Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Юридичні науки / Адміністративне право, фінансове право, інформаційне право


Горелов Максим Олександрович. Організаційно-правові основи діяльності слідчих підрозділів ОВС України : Дис... канд. наук: 12.00.07 - 2008.



Анотація до роботи:

Горелов М.О. Організаційно-правові основи діяльності слідчих підрозділів ОВС України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національний аграрний університет, Київ, 2008.

Дисертацію присвячено аналізу та вирішенню організаційних проблем діяльності слідчих підрозділів ОВС України. У роботі здійснено історико-правовий аналіз створення та розвитку слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, що дозволило виокремити дев’ять етапів (періодів) у їх діяльності. Проаналізовано правовий статус слідчих підрозділів ОВС до елементів якого віднесено: завдання, функції, повноваження, відповідальність та підслідність слідчих підрозділів, а також адміністративні процедури їх діяльності. Досліджено особливості нормативно-правового забезпечення діяльності слідчих підрозділів ОВС, предмет якого складають: цілі, завдання, функції, принципи, форми, методи та процедури їх діяльності, організаційна структура, порядок взаємодії та координації слідчої діяльності, нагляд та контроль за нею, організаційно-правові основи її забезпечення (кадрове, інформаційне, матеріально-технічне, фінансове тощо). Подано загальну характеристику організації слідчої діяльності в ОВС та надано пропозиції щодо їх удосконалення, уточнено сутність організаційної та функціональної структури слідчих підрозділів МВС України. Проаналізовано інформаційне забезпечення слідчої діяльності ОВС, визначено його особливості, мету, структуру, завдання та функції. Охарактеризовано проблемні питання наукової організації праці слідчих яку визначено, як безперервний процес удосконалення їх діяльності на основі досягнень науки та слідчої практики з метою ефективного виконання завдань щодо всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин у справах про злочини, що дозволяє значно підвищити ефективність і продуктивність праці слідчого при мінімальних витратах його сил і засобів. З’ясовано сутність та визначаються перспективні напрямки професійної підготовки слідчих до складових системи якої віднесені: навчання у відомчих навчальних закладах; початкова підготовка; наставництво; практика; стажування; перепідготовка; підвищення кваліфікації; службова підготовка; виховання; психологічне забезпечення; самоосвіта. Схарактеризовано проблемні питання контрольно-наглядової діяльності за слідчими підрозділами органів внутрішніх справ України, зокрема уточнено сутність, мету та завдання контролю і нагляду за діяльністю слідчих підрозділів органів внутрішніх справ. Сформульовано пропозиції та рекомендації щодо удосконалення організаційних і правових основ діяльності слідчих підрозділів системи МВС України.

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-правових основ діяльності слідчих підрозділів ОВС України.

До основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, віднесено:

1. Організаційну структуру органів досудового слідства системи МВС визначено як сукупність слідчих підрозділів та стійких зв’язків між ними, що обумовлені їх побудовою та забезпечують їх цілісність під час виконання завдань щодо всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин у справах про злочини.

2. Обґрунтовано, що сутність контролю і нагляду за діяльністю слідчих підрозділів органів внутрішніх справ полягає в перевірці відповідності діяльності останніх встановленим чинним законодавством вимогам, отриманні інформації про підпорядковані підрозділи, фактичний стан справ на підконтрольних об’єктах, виявленні позитивного досвіду та прорахунків у прийнятих управлінських рішеннях та стилі роботи як керівників слідчих підрозділів, так і окремих слідчих.

3. Реорганізуючи організаційно-штатну структуру слідчого апарату ОВС, на нашу думку, перш за все, слід виходити з того, що він є невід’ємною частиною правоохоронної системи. Надійність захисту інтересів осіб, які потрапляють у його сферу, може бути забезпечена з одного боку – незалежністю й самостійністю слідчого апарату та його головного суб’єкта – слідчого, з іншого – прокурорським наглядом та відомчим і судовим контролем.

4. З метою удосконалення організації діяльності слідчих підрозділів пропонуємо: розширити сферу застосування протокольної форми досудової підготовки матеріалів; відновити раніше існуючу форму дізнання у справах, за якими провадження досудового слідства не є обов’язковим; визначити підслідність таким чином, щоб слідчі органів внутрішніх справ розслідували переважно кримінальні справи про тяжкі та неочевидні злочини.

