою утримання зав’язі на дереві збільшило рівень корисної зав’язі на 8 – 10 %. 15. Величина врожаю залежала не лише від способу нормування плодів, а й від віку і типу насадження. В 4 –5-річних садах зі схемою садіння 4 х 2 м вищий врожай (23,5 т/га) був одержаний при застосуванні гібереліну, проте якість яблук при цьому знижувалась, вихід нестандартних плодів збільшився на 6 - 7 %. У 8 – 9-річних насадженнях найвищу врожайність було досягнуто при використовуванні гібереліну та кальціонованої соди (23,1 – 31,3 т/га). 16. Плоди у варіантах, де застосовувались різні способи нормування врожаю, за хімічним складом не поступались контролю. 17. За показниками економічної ефективності кращими для умов північної частини Правобережного Лісостепу є сади на карликовій підщепі 62-396 зі схемою садіння 2,5 х 1 м. Дещо поступаються перед ними насадження на середньорослій підщепі ММ106 із розміщенням дерев за схемою 5 х 3 м, проте останні є найбільш раціональними у використанні ручної праці при обрізуванні. 18. З усіх досліджуваних способів нормування плодів з метою підвищення якості та зменшення періодичності плодоношення найбільш економічно вигідним виявився хімічний метод – застосування кальціонованої соди. Окрім цього, даний препарат є найдоступнішим для придбання в межах України. | 