Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Сільськогосподарські науки / Загальне землеробство


Цилюрик Олександр Іванович. Продуктивність ланок сівозмін при різних системах удобрення в північній підзоні Степу України : дис... канд. с.-г. наук: 06.01.01 / Дніпропетровський держ. аграрний ун-т. - Д., 2005.



Анотація до роботи:

Цилюрик О.І. Продуктивність ланок сівозмін при різних системах удобрення в північній підзоні Степу України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.01 – загальне землеробство. – Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2005.

Дисертаційна робота присвячена визначенню комплексного впливу ланок

сівозмін, різних систем добрив на продуктивність польових культур, якість продукції і зміни родючості ґрунту.

Встановлено вплив різних ланок сівозмін та польових культур на баланс вологи та поживних речовин, структурний стан ґрунту, фітосанітарний стан посівів.

Визначена кількість накопичення пожнивно-кореневих решток під культурами та в ланках сівозмін, а також повернення з ними елементів живлення.

Виявлено продуктивність, економічну та біоенергетичну ефективність ланок сівозмін в залежності від структури і системи удобрення ґрунту. Проведений аналіз на вміст нітратів та мікроелементів в рослинах при систематичному внесенні добрив, а також визначені основні напрямки підвищення ефективності ланок сівозмін і раціонального використання добрив.

Рекомендовані виробництву сівозміни та системи удобрення в них з урахуванням ґрунтової родючості в залежності від спеціалізації та можливостей господарства.

Дослідженнями в стаціонарному досліді встановлено, що основним напрямком підвищення продуктивності землеробства в сучасних умовах є комплексний підхід до розробки науково обґрунтованих ланок сівозмін у поєднанні з раціональною системою добрив і збереженням ґрунтової родючості.

1. У північній підзоні Степу України, який характеризується недостатнім і нестійким зволоженням, чергування культур повинно бути направлене, перш за все, на раціональне використання вологи з ґрунту. Накопичення ґрунтової вологи в регіоні досліджень відбувається головним чином за рахунок осінньо-зимових опадів. Запаси вологи навесні перед сівбою культур коливаються в межах 182,2-216,8 мм. Після збирання урожаю ранні зернові культури залишають – 88,2-109,8 мм, а пізні зернові – 83-137,6 мм.

Найбільші запаси вологи відмічались після чорного пару – 183,6 мм, а найменші – після люцерни – 56,3 мм. Введення у ланки сівозмін: соняшника, цукрових буряків посилює напруженість балансу вологи у весняно-літній період.

2. Поживний режим у ланках сівозмін залежить від набору культур та системи удобрення. У ланках сівозмін, насичених зерновими культурами, виникає потреба в першочерговому забезпеченні рослин фосфором, а у ланці з цукровими буряками зростає роль азоту та калію. Застосування органічних і мінеральних добрив сприяло підвищенню рухомих форм азоту і фосфору в ґрунті. Динаміка вмісту рухомого калію у ґрунті практично залишалась без змін, незалежно від удобрення, що пояснюється значним рівнем забезпеченості ґрунту цим елементом, та високою фіксацією його чорноземом.

Найбільш сприятливі умови мінерального живлення для озимої пшениці складались при розміщенні її після чорного пару та багаторічних трав, а кукурудзи та цукрових буряків після озимої пшениці.

3. Винос елементів живлення залежав як від культур, так і від урожайності та внесених органічних і мінеральних добрив під польові культури. Найбільший винос азоту та калію відмічено по цукрових буряках 101–176 та 175–263,5 кг/га відповідно, а фосфору по кукурудзі – 48–71,6 кг/га.

Незалежно від структури посіву баланс азоту в ланках сівозмін був негативним, а фосфору позитивним.

Баланс калію складався по-різному: в ланці сівозмін з цукровими буряками він негативний, а в ланках із зерновими культурами спостерігалась тенденція до зменшення його дефіциту.

4. Розрахунки кількості пожнивних і кореневих залишків під окремими культурами показали, що найвищий вміст їх відмічався по люцерні (101,5 ц/га) та озимій пшениці (97, 9 ц/га), а найнижчий по цукрових буряках (23,2 ц/га).

5. Повернення поживних речовин із рослинними рештками по відношенні до виносу їх з урожаєм становило у соняшника: N – 84,2%, Р2О5 – 50,9%, К2О – 61,5%; кукурудзи відповідно – 25,8%, 23,5%, 23,1%; цукрових буряків – 23%, 10,7%, 11,1%. Найбільш висока частка повернення елементів живлення з пожнивно-кореневими залишками відмічалась після збирання багаторічних трав.

6. Найбільша кількість структурних агрегатів розміром 7–0,25 мм виявлена після люцерни і зернових-колосових. Структурний склад ґрунту,також значною мірою, визначався погодними умовами року. У посушливі роки відмічається помітне його погіршення по всіх культурах.

7. Наявність у структурі ланок сівозмін площ під просапними культурами та часте повернення на попереднє місце підвищує засміченість посівів бур’янами до 13,8-18,5 шт./м2.

