Анотація до роботи:

Синиця І.А. Мовна особистість автора у науково-гуманітарному тексті ХІХ ст. (комунікативний, культурологічний, образно-стилістичний аспекти). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 – російська мова. – Інститут мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України. – Київ, 2007 р.

Дисертацію присвячено аналізові мовної особистості українського ученого-гуманітарія ХІХ ст. з метою створення його узагальненого, колективного портрета. Вивчення особливостей комунікативної структури наукового тексту, його культурологічного простору та використаних лінгвостилістичних засобів здійснювалось з точки зору експлікації ними суб’єктивних та об’єктивних чинників, що впливають на визначення рис мовної особистості. Досліджено лінгвістичні засоби вираження автора та адресата наукової комунікації із залученням кількісних даних щодо їх вживання. Описано лексико-семантичні засоби створення полікультурного простору наукового тексту. Розглянуто образність як вияв коригувальних та креативних здібностей мовної особистості вченого. Основними характеристиками мовної особистості ученого-гуманітарія, які сформувалися як результат взаємодії об’єктивних, соціально-історичних і суб’єктивних, особистісних факторів, визнано діалогічність, відкритість, полікультурність, креативність. У додатку наведено перелік та опис образних стійких висловів, вживаних у наукових текстах ХІХ ст.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення проблеми вираження людини в мові та мови в людині, суб’єктивного й об’єктивного в мові, тексті, мовній особистості, яку розглянуто як сукупність творчих (лінгвістичних) здібностей та соціопсихолінгвістичних характеристик індивіда, що зумовлюють створення та сприйняття ним мовних творів, які відображають відповідні риси особистості й тому мають певну когнітивну глибину, комунікативно-прагматичну спрямованість, структурно-мовну цілісність.

Результатом аналізу науково-гуманітарних текстів ХІХ ст. стало створення узагальненого, колективного портрета мовної особистості ученого-гуманітарія. Вивчення лінгвістичного матеріалу, що експлікує вербально-семантичний, комунікативний і культурологічний рівні та демонструє мовні вподобання, дозволяє говорити про вченого насамперед як про мовну особистість. Історичний аспект такого аналізу підтвердив не лише лінгвостилістичну значущість наукової творчості українських учених-гуманітаріїв, але й виявив особливості індивідуального та суспільного світогляду, відображеного в картині світу й характерного для певного історичного періоду.

Єдність індивідуального та соціального, суб’єктивного й об’єктивного, представлена картиною світу узагальненої мовної особистості, є результатом взаємодії духовно-індивідуальної (особистісної) та соціально-культурної (колективної) складових мовної особистості.

Творчий потенціал ученого, його наміри пізнати об’єктивний світ і висловити своє ставлення до нього та його розуміння, відображені в тексті, становлять те суб’єктивно-особистісне начало, експлікація якого визначає міру суб’єктивності наукового пізнання. Аналіз текстової комунікації виявив активізацію за допомогою мови відносин між адресантом (автором, відправником) та адресатом (читачем, отримувачем). Адресат у дисертації кваліфіковано як інший компонент суб’єктивного начала тексту, на якого орієнтований адресант і дії якого він передбачає. Тому категорія суб’єктивності є багатовекторним, не одностороннім явищем, на формування якого в тексті впливає і фактор адресата.

Індивідуальна й соціальна сутність мовної особистості виявлена і в текстово-комунікативній діяльності. Науково-гуманітарні тексти ХІХ ст. розглянуто як вербальну реалізацію фрагментів картини світу, яка відображає індивідуальне й соціальне (колективне, етноспецифічне) світобачення в їх нерозривній єдності, реалізацію, яка дозволяє інтерпретувати не лише експліцитні, а й імпліцитно виражені складники мовної особистості та її картини світу. Такий підхід став підґрунтям для опису рис узагальненої мовної особистості.

На основі аналізу особливостей вираження діалогічних відношень у науковому тексті зроблено висновок про діалогічність як комунікативну властивість наукового тексту, яка відображає його суб’єктивну природу (від адресанта) і суб’єктивну орієнтацію (на адресата). Антропологічний аспект вивчення цієї властивості тексту дозволив виділити два суб’єктивних начала: адресанта й адресата, які здійснюють комунікацію за допомогою тексту, використовуючи різні лінгвістичні засоби. Як показав аналіз, обидва учасники комунікативно-пізнавального процесу відображені на поверхні тексту, що говорить про «ектропічний простір» не лише поезії, а й будь-якого тексту. Вивчення комунікативних рис мовної особистості ученого-гуманітарія ХІХ ст., здійснене на основі аналізу комунікативної структури наукового тексту, продемонструвало її відкритий, діалогічний характер, орієнтацію на комунікацію, що виходить за межі текстового спілкування і за синхронне часове обмеження. Колективістська свідомість автора виявлена в періодичному передаванні функцій адресанта іншому учаснику текстової комунікації, у переважанні «ми»-форм над іншими.

