Анотація до роботи:

Стопінчук О.В. Підвищення фармакотерапевтичної ефективності метопрололу при ішемічній хворобі серця шляхом його сумісного застосування з тіотриазоліном або з мебікаром. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.28 – клінічна фармакологія. – Інститут фармакології та токсикології АМН України, Київ, 2006.

Дисертацію присвячено вивченню впливу комплексної терапії метопрололом з тіотриазоліном і метопрололом з мебікаром на клінічний перебіг, гемодинамічні показники, ліпіди крові, прояви депресії та якість життя у хворих на ішемічну хворобу серця (стабільна стенокардія напруги ІІ – ІІІ функціонального класу).

Уперше в клінічних умовах доведено вищу клінічну ефективність метопрололу з тіотриазоліном і метопрололу з мебікаром - порівняно з метопрололом. Вперше проведено порівняльний аналіз фармакотерапії метопрололом з тіотриазоліном проти метопрололу з мебікаром.

Показано, що метопролол з тіотриазоліном мають виражений позитивний інотропний ефект, зменшуть кількість та тривалість епізодів безбольової ішемії міокарда; під їх впливом підвищується толерантність до фізичного навантаження, зростає антиаритмічна активність метопрололу, позитивно змінюються ліпідні показники крові, що виражається в зниженні ЗХС, ХС-ЛПНЩ, ТГ. Під впливом метопрололу з мебікаром виникає вираженіший антигіпертензивний ефект, ніж під впливом метопрололу і метопрололу з тіотриазоліном. Сумісне застосування метопрололу з мебікаром приводить до достовірного зменшення проявів депресії та поліпшення якості життя пацієнтів.

На підставі вищевикладеного нами розроблено диференційовані покази до комплексної терапії метопрололом з тіотриазоліном і метопрололом з мебікаром.

В дисертації запропоновано нове розв’язання одного з актуальних питань клінічної фармакології - підвищення ефективності терапії ІХС шляхом сумісного застосування метопрололу разом з тіотриазоліном (як метаболічним кардіопротектором) або з мебікаром (як денним транквілізатором).

1. Метопролол (50-200 мг/добу, середня доза 91,3±7,7 мг/добу) після 4-тижневого лікування призводить до повного зникнення ангінозних нападів у 64,7% пацієнтів; кількість і тривалість епізодів ішемії відповідно зменшуються в 5 та 2,2 рази; кількість надшлуночкових екстрасистол зменшується в 2,4, а шлуночкових – в 2,2 рази; зростає толерантність до фізичного навантаження (дистанція, яку пройдено під час виконання 6-хвилинної проби, збільшується в 1,4, а час до виникнення депресії сегменту ST - в 1,7 рази); АТ знижується до цільових рівнів (після лікування 135±1,5/81±1,4 мм рт. ст.). Проте терапія метопрололом не покращує скоротливу активність міокарда; вона не приводить до позитивних змін у складі ліпідів крові; не поліпшує якість життя пацієнтів; у 9,4 % пацієнтів зростає рівень депресивних розладів.

2. Сумісне з метопрололом (50-200 мг/добу, середня доза 77,9±8,03 мг/добу) призначення тіотриазоліну (2 мл 2,5 % розчину в/м двічі на добу впродовж п’яти днів, а після цього по 1 табл (100 мг) тричі на добу), протягом 4-х тижнів, призводить до більшого, порівняно з метопрололом, клінічного поліпшення, яке виражається у відсутності ангінозних нападів у 81,3 % пацієнтів; кількість епізодів ішемії зменшується в 5,7 раз, їх тривалість у 3,3 рази, кількість і тривалість епізодів ББІМ зменшується в 6 та 7,1 рази, відповідно (на 29,2% ефективніше метопрололу зменшує кількість епізодів безбольової ішемії міокарда та на 31,5% їх тривалість); у 5,4 рази зростає БІМ/БІМ; кількість надшлуночкових екстрасистол зменшується в 6,5 раз, шлуночкових – в 3,8 раза: зменшення добової кількості надшлуночкових екстрасистол і кількості надшлуночкових екстрасистол за одну годину достовірно більше після лікування в групі метопрололу з тіотриазоліном - порівняно з метопрололом, відповідно - на 58,4 % проти 84,7 % та на 58,4 % проти 85,7 %); зростає толерантність до фізичного навантаження (дистанція, пройдена при виконанні 6-хвилинної проби, збільшується в 2, а час до виникнення депресії сегменту ST - в 2,2 раза); позитивно впливає на скоротливу функцію міокарда (зростання фракції викиду лівого шлуночка з 50,8±1,4 до 63,9±1,7 %, р<0,001); поліпшує геометричні показники лівого шлуночка; позитивно впливає на склад ліпідів крові (зменшення рівня ЗХС на 16 %, ХС-ЛПНЩ на 25,7 %, ТГ на 29,8 %). Проте додаткове до метопрололу призначення тіотриазоліну не призводить до достатнього покращення якості життя та зменшення кількості соматогенних депресивних розладів.

