Анотація до роботи:

Биваліна М.В. Проблеми та методи модернізації районів масової житлової забудови 60–70-х років (на прикладі м. Києва). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.23.20 – Містобудування та територіальне планування. – Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, 2007.

Дисертація присвячена питанням модернізації районів масової житлової забудови 60–70-х років ХХ ст. забудованих великопанельними житловими будинками перших серій індустріального домобудівництва (на прикладі будинків серії 1-480) в сучасних умовах розвитку суспільства.

У дисертації дослідженні та сформульовані проблеми модернізації районів масової житлової забудови 60–70-х років ХХ ст. на сучасному етапі соціального, економічного і містобудівного розвитку міст України. Визначені фактори і умови, що визначають методи, інженерно-технічні засоби, економічні аспекти та перспективи модернізації районів масової житлової забудови. Розроблені моделі реконструкції великопанельних житлових будинків. Обґрунтовані та розроблені наукові пропозиції та моделі модернізації районів масової житлової забудови
60–70-х років ХХ ст. з урахуванням соціально-демографічних, екологічних, економічних, технічних вимог і містобудівних умов. Розроблені рекомендації з модернізації районів масової житлової забудови у найзначніших, великих та середніх містах України.

1. Комплексний містобудівний аналіз районів масової житлової забудови дозволив дослідити об’єктивні тенденції розвитку функціонально-планувальної структури, архітектурно-планувальних рішень, техніко-економічних і експлуатаційних характеристик; сформулювати проблеми модернізації районів масової житлової забудови забудованих в 60–70-ті роки минулого століття: соціальні, санітарно-гігієнічні, інженерно-технічні.

На основі розрахункових моделей функціональної структури розроблено принципові моделі об’ємно-планувальної структури та балансу території об’єкту модернізації.

Засобами експериментального проектування розглянуто альтернативні варіанти модернізації мікрорайону: перший з реконструкцією житлового фонду без знесення існуючого капітального фонду; другий з реконструкцією із знесенням п’ятиповерхових великопанельних будинків і доведенням до необхідних стандартів житлових будинків із цегли, а також об’єктів соціальної інфраструктури; третій –
з тотальним знесенням усіх існуючих будівель і новою забудовою звільненої території.

2. Аналіз економічної та технічної бази реконструкції 5-поверхових будинків, модернізації територій масової житлової забудови в Україні свідчить про необхідність диференційованого регіонального підходу:

У малих містах, де собівартість будівництва перевищує реальну ціну на житло, що обумовлено низькою платоспроможність населенн, заходи з відновлення житлового фонду можуть бути забезпечені лише за допомогою суспільства;

Доходи і платоспроможний попит на житло населення великих міст дозволяють вести роботи по відновленню житлового фонду за рахунок коштів населення при активній фінансовій підтримці;

Доходи і платоспроможний попит населення на житло в найбільших містах, зокрема Києві, можуть забезпечити інвестування процесів модернізації житлового фонду в районах масової забудови за допомогою кредитування (іпотечного).

В умовах гострого дефіциту житла і вкрай низьких темпів нового будівництва знесення придатного для подальшої експлуатації житлового фонду у великопанельних 5-поверхових будинках уявляється передчасним.

3. Експериментальна перевірка підходів і методів модернізації районів масової забудови виконана на прикладі мікрорайону Нивки-3 в м. Києві дозволяє стверджувати, що існують технічні можливості, а в сучасних соціально-економічних умовах і доцільність модернізації житлового фонду у великопанельних житлових будинках масових серій 60–70-х років ХХ століття з проведенням комплексу реконструктивних заходів і доведенням до сучасних стандартів як житлових будинків, так і території мікрорайонів.

4. Аналіз інвестиційних можливостей модернізації сформованих районів масового будівництва свідчить про необхідність пошуків нетрадиційних шляхів організації і фінансування робіт, тому що сума витрат необхідних на проведення всього комплексу реконструктивних заходів на цих територіях не компенсується в повному обсязі і не є інвестиційно-привабливою для інвесторів.

