В результаті наукового дослідження сформульовані висновки та пропозиції, спрямовані на удосконалення правового регулювання загальнообов’язкового державного соціального страхування від безробіття. До найбільш вагомих з них слід віднести такі: 1. Базовим правовим явищем, на якому будується система загальнообов’язкового державного соціального страхування та з настанням якого виникають правовідносини в цій сфері, є соціальний ризик Він характеризується наступними рисами: він є ймовірною можливістю певних негативних явищ, внаслідок яких виникає стан соціальної незахищеності (матеріальної незабезпеченості); причини такого стану знаходяться у площині людського існування у суспільстві; як причина незабезпеченості ризик має бути формалізованим; із соціально-економічної точки зору соціальний ризик не поширюється на заможних осіб 2. Соціальні ризики незайнятості і безробіття мають спільні риси (обидва є похідними від стану зайнятості особи і стосуються лише тих осіб, які здатні, займаючись певним видом діяльності, самостійно заробляти собі на життя; мають об’єктивний та суспільно значимий характер; створюють для особи стан соціальної незабезпеченості, обмежують нормальну життєдіяльність людини; їх реалізація створює потребу у наданні допомоги з боку держави чи суспільства, тому законодавство визнає їх юридичними фактами) та відмінності (ризик безробіття притаманний тим, хто вже мав роботу, тоді як ризик незайнятості поширюється і на тих осіб, що не працювали або не отримували доходу; у соціальному ризику безробіття матеріальна незабезпеченість настає саме через втрату роботи, а не іншого заняття, яке приносить певний дохід). 3. Зі складу тих, кому загрожує ризик незайнятості або безробіття, слід виключити осіб молодше 16 років, а також осіб, які отримали право на пенсію відповідно до законодавства України. Перші ще не можуть працювати за наймом або займатися підприємницькою діяльністю і не зобов’язані себе утримувати; другим держава через систему органів державної служби зайнятості може надавати лише послуги із працевлаштування, а основним джерелом для їх існування є пенсія. 4. Оскільки у чинній системі соціального страхування на випадок безробіття забезпечується захист як застрахованих, так і не застрахованих осіб, рівень соціального захисту тих, хто попередньо працював і сплачував страхові внески до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, має бути вищим, аніж інших незайнятих осіб, про яких держава піклується самостійно. 5. Сучасна система соціального страхування на випадок безробіття характеризується такими рисами: а) застраховані особи беруть участь у формуванні коштів соціального страхування; б) страхування на випадок безробіття поєднує страхові засади надання підтримки тим, хто втратив роботу, із трудовою допомогою безробітним; в) соціальне страхування на випадок безробіття створене з використанням вже існуючої інфраструктури державної служби зайнятості, на яку покладено більшість функцій із надання матеріального забезпечення та соціальних послуг безробітним, тому право на більшість видів допомоги та забезпечення мають і незастраховані особи; г) управління системою соціального страхування на випадок безробіття здійснюється державою, застрахованими та підприємцями на паритетній основі. 6. У визначенні мінімального рівня матеріального забезпечення на випадок безробіття слід враховувати стимулюючу функцію допомоги по безробіттю, а також інших видів матеріального забезпечення, та існування обов’язку щодо утримання родини. 7. Правовий статус особи у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні нерозривно пов’язаний з її трудовим правовим статусом. Право на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування є статутним трудовим правом працівника, закріпленим статтею 2 КЗпП. Умовою існування правовідносин соціального страхування на випадок безробіття є наявність трудових правовідносин між працівником і роботодавцем; при цьому останній якраз і зобов’язаний здійснювати страхування на випадок безробіття на користь застрахованої особи (працівника). 8. Правосуб’єктною у галузі соціального страхування на випадок безробіття особа стає за умов: а) досягнення віку, з якого можлива реалізація права на працю; б) відсутності хворобливого стану організму, який дає підстави для визнання її інвалідом; в) відсутності підстав для призначення будь-якої пенсії, передбаченої законодавством України. Набуття ж статусу застрахованої особи відбувається з моменту поєднання вищевказаних умов і спеціального правостворюючого юридичного факту, яким слід визнати певні значимі дії, що спричиняють сплату внесків на користь застрахованого (укладення трудового договору, реєстрація у якості платника страхових внесків, тощо). 9. Правовий статус страхувальників зумовлений їх службовою роллю, пов’язаною зі створенням умов для належного забезпечення інтересів застрахованих у разі настання страхового випадку, а також надання необхідної допомоги. Правосуб’єктність страхувальників є спеціальною, а наділення їх статутними правами і обов’язками має забезпечувати належне виконання ними своїх функцій у механізмі соціально-страхового захисту населення від негативних наслідків безробіття. Слід скасувати відповідальність за порушення посадовими особами підприємств, установ, організацій строку реєстрації як платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, передбаченої ст. 1653 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 10. Соціальними послугами по працевлаштуванню (пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи) в системі альтернативного способу надання деяких послуг у сфері зайнятості (Закон України “Про соціальні послуги”) можуть користуватися як застраховані, так і не застраховані особи. Зазначення у ч. 1 ст. 14 Закону України “Про соціальні послуги” такого джерела фінансування, як спеціальні фонди, не може розглядатися як передумова для їх надання за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, оскільки це нівелюватиме зміст соціальної послуги і не відповідатиме засадам соціального страхування. 11. Для збільшення виплат на користь безробітних слід вивчити можливість об’єднання різних Фондів соціального страхування в єдиний Фонд і запровадження єдиного соціального страхового внеску, що призведе до зменшення адміністративних витрат, пов’язаних з функціонуванням системи соціального страхування. | 