3. Мебікар (300 мг перорально тричі на добу), разом з метопрололом (50-200 мг/добу, середня доза 75,2±5,6 мг/добу) призводить до зникнення клінічної симптоматики у 80 % хворих на стабільну стенокардію; кількість і тривалість епізодів ішемії зменшуються в 5,4 та 2,2 рази, відповідно; кількість надшлуночкових екстрасистол зменшується в 3,1, а шлуночкових – в 2 рази; зростає толерантність до фізичного навантаження (дистанція, пройдена під час виконання 6-хвилинної проби зростає в 1,2, а час до виникнення депресії сегменту ST - в 1,8 рази); найефективніше з трьох досліджуваних видів фармакотерапевтичних втручань знижує АТ (до 127,3±1,8/71,6±1,7 мм рт. ст); суттєво поліпшує якість життя пацієнтів (на 30,6 %, р<0,01) і зменшує прояви психічної депресії (на 40,4 %, р<0,01). На відміну від терапії метопрололом при додатковому застосуванні мебікару спостерігалися позитивні зміни в ліпідному профілі крові (зменшення кількості тригліцеридів з 2,74 ммоль/л до 2,28 ммоль/л, р<0,05) і в скоротливій активності міокарда (зростання фракції викиду з 47,8 % до 55,6 %, р<0,05).

4. Порівняння результатів терапії метопрололом з тіотриазоліном проти лікування метопрололом з мебікаром переконує в перевазі тіотриазоліну у впливах на скоротливу активність лівого шлуночка серця (зростання фракції викиду на 25,96 % під впливом тіотриазоліну і на 11,8 % під впливом мебікару, р<0,001), безбольову ішемію міокарда, толерантність до фізичного навантаження, порушення ритму серця (стосовно яких мебікар з метопрололом не ефективніші за один метопролол) та ліпідний спектр крові (тіотриазолін збільшує кількість ХС-ЛПВЩ на 22,7 % проти мебікару - на 3,7 %, р<0,05). Сумісне використання метопрололу з мебікаром справляє вираженіший антигіпертензивний ефект (після лікування ДАТ=79,7±1,4 мм рт. ст. в групі тіотриазоліну та 71,6±1,7 мм рт. ст в групі мебікару, р<0,01), більшою мірою поліпшує якість життя пацієнтів (на 20,08% під впливом тітриазоліну і на 30,6 % під впливом мебікару), зменшує кількісні показники соматогенних депресивних розладів.

5. Сумісне з метопрололом призначення тіотриазоліну нівелює такі побічні реакції b-адреноблокатора, як негативний інотропний ефект, проатерогенний зсув ліпідного спектру крові. Мебікар зменшує такі побічні реакції b-адреноблокатора, як негативний інотропний ефект, проатерогенний зсув ліпідного спектру крові, а також прояви депресії.

Публікації автора:

1. Яковлева О.А., Савченко Н.П., Стопинчук А.В., Семененко И.Ф. Влияние тиотриазолина на состояние эндотелиальной дисфункции и липидно-перекисный дисбаланс при моно и комбинированной терапии метопрололом у больных ИБС // Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики: Збірник наукових статей. – Запоріжжя: Видавництво ЗДМУ, 2002. – С.245-249. (Здобувачем особисто розроблено протокол обстеження хворих в динаміці до та після фармакотерапії, згідно якому провів спостереження за хворими, виконав статистичну обробку отриманих результатів, оформлення тексту статті).

2. Стопінчук О.В. Якість життя при лікуванні стабільної стенокардії // Biomedical and biosоcial anthropology.– 2004.- №3.– С. 118-119.

3. Яковлева О.О., Савченко Н.П., Стопінчук О.В. Антиоксидантна корекція ендотеліальної дисфункції у хворих з ішемічною хворобою серця // Ліки України. – 2004.- №9.– С. 87-88. (Здобувачем розроблено протокол обстеження хворих в динаміці до та після фармакотерапії, згідно якому провів спостереження за хворими, часткове оформлення тексту).

4. Стопінчук О.В., Яковлева О.О., Соцька О.М., Шугаєва Л.Г. Порівняння ефектів метопрололу з ефектами фармакодинамічної взаємодії метопрололу з адаптолом при лікуванні стабільної стенокардії // Biomedical and biosоcial anthropology. – 2006. - №6. – С.150-154. (Здобувачем особисто розроблено протокол обстеження хворих в динаміці до та після фармакотерапії, згідно якому провів спостереження за хворими, виконав статистичну обробку отриманих результатів, оформлення тексту статті).

5. Яковлева О.А., Савченко Н.П., Стопинчук А.В., Дорошкевич И.А., Семененко С.И. Комбинированная терапия метопрололом-КМП и тиотриазолином больных ишемической болезнью сердца // Человек и лекарство: Х российский национальный конгресс. Тезисы докладов (7-11 апреля 2003 г.). – Москва, 2003. - С.425-426.

6. Савченко Н.П., Яковлева О.О., Стопінчук О.В. Тіотриазолін зберігає виснаження ендотеліальної дисфункції при комбінованій терапії з метопрололом-КМП у хворих ІХС // Вісник Вінницького державного медичного університету.- 2003. - №1. – С.150.

7. Яковлева О.О., Стопінчук О.В., Соцька О.М. Оптимізація лікування стабільної стенокардії при комбінованому застосуванні метопрололу і адаптолу // Проблемы старения и долголетия: IV національний конгрес геронтологів і геріатрів України. Тези. – Київ, 2005. – С. 227-228.