5. У плані органу досудового слідства обов’язково повинні міститися конкретні заходи, спрямовані на: покращення організації роботи слідчих; надання їм практичної допомоги в розслідуванні злочинів; поширення і впровадження передового досвіду слідчої діяльності; підвищення рівня відомчого контролю за діяльністю слідчих; розроблення та вдосконалення тактики і методики організації розслідування окремих видів злочинів; застосування у практичній діяльності слідчих сучасних методів наукової організації праці слідчих; підвищення рівня професійної підготовки слідчих.

6. Основним призначенням методичної роботи як одного із напрямків організації діяльності слідчих підрозділів ОВС повинні стати: підготовка методичних рекомендацій з проблемних питань організації розслідування злочинів з максимально повним відображенням у них необхідної інформації; систематичне виявлення, вивчення та запровадження прогресивних форм і методів організації діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України; підготовка та проведення оперативних нарад та інших організаційних заходів з проблемних питань діяльності слідчих працівників; впровадження нового і позитивного досвіду роботи в практику організації розслідування кримінальних справ, у тому числі зарубіжного; проведення нарад, науково-практичних конференцій і семінарів з проблем організації досудового слідства, підготовка та розповсюдження відповідних друкованих видань.

7. Одним із напрямків реформування організаційно-штатної структури слідчого апарату ОВС повинно стати впровадження принципу спеціалізації слідчих по розслідуванню найбільш типових і розповсюджених категорій (видів) злочинів. У слідчих підрозділах з малою штатною чисельністю слідчих керівники міськрайвідділів внутрішніх справ, начальники слідчих відділів (відділень) повинні впроваджувати у слідчу діяльність принцип взаємозамінності слідчих з урахуванням їх знань, досвіду та схильностей до розслідування певної групи (виду) злочинів.

8. З метою удосконалення професійної підготовки слідчих, керівникам слідчих апаратів МВС обласного рівня необхідно складати і постійно оновлювати списки слідчих працівників, які спеціалізуються на розслідуваннях тієї чи іншої категорії кримінальних справ, що дозволить більш спеціалізовано організувати навчання з підвищення їх професійної майстерності. Як наслідок, необхідно відмовитися від практики зборів для підвищення кваліфікації усіх слідчих, а проводити їх підготовку тільки за попередньо визначеними категоріями кримінальних справ, розслідуваних даними особами; виявляти слідчих, які демонструють високі результати під час організації розслідування певних категорій кримінальних справ та використовувати їх у роботі слідчо-оперативних груп, створюваних для розслідування резонансних справ.

9. Враховуючи те, що п.14 ч.1 ст.92 Конституції України передбачає, що виключно законами України визначаються організація та діяльність слідства, необхідним є розроблення та прийняття Закону України „Про органи досудового слідства”. Це відповідатиме і вимогам Ради Європи. У Законі доречно закріпити: мету, завдання, функції та принципи діяльності органів досудового слідства; організаційну побудову системи органів досудового слідства; правовий статус як органів досудового слідства, так і слідчих (права, обов’язки та відповідальність); організаційні засади забезпечення діяльності органів досудового слідства (планування, контроль, взаємодія; інформаційне, кадрове, фінансове та матеріально-технічне забезпечення); основи соціально-правового захисту слідчих; засади забезпечення процесуальної незалежності й самостійності слідчого; порядок призначення слідчих на посаду, їх переміщення і звільнення з посади; контроль та нагляд за їх діяльністю.

Публікації автора:

  1. Горелов М.О. Нормативно-правове забезпечення діяльності слідчих підрозділів ОВС // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Харків, 2006. – Вип.30. – С.188–196.

  2. Горелов М.О. Організаційна та функціональна структура слідчих підрозділів ОВС України: загальнотеоретичний аспект // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Харків, 2006. – Вип.33. – С.83–88.

  3. Горелов М.О. Історико-правовий аналіз створення та розвитку слідчих підрозділів органів внутрішніх справ // Право і безпека. – 2005. – № 05/4'4. – С.157- – 161.

  4. Горелов М.О. Наукова організація праці слідчих: сутність, завдання, напрямки та шляхи вдосконалення // Право і безпека. – 2006. – № 06/5'1. – С.57- – 61.

  5. Горелов М.О. Контроль діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ // Право і безпека. – 2006. – № 06/5'2. – С.35- – 39.

  6. Горелов М.О. Правовий статус слідчих підрозділів органів внутрішніх справ // Право України. – 2005. – № 10. – С.67- – 70.

  7. Горелов М.О. Поняття розмежування адміністративних і кримінальних проступків // Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення. Частина 2. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. (Сімферополь-Ялта, 7-8 грудня 2006 р.) – Сімферополь. – 2007. – С.224 – 229.