Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Юридичні науки / Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право


Тріпульський Григорій Яковлевич. Процесуальні особливості розгляду спорів, які зв'язані з виникненням, здійсненням та зміною особистих немайнових правовідносин між батьками та дітьми. : Дис... канд. наук: 12.00.03 - 2008.



Анотація до роботи:

Тріпульський Г.Я. Процесуальні особливості розгляду спорів, які зв'язані з виникненням, здійсненням та зміною особистих немайнових правовідносин між батьками та дітьми. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Одеська національна юридична академія, Одеса, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню процесуальних особливостей розгляду судових справ, що виникають із особистих немайнових правовідносин батьків і дітей. На основі аналізу теоретичних розробок та положень законодавства визначено порядок, форми та способи захисту особистих немайнових прав батьків і дітей. Визначено передумови звернення до суду за захистом порушеного, не визнаного чи оспореного особистого немайнового сімейного права, розглянуто порядок відкриття провадження у справах щодо особистих немайнових прав та обов'язків батьків і дітей, здійснено розмежування компетенції судів цивільної та адміністративної юрисдикції щодо розгляду названих справ, визначено їхню підсудність.

Розглянуто питання процесуального статусу осіб, що беруть участь у справах, які випливають із сімейних відносин. На основі аналізу матеріально-правової та процесуальної заінтересованості цих осіб визначаються особи, які вступають у справу у власних інтересах, та відповідно є позивачами чи відповідачами, та особи, що вступають в процес для захисту інтересів інших осіб. Досліджено предмет доказування у даній категорії справ, охарактеризовано основні джерела доказів, зокрема підкреслено важливість такого виду доказів як показання сторін та їхніх представників, допитаних як свідків. Висвітлено специфіку судових рішень у справах, пов'язаних з особистими правовідносинами батьків та дітей, розглянуто порядок виконання зазначених рішень.

Виявлено та детально проаналізовано особливості розгляду окремих категорій справ щодо особистих немайнових прав та обов'язків батьків і дітей, зокрема справ про визнання та оспорювання батьківства, про порядок участі батьків у вихованні дитини, про визначення місця проживання малолітньої дитини, про відібрання дитини від осіб, що незаконно її утримують, а також про позбавлення батьківських


прав, відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав, та про поновлення цих прав (повернення дитини батькам, в яких її було відібрано).

На підставі здійсненного дослідження розроблено пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства щодо захисту в судовому порядку особистих немайнових прав батьків та дітей.

У ході дослідження отримано такі результати:

1. У різні історичні періоди держава по-різному ставилася до регулювання відносин у сім'ї. У давні часи та в часи середньовіччя всі питання всередині сім'ї вирішувались її головою. З радянських часів ситуація була прямо протилежною - соціалістична держава залишала за собою досить значну сферу прямого та активного втручання в сімейні відносини. На сьогоднішній день правове регулювання особистих немайнових правовідносин між батьками та дітьми здійснюється СК 2002 р. із субсидіарним застосуванням норм ЦК. Характерною ознакою регулювання цієї сфери суспільних відносин є широке застосування численних міжнародних актів із зазначеного питання.

2. Справи, що випливають з особистих немайнових правовідносин батьків та дітей порушуються в суді за позовною заявою (заявою) заінтересованої особи. Для відкриття провадження у цій категорії справ необхідним є дотримання загальних умов з урахуванням особливостей, характерних для сімейних правовідносин. Оскільки учасниками сімейних правовідносин є фізичні особи, спори між ними, що виникають із цих правовідносин, розглядаються судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства. У випадку порушення прав цих осіб актами, діями, бездіяльністю органів державної влади чи місцевого самоврядування (органами РАЦСу, органами опіки та піклування) та за відсутності спору між власне учасниками сімейних правовідносин, такі справи підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до КАС України. При визначенні підсудності справ щодо особистих немайнових прав батьків і дітей слід враховувати, що для цих справ ЦПК передбачено ряд особливостей.

3. Правильне визначення процесуального становища основних учасників процесу у справах щодо особистих немайнових прав та обов'язків батьків та дітей має велике теоретичне і практичне значення, оскільки від цього залежить обсяг їхніх процесуальних прав та обов'язків.

