Виконана дисертація є першою узагальнюючою роботою, присвяченою вирішенню біостратиграфічних задач на основі пошарового вивчення диноцист в розрізах середнього еоцену-олігоцену Українського щита і Київського Придніпров‘я. Динопланктон виявлений як в піщано-глинистих, так і в карбонатних відкладах різної фаціальної належності, що свідчить про його стратиграфічну цінність як надійного корелянта між палеобасейнами з різним типом седиментації. Найбільш численні мікрофітофосилії містяться в осадках верхньої частини київського регіояруса; у відкладах обухівського регіояруса фітопланктон бідніший. В еоценових відкладах широко представлена родина Peridiniaceae, яка включає підродини Wetzelielloideae, Deflandreoideae, серед яких стратиграфічно важливими таксонами є види родів Wetzeliella, Charlesdowniea, Rhombodinium, Deflandrea. В олігоценових відкладах диноцисти виявлені тільки в найбільш глибоководних фаціях Київського Придніпров‘я; тут найбільш численні представники родини Areoligeraceae (Adnatosphaeridium, Membranophoridium). Отримані результати дозволяють зробити такі висновки. Встановлені закономірності і особливості розвитку динофлори у вивченому регіоні дозволили виділити зональні підрозділи за диноцистами для різних стратиграфічних рівнів. В середньому еоцені (київська світа) встановлена зона Rhombodinium porosum, в верхньому еоцені (обухівська світа) — зона Charlesdowniea clathrata angulosa, в нижньому олігоцені (межигірська світа) — зона Phthanoperidinium amoenum/Wetzeliella symmetrica і допоміжні біостратиграфічні підрозділи — шари з Wetzeliella gochtii, у верхньому олігоцені (берекська світа) — шари з Homotryblium floripes. В межах Українського щита виділені шари з Rhombodinium porosum і шари з Charlesdowniea clathrata angulosa. Результати досліджень підтвердили нині існуючі співставлення регіоярусів Північної України з ярусами Західної і Північно-Західної Європи. Зональна асоціація Rhombodinium porosum—Heteraulacacysta porosa, встановлена у відкладах верхньої частини київського регіоярусу, датується другою половиною бартонського віку середнього еоцену; асоціація Charlesdowniea clathrata angulosa—Deflandrea phosphoritica spp., встановлена у відкладах обухівського регіоярусу, характерна для приабонського віку пізнього еоцену; асоціація Phthanoperidinium amoenum—Wetzeliella symmetrica, виявлена в нижній частині осадків межигірського регіояруса, характерна для першої половини рюпельського віку раннього олігоцену; асоціація Wetzeliella gochtii, встановлена в середній-верхній частинах відкладів межигірського регіоярусу, характерна для другої половини рюпельського віку раннього олігоцену; асоціація Homotryblium floripes з осадків берекського регіояруса відповідає хатському віку пізнього олігоцену. Вивчення систематичного складу викопних цист динофлагеллат дозволило виділити два етапи розвитку динофітових, кожний з яких поділяється на два підетапи. Еоценовий етап відрізняється широким розвитком динофітових, які утворюють цисти проксиматного, хоратного і особливо каватного типу, останні з яких домінували в планктонних угрупованнях і досягали досить великих розмірів (Deflandrea, Wetzeliella, Charlesdowniea, Rhombodinium, Thalassiphora). Олігоценовий етап характеризується поступовим згасанням динофлори в цілому і вимиранням каватних форм наприкінці етапу. Аналіз циклограм вмісту різних фітопланктонних груп і різних екологічних груп динофітових, складених для різних стратиграфічних рівній, дозволив зробити припущення щодо термогалінного режиму, коливання глибин морського басейну, його зв‘язків із Світовим океаном. Басейн київського часу характеризується як глибоководний, нормально-солоний з високою (тропічною) температурою поверхневих вод. Басейн обухівського часу відрізняється менш глибоководними умовами, нормальною або близькою до неї солоністю, дещо нижчою (субтропічною) температурою поверхневих вод в ранньообухівський час і різким обмілінням, опрісненням і зниженням температури вод в пізньообухівський час. Басейн межигірського часу на ранніх стадіях розвитку характеризується коливаннями солоності, зменшенням відносної глибини і зниженням температури вод у порівнянні з пізньообухівським, на пізніх стадіях — подальшим обмілінням, опрісненням і зниженням температури вод у порівнянні з ранньомежигірським часом. Басейн берекського часу характеризується як мілководний, солонуватоводний, теплопомірний. Виявлені особливості у розвитку динофлори, акритарх, зелених водоростей є відображенням трансгресивно-регресивних циклів у епіконтинентальних басейнах району досліджень. Монографічно описано 39 характерних видів і різновидів диноцист, з яких дві форми для території України описано вперше, а також два види акритарх, два види зелених водоростей. Складено палеонтологічний атлас цист динофлагеллат, акритарх і зелених водоростей середнього еоцену-олігоцену Українського щита і Київського Придніпров‘я. Зважаючи на те, що палеогеновий розріз північноукраїнської палеоседиментологічної провінції майже повністю складений безкарбонатними осадками, використання динофлори для їх стратифікації, датування і міжрегіональної кореляції має особливо велике значення. Встановлені тут зони і шари з диноцистами можуть бути рекомендовані для розчленування і кореляції середньоеоценових-олігоценових відкладів Українського щита і Київського Придніпров‘я. |