Структурно-композиційні особливості розміщення комунікативних векторів, що зв’язують адресанта й адресата, дозволили виділити такі типи діалогічності: а) внутрішньотекстову та б) позатекстову (міждискурсну, інтертекстуальну).

Комунікативні риси мовної особистості ученого-гуманітарія ХІХ ст. визначено як риси особистості діалогічної, яка прагне викласти свої наукові погляди так, щоб вони були почуті й зрозумілі читачами як співучасниками наукового пізнання.

Наукові тексти представляють певний культурний рівень розвитку суспільства і вже тому належать сфері культури. Як засіб комунікації, що здійснюється в історико-культурному контексті свого часу, науковий текст відображає загальнокультурний контекст, який у свою чергу регулює комунікативні властивості тексту. Така різновекторна взаємодія можлива завдяки активній позиції автора-ученого, який є включеним в соціально-культурні процеси свого часу.

Особистість ученого виявлена і в культурологічному просторі тексту як така, що належить певному етнонаціональному колективу. Відповідно до позачасових, інваріантних та тимчасових, варіантних складників мовної особистості розрізнено загальнокультурний (суб’єктивно-колективний) та суб’єктивно-авторський рівні культурологічного простору тексту. Загальнокультурний рівень є текстовою реалізацією лінгвокультурної особистості як базового національно-культурного прототипу носія певної мови, яка виявлена в тексті через експлікатори етнічної свідомості, що актуалізують певні стосунки, традиції, звички, вірування та ін. і представлені лексико-граматичними маркерами, культуремами, етнопсихологемами. Суб’єктивно-авторський рівень відображає індивідуальне сприйняття та інтерпретацію вченими загальнокультурних мовних фактів, що репрезентують особливості авторської національної свідомості на лінгвістичному рівні.

Стійкі вислови, виявлені у досліджуваних текстах, є утвореннями, які відображають досвід пізнання об’єктивної дійсності попередніми поколіннями носіїв певної мови й актуалізують загальнокультурний рівень суб’єкта текстотворчості. Включаючи їх у текст, автор наукового дослідження використовує результати колективного пізнання світу, інтерпретуючи їх відповідно до власного досвіду, або вдається до творення власних словесних формул з образною семантикою, застосовуючи традиційні смислоутворювальні моделі. Тому стійкі вислови проаналізовано як експлікатори етнонаціональної свідомості суб’єкта пізнання.

Вербально-семантичний рівень мовної особистості відображає належність учених двом національним культурам. Володіння двома мовами і мовними багатствами обох культур є основою формування полікультурного простору науково-гуманітарного тексту. Лінгвістичними експлікаторами національно-культурного простору є лексеми, ідіоматичні вислови, що актуалізують мовний простір певної національної культури. Використовуючи лексико-семантичні експлікатори, автор апелює до культурного досвіду своїх читачів, розраховуючи на культурний діалог з ними. Таким чином, діалогічність як основна риса мовної особистості ученого ХІХ ст. виявляється і на культурному рівні.

Мова гуманітарних досліджень ХIХ ст. позначена підвищеною індивідуалізацією, що є результатом використання логічних та образних методів узагальнення результатів пізнання. Тому образність, що схарактеризовано факультативною стильовою рисою, демонструє у наукових текстах рівень естетичної і, ширше, мовної свободи автора. Характерною рисою образності є семантична прозорість структури образу, що полегшує процес породження-сприйняття. Основне функціональне призначення засобів образності (порівняння, метафори) визначене метою наукової комунікації – передавання адресату важливої, з точки зору автора, пізнавальної інформації про сутність явища чи процесу, про зовнішній вигляд, характер досліджуваних історичних, літературних персонажей і т.п. Образність, емоційність є виявом індивідуального в мові, виявом коригувальних та креативних здібностей мовної особистості ученого в гуманітарному тексті ХІХ ст.

Публікації автора:

1. Языковая личность ученого-гуманитария ХІХ века. – К.: Издательский Дом Дмитрия Бураго, 2006. – 352 с. (Рецензії: Дядечко Л.П. // Мовознавство. – 2006. – №6. – С. 74-76; Козловська Л.С. // Культура слова. – 2006. – Вип.66-67. – С.127-129).

