Підсумком виконаного дослідження, заснованого на застосуванні загальнонаукових і спеціальних (зокрема, економіко-математичних) методів, є сукупність теоретичних, методичних і практичних положень, що визначають концептуальні основи і шляхи вирішення проблем удосконалення механізму оподаткування доданої вартості в Україні. 1. Основний теоретичний висновок – розвиток наукових положень, які визначають принципи оподаткування доданої вартості в умовах трансформаційної економіки. 1.1. Розроблено нову концепцію вартості, доданої економічною діяльністю господарських агентів. Обґрунтовано, що вона виявляється в процесі взаємодії попиту і пропозиції продуктів праці, які вироблено для купівлі-продажу і мають суспільну споживну вартість. Відмітна особливість концепції – урахування інституційного чинника через трансакційні витрати виробників товарів (збільшують витрати трансформації) і їх споживачів (знижують корисність) у формі інформаційних витрат трансакцій і трансакційних витрат впливу. 1.2. Обґрунтовано, що ефективність використання ПДВ у складі податкової системи залежить від особливостей інституційного середовища функціонування бізнесу. Проблеми застосування ПДВ в Україні пояснюються недостатнім урахуванням цього чинника (зокрема, прагненням господарюючих суб'єктів приховувати реальні розміри майна і доходів, розвиненими відносинами корупції), а не іманентними недоліками цього податку. Врахування цих особливостей, з одного боку, може істотно підвищити ефективність механізму дії ПДВ і, з іншого боку, сприятиме поліпшенню самого інституційного середовища. 1.3. Обґрунтовано, що в умовах очікуваного погіршення демографічної ситуації і підвищення питомої ваги старших вікових груп населення ПДВ, на відміну від поширеної в Україні точки зору, може бути визнаним одним з найбільш перспективних фінансових інструментів. Він не чинить негативного впливу на рішення про заощадження і інвестиції (на відміну від податків на доходи підприємств і громадян) і завдяки цьому за інших рівних умов забезпечує краще використання потенціалу найбільш продуктивних когорт населення, що роблять найбільший внесок у створення ВВП. 2. Основний методичний результат – розвиток засобів дослідження проблем оподаткування доданої вартості та її впливу на господарські процеси. 2.1. Набув подальшого розвитку методичний підхід до дослідження наслідків заміни прибуткових податків з громадян універсальним податком на споживання, запропонований A. Auerbach, L. Kotlikoff, J. Skinner, за рахунок переходу до моделювання більш загальної ситуації, коли всі основні податки (ПДВ, податок на прибуток підприємств, податки на заробітну платню і процентні доходи громадян) стягуються одночасно. 2.2. Запропоновано принципи формування, побудовано алгоритм і виконано параметризацію динамічної економіко-математичної моделі впливу податків на економіку з урахуванням особливостей діючої системи оподаткування і специфіки розвитку демографічних процесів в Україні (моделюється ситуація, коли в активну діяльність вступають і з неї виходять когорти населення з різною чисельністю). 2.3. Сформована модель була реалізована з використанням візуального середовища програмування Delphi, яке дозволяє створювати зручний інтерфейс користувача і візуалізувати отримані результати у вигляді звичних для економістів таблиць і графіків. Це створює передумови для подальшого розширення круга вирішуваних у такий спосіб економічних задач (за допомогою модифікації виробничої функції, функції корисності індивідів тощо). 3. Основний практичний результат – обґрунтування шляхів удосконалення механізму оподаткування доданої вартості в Україні. 3.1. Встановлено, що запропоновані українськими парламентаріями з метою заміни ПДВ податки з обороту (податок на кредиторську вимогу і податок з реалізації) зважаючи на їх численні концептуальні недоліки і явні негативні наслідки для економіки України не можуть розглядатися як реальні альтернативи. У теорії тільки податок на роздрібний продаж визнається еквівалентним ПДВ, але на практиці, з урахуванням витрат адміністрування, податок на роздрібний продаж ефективний тільки за умови низьких ставок, і тому в розвинених країнах він застосовується на субнаціональному рівні і за розмірами набагато менше ПДВ. 3.2. Аргументовано, що стратегічний напрямок політики відносно ПДВ повинен полягати в послідовній модернізації випробуваного в розвинених країнах механізму оподаткування доданої вартості (споживча форма ПДВ і кредитний метод розрахунку податкових зобов'язань), адаптованого з урахуванням українських реалій, зокрема таких як наявність відпрацьованих механізмів приховування доходів за допомогою маніпуляції грошовими потоками і ухилення від оподаткування через спеціалізовані посередницькі фірми, застосування методів трансфертного ціноутворення. 3.3. У зв'язку з цим обґрунтовано зміни і доповнення в чинне податкове законодавство, які дозволяють зробити механізм оподаткування доданої вартості прозорішим і краще відповідним інституційним умовам, що склалися, перш за все за рахунок переходу на касовий метод розрахунку податкових зобов’язань (по завершеним операціям), зміни порядку відшкодування ПДВ (тільки для експортерів і при виконанні ними відповідних умов) і відмови від податкових пільг, не відповідних принципам Шостої директиви ЄС. Реалізація цих пропозицій дозволить створити умови для підвищення ефективності механізму оподаткування доданої вартості і послідовного розвитку нової системи фінансових відносин, заснованих на фіскальній транспарентності і прийнятих більшістю розвинених країн, що відповідає стратегічним інтересам України. | 