Внесення мінеральних добрив підвищувало конкурентоспроможність культурних рослин до бур’янів, при цьому не впливало на їх видовий склад. Застосування органічних добрив, навпаки, збільшувало кількість бур’янів у посівах до 11,3-21,2 шт./м2 через наявність їх насіння в гної.

8. Спостерігалась тенденція до збільшення пошкодженості кукурудзи кукурудзяним метеликом та ураження пухирчатою сажкою з розширенням в структурі посіву ланок кукурудзи до 50 %. Виявлена тенденція до зменшення ураження озимої пшениці бурою іржею в ланках з чорним паром та люцерною.

9. Урожай польових культур значною мірою залежав від кількості внесених мінеральних і органічних добрив, а також від попередників та місця культур в ланках сівозмін. Прибавка врожаю на удобрених варіантах досліду становила по озимій пшениці – 5,5-14,1 ц/га, ячменю – 6,5-11,8, кукурудзі – 9,9-14,4, цукрових буряках - 153, соняшника – 2,6-4,3 ц/га.

10. Введення в структуру посівних площ просапних культур сприяло значному підвищенню продуктивності як ланок сівозмін, так і сівозмін в цілому. Найбільший вихід кормових одиниць відмічався у ланці №5 з 75% зернових – 92,2 ц/га, а перетравного протеїну у ланці №6 з люцерною – 6,21 ц/га.

11. Виявлено покращання якості сільськогосподарської продукції на удобрених ділянках порівняно з не удобреними.

Вміст білка в зерні озимої пшениці на удобрених ділянках перевищував контроль на 9–13,6% від загального вмісту, а крохмалю в зерні ячменю – на 2-4,3%.

Вищий вміст білка та клейковини виявлено в зерні озимої пшениці після чорного пару, а в решти культур не встановлено суттєвої різниці в якісних показниках залежно від попередників.

12. Не встановлено підвищення значної кількості мікроелементів та нітратів, у рослинах при внесенні органічних і мінеральних добрив. Їх вміст у продукції знаходиться в межах допустимих концентрацій. Кількість нітратів у зерні різних культур коливалась в межах 18–40,4 мг/кг при ГДК – 300 мг/кг.

13. Незалежно від високих витрат на виробництво цукрових буряків, ланка сівозміни з цією культурою забезпечила одержання найбільшого умовного чистого прибутку – 3934 грн/га.

Внесення органічних добрив хоч і сприяло росту урожайності, проте економічні показники виробництва зерна при цьому знижувалися. Так, при внесенні 40 т/га гною під кукурудзу, рівень рентабельності становив – 38,6%, а на контролі – 72,5%, в зв’язку з меншими затратами на виробництво.

14. Енерговитрати значною мірою залежали як від структури ланок сівозмін, так і від внесення мінеральних і, особливо, органічних добрив.

Великі витрати енергії спостерігаються при застосуванні органічних добрив, що в кінцевому рахунку впливає на зниження енергетичної ефективності технологій виробництва сільськогосподарської продукції.

Співвідношення між одержаною і витраченою енергією з урахуванням її вмісту в основній і побічній продукції (Кее) було найвищим у ланці з багаторічними травами ( 7,4), що пояснюється низькими витратами енергії на їх вирощування.

Публікації автора:

  1. Чумак В.С., Явтушенко В.В., Цилюрик О.І. Вплив погодних умов, попередників та добрив на продуктивність озимої пшениці // Бюлетень Інституту зернового господарства УААН. – 2002. - № 18-19. – С. 78-81.

(Особистий внесок: проведення досліджень, аналіз результатів та написання статті)

  1. Цилюрик О.І. Продуктивність сівозмін залежно від структури посіву та удобрення // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених і спеціалістів з проблем виробництва зерна в Україні (5-6 березня). Дніпропетровськ. – 2002. – С. – 109-110.

  2. Цилюрик О.І. Продуктивність сівозмін за різних систем удобрення в північному Степу // Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених “Проблеми сучасного землекористування” (26-28 листопада 2002 р.). Київ - Чабани. – 2002. – С. 22-23.

  3. Чумак В.С., Цилюрик О.І. Продуктивність ланок сівозмін з різним насиченням їх кукурудзою // Бюллетень Інституту зернового господарства. – 2003. - № 20. – С. 56-57. (Особистий внесок: проведення досліджень, аналіз результатів та написання статті)

  4. Цилюрик О.І. Продуктивність сівозмін залежно від системи удобрення та структури посівів у північному Степу // Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених “Стабілізація землекористування та сучасні агротехнології” (24-26 листопада 2003 р.). Київ - Чабани. – 2003. – С. 18-19.

  5. Чумак В.С., Цилюрик О.І. Продуктивність ярого ячменю у ланках сівозмін на різних фонах удобрення в північному Степу України // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2004. - № 1. – С. 5-7.

  6. Чумак В.С., Цилюрик О.І. Продуктивність сівозмін у північному Степу // Збірник наукових праць Інституту землеробства УААН. – 2004. - № 1. – С 34-38. (Особистий внесок: проведення досліджень, аналіз результатів та написання статей)