   Что нужно знать старшекласснику о научном стиле // Русский язык и литература в учебных заведениях. – 1999. – № 3. – С.37-39.

   Взаимодействие языков и культур в русском научном тексте ХІХ в. // Система і структура східнослов’янських мов: Зб.наук.пр. – К.: Знання України, 2003. – С.309-313.

   4. Украинская интеллигенция и русский литературный язык ХІХ в. // Русский язык и литература в учебных заведениях. – 2003. – №2. – С.3-5.

   5. Аспекти порівняльного дослідження наукового тексту в російській та українській мовах // Проблеми зіставної семантики: Зб.наук.ст. Вип.6. – К.: КНЛУ, 2003. – С.327-331.

   6. Культурологический потенциал научно-публицистических статей Н.В. Гоголя // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя. Філологічні науки. – Ніжин, 2003. – С.35-38.

   7. Взаємодія функціональних стилів у сучасних російських та українських мовах // Мовознавство. – 2003. – №2-3. – С.112-119. (У співавторстві з Н.Г. Озеровою.)

   8. О понятии образности в художественном и научном текстах // Русский язык и литература в учебных заведениях. – 2004. – №1. – С.19-24.

   9. О перспективах изучения исторической стилистики (на материале научных гуманитарных текстов ХІХ в.) // Культура народов Причерноморья. – 2004. – №49. – Т.1. – С.205-207.

   10. Українська мова та культура у російських наукових текстах ХІХ ст. // Acta Universitatis Palackianae Olomucensis. Facultas Philosophica. Philologica 82—2004. Ucrainica I. Souasn Ukrajinistika. Problmy jazyka, literatury a kultury. – Olomouc: Univerzita Palackeho v Olomouci, 2004. – C.185-190.

   11. Лексема “козак”: від історичного поняття до етнопсихологеми (на матеріалі художніх та наукових текстів ХІХ ст.) // Культура слова. – 2004. – Вип. 64. – С.57-61.

   12. Діалогічність у науковому тексті // Мовознавство. – 2004. – №2-3. – С.55-60.

   13. Функціонально-семантичні особливості займенника я у російськомовних текстах М. Максимовича, М. Костомарова, П. Житецького // Культура слова. – 2005. – Вип.65. – С.45-48.

   14. Семантичний потенціал особових займенників у російських наукових текстах ХІХ ст. // Проблеми зіставної семантики: Зб.наук.ст. Вип.7. – К.: КНЛУ, 2005. – С.344-347.

   15. Местоимение мы как средство авторизации в научном тексте второй половины ХІХ века // Система і структура східнослов’янських мов: Зб.наук.пр. – К.: Знання України, 2005. – С.121-126.

   16. Авторизуюча функція займенників у науково-гуманітарних текстах другої половини ХІХ ст. // Мовознавство. – 2005. – №2. – С.51-58.

   17. Засоби діалогічності у науково-гуманітарному тексті ХІХ ст. // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія. Світова література. Лінгвістика. Перекладознавство. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. – №9. – С.299-302.

   18. Функціонування термінів у працях М. Костомарова // Лексикографічний бюлетень.– К., 2005. – Вип.11. – С.47-54.

   19. О поликультурном пространстве текста научного исследования // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология». Т.18 (57). – Симферополь, 2005. – №2. – С.361-363.

   20. Етноніми та етнотопоніми як термінологічна лексика в історичних працях ХІХ ст. // Українська термінологія і сучасність. – К., 2005. – С.333-335.

   21. Функциональные особенности идиом в научном тексте ХІХ в. // Мова і культура. (Науковий щорічний журнал). – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. – Вип.8. – Т.ІІІ. Ч.2. Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. Теорія і практика перекладу. – С.67-74.

   22. О субъективном компоненте в языке и тексте // Система і структура східнослов’янскьких мов: до 170-річчя з дня народження О. О. Потебні: Зб.наук.пр. – К., 2005. – С.180-183.

   23. К вопросу о лингвокультурном взаимодействии // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия “Филология”. – Т.19 (58). – 2006. – №2. – С.59-63.

   24. О коммуникативной функции пояснений (на материале научно-гуманитарных текстов ХІХ в.) // Система і структура східнослов’янських мов: Зб.наук.пр. – К.: Знання України, 2006. – С.152-157.