5. Проведене дослідження дає можливість:

обґрунтувати підходи до формування програм реконструкції великопанельних житлових будинків масових серій і території кварталі та мікрорайонів, забудованих у період 60–70-х років ХХ ст. з урахуванням особливостей соціального, економічного розвитку міст, комплексу містобудівних умов;

використовувати запропонований методичний підхід до аналізу територій масової житлової забудови, визначення стратегії виконання комплексу заходів щодо модернізації міського середовища;

6. Подальше дослідження актуальних поставлених проблем можливо і доцільно за наступними основними напрямками:

удосконалення нормативної бази планування і забудови територій житлово-громадської забудови з урахуванням регіональної специфіки населених місць;

поглиблення наукових обґрунтувань гранично припустимих показників щільності житлового фонду і населення.

Публікації автора:

1. Філіпова М.В. До обгрунтування програм комплексної реконструкції міст // Теорія та історія архітектури та містобудування. – К.: НДІТІАМ. – 1998. – Вип. 2. – С. 149-152.

2. Филиппова М.В. Особенности планировки и застройки микрорайонов Киева 1960-х годов // Теорія та історія архітектури та містобудування. – К.: НДІТІАМ. – 1998. – Вип. 3. – С. 169-172.

3. Филиппова М.В. Приемы совершенствования архитектуры жилых домов первых массовых серий // Мiстобудування та територiальне планування. – К.: КНУБА. – 1998. – Вип. 1. – С. 61-66.

4. Філіпова М.В. Питання реконструкції забудови, що склалася у
   1960-70 роках у найбільших містах (на прикладі м. Києва) // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. – К.: КНУБА. – 1999. – Вип. 4. – С. 92-94.

5. Филиппова М.В. Особенности размещения районов массового жилищного строительства в планировочной структуре крупного города (на примере Киева) // Теорія та історія архітектури та містобудування. – К.: НДІТІАМ. – 1999. – Вип. 4. – С. 231-235.

6. Філіпова М.В. Соціально-демографічні чинники розвитку мікрорайонів 1960-х років у Києві // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. – К.: КНУБА. – 1999. – Вип. 5. – С. 91-95.

7. Филиппова М.В. Районы массового жилищного строительства в г. Киеве // Мiстобудування та територiальне планування. – К.: КНУБА. – 2000. – Вип. 5. –
   С. 235-239.

8. Дьомін М.М., Биваліна М.В. Містобудівні та соціально-економічні питання реконструкции территорії п’ятиповерхової великопанельної забудови. // Мiстобудування та територiальне планування. – К.: КНУБА. – 2005. – Вип. 20. –
   С. 90-94.

9. Дёмин Н.М., Бывалина М.В. Проблемы и перспективы модернизации районов массовой жилой застройки 60–70-годов в крупнейших городах (на примере г. Киева) // Мiстобудування та територiальне планування. – К.: КНУБА. – 2005. – Вип. 21. – С. 67-75.

10. Дёмин Н.М., Бывалина М.В. К обоснованию программ реконструкции районов массовой жилой застройки 60–70-х годов (на примере г. Киева) // Досвід та перспективи розвитку міст України. Наукові дослідження в містобудуванні. – К.: „Діпромісто”. – 2005. – Вип. 9. – С.112-121.

11. Дёмин Н.М., Бывалина М.В. Экономические аспекты реконструкции территорий массовой настройки // Мiстобудування та територiальне планування. – К.: КНУБА. – 2006. – Вип. 23. – С. 59-67.

12. Филиппова М.В. Совершенствование методов обоснования и реализация реконструкции городской застройки. АМИР ТЕМУР ВА ТЕМУРИйЛАР ДАВРИНИ ТАДКИК ЭТИШНИНГ ЗАМОНАВИй МУАММОЛАРИ (Хал каро илмий-назарий аджуман маьрузаларининг киска матнлари, Самарканд, 12-14 июнь 1996й.), Самарканд, 1997. – С. 160-162.