Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Юридичні науки / Господарське право, господарсько-процесуальне право


Черешнюк Віктор Миколайович. Правове регулювання укладення і виконання господарських договорів : дис... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана. — К., 2007. — 214арк. — Бібліогр.: арк. 187-213.



Анотація до роботи:

Черешнюк В.М. Правове регулювання укладення і виконання господарських договорів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 – господарське право; господарсько-процесуальне право. – Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана. – Київ, 2007.

Дисертація присвячена комплексному аналізу питань правового регулювання укладення і виконання господарських договорів, а також наслідків, які настають при їх невиконанні чи неналежному виконанні. У роботі розглянуто поняття договору та господарського договору, досліджено головні відмінності господарських договорів від цивільно-правових та адміністративних. Розглянуто специфічні функції господарських договорів. Значна увага приділяється суті і особливостям укладення попереднього господарського договору. Досліджується загальний порядок укладення господарського договору, а також особливості укладення окремих видів господарських договорів. Детально розглядаються принципи та послідовність виконання господарських договорів. Аналізуються форми відповідальності та види оперативно-господарських санкцій, які настають при невиконанні чи неналежному виконанні господарських договорів.

У дисертації на основі комплексного дослідження і аналізу регулювання відносин укладення, виконання та наслідків невиконання чи неналежного виконання господарського договору здійснено теоретичне та практичне узагальнення, спрямоване на вирішення поставлених наукових завдань. Основні результати дослідження можуть бути зведені до таких:

  1. У становленні теорії права та законодавства про господарські договори слід виділяти п’ять етапів: перший – до початку 20-х років ХХ століття, коли зародилася теорія господарського договору як специфічного виду цивільного договору; другий – з початку 20-х років до 1938 р., коли господарський договір переважно розглядався як інститут господарського права; третій – з 1938 р. до середини 50-х років ХХ століття, коли господарський договір став розглядатися як інститут цивільного права; четвертий – з середини 50-х років до кінця 80-х років ХХ століття, коли почала відновлюватися теорія господарського договору як інституту господарського права; п’ятий – з кінця 80-х років ХХ століття, коли господарський договір як інститут господарського права почав закріплюватися нормативно і перейшов на якісно новий рівень;

  2. Основними ознаками, які відрізняють господарський договір від цивільно-правового, є: 1) особливий суб’єктний склад; 2) мета договору; 3) обмежена дія принципу свободи договору. Основними відмінностями господарського договору від адміністративного є: 1) сфера застосування; 2) спрямованість договору; 3) суб’єктний склад;

  3. Господарський договір виконує такі функції: 1) правового забезпечення тих економічних потреб споживачів, які фінансуються за рахунок державного бюджету; 2) реалізації державних замовлень; 3) спільного уточнення і конкретизації сторонами умов виконання державного замовлення; 4) децентралізованого планування господарської діяльності; 5) впровадження у практику досягнень науково-технічного прогресу; 6) підвищення якості продукції;

  4. Пропонується викласти ч.1 ст.182 ГК в такій редакції: “За попереднім договором сторони зобов’язуються у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. За згодою сторін зобов’язаною до укладення основного договору може бути визначена тільки одна із сторін”. Невирішеною в ГК України залишилась ситуація, коли на підставі попереднього договору було надіслано проект договору вчасно, але отримано після закінчення однорічного строку. Якщо таке отримання відбулося без істотної затримки після вчасного надіслання, то зобов’язання стосовно укладення договору залишається в силі.

Доводиться, що попередні договори не можуть бути забезпечені завдатком та притриманням, оскільки це суперечить самій суті цих договорів;

  1. Укладення господарського договору проходить дві стадії: оферти та акцепту. Немає підстав виділяти стадію протоколу розбіжностей та укладення договору в судовому порядку, оскільки вони носять допоміжний характер і договір може бути укладеним без проходження цих стадій;

  2. Враховуючи статті 208, 638 ЦК та статтю 180 ГК України вбачається недопустимим укладення господарського договору в усній формі, оскільки внаслідок недотримання письмової форми він має вважатися неукладеним. Обґрунтовується доцільність використання усної форми господарського договору у випадку, коли він виконується сторонами у момент вчинення;

  3. У зв’язку з відсутністю законодавчо визначеного поняття “момент одержання”, вважаємо за доцільне доповнити ч.1 ст.640 ЦК України абзацом наступного змісту: “Пропозиція укласти договір та відповідь на неї вважаються такими, що одержані, у момент, коли вони повідомлені особі усно, доставлені будь-яким способом їй особисто, на її місцезнаходження чи місце проживання”. Проте вважається недоцільним пов’язування моменту, до якого можливо зробити відклик оферти, з моментом її одержання. Цей момент потрібно пов’язати з тим часом, коли адресат дізнався або повинен був дізнатися про її одержання. Також доцільно законодавчо розмежувати терміни “скасування” та “відкликання” оферти;

  4. Доцільним є наділення оферента правом встановити строк для акцепту, і лише у випадку його незазначення застосовувати двадцятиденний строк. Аналогічно видається необхідним передбачити диспозитивність двадцятиденного строку для врегулювання розбіжностей та передачі переддоговірного спору до суду. Також доцільно законодавчо передбачити право обох сторін на передачу до суду переддоговірного спору;