   25. Пояснение как средство экспликации адресанта научной коммуникации // Східнослов’янська філологія: Зб.наук.пр. Вип.10. Мовознавство. – Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2006. – С.75-83.

   26. Антропологічна інтерпретація суб’єктивності на текстовому рівні // Acta Universitatis Palackianae Olomucensis. Facultas Philosophica. Philologica 89-2006. Ucrainica IІ. Souasn Ukrajinistika. Problmy jazyka, literatury a kultury. 1 st.– Olomouc: Univerzita Palackho v Olomouci, 2006. – C.189-194.

   27. Языковая личность ученого через призму метафоры // Linguodidactica. – 2006. –№10. – С.195-201.

   28. Этнокультурологическая интерпретация терминов в научных текстах М. П. Драгоманова, Н. И. Костомарова // Этнокультурные константы в русской языковой картине мира: генезис и функционирование / Под ред. д-ра филол. наук, проф. Н.Ф. Алефиренко. – Белгород: Изд-во БелГУ, 2005. – С.316-320.

   29. Особенности образного пространства в художественных и научных текстах // Восток – Запад: пространство русской литературы и фольклора.– Волгоград: Волгоградское научное изд-во, 2006. – С.516-524.

   30. Історико-філологічне значення лексеми “козак” у розумінні М. І. Костомарова // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб.наук.ст. – Вип.10. – Луганськ, 2001. – С.227-230.

   31. Етнопсихологічний портрет козака у творчості М. Костомарова // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб.наук.ст. – Вип.11. – К.: Шлях, 2002. – С.238-241.

   32. Способы представления автора в статье В. И. Даля «О наречиях русского языка» // Владимир Иванович Даль и современные филологические исследования: Сб.науч.раб. – К., 2002. – С.238-241.

   33. О формах диалогичности научного текста (на материале статей Б. А. Ларина) // Актуальные проблемы вербальной коммуникации: язык и общество. – К., 2003. – С. 381-386.

   34. Авторская субъективность в семантике вводных словосочетаний научного текста // Актуальні проблеми менталінгвістики: Зб.ст. за матеріалами ІУ Міжнар. наук. конф. – Черкаси: ЧНУ, 2005. – С. 177-179.

   35. «Їхав козак за Дунай…»: Мандри слова «козак » у часі та просторі // Вивчаємо українську мову та літературу. Науково-методичний журнал. – Харків: Основа, 2006. – №4(80). – С.2-3.

   36. О роли украинской интеллигенции в развитии науки и литературы ХІХ века // Слово. Символ. Текст: Сб. науч. тр., посв. 80-л. проф. М.А. Карпенко / Под общей ред. проф. Е.С. Снитко и проф. Л.П. Дядечко. – Киев, 2006. – С.157-172.

   37. Аспекты сопоставительного изучения функционирования лингвистических единиц в научном тексте // Функциональная лингвистика: принципы организации текста: Матер.конф. – Симфереполь, 1996.-С.192-193.

   38. Наукові твори М. І. Костомарова та ідеї Кирило-Мефодіївського товариства // Міжнар.наук.конференція, присвячена 183-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка та 150-річчю від дня заснування Кирило-Мефодіївського товариства. Тези доп. та повідомлень. – К., 1997. – С.63-65.

   39. Рефлексивные компоненты структуры научного текста // Функциональный аспект семантики языковых единиц: Материалы УШ Междунар.науч.конф. по актуальным проблемам семантических исследований. Ч.2.–Харьков, 1997. – С.80.

   40. Культурологический аспект научного стиля (на материале исторических произведений Н. И. Костомарова) // Функциональная лингвистика: прагматика текста: Матер.конф. – Симферополь, 1997. – С.154-155.

   41. Метаязык науки как общегуманитарная проблема // Функциональная лингвистика: язык в современном обществе: Матер. Междунар. конф. – Симферополь, 1998. – С.145-146.

   42. Лингвистические средства реализации категории логичности в научных текстах русского и украинского языков // Сучасні проблеми термінології та термінографії: Тези доповідей. – К., 2000. – С.21-22.

   43. Українська лексика у сучасному російському детективі // Мова у слов’янському культурному просторі: Тези доп. і повідом. Міжнар. наук. конф. – Умань: Графіка, 2002. – С.40-41.

   44. Идиомы как национально-культурный компонент научных текстов (на материале работ М. А. Максимовича, Н. И. Костомарова) // Национально-культурный компонент в тексте и языке: Материалы докладов. В 3-х ч. Ч.1. – Минск, 2005. – С.76-77.