Анотація до роботи:

Журавель Н.М. „Рід Paeonia L. природної флори України (біологія, кількісно-популяційний аналіз, охорона)”. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.05 – ботаніка. – Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України, Київ, 2005.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню сучасного поширення, еколого-ценотичних, біологічних та созологічних особливостей дикорослих видів роду Paeonia L. флори України. Проведено комплексне вивчення місцезростань P. daurica Andrews та P. tenuifolia L. в Україні, уточнено сучасні місцезнаходження їх популяцій, здійснено еколого-фітоценотичну характеристику угруповань з участю цих видів та їх фітоіндикаційну оцінку. Детальний кількісно-популяційний аналіз Paeonia daurica тa P. tenuifolia дав змогу з’ясувати сучасний стан їх популяцій. На основі проведених комплексних біологічних досліджень наведено дані про успішну інтродукцію Paeonia daurica і P. tenuifolia в умовах Києва. Розроблено та удосконалено рекомендації з охорони та вирощування цих видів в культурі. Визначено основні причини скорочення чисельності популяцій досліджуваних видів.

У результаті дослідження проведено комплексне вивчення місцезростань P. daurica та P. tenuifolia в Україні, уточнено сучасні місцезнаходження їх популяцій, дано фітоценотичну характеристику угруповань з участю цих видів та їх фітоіндикаційну оцінку, зроблено детальний кількісно-популяційний аналіз, визначено основні причини скорочення чисельності популяцій досліджуваних видів.

1. У флорі України рід Paeonia L. монотипної родини репрезентований двома дикорослими видами – Paeonia daurica Andrews та P. tenuifolia L. s. l., які є двома напрямами еволюційного розвитку. P. daurica є типовим представником давнішої мезоморфної лінії, а P. tenuifolia – молодшої ксеромезоморфної, хоча загалом ксеромофність у півоній виражена досить слабко.

2. P. tenuifolia – паннонсько-причорноморсько-прикаспійський вид на північній межі ареалу в Україні. Внаслідок активного знищення та руйнування місцезростань зберігся в основному на степових ділянках південного сходу України та у степах і на яйлах Криму. Регресивні зміни в хорології виду відбулися і в інших країнах. Тип ареалу Р. daurica – кримсько-новоросійський; є гірсько-кримсько-новоросійським ендеміком.

3. За допомогою еколого-фітоценотичних досліджень підтверджено, що умови місцезростання досліджуваних видів відмінні: P. tenuifolia приурочений до екотопів типових та кам'янистих степів, а P. daurica – типовий лісовий вид.

Обидва види ростуть групами, рідше – поодинці. P. tenuifolia за сприятливих умов утворює суцільні зарості.

4. З’ясовано, що зумовлена антропічним фактором інсуляризація особливо добре помітна на стрічкових рівнинних популяціях P. tenuifolia у долинах річок та на місцях масових вирубувань лісів у популяціях Р. daurica. В антропічно мало- та не порушених екотопах спостерігаються переважно гомеостатичні повночленні популяції; неповночленні спектри онтогенетичних станів з переважанням генеративних особин характерні популяціям на територіях, де антропічний тиск помірний або значний (порушено відповідно до 20% та від 21 до 50% рослинного покриву).

5. Визначено, що відносно численні популяції P. tenuifolia ще збереглися на заповідних територіях (Стрільцівський степ – на 30 га, Хомутовський степ – на 28 га, із щільністю ~ 1 особина/м, Карадаг – до 10 тис. особин, Гірський Крим – близько 1 млн. особин), а популяції Р. daurica поки ще є рясними по всьому Гірському Криму в лісах, площі яких, на жаль, неухильно скорочуються.

6. Встановлено, що спосіб тривалого самопідтримання популяцій обох видів – комбінований, з переважанням насінного або вегетативного розмноження залежно від еколого-фітоценотичної приуроченості. Оскільки в природі рослини обох видів значною мірою розмножуються вегетативно, і насіння швидко втрачає схожість, ґрунтовий банк насіння практично не формується.

7. Причини зміни чисельності і P. daurica, і P. tenuifolia в цілому можна диференціювати на антропічні та природні. Незважаючи на вжиті заходи охорони, масове знищення цих рослин призводить до того, що ступінь природного поновлення особин у популяціях є незадовільним.