  5. Вважається за потрібне доповнити ч.5 ст.181 ГК України таким положенням: “Якщо сторона, яка отримала протокол розбіжностей, не бажає укладати договір на запропонованих у протоколі розбіжностей умовах, вона може відмовитись від укладення договору. Повідомлення про таку відмову повинно бути надіслане іншій стороні без невиправданої затримки”;

  6. Необхідно виключити з ч.2 ст.645 ЦК України абзац 2, а частину 3 доповнити таким абзацом: “Відповідь, надіслана із запізненням, є новою пропозицією”. Крім того, для усунення колізії між нормами ч.2 і ч.3 ст.645 ЦК України з ч.3 слід виключити слова “та (або) одержано”;

  7. Потрібно ввести диспозитивну норму до ст.539 ЦК України, за якою б кредитор міг розірвати договір в односторонньому порядку, якщо при альтернативному зобов’язанні, в якому правом вибору наділений кредитор, виявилася неможливість виконання одного предмету договору. Окрім цього, доцільно вилучити слова “через установи банків” з ч.1 ст.198 ГК України.

  8. Договірна відповідальність – це санкція майнового характеру, яка стягується на користь кредитора з боржника, який не виконав або неналежно виконав договірне зобов’язання;

  9. Слід доповнити ч.1 ст.225 ГК України положенням про те, що до складу збитків мають входити додаткові витрати, котрі виникнуть у майбутньому, якщо підставою їх є угоди, які були укладені до того, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення контрагентом договору і за умови, що запобігти цим витратам сторона не може. Крім того, вважається за доцільне надати сторонам право самостійно визначати можливість стягнення моральної шкоди за порушення договору, не обмежуючись випадками, коли це передбачено законом;

  1. Обмеження можливості стягнення пені лише при порушенні грошових зобов’язань вважається не зовсім виправданим, оскільки використання триваючої неустойки є можливим також при негрошових зобов’язаннях. Тому пропонується зняти обмеження можливості використання пені виключно в грошових зобов’язаннях, внісши відповідні зміни до ч.3 ст.549 ЦК України. Вважається за доцільне ввести поряд з обмеженням розміру пені аналогічне обмеження розміру неустойки і за негрошовими зобов’язаннями.

  2. Передбачений в ч.2 ст.625 ЦК України індекс інфляції стягується незалежно від відшкодування збитків та сплати неустойки, а проценти слід розглядати як мінімальний розмір збитків, на який поширюється загальне правило ГК про залікову неустойку, якщо інше не передбачено господарським договором. Крім того, обґрунтовується доцільність передбачення у ЦК загального положення про залікову неустойку, в ГК – про штрафну;

  3. У дисертації обґрунтовується позиція щодо оперативно-господарських санкцій не як форми відповідальності, а як міри захисту сторін договору. Відповідно, назва глави V ГК України “Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання” має відображати не тільки відповідальність, а й інші наслідки порушення виконання договору. Крім цього, відображення в ГК України положення про те, що оперативно-господарські санкції можуть встановлюватися виключно в договорі видається не зовсім правильним, оскільки такі санкції є інколи встановленими в нормах про окремі види договорів. Обґрунтовується також необхідність у загальних положеннях відобразити норми, які б встановлювали в диспозитивному порядку окремі види оперативно-господарських санкцій незалежно від відображення їх в господарському договорі.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

  1. Черешнюк В.М. Укладення попереднього господарського договору та його правові наслідки // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №1. – С. 22-25 (0,4 д.а.);

  2. Черешнюк В.М. Штрафні санкції за порушення господарських договорів // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №7. – С. 83-87 (0,5 д.а.);

  3. Черешнюк В.М. Відшкодування збитків як форма відповідальності за порушення господарського договору // Юридична Україна. – 2006. – №9. – С. 65-70 (0,5 д.а.);

  4. Черешнюк В.М. Історичний розвиток правового регулювання укладення господарських договорів // Правове регулювання економіки. Збірник наукових праць. – К.: КНЕУ, 2006. – Вип. 6. – С. 248-256 (0,4 д.а.);

  5. Черешнюк В.М. Неоднозначність законодавчих положень щодо форми господарського договору // Юридична Україна. – 2007. – №1. – С. 81-84 (0,3 д.а.);

  6. Черешнюк В.М. Пропозиція укласти господарський договір: національний та міжнародний підходи // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – №2. – С. 24-28 (0,5 д.а.).

В інших виданнях:

  1. Черешнюк В.М. Порівняння вимог до оферти за Віденською конвенцією 1980 р. та Господарським кодексом України // Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (10-11 листопада 2005 р.). – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – Том 4. – С. 53-54 (0,1 д.а.);

  2. Черешнюк В.М. Відмежування господарських договорів від цивільних // Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (7-8 грудня 2005 р.). – К.: Національна академія управління – Центр перспективних соціальних досліджень, 2005. – С. 332-335 (0,3 д.а.).