Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Юридичні науки / Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень


Размєтаєва Юлія Сергіївна. Права людини як фундаментальна цінність громадянського суспільства : Дис... канд. наук: 12.00.01 - 2009.



Анотація до роботи:

Размєтаєва Ю.С. Права людини як фундаментальна цінність громадянського суспільства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2008.

У дисертації проведено комплексний теоретичний аналіз прав людини як фундаментальної цінності громадянського суспільства, встановлено особливості реалізації останніх та напрямки впровадженння прав в умовах формування названого суспільства.

Розкрито основні властивості прав людини як універсальної цінності, співвідношення універсального та культурно особливого у правах людини.

Проведено аналіз взаємодії прав людини з інституціями громадянського суспільства, визначено способи прояву прав у процесі такої взаємодії.

Комплексно досліджено основні та допоміжні, національні й міжнародні способи захисту прав людини у громадянському суспільстві.

Особлива увага приділена розкриттю поняття правової активності власників прав людини в умовах формування громадянського суспільства. Визначено форми та специфіку правової активності, запропоновано напрямки підвищення останньої у трансформаційних суспільствах.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягає у комплексному теоретичному аналізі прав людини як фундаментальної цінності громадянського суспільства, встановленні особливостей реалізації прав у названому суспільстві та визначенні на цій основі напрямків запровадження прав людини в умовах формування громадянського суспільства. З висновків, зроблених у цій науковій роботі, найбільш загальними і важливими є такі:

  1. На основі сучасних наукових досліджень значно розширюється розуміння прав людини, що ґрунтуються на визначенні їх через поняття можливостей, домагань або надбань людини. Найбільш точним і арґументованим є визначення прав людини як можливостей, що реалізуються у певному просторі свободи (як від держави, так і від інших осіб), межі якого окреслюються відповідними просторами свободи інших власників прав. При цьому розподіл загальних прав людини окремо на права і свободи не завжди виправданий інакше, ніж історичною традицією, тому доцільно розрізнити поняття прав у «широкому» розумінні, що до них включаються будь-які відповідні можливості, та у «вузькому», які відповідають конкретним можливостям, здебільшого реалізованим за участі держави.

  2. Права людини є результатом взаємодії природного та позитивного права, оскільки одночасно характеризуються підвищеною значимістю, цінністю для індивідів та включенням до правової системи як основи законодавчого регулювання, особливим захистом з боку держави. Позитивування прав не є посяганням на їх природність та невідчужуваність, і при відповідному контролі з боку суспільства сприяє реалізації прав людини, тоді як неврахування юридичних проявів прав людини може призвести до стирання грані між суто правовими вимогами та іншими суспільними, передусім, політичними.

  3. Цінність прав людини обумовлюється таким: 1) права у рівній мірі належать кожному члену суспільства та окреслюють йому певний простір свободи, в якому можлива реалізація потреб людини, й межі, за якими розпочинається відповідний простір інших; 2) наявність у кожного відповідних прав передбачає ставлення до іншої людини як до такого ж власника прав, тобто як до рівного; 3) права людини мають виховний зміст як втілення гідності, поваги і до інших, і до себе; 4) за допомогою прав можуть бути максимально реалізовані потреби та інтереси їх носіїв; 5) права виражають ступінь захищеності від неправомірних посягань, є гарантією захисту індивідів від свавілля як з боку інших власників прав, так і держави.

  4. Права людини є універсальними цінностями для будь-якого суспільства громадянського типу, незалежно від національно-культурного контексту. Універсальність прав людини не містить посягання на культурну різноманітність, а навпаки, є підставою для міжкультурного діалогу, способом визначення ознак, загальних для його учасників.

  5. Слід розрізнити два поняття, пов’язані з обмеженням у правах: безпосередньо обмеження прав (як вилучення частини прав або певного права у їх власників); обмеження у здійсненні прав (як повна або часткова неможливість їх реалізації). При цьому другий підхід до розуміння обмежень припускає, що усі права у повному обсязі залишаються у власника, а припиняється тільки можливість їх реалізації.

  6. Права людини є спільною цінністю громадянського суспільства та правової держави, що особливо проявляється в процесі їх реалізації та захисту. Взаємодія прав людини з інституціями громадянського суспільства ґрунтується на такому: 1) права людини є підставою утворення і дії деяких інституцій громадянського суспільства; 2) названі права захищають основні інтереси людини, забезпечують їх реалізацію, при цьому співпадаючі інтереси осіб у громадянському суспільстві реалізовуються здебільшого через його інституції; 3) права виступають як фундаментальні принципи, що відображають межі втручання держави у сферу діяльності інституцій громадянського суспільства; 4) права людини визначають міру втручання індивідів у справи інших, і у цьому сенсі громадянське суспільство в цілому і його інституції зокрема є простором взаємодії носіїв прав, побудованої на залагодженні конфліктів, що виникають у процесі реалізації прав людини, виключно правовими засобами; 5) права мають власну цінність як надбання людства, що виражають найбільш загальну, безумовну значущість для всіх індивідів, одночасно вони є засобом встановлення чи визнання цінностей через інституції громадянського суспільства.

  7. Об’єднання громадян як елемент громадянського суспільства є основою реалізації прав людини, оскільки можуть протистояти силі і впливовості держави; виступають суб’єктом контролю за діяльністю держави; використовують специфічні засоби реагування на надмірне втручання останньої у простір громадянського суспільства; є безпосереднім поєднанням інтересів окремих осіб – членів громадянського суспільства. Однак більш точним для позначення сутності цієї інституції громадянського суспільства, передусім у політичній сфері, є термін «неурядові організації», який доцільно законодавчо закріпити.

