В умовах південного Лісостепу України вперше комплексно досліджені різні способи та глибини основного обробітку грунту під ячмінь ярий після пшениці озимої за їх впливом на зміну агрофізичних показників родючості чорнозему опідзоленого, біологічну активність грунту і поживний режим, забур’яненість посівів та формування врожаю ячменю ярого. За результатами досліджень зроблено наступні висновки: 1. При заміні в системі зяблевого обробітку традиційної оранки плоскорізним розпушуванням щільність грунту в шарі 0-30 см перед сівбою ярого ячменю в середньому за роки досліджень зменшувалась на 0,04 г/см3, а при зменшенні глибини полицевого та безполицевого обробітку від найбільшої до найменшої цей показник зростав відповідно на 0,05 та 0,02 г/см3 не виходячи при цьому за межі оптимальних параметрів. Різні шляхи мінімалізації основного обробітку грунту не погіршували показників щільності і в середині вегетації ярого ячменю. 2. Заміна полицевої оранки плоскорізним розпушуванням як і зменшення глибини обробітків практично не впливали на будову грунту, оскільки загальна пористість чорнозему опідзоленого в шарі 0-30 см в середині вегетації ярого ячменю залежно від способів обробітку змінювалась тільки на 1 відносний відсоток, а від зменшення глибини обробітку пористість збільшувалась лише від 51,6 до 52,0% на фоні безполицевого обробітку та зменшувалась від 51,0 до 50,8 % на фоні оранки. Застосування безполицевого розпушування замість зяблевої оранки супроводжувалось збільшенням об’єму капілярних проміжків у грунті, а глибини обробітку на цей показник впливали в меншій мірі. 3. Вміст агрономічно цінних грунтових агрегатів в середині вегетації ярого ячменю в шарі 0-30 см на фоні плоскорізного розпушування був на 1,5 відносних відсотка вищий, ніж після традиційної оранки. Зменшення глибини обробітку також сприяло незначному покращанню структури грунту. Найменшим коефіцієнтом структурності характеризувався грунт на фоні оранки на 25-27 см (2,33), а найвищим – на фоні плоскорізного розпушування на 15-17 см (2,58). 4. Заміна полицевої оранки безполицевим розпушуванням на час сівби ярого ячменю не спричиняла зменшення запасів доступної вологи в метровому шарі грунту. На період збирання врожаю різниця між способами обробітку грунту за наявністю грунтової вологи не перевищувала в середньому по цьому фактору 4,7 мм на користь оранки, що вказує на рівнозначність цих факторів. Це ж саме стосується і глибин основного обробітку грунту. 5. За обох способів обробітку грунту створюються близькі умови для життєдіяльності грунтових мікроорганізмів, хоч дещо інтенсивніше проходить виділення СО2 з грунту на фоні полицевої оранки. Зменшення глибини обробітку від найбільшої до найменшої сприяло підвищенню інтенсивності “дихання” на фоні оранки та плоскорізного розпушування відповідно на 24,2 та 23,5%. Розклад лляної тканини в грунті після обох способів обробітку проходив практично однаково, а збільшення глибини обробітків дещо посилювало діяльність целюлозоруйнівних мікроорганізмів. 6. Способи та глибини основного обробітку грунту практично не впливали на поживний режим в шарі 0-30 см, коли від заміни оранки плоскорізним розпушуванням вміст нітратного азоту підвищувався лише на 0,4 мг/кг грунту та рухомого калію на 3,3 мг/кг грунту. При зменшенні глибини полицевої оранки і плоскорізного розпушування відмічена тенденція до погіршення умов азотного, фосфорного і калійного живлення рослин ячменю у фазу їх кущення. 7. Проведення плоскорізного розпушування на досліджувані глибини сприяло розміщенню близько 60 % насіння бур’янів у верхньому шарі грунту, що й призводило до зростання забур’яненості посівів ячменю на початок вегетації. Зменшення глибини полицевої оранки супроводжувалося збільшенням рівня забур’яненості посівів ячменю на початок вегетації на 18,8%, в той час як за мільчого безполицевого обробітку цей показник зменшувався на 23,8%. На кінець вегетації ячменю забур’яненість посівів на фоні плоскорізного розпушування була меншою, а глибини обробітку на цей показник фітосанітарного стану практично не впливали. 8. Польова схожість висіяного насіння ярого ячменю була практично однакова в усіх варіантах обробітку і коливалась в межах досліду від 83 до 85 %. Повна густота сходів також не залежала від способів та глибин основного обробітку грунту, проте кінцева густота рослин в середньому на 7,7 шт./м2 більшою була на фоні безполицевого обробітку грунту, де й збереженість рослин також залишалась дещо (на 1%) вищою. На фоні плоскорізного розпушування загальна кількість стебел була більшою на 57 шт./м2, а продуктивних – на 23 шт./м2. Зменшення глибини обробітку грунту супроводжувалося збільшенням кількості продуктивних стебел на фоні обох досліджуваних способів, а на кількість та масу зерен в колосі способи та глибини обробітку грунту впливали дещо в меншій мірі. 9. Урожайність зерна ячменю ярого в середньому за три роки досліджень дещо вищою (на 1,1 ц/га) була на фоні плоскорізного розпушування, а із зменшенням глибини полицевої оранки і плоскорізного розпушування від найбільшої до найменшої рівень врожаю знизився відповідно лише на 0,7 і 0,6 ц/га. 10. Заміна полицевої оранки плоскорізним розпушуванням призводила до підвищення рівня рентабельності на 15,6 пунктів, а коефіцієнта енергетичної ефективності – на 0,27. При зменшенні глибини полицевої оранки з 20-22 до 10-12см рівень рентабельності підвищувався на 0,9 відносних відсотки, а від зменшення глибини плоскорізного розпушування цей показник зменшувався на 2,4 відносних відсотки. Коефіцієнт енергетичної ефективності на фоні оранки знаходився в межах 3,23-3,25 і не залежав від глибини обробітку, а зменшення глибини плоскорізного розпушування з 20-22 до 10-12 см зменшувало даний показник на 0,05 відносних відсотки. | 