Щур Олександр Володимирович. Особливості діагностики та лікування реноваскулярної гіпертензії природженої етіології : дис... канд. мед. наук: 14.01.03 / Львівський національний медичний ун-т ім. Данила Галицького. — Л., 2007. — 136арк. — Бібліогр.: арк. 117-133.
Анотація до роботи:
Щур О.В. Особливості діагностики та лікування реноваскулярної гіпертензії природженої етіології. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 – хірургія. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, 2007.
Дисертація присвячена проблемі діагностики та хірургічного лікування реноваскулярної гіпертензії (РВГ) природженої етіології. Проведено ретроспективний та проспективний аналіз результатів обстеження та лікування 62 хворих на РВГ – 32 пацієнтів із РВГ природженої етіології (І група хворих) та 30 пацієнтів із РВГ набутої етіології (ІІ група хворих). Клінічні обстеження пацієнтів виконували із використанням лабораторних та інструментальних методів досліджень. Для хворих І групи виявили характерні наступні патогенетичні особливості: незначне посилення процесів перекисного окислення ліпідів та незначне пригнічення антиоксидантного захисту в ураженій нирці, незначні місцеві (в ураженій нирці) ознаки ендотоксемії; вказані особливості патогенезу частково пояснюють сприятливіший перебіг РВГ природженої етіології у порівнянні із РВГ набутої етіології. Низькі показники інформативності дуплексного ультразвукового скенування та радіоізотопної ренографії із каптоприловим тестом у діагностиці РВГ природженої етіології вказують на недоцільність самостійного застосування як скринінгових вказаних діагностичних методів у випадках підозри на РВГ природженої етіології. Усім хворим проведено хірургічне лікування. У зв’язку з анатомічними особливостями уражень ниркових артерій ефективними методами корекції патологічних змін ниркових артерій у хворих І групи виявилися відкриті операційні втручання. Безпосередні та віддалені результати операційних втручань у І групі хворих виявилися істотно кращими у порівнянні з результатами хірургічних втручань у ІІ групі хворих. Оцінюючи результати лікування пацієнтів із РВГ природженої етіології, слід зазначити, що реалізована діагностично-лікувальні програма є ефективною і адекватною.
Дисертація містить теоретичне обґрунтування і практичне вирішення актуального наукового завдання, пов’язаного з покращанням діагностики та лікування хворих на РВГ природженої етіології.
Домінуючими причинами РВГ природженої етіології виявилися гіпоплазія ниркових артерій (34,38%), наявність додаткових ниркових артерій (28,13%) та екстравазальна компресія ниркових артерій ніжками діафрагми (28,13%).
При РВГ природженої етіології переважала помірна АГ ІІ стадії, не визначалася ХНН, у хворих на РВГ природженої етіології рідко траплялися супровідні захворювання.
Для РВГ природженої етіології характерними виявилися наступні патогенетичні особливості: в ураженій нирці стверджено незначне посилення процесів ПОЛ, незначне пригнічення антиоксидантного захисту та незначні ознаки ендотоксемії.
Вказані особливості патогенезу частково пояснюють сприятливіший перебіг РВГ природженої етіології, незважаючи на більш тривалий анамнез ураження ниркових артерій у порівнянні з РВГ набутої етіології.
Виявлені розбіжності в інформативності дуплексного УЗС та радіоізотопної ренографії із каптоприловим тестом у порівнянні з інформативністю рентгенконтрастної ангіографії при обстеженні хворих на РВГ природженої етіології дозволяють стверджувати низьку діагностичну цінність дуплексного УЗС та радіоізотопної ренографії із каптоприловим тестом і неможливість їх самостійного застосування як скринінгових методів при підозрі на РВГ природженої етіології. У зв’язку з цим доцільніше застосування рутинної рентгеноконтрастної ангіографії ниркових артерій при підозрі на РВГ природженої етіології.
У випадках ураження ниркових артерій природженої етіології, у зв’язку з анатомічними особливостями, ефективними методами корекції патологічних змін ниркових артерій є відкриті операційні втручання – автовенозне аорто-ренальне шунтування при гіпоплазії ниркових артерій, резекція додаткових ниркових артерій та відповідних полюсів нирок, декомпресія ниркових артерій при їх екстравазальній компресії, екстракорпоральна реконструкція ниркових артерій з ортотопічною автотрансплантацією нирки.
Безпосередні та віддалені результати операційних втручань на ниркових артеріях у хворих на РВГ природженої етіології виявилися істотно кращими у порівнянні з втручаннями на ниркових артеріях у пацієнтів із їх набутим ураженням.
Щур О.В. Досвід хірургічного лікування реноваскулярної гіпертензії природженої етіології // Шпитальна хірургія. – 2007. - № 1. – С.79-83.
Щур О.В. Порівняльна оцінка хірургічного лікування вазоренальної гіпертензії вродженої та набутої етіології // Український бальнеологічний журнал. – 2004. – № 2. – С.86-88.
Щур О.В. Результати хірургічного лікування реноваскулярної гіпертензії природженої етіології // Серце і судини. – 2006. – №4 (Додаток). – С.554-558.
Kobza I., Shchur O., Orel Y., Solonynko I., Yarka A., Kikhtyak A., Hlushchuk R. Surgical treatment of renovascular hypertension caused by anomaly of renal arteries (case report) // The 60th Jubilee Congress of The Association of Polish Surgeons. Abstracts. – 2001. – P.192.