  8. Особливості реалізації прав індивіда у громадянському суспільстві зумовлені існуванням у ньому специфічних інституцій і відносин, а також більш широкими й різноманітними засобами захисту цих прав. До названих особливостей слід віднести такі: (1) об’єктивні – наявність специфічних структур і процедур для їх реалізації, альтернативність засобів захисту прав; (2) суб’єктивні – суспільна активність носіїв прав, усвідомлення себе їх власниками і сприйняття прав як підстав ставитися до іншого члена суспільства як до рівного.

  9. Право особи на захист належних їй прав може виражатися як у самозахисті, так і у використанні основних або допоміжних способів захисту. Право на захист, здійснюване за допомогою державних структур і процедур, містить два основні способи захисту: використання судових установ (як національних, так і міжнародних) та звернення до уповноважених державних органів і посадових осіб та органів місцевого самоврядування. Здійснення права на захист за допомогою суспільних інституцій полягає у таких допоміжних способах захисту: звернення до суспільних інституцій спеціального чи загального спрямування на реалізацію прав, привертання уваги громадськості до порушення права, надання приватному інтересу публічного статусу. Допоміжний характер названих способів захисту прав людини означає те, що останні не є у суворому сенсі правовими способами, оскільки звертаються і до моральних, соціальних, політичних сторін суспільного життя, а також можливість застосування одночасно із основними.

  10. Правова активність може бути визначена у «широкому» розумінні як цілеспрямована діяльність усіх суб’єктів правовідносин, що здійснюється для реалізації їх прав та законних інтересів. Правова активність у «вузькому» розумінні є ініціативною діяльністю індивідів, що проявляється у взаємодії з іншими суб’єктами правовідносин, спрямована на досягнення позитивного результату.

  11. Специфіка правової активності на етапі формування громадянського суспільства обумовлена відповідними об’єктивними та суб’єктивними чинниками. До об’єктивних належать: (1) відсутність налагоджених механізмів участі членів суспільства в управлінні державою; (2) відсутність налагоджених механізмів реалізації та захисту прав людини тощо. До суб’єктивних належать: (1) відсутність звички до відповідної активної діяльності; (2) недостатньо високий рівень правосвідомості й правової культури в цілому і необхідних правових знань та навичок зокрема; (3) розшарування суспільства на групи за ціннісними орієнтаціями протилежного напрямку.

Публікації автора:

1. Размєтаєва Ю.С. Права людини як фундаментальна цінність громадянського суспільства: до постановки питання / Ю.С. Размєтаєва // Юридичний вісник. – 2006. – № 1. – С. 110-113.

2. Размєтаєва Ю.С. Особливості реалізації прав людини у громадянському суспільстві / Ю.С. Размєтаєва // Проблеми законності : респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2007. – Вип. 92. – С.16-22.

3. Размєтаєва Ю.С. Права людини: універсальність чи культурна особливість? / Ю.С. Размєтаєва // Державне будівництво та місцеве самоврядування : зб. наук. праць. – Х. : Право, 2008. – Вип. 15. – С.113-119.

4. Размєтаєва Ю.С. Права людини у системі інститутів громадянського суспільства: аксіологічний вимір / Ю.С. Размєтаєва // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – О. : Юрид. літ., 2008. – Вип. 40.– С. 310-313.

5. Разметаева Ю.С. Права человека как ценностный ориентир украинского общества / Ю.С. Разметаева // Современный научный вестник. Сер. : Экономика и право. – 2006. – № 3 (4). – С.74-78.

6. Размєтаєва Ю.С. Про деякі підходи щодо визначення поняття громадянського суспільства / Ю.С. Размєтаєва // Від громадянського суспільства – до правової держави : матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції. – Х. : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2006. – С. 108-111.

7. Размєтаєва Ю. До питання про визначення поняття громадянського суспільства / Ю. Размєтаєва // Міжнародна студентська конференція «Правова система, громадянське суспільство та держава» 4-6 травня 2006 року. Тези доповідей. – Л. : Компанія «Манускрипт». – 2006. – С. 15-16.

8. Размєтаєва Ю.С. Співвідношення громадянського суспільства і держави: до постановки питання / Ю.С. Размєтаєва // Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства : тези доповідей та наукових повідомлень учасників всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених та здобувачів (26-27 червня 2006 р.) / За заг. ред. М.І. Панова. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2006. – С.33-36.

9. Размєтаєва Ю.С. Принцип верховенства права як фактор формування громадянського суспільства / Ю.С. Размєтаєва // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави : матеріали IV Всеукраїнської наукової конференції правників-початківців, присвяченої пам’яті видатних учених-юристів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В. Копєйчикова. Одеса, 10 – 11 листопада 2006 р. / Відп. ред. Ю.М. Оборотов. – О. : Юрид. літ., 2006. – С.122-124.

10. Разметаева Ю. О некоторых особенностях реализации прав человека в гражданском обществе / Ю. Разметаева // Міжнародна студентська наукова конференція «Правова система, громадянське суспільство та держава» 10-12 травня 2007 року. Тези доповідей. – Л. : Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2007. – С. 23-24.

11. Размєтаєва Ю.С. Права людини та інституції громадянського суспільства: питання взаємодії / Ю.С. Размєтаєва // Сучасні проблеми юридичної науки : тези доповідей та наукових повідомлень всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених та здобувачів / За заг. ред. А.П. Гетьмана. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2008. – С. 77-79.