Анотація до роботи:

Озаріна О.В. Організаційно-економічний механізм формування стратегічних альянсів підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і управліня підприємствами. – Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України. Донецьк, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню проблем інтеграційної взаємодії підприємств і вдосконаленню організаційно-економічного механізму формування стратегічних альянсів вітчизняними підприємствами. Систематизовано різні підходи до визначення сутності інтегрованих структур за типом стратегічних альянсів і конкретизовано їх розуміння. Визначено специфічні риси стратегічних альянсів. Удосконалено класифікацію організаційних форм стратегічних альянсів. Розроблено методику порівняльного аналізу факторів успіху стратегічних альянсів з використанням методів математичної статистики, що дозволяє встановити вирішаль-ні, критичні (особливо важливі) і усвідомлені передумови досягнення цілі альянсу. Систематизовано принципи організаційного проектування. Запропоновано модель формування стратегічних альянсів. Розроблено методику вибору напряму організаційного розвитку з використанням методу аналізу ієрархій. Запропоновано методику комплексної оцінки потенціалу стратегічних альянсів для здійснення вибору стратегічного партнера. Розроблено систему факторів, що сприяють досяг- ненню ефекту від взаємодії підприємств за типом стратегічних альянсів.

У дисертаційній роботі запропоновано нове вирішення актуальних науково-практичних задач щодо удосконалення організаційно-економічного механізму формування стратегічних альянсів підприємств. Основні висновки і результати зводяться до наступного:

1. Сучасному етапу еволюції інтеграційних процесів на рівні підприємств властивий поступальний характер розширення різноманітності організаційних форм, при цьому з 80-х років ХХ століття спостерігається тенденція активізації використання гнучких форм за типом стратегічних альянсів у країнах із розвинутою і перехідною економікою, що обумовлено факторами макро- і мікрорівня.

2. Стратегічні альянси підприємств являють собою форму співпраці самостійних господарюючих суб’єктів будь-яких видів власності на основі довгострокової угоди (з утворенням або без утворення юридичної особи) щодо взаємовигідного партнерства, яка передбачає реалізацію спільних стратегічних цілей; заснована на об'єднанні ресурсів, у тому числі специфічних активів, праві контролю в рамках договору, розподілі вигод, витрат і ризиків, а також координуванні планування спільної діяльності.

3. Стратегічні альянси підприємств відповідно до українського законодавства і ратифікованих міжнародних угод створюються на основі договорів, а саме функціональних (за напрямами діяльності, перехресні ліцензійні, комплексний франчайзинг), з утворенням юридичної особи (консорціуми, асоціації), нефор-мальних (за типом пулів), а також на основі угод про участь в активах без утворення нового підприємства (придбання малої частки участі, обмін акціями).

4. Основними перевагами співробітництва підприємств за типом стра-тегічних альянсів є мінімізація витрат і часу адаптації, оптимізація організаційних зв'язків, забезпечення мотивації учасників, оптимізація товарно-фінансових потоків, придбання цільових ресурсів, у тому числі специфічних активів. Управління стратегічними альянсами ускладнюють погіршення координації діяльності, ослаблення мотівації самостійного розвитку, утрата високоспецифічних активів підприємствами.

5. Найбільш активно й успішно стратегічні альянси використовуються підприємствами глобальних галузей, головним чином у розвинутих регіонах (США, Західна Європа, Японія), за науково-технічним, виробничим і маркетинговим напрямами діяльності з перевагою договірної форми взаємодії над участю в активах.

6. Для підприємств Донецького регіону найбільш характерне співробітництво за типом стратегічних альянсів виробників машинобудівної, хімічної і харчової галузей, головним чином у сфері НДДКР і виробництва на основі функціональних договірних угод.

7. Критичними (особливо значущими) факторами успіху стратегічних альянсів вітчизняних підприємств згідно з порівняльним аналізом вирішальних і усвідомлених передумов досягнення мети союзу є наявність доповнюючих ресурсів, досягнення згоди з питань основних цінностей і переконань, надання необхідних активів за кількістю та якістю, чітке визначення прав і обов'язків, які відносяться головним чином до стадії формування союзу.

8. Проектування організаційно-економічного механізму формування стратегічних альянсів підприємств здійснюється з дотриманням ряду принципів, що характеризують форму господарювання, визначають погодженість структури і функцій, виражають закономірності розвитку управління.

9. Модель організаційно-економічного механізму формування стратегічного альянсу підприємств, що розкриває процес його створення, складається з таких елементів: стратегічного аналізу і прийняття рішення щодо напряму організаційного розвитку, пошуку потенційних учасників союзу, вибору партнерів, розробки й узгодження основних положень механізму взаємодії, юридичного оформлення партнерства.

