У результаті дослідження вирішено наукове завдання, що полягає у визначенні особливостей реалізації поліцейської функції в Україні в умовах розбудови правової соціальної держави. Відповідно до поставленої мети та сформульованих завдань, на основі проведеного дослідження дисертант дійшов таких висновків: Поліцейська функція держави – це урегульована нормами адміністративного права розпорядчо-владна діяльність органів державної влади із застосуванням заходів примусу, що визначені законодавчими актами у сфері публічного управління при охороні громадського порядку й забезпечення громадської безпеки. Визначено такі ознаки поліцейської функції держави: ґрунтується на законі; є державною політикою; спрямована на об’єкти, склад яких залежить від конкретного етапу історичного розвитку суспільства і, природно, від політичних чинників; реалізується за допомогою юридичних й організаційних засобів; її зміст органічно пов’язаний із правом та праворозумінням у суспільстві; формується і реалізується під впливом цілого комплексу об’єктивних і суб’єктивних чинників, а саме: стан злочинності, економічний розвиток держави, якісні кадри, правосвідомість населення, політичне керівництво державою з цього питання; у ній найбільш чітко виражається нерозривний зв’язок держави та права, їх взаємовплив; реалізується через застосування державного примусу. Протягом історичного розвитку держави прослідковується тенденція до спеціалізації її поліцейської діяльності. Спочатку поліцейська функція реалізується не тільки державними структурами, а й іншими соціальними інститутами. Із зміцненням державних інститутів посилюється роль держави щодо впливу на перебіг соціальних процесів. Утручання держави в соціальні зв’язки посилюється в період абсолютних монархій в Європі. У цей час уся діяльність державного апарату тлумачиться як поліцейська (законодавча, судова та власне адміністративна діяльність, спрямована на окремих підданих і недержавні соціальні структури). У поліцейській державі вперше виникає система спеціалізованих поліцейських державних органів. Компетенція поліції в цих умовах настільки широка, що вона охоплює практично всі галузі діяльності держави в середині країни. Саме через таку всеосяжну діяльність поліції, що була практичним утіленням ідеї тотального як правового, так і позаправового регулювання з боку держави всіх сторін суспільного життя, держава й отримала назву поліцейської. Подальший період, пов’язаний з переходом до ідеології правової держави й верховенства права, можна охарактеризувати як поступове звуження компетенції поліцейських органів. В ідеології і практиці правової держави виділяються два основні періоди. Протягом першого періоду завдання державної влади полягає в тому, щоб забезпечити максимальну свободу й автономію індивіда від будь-яких корпоративних зв’язків і від піклування держави. Істотно обмежено не лише діяльність поліції, а й держави загалом, на яку покладено лише зовнішню функцію (оборону країни) і внутрішню (забезпечення громадської безпеки). Друга функція може бути забезпечена силами поліції, у зв’язку з чим діяльність останньої орієнтується виключно на її виконання. Відповідно до принципу поділу влади, вживаються заходи щодо виведення і відокремлення судової влади із системи адміністративних поліцейських органів. Таким чином, уже у цей період розвитку держави закладено засади правового становища сучасної поліції. Другий етап у розвитку правової держави пов’язаний з поступовим усвідомленням того, що не можна обійтися без регулятивного впливу на суспільні процеси. Посилення регулятивної ролі держави отримало правове опосередкування у рамках фундаментальної галузі адміністративного права, протягом другої половини ХІХ і першої половини ХХ ст. У цих умовах функції поліції як системи державних органів, що забезпечують суспільну безпеку з використанням специфічних методів, отримали остаточне правове оформлення. Тому може йтися про досить самостійну групу правових норм у системі галузі адміністративного права, яку і визначимо як поліцейське право. Так само, як й інші європейські країни, Україна пройшла шлях від періоду роздробленості поліцейської функції до її консолідації в рамках поліцейської держави. Процес завершення формування правової держави й відповідного правового оформлення діяльності поліції тривав багато десятиріч. Коли Україна утвердилася як правова, соціальна держава, серед інших проблем постало питання створення ефективної і водночас не здатної до зловживань поліцейської влади. Нормативно-правова база є вагомою, хоча і не безумовною ознакою наявності галузі або інституту права. Соціальний інтерес формує те, що становить нормативно-правову базу для самостійного існування тієї або іншої системи правових норм. Українське суспільство потребує системи правових норм, які упорядкують діяльність державних органів з охорони правопорядку. Для того, щоб у структурі права міг бути виділений будь-який єдиний комплекс правових норм, повинна бути наявність відповідного комплексу суспільних відносин, які вимагають застосування до них особливого способу (методу) правового регулювання. У сучасній Україні завдання полягає в узагальненні практики застосування чинного законодавства, удосконаленні та кодифікуванні системи нормативних актів стосовно умов, які формуються в Українській соціальній правовій державі. Сьогодні очевидною соціальною потребою є зосередження уваги українських фахівців на проблемах поліцейського права, тому необхідно виділити особливий напрям в юридичних дослідженнях – науки поліцейського права. Серед найважливіших завдань, які мають бути вирішені суспільством, що прагне сформувати ідеологію і практику правової держави, є завдання підготовки кваліфікованих фахівців у галузі поліцейської діяльності держави, які володіють необхідним рівнем правосвідомості та правової культури. Це завдання має багатоаспектний характер. Проте вважаємо, що одним з найважливіших чинників її вирішення є введення в систему професійної підготовки юристів курсу поліцейського права. Водночас, він необхідний для студентів і слухачів, які навчаються у системі вищих і середніх спеціальних навчальних закладів МВС України. Результати функціонального обстеження МВС України повинні стати базисним матеріалом для створення оптимальної структури та системи органів внутрішніх справ у процесі їх реформування, оскільки вони створюються саме для реалізації централізовано визначених і законодавчо (нормативно) закріплених функцій, завдань та цілей. Напрями реформування органів внутрішніх справ у системі правоохоронних органів держави мають визначатися саме із законодавчо визначених і нормативно закріплених для органів внутрішніх справ функцій, цілей і завдань, які вони зобов’язані будуть фактично реалізовувати. Завдання міліції (поліції) і її функції мають бути визначені в результаті функціонального обстеження центральних органів виконавчої влади в державі, у тому числі й для МВС України, та законодавчо закріплені. Лише після цього, відповідно до законодавчого закріплення головних завдань і функцій МВС України, можливо аргументовано визначити назву для цієї структури. Зміна назви міліції на поліцію є незворотнім процесом, але це необхідно проводити в контексті реформування існуючої системи МВС України. Запропоновано проект Закону України “Про охорону громадського порядку”, в якому пропонується законодавчо закріпити поліцейську функцію та її реалізацію шляхом охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки. | 