Анотація до роботи:

Бодрягова О.І. Обґрунтування диференційованих методів лікування дисфункціональних маткових кровотеч у жінок пізнього репродуктивного віку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 – акушерство і гінекологія. – Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України. – Київ, 2007.

Робота присвячена питанням діагностики та лікування ДМК у жінок пізнього репродуктивного віку.

Встановлено, що в структурі ДМК у пацієнток пізнього репродуктивного віку переважають ановуляторні гіпогонадні кровотечі. При аналізі гормонального гомеостазу в залежності від вмісту жирової тканини та рівня лептину встановлено, що жінкам з підвищеним ВЖТ притаманний достовірно вищий рівень лептину, а ДМК у цих жінок частіше розвиваються на тлі гіперепроліферативних процесів ендометрію. Виявлено, що у пацієнток згаданої вікової групи з ДМК відмічається десинхронізація регуляції ВНС з переважанням активності симпато-адреналового відділу.

Виявлені фактори ризику розвитку синдрому непереносимості гестагенів, що переважно є ознаками гіпогонадного стану.

Розроблено та апробовано принципи та методи лікування різних клінічних форм ДМК, які враховують патогенетичний варіант, репродуктивні плани та фактори ризику розвитку синдрому непереносимості гестагенів.

В дисертаційній роботі вирішено наукове завдання щодо зменшення частоти рецидивуючих дисфункціональних маткових кровотеч у жінок пізнього репродуктивного віку шляхом розробки диференційованих методів їх лікування на основі вивчення гормонального гомеостазу, морфо- функціонального стану ендометрію, біоімпедансного аналізу вмісту жирової тканини, та стану центральної та вегетативної нервової системи.

1. Встановлено, що у жінок пізнього репродуктивного віку дисфункціональні маткові кровотечі переважно виникають на тлі ановуляторних циклів (68,6 %), які характеризуються як подовженням (36,2 %), так і скороченням (32,4 %) тривалості циклу, в той час як у жінок активного репродуктивного віку дисфункціональні маткові кровотечі розвиваються на тлі недостатності лютеїнової фази овуляторних циклів і клінічно проявляються скороченням циклу і передменструальними кровомазаннями.

2. Встановлено, що гормональною характеристикою всіх патогенетичних варіантів ДМК, як в пізньому репродуктивному віці, так і в активному, є гіполютеїнізм. При цьому у жінок активного репродуктивного віку у переважної більшості жінок виявлена нормоестрогенія (65,2 %), у 21 % – гіперестрогенія і у 18,17 % – гіпоестрогенія, тоді як у пізньому репродуктивному віці у 40 % пацієнток виявлена гіпоестрогенія і лише в 31 % – абсолютна нормоестрогенія та у 29 % – абсолютна гіперестрогенія.

3. Морфологічним субстратом ДМК у жінок пізнього репродуктивного віку є як гіперплазований ендометрій (31,4 %), так і атрофічний ендометрій (19 %), однак у половини жінок з дисфункціональними матковими кровотечами у цьому віці (49,5 %) – це роздиференційований ендометрій, що не відповідає фазі циклу, тоді як в активному репродуктивному віці у більшості жінок (65,7 %) відмічається неповноцінна секреторна трансформація ендометрію та нерівномірні секреторні зміни і лише у 15,2 % – гіперплазія ендометрію.

4. При аналізі особливостей гормонального гомеостазу залежно від вмісту жирової тканини виявлено, що як в пізньому, так і в активному репродуктивному віці жінкам з підвищеним вмістом жирової тканини притаманний достовірно вищий вміст лептину та тенденція до збільшення вмісту естрадіолу в сироватці крові. Водночас кореляційного зв’язку між рівнем лептину та рівнем статевих стероїдних гормонів не виявлено, а дисфункціональні маткові кровотечі у жінок з підвищеним вмістом жирової тканини частіше ніж у жінок з нормальною масою тіла розвиваються на тлі гіперпроліферативних процесів ендометрію.

5. Зниження ступеня психологічної адаптації та підвищена тривожність, що виявлені у більшості (75,2 %) жінок пізнього репродуктивного віку з дисфункціональними матковими кровотечами, вказують на виснажливість у них психічних процесів та вираженість астенізації.