10. Для вибору напряму організаційного розвитку підприємства доцільно використовувати ієрархічний підхід до структурування даної проблеми за методом аналізу ієрархій, що дозволяє сформувати організаційну стратегію з урахуванням можливостей підприємства, впливу зовнішнього середовища і заходів досягнення цілей на основі інтегральної оцінки наслідків її реалізації згідно з най-важливішими цільовими економічними характеристиками досліджуваних систем з урахуванням висунутих умов і перевіркою якості оцінки відповідно до припустимого ступеня непогодженості.

11. Вибір стратегічного партнера здійснюється на основі комплексної оцінки потенціалу стратегічного альянсу, а саме параметричної та рейтингової оцінки кожного з партнерів та інтегральної оцінки альянсу, на засаді деталізації динамічно пов'язаних елементів їх потенціалів, основними серед яких постають маркетинговий, інформаційний, фінансовий, інноваційний і соціальний, що забезпечує комплексне порівняння сумісності й взаємодоповнення ресурсів підприємств для досягнення стратегічної мети альянсу та дозволяє більш точно оцінити альтернативи.

12. Інтегральний ефект від діяльності стратегічних альянсів визначається сис-темою факторів, основними серед яких є узгодження довгострокового розвитку, перерозподіл ризиків між учасниками, обмін специфічними активами, координація виробничої стратегії, інтеграція маркетингової діяльності, концентрація інвестиційних коштів.

Публікації автора:

Публікації у фахових виданнях:

1. Озарина О.В. Развитие новых форм интеграционного взаимодействия производителей // Науч. тр. Донецкого гос. техн. ун-та. Сер.: Экономическая. – Вып. 22. – Донецк: ДонГТУ. – 2000. – С.93-101.

2. Озарина О.В. Мировые тенденции развития организационных структур в ХХ веке // Экономика промышленности. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2000. – С.141-152.

3. Озарина О.В. Особенности реорганизации предприятий Донецкого региона // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иност-ранных инвестиций: региональный аспект. – Ч. 2. – Донецк: ДонНУ. – 2001. – С.420-421.

4. Озарина О.В. Стратегия организационного развития предприятий ХХI века // Науч. тр. Донецкого гос. техн. ун-та. Сер.: Экономическая. – Вып. 37. – Донецк: ДонГТУ. – 2001. – С.26-31.

5. Озарина О.В. Теоретические основы формирования стратегических альянсов // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2002. – Вип. 7/1. – С.88-91.

6. Озарина О.В. Революция стратегических альянсов // Вісник Технологічного університету Поділля. – Ч. 2. - Том 2. – 2002. – С.170-174.

7. Озарина О.В. Финансовые аспекты новых организационных тенденций в Украине // Економіка: проблеми теорії та практики / Збірник наукових праць. – Вип. 121. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2002. – С.149-156.

8. Озарина О.В. Выбор стратегии организационного развития // Науч. тр. До-нецкого нац. техн. ун-та. Сер.: Экономическая. – Вып. 53. – Донецк: ДонНТУ. – 2002. – С.133-141.

9. Озарина О.В. Стратегические альянсы как форма организационного развития международных корпораций // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – Ч. 3. – Донецк: ДонНУ. – 2003. – С.611-614.

10. Садеков А.А., Чернега О.Б., Озарина О.В. Стратегическое партнерство промышленных предприятий в Украине: сущность, формы, тенденции и практика развития // Вісник Донецького ун-ту. Сер.В: Экономіка і право. – Донецьк: ДонНУ. – 2003. – № 1. – С.9-14. Особистий внесок автора: проаналізовано досвід формування стратегічних альянсів підприємствами Донецького регіону (0,16 др.арк.).

Публікації за результатами участі у конференціях:

11. Озарина О.В., Чернега О.Б. Стратегическое партнерство как фактор преодоления кризиса // Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання: Праці Першої міжнар. другої всеукраїнської наук. конф. студентів та молодих учених. – Ч. 3. – Донецьк: ДонНУ. – 2001. – С.227-230. Особистий внесок автора: розглянуто поняття, цілі й організаційні форми стратегічних альянсів та визначено їх міс-це і роль у системі управління на підприємстві (0,1 др.арк.).

12. Озарина О.В. Единство организационного, стратегического и маркетингового процессов на примере металлургической отрасли // Маркетинг та логістика в системі менеджменту: Тези доп. ІV міжнар. наук.-практ. конф. – Львів: Львівська політехніка. – 2002. – С.271-272.

13. Чернега О.Б., Озарина О.В. Современные децентралистские концепции организационных инноваций на примере машиностроительного комплекса Донбасса // Теория и практика управления предприятием: Материалы Междунар. науч.-практ. конф. (Минск, 23-24 апреля 2003 г.). – Мн.: БГЭУ, 2003. – С.358-360. Особистий внесок автора: узагальнено сучасні децентралістські концепції організаційних інновацій (0,07 др.арк.).