Обґрунтування нормативної природи поняття суспільного договору визначає контрактну (договірну) теорію держави як юридично-деонтологічну за науково-пізнавальною природою, де поняття суспільного договору виступає логічною, а не історичною категорією. У процесі розв’язання завдань дослідження дисертант дійшов таких висновків: 1) Обґрунтування нормативної природи поняття суспільного договору в рамках юридично-деонтологічної контрактної теорії держави здійснюється на основі критичного трансцендентального методу. 2) Наукова гіпотеза стосовно нормативної природи поняття суспільного договору полягає в тому, що це поняття містить формально-логічний склад публічно-правового зобов’язання, який включає елементи: суб’єкти, об’єкт, предмет та гарантії. 3) Історичний розвиток нормативного поняття суспільного договору пов'язаний зі становленням в ньому елементів складу договірного публічно-правового зобов’язання. 4) При теоретичному моделюванні, яке носить системно-критичний характер, має використовуватися поняття публічно-правового договору як теоретична категорія правової реальності. Належною формально-логічною основою для визначення категоріального статусу нормативного поняття суспільного договору в теоретичному, а не історичному (догматичному) розумінні може виступати лише загальний склад елементів договірного зобов’язання – він визначає структуру формально-правової категорії договірного зобов’язання (actio) в теорії права. 5) Філософсько-правовий зміст теоретико-правової категорії actio, яка містить загальний формально-логічний склад договірного зобов’язання, полягає в тому, що вона є деонтологічним правилом (нормою) міжсуб’єктного спілкування осіб (personas) з приводу речей (res); – категоріальний статус предмета нормативного договору, як елемента його складу, впливає на визначення його виду, як публічно-правового чи приватноправового зобов’язання: у приватному зобов’язанні предмет договору – річ для осіб у міжсуб’єктному спілкуванні, у публічному – він для них особа; – юридичний зміст нормативного договору в публічному праві полягає в забезпеченні загальних формально-юридичних гарантій реалізації особистого права суб’єктів договору шляхом створення публічної речі (rei publicae) за правилом особи (ius personаe). 6) Висновок фундаментального плану, зроблений на основі доведення Теореми про нормативну природу поняття суспільного договору полягає в тому, що критичне поняття суспільного договору, як теоретичне на відміну від догматичного, містить загальну структуру (склад) договірного зобов’язання, на підставі цього визначається за своїм статусом як формально-логічна правова категорія actio і в філософії права трактується як правило відношення осіб з приводу речей – норма. Нормативна природа цього поняття розкривається завдяки поясненню специфіки прояву етико-телеологічної закономірності в публічному праві порівняно з приватним. 7) Наслідками Теореми про нормативну природу поняття суспільного договору є: 1) вихід на поняття чистої (трансцендентальної) системи права, де принцип розподільчої справедливості передбачає декілька рівнів укладення нормативного суспільного договору для його суб’єктів; 2) обґрунтування юридичного поняття держави в правовій реальності за особистим правом (ius personаe). 8) Нормативне поняття суспільного договору є деонтологічним правилом – нормою, якою у міжсуб’єктному спілкуванні осіб з приводу речей задається створення суб’єкта публічно-правового спілкування та вводяться загальні формально-юридичні гарантії суб’єктивного особистого права в правовій реальності. 9) Гносеологічні, аксіологічні, методологічні та праксиологічні аспекти з’ясування нормативної природи поняття суспільного договору розкривають науково-пізнавальну природу юридично-деонтологічної контрактної теорії держави в цілому і полягають в тому, що вона є теорією визначення фундаментального теоретичного плану правової реальності; обґрунтування правового статусу особи; теорією створення суб’єкта публічного права і теорією становлення системи суб’єктивно-особистого права, а також методологічно виконує критично-оціночну функцію відносно позитивної теорії. 10) Актуальні питання конституційної реформи в Україні: двопалатний парламент та федеративний державний устрій знаходять своє обґрунтування при використанні нормативного поняття суспільного договору в якості методу критики позитивного закону та доктринального джерела конституційного права. | 