Рідкісність P. tenuifolia визначається скороченням чисельності особин у популяціях на всій площі розповсюдження, хоча цей вид має досить широкий ареал; у Р. daurica – навпаки, при відносно невеликій площі поширення, трапляння є частішим.

8. Перспективним способом збереження ех situ є вирощування в штучно створених екосистемах (культурфітоценозах) у ботанічних садах; а там, де немає такої можливості (умов, території тощо), доцільною може бути й монокультура.

У культурі рослини не втрачають декоративності, а в процесі адаптації навіть поліпшують її.

9. Уперше досліджено цитостатичну активність екстрактивних речовин підземних органів видів роду Paeonia природної флори України – P. daurica і P. tenuifolia. Доведено, що дані види не є активними цитостатиками та інгібіторами проліферації, тому нераціонально використовувати сировину цих рослин з лікувальною метою як онкопротектори.

Публікації автора:

1. Журавель Н.М. Еколого-біологічні особливості видів роду Paeonia L. природної флори України // Вісник ПДПУ ім. В.Г. Короленка. Збірник наук. праць. Серія “Екологія. Біологічні науки”. – Полтава, 2002. – Вип. 3 (24). – С. 17-20.

2. Журавель Н.М. Інтродукція рідкісних видів роду Paeonia L. у Ботанічному саду ім. акад. О.В. Фоміна Київського університету імені Тараса Шевченка // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Інтродукція та збереження рослинного різноманіття. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2003. – Вип. 6. – С. 15-16.

3. Журавель Н.М. Особливості онтоморфогенезу, фенологічна та інтродукційна характеристики дикорослих видів роду Paeonia L. флори України // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Інтродукція та збереження рослинного різноманіття. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2004. – Вип. 7. – С. 17-19.

4. Журавель Н.М. Поширення видів роду Paeonia L. флори України та їх еколого-фітоценотична приуроченість // Вісник ЛНПУ імені Тараса Шевченка. Серія „Біологічні науки”. – Луганськ: „Альма матер”, 2005. – № 3 (83) березень. – С. 148-158.

5. Журавель Н.М. Сучасний стан популяцій Paeonia tenuifolia L. та Paeonia daurica Andrews в Україні та їх охорона // Вісник Національного природничого музею НАН України. – К.: Ін-т ботаніки імені М.Г. Холодного, „Фітон”, 2004. – С. 224-235.

6. Морозюк С.С., Журавель Н.М., Таксономічна історія роду Paeonia L. // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Інтродукція та збереження рослинного різноманіття. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2005. – Вип. 8.– С. 29-34.

7. Журавель Н. Родина Півонієві (Paeoniaсеае Rudolphi) у флорі України // Актуальні проблеми ботаніки та екології. Матеріали конференції молодих вчених-ботаніків України. – Ніжин: Наука-Сервіс, 2001. – С. 136.

8. Журавель Н.М., Морозюк С.С. Особливості ембріогенезу, онтогенез і сезонний ритм розвитку деяких видів роду Paeonia L. флори України (Paeonia tenuifolia L., Paeonia daurica Andr.) // Онтогенез рослин, біологічна фіксація молекулярного азоту та азотний метаболізм: Матеріали міжнародної конференції. – Тернопіль, 2001. – С. 12-15.

9. Журавель Н.М. Інтродукція рідкісних і зникаючих видів роду Paeonia L. флори України – передумова збереження їх ex situ // Роль ботанічних садів у формуванні наукового світогляду майбутніх біологів. Матеріали І Всеукр. наук. читань, присвяч. пам’яті акад. М.М. Гришка. – Полтава, 2001. – С. 81-82.

10. Журавель Н.М. Антекологічні особливості Paeonia tenuifolia L. та P. daurica Andr. (Морфологічний опис репродуктивної структури) // Вісник: Збірник наукових статей викладачів, докторантів та аспірантів НПУ імені М.П. Драгоманова. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2003. – Вип. 5. – С. 120-121.

11. Морозюк С.С., Журавель Н.М. Охорона та раціональне використання P. daurica Andrews та Paeonia tenuifolia L. в Україні // Наукова спадщина акад. М.М. Гришка. Матеріали всеукр. науково-практичної конференції, присвяч. пам’яті акад. М.М. Гришка. – Глухів: ГДПУ, 2005. – С. 105-107.