4. Доказування у даній категорії справ здійснюється за допомогою будь-яких доказів, що відповідають вимогам належності та допустимості. Винятки становлять лише справи про визнання батьківства щодо дітей, народжених до 1 січня 2004 p., де законом визначений конкретний перелік обставин, які можуть служити підставою для встановлення батьківства (факту батьківства). Законодавством також встановлені випадки, коли твердження сторони не вимагає доказування. Серед таких випадків слід назвати передбачені законом презумпції, зокрема презумпцію батьківства чоловіка матері.

Судове рішення у справах щодо особистих прав батьків і дітей окрім вимог, передбачених ст. 215 ЦПК, повинно відповідати вимогам СК щодо його змісту та відображати специфіку провадження у цій категорії справ, зумовлену перш за все захистом інтересів дитини. Є можливими три порядки виконання рішення: рішення, примусове виконання яких неможливе; рішення, що не потребують примусового порядку виконання; рішення, що виконуються в примусовому порядку. Характерною


ознакою примусового порядку є обов'язкова участь при виконанні рішення органу опіки та піклування.

6. У судовому розгляді справ про визнання або встановлення факту батьківства (материнства) є необхідним встановлення між дитиною та одним із батьків юридичного зв'язку. Оскільки в одних випадках справа виникає у зв'язку із спірністю походження дитини (наприклад, гаданий батько заперечує своє батьківство), а в інших - з невизначеністю її правового становища (наприклад, гаданий батько дитини помер), СК передбачає різний процесуальний порядок захисту прав дитини - позовне провадження у першому випадку та окреме провадження у другому. Метою оспорювання батьківства (материнства) в судовому порядку є скасування сімейних відносин між дитиною та особою, що оспорює своє батьківство (материнство) або особою, стосовно якої таке батьківство оспорюється.

7. Із позовом про вирішення спору про порядок участі батьків у вихованні дитини вправі звернутися будь-хто з батьків, незалежно від попереднього звернення до органів опіки і піклування. У позовній заяві позивач повинен конкретно сформулювати свої вимоги, не обмежуючись загальною вимогою про усунення перешкод у вихованні дитини, і зазначити, які саме способи участі у вихованні дитини він вимагає встановити, конкретний час та місце його спілкування з дитиною. Залежно від законності перебування дитини у відповідача слід розрізняти два види судових справ: за спорами про визначення місця проживання малолітньої дитини, якщо вона знаходиться у відповідача на законних підставах, та про відібрання малолітньої дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

8. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Тому суд у справах про позбавлення батьківських прав та відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав не вправі вирішувати питання про стягнення аліментів, виселення відповідача за власною ініціативою, якщо відповідні вимоги не були заявлені у позовній заяві. Позбавлення батьківських прав та відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав не є безповоротним заходом. Якщо відпадуть причини, які послужили підставою для такого позбавлення чи відібрання, такі батьки чи один із них мають право звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав або повернення дитини. Закон не визначає кола осіб, які будуть виступати відповідачами у даній категорії справ. Відповідачем слід визнати дитину, від імені якої в процесі будуть брати участь особи, яким була передана дитина за рішенням про позбавлення батьківських прав або відібрання дитини.

Публікації автора:

1. Тріпульський Г.Я. Поняття немайнових правовідносин батьків і дітей //Актуальні проблеми держави і права: 36. наук. пр. - Вип. 29 - Одеса: Юрид. л-ра, 2006.-С. 327-331


2. Тріпульський Г.Я. Процесуальні особливості розгляду цивільних справ про позбавлення батьківських прав //Актуальні проблеми політики: 36. наук. пр. - Вип. 32 - Одеса: Фенікс, 2007. - С. 133-138

3. Тріпульський Г.Я. Процесуальні особливості розгляду цивільних справ про оспорювання батьківства (материнства) //Актуальні проблеми держави і права: 36. наук. пр. - Вип. 34 - Одеса: Юрид. л-ра, 2007. – С. 269-274

4. Трипульский Г.Я. Особенности рассмотрения личных неимущественных споров между родителями и детьми //Визначальні тенденції генезису державності і права: 36. наук. пр. Міжднар. наук.-практ. конф. «Треті Прибузькі юридичні читання» /За заг. ред. B.I. Терентьєва, О.В. Козаченка. - Миколаїв: Вид-во «Іліон», 2007. – С. 498-500.