З початком інтеграції нашої країни в єдину Європейську систему вищої освіти та реалізації ідей Болонського процесу у вищій школі актуальним стало впровадження нової концепції підготовки майбутніх фахівців, удосконалення її якості, підвищення рівня професіоналізму вчителя. 1. Результати аналізу психолого-педагогічної літератури засвідчують, що на сучасному етапі значно зросла увага до проблем професійної підготовки майбутнього вчителя фізичної культури у вищій школі, які на сьогодні залишаються недостатньо розробленими. Вивчення наукових джерел доводить, що професійна підготовка фахівця – процес оволодіння ним необхідними знаннями і навичками, результатом якого є професіоналізм. З’ясовано, що вчені по-різному підходять до визначення суті професіоналізму: одні пояснюють його як конкретний рівень сформованості майстерності, інші – як якісну характеристику суб’єкта діяльності. Структура професіоналізму – система, до складу якої входять мотивація на саморозвиток і професійні досягнення, творчий та інноваційний потенціал особистості, необхідний рівень здоров’я та працездатності, здатність адекватно діяти в нестандартних ситуаціях. Важливим складником професіоналізму вчителя фізичної культури є його підготовка до туристсько-краєзнавчої роботи з учнями. Туристсько-краєзнавча робота – це форма організації пізнавальної діяльності учнів, вагомий чинник виховання шкільної молоді, формування національної самосвідомості, а тому вона перебуває у центрі уваги державних освітніх та інших інституцій, а також учених різних галузей науки. Аналіз джерельної бази дослідження засвідчив, що: по-перше, порушена проблема є складною. Вона є предметом вивчення педагогіки та психології. По-друге, попри численні напрацювання в теорії професійної підготовки вчителів фізичної культури, досі у вітчизняній науці немає окремого ґрунтовного дослідження щодо формування готовності студентів до означеного виду діяльності. Змістом туристсько-краєзнавчої роботи є всебічне вивчення рідного краю, накопичення досвіду емоційно-позитивного ставлення та активного дослідження певної території, що сприяє моральному, естетичному, фізичному вихованню учнів, допомагає кращому засвоєнню навчальних предметів та сприяє практичному застосуванню набутих знань. 2. На основі розробленого чотирирівневого комп’ютерного тестування щодо визначення рівня готовності фахівців фізичного виховання до туристсько-краєзнавчої діяльності з учнями, виявлено низький рівень готовності як учителів-практиків, так і студентів-випускників. Серед основних вад слабкої підготовки до означуваного виду діяльності є такі: недостатня технічна і тактична підготовленість з питань оздоровчо-спортивного туризму, відсутність ґрунтовних знань системи основних та базових понять краєзнавчої роботи, її форм та методів, складових краєзнавства. Аналіз наукової літератури, нормативно-правових документів, результати констатувального експерименту та власний досвід зумовили необхідність обґрунтування моделі підготовки студентів на факультетах фізичного виховання шляхом внесення коректив в організацію і зміст навчального процесу. 3. Детальний аналіз змісту туристсько-краєзнавчої підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання до праці зі школярами дав можливість визначити критерії, рівні та компоненти готовності майбутніх учителів фізичної культури до туристсько-краєзнавчої діяльності: свідоме та відповідальне ставлення до вивчення дисциплін туристсько-краєзнавчого напряму; зацікавленість у здійсненні майбутньої професійної туристсько-краєзнавчої діяльності з учнями; здатність до самореалізації та самовдосконалення; повнота, глибина і точність знань дисциплін туристсько-краєзнавчого циклу; знання теоретичних основ та особливостей практичного застосування форм, способів, напрямів та методів туристсько-краєзнавчої роботи щодо їх планування, організації та проведення; вміння методично правильно спланувати, організувати та провести урок фізичної культури з вкрапленнями туристсько-краєзнавчої підготовки школярів та позаурочні форми туристсько-краєзнавчої роботи; вміння застосовувати власні креативні здібності під час практичної діяльності та впроваджувати інноваційні технології у процесі здійснення навчання школярів туризму та краєзнавства. 4. На підставі теоретичного аналізу наукових джерел, результатів констатувального експерименту та власного досвіду було розроблено модель професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури до туристсько-краєзнавчої роботи, обґрунтовано теоретико-методологічні основи, що відображають єдність теоретичної і прикладної підготовки, взаємозв’язок структурних і функціональних компонентів (системності, модульності, індивідуалізації, емоційного сприйняття природи). Складовими моделі, які відображають її технологічність є мета, завдання, етапи їх реалізації (адаптивний, репродуктивний, моделювальний і творчий), компоненти підготовки (мотиваційний, змістовий, діяльнісний). Змістовий компонент туристсько-краєзнавчої підготовки передбачає послідовне вивчення дисциплін туристсько-краєзнавчого циклу за розробленими навчальними програмами відповідно до вимог кредитно-трансферної системи, а також за допомогою адекватних методів, форм організації навчально-виховного процесу та в сприятливих педагогічних умовах (формування національної самосвідомості засобами туристсько-краєзнавчої роботи; поглиблене вивчення краєзнавства та пізнавально-рекреаційних можливостей краю; реалізація зв’язків між туристсько-краєзнавчими та спортивними дисциплінами; навчально-методичне забезпечення викладання туристсько-краєзнавчих дисциплін). Для перевірки ефективності моделі підготовки було визначено критерії і рівні оцінки готовності майбутніх учителів фізичної культури до туристсько-краєзнавчої діяльності. 5. Обґрунтовано ефективність основних компонентів моделі підготовки майбутніх учителів фізичної культури до туристсько-краєзнавчої роботи через зіставлення діагностично покладеної мети з досягнутим результатом. Туристсько-краєзнавча підготовка майбутніх учителів фізичної культури здійснювалась у процесі вивчення дисциплін туристсько-краєзнавчого циклу: «Основи туристичної діяльності», «Основи екскурсознавства», «Туризм і спортивне орієнтування», «Організація туристсько-краєзнавчої діяльності», «Туристичне краєзнавство», «Рекреаційний туризм», «Основи етнографії» та «Менеджмент туризму». У процесі розробки та реалізації експериментальних програм використовувалися традиційні методи навчання та інтерактивні методики. Особливого значення при цьому надавалося практичним заняттям, самостійній, навчальній і науково-дослідницькій роботі студентів, адже у підготовці фахівців галузі фізичного виховання і спорту, згідно з умовами Болонського процесу, особлива увага приділяється цим формам підготовки. 6. Проведений формувальний експеримент підтвердив ефективність впровадженої моделі підготовки. Про це свідчать результати експериментальної групи, в якій домінантну позицію займають студенти з високим (45,3%) та достатнім (39,4%) рівнями, у контрольній групі високий рівень проявили 10,2% опитаних, достатній рівень спостерігали у 26,3% респондентів. Тільки 15,3% учасників експериментальної групи досягли середнього рівня, а в контрольній групі цей показник становить 50,4%. Низького рівня у студентів експериментальної групи не виявлено. Проведене дослідження не вичерпує всіх питань означеної проблеми. Воно відкриває перспективи для дослідження стану підготовки фахівців туристичної діяльності інших спеціальностей, забезпечення між предметних зв’язків змісту професійної підготовки студентів у досліджуваному аспекті. |