6. Пацієнткам з ДМК обох вікових груп притаманна десинхронізація регуляції вегетативної нервової системи з переважанням активності симпато-адреналового відділу. Крім того, вегетативна дистонія при дисфункціональних маткових кровотечах характеризується стресорним напруженням регуляторних механізмів вегетативного тонусу із залученням центральних ерготропних систем. Цей дисбаланс є більш вираженим в пізньому репродуктивному віці (69 %) порівняно з таким в активному (52 %), що свідчить про виснаженість процесів регуляції у пацієнток даної вікової групи.

7. Факторами ризику виникнення синдрому непереносимості гестагенів у пізньому репродуктивному віці слід вважати наявність клінічних проявів гіпогонадного стану (висипання та сухість шкіри, менструальна мігрень, дратівливість, депресія, наявність передменструального синдрому, пізнє менархе тощо), або таких несприятливих чинників, що обумовлюють цей стан (паління, наявність стресових ситуацій, операції на яєчниках тощо).

8. Запропонований диференційований підхід до використання патогенетично обґрунтованих схем лікування різних варіантів ДМК у згаданої вікової категорії пацієнток із застосуванням індивідуалізованої корекції гормонального гомеостазу та адаптогенів, забезпечує високу толерантність терапії та досягнення стійкого клінічного ефекту, що проявляється: усуненням клінічних симптомів дисфункціональних маткових кровотеч, нормалізацією показників гомеостазу, нормалізацією ендокринного статусу та менструального циклу, а також нормалізацією стану центральної та вегетативної нервових систем.

Публікації автора:

1. Лікування метроррагії у жінок з синдромом непереносимості гестагенів // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – Київ, 2002. – № 5. – С.102-105. (Особисто автором проводилось клініко-інструментальне обстеження хворих, аналіз даних, узагальнення результатів, підготовка до друку). Співавт.: Татарчук Т.Ф.

2. Неконтрацептивные эффекты гестагенов: критерий индивидуального подхода к назначению гормональной контрацепции // Репродуктивное здоровье женщины. – К., 2006. – № 1. – С.177-181. (Автором особисто проводився огляд літератури, первинне обстеження хворих, узагальнення та аналіз результатів, підготовка до друку). Співавт.: Татарчук Т.Ф., Шевчук Т.В.

3. Клинико-патогенетические варианты, диагностика и лечение дисфункциональных маточных кровотечений у женщин репродуктивного возраста // Здоровье женщины. – 2004. – № 2(18). – С.65-72. (Автором особисто проведено огляд літератури, аналіз та узагальнення даних, підготовка до друку). Співавт.:
   Татарчук Т.Ф., Булавенко О.В.

4. Анатомия и физиология репродуктивной системы // Эндокринная гинекология (клинические очерки) / Под ред.Татарчук Т.Ф., Сольского Я.П. – К.: Заповіт, 2003. – С.8-32. (Особисто автором проведено огляд літератури, набір матеріалу, аналіз даних). Співавт.: Татарчук Т.Ф., Сольский Я.П., Регеда С.И.

5. Принципы диагностики и лечения дисфункциональных маточных кровотечений в репродуктивном возрасте // Doctor. – 2004. – № 4. – С.97-101. (Особисто автором проводився огляд літератури, аналіз та узагальнення даних). Співавт.: Татарчук Т.Ф., Регеда С.И.

6. Лікування дисфункційних маткових кровотеч у жінок з синдромом непереносимості гестагенів // Зб. наук. праць Асоціації акушерів-гінекологів України. – 2007. – С.677-681. (автором проведено огляд літератури, обстеження хворих, аналіз та узагальнення результатів, статистична обробка). Співавт.: Татарчук Т.Ф., Шевчук Т.В

7. The Premenstrual syndrome in different age groups // Climacteric J. of the Int.Menopause Society. – 1999. – Vol.2. – Suppl.1. – P.163-166. (Автором проведено узагальнення даних). Співавт.: Татарчук Т.Ф., Сольский Я.П., Шевчук Т.В.