Анотація до роботи:

Сімонок В. П. Лексико-семантична рецепція іншомовної лексики в українській мовній картині світу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Харківський державний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди. Харків, 2002.

Глобалізація лексики сприяє збільшенню кількості запозичених слів у лексико-семантичній системі мови.

Дисертація присвячена аналізу взаємодії української з англійською, французькою та німецькою мовами в процесі їх контактування. Ці мови обрані для дослідження через їх розповсюдженість і вплив на інші мови світу.

Континуум запозиченої лексики розглянуто у соціолінгвістичному, лексико-семантичному, структурно-семантичному та антропоцентричному аспектах. Розроблено класифікацію лексико-семантичних груп запозиченої лексики, висвітлено процес семантичного освоєння іншомовних слів у внутрішній системі української мови, проведено розмежування мовної та концептуальної картин світу, визначено абсолютне й відносне збагачування української МКС.

1. Процес запозичування з німецької, французької та англійської мов в українську можна простежити за українськими писаними текстами протягом останнього тисячоліття. У цьому процесі спостерігається певна хронологічна послідовність у пріоритетах при запозичуванні з тієї чи іншої мови. Починаючи з ХІV ст., переважають запозичення з німецької мови, пізніше (ХVІ–ХVІІІ ст.) – з французької, протягом останніх двох століть зростає лексична експансія з англійської. Перевага певної мови не означає відсутності в кожен період лексичних надходжень з інших мов. Відносна хронологічна послідовність зумовлена поступовим розширенням зв’язків України з тими чи тими народами. Із посиленням міжнародних зв’язків, особливо з їх глобалізацією в останні десятиліття, хронологічна послідовність зникає і відбувається інтернаціоналізація певної частини лексичного складу мов, при якій окремі слова й ЛСГ запозичуються з одного джерела в різні мови.

2. Особливістю процесу запозичування в українську мову з європейських мов є тематична й лексико-семантична визначеність запозичень із різних мов, наприклад, з німецької – комерційна і військова термінологія, назви знарядь праці й виробничих процесів; з французької – побутова лексика, зокрема, елітного побуту; з англійської – морська, спортивна та соціально-економічна термінологія, що призводило до появи нових концептуальних фрагментів у картині світу українців і потребувало нових назв, які запозичувалися разом із відповідним явищем. У ХХ ст. були залучені ідеологічні чинники, що знайшло вияв у понятті престижності мови-донора.

3. Запозичені слова, основною функцією яких на початкових етапах контактування була номінативна, у сучасній українській мові виконують цілий комплекс функцій: 1) номінативну, що задовольняє потребу мови в засобах номінації; 2) аксіологічну, що збагачує мову оцінними й експресивними засобами; 3) стильову, що диференціює вживаність власне українських і запозичених слів залежно від типу мовлення; 4) семантичної диференціації або ідентифікації понять українського й запозиченого слів; 5) термінотворення (стандартизації); 6) інтернаціоналізації певних шарів лексики і глобалізації окремих складників МКС. Крім основних функцій існують часткові, специфічні, до яких належать номінативно-екзотична, номінативно-уточнювальна й номінативно-історична.

4. Запозичування з німецької, французької, англійської мов в українську відбувалося переважно опосередковано через польську, пізніше – російську. Проте українська мова на певних історичних етапах була не тільки мовою-реципієнтом, але й мовою-посередником між європейськими мовами й литовською (ХІІІ–ХІV ст.) та російською (ХV–ХVІІІ ст.). Оскільки значна кількість освічених українців служила в дипломатичних установах Росії, то не виключається й безпосередній шлях запозичування через виникнення білінгвізму і полілінгвізму в частині української еліти.

5. Лексико-семантична рецепція означає поступову адаптацію іншомовних елементів до нової системи мови-реципієнта. Семантичне освоєння – вирішальний момент адаптації запозичених слів. Чим органічніше слово ввійшло в нове мовне оточення, тим більше в нього шансів розвинути нові значення на новому мовному ґрунті.

_{6. Семантичну структуру багатозначного слова складає сукупність лексичних значень (лексико-семантичних варіантів). Ієрархія ЛСВ пов’язана з виділенням основних і похідних, прямих і переносних, узуальних та оказіональних значень. У процесі розвитку семантичної структури слова відбувається семантичне ускладнення (збільшення кількості значень), семантичне спрощення (зменшення кількості значень) і переінтеграція значень у структурі лексеми (зміна позиції певного ЛСВ). Усі ці види змін у структурі багатозначного слова властиві й запозиченим словам.}

_{7. Запозичені лексеми в українській мові призводять до поширення лексичної омонімії. При цьому омонімами можуть бути власне українське і запозичене слово або ж два і більше запозичених слів. Омоніми іншомовного походження можуть належати до однієї або до різних мов.}

8. В українській мові спостерігається синонімічна конкуренція, що відбувається або між власне українським і запозиченим словами, або між запозиченнями з різних мов. У системі синонімічних засобів української мови розглянуто всі типи синонімів, пов’язаних з різними функціями запозичень, зокрема, з уточненням, конотацією, градацією. Оскільки запозичені синоніми притаманні переважно літературним стилям, зокрема, науковому і публіцистичному у їх усному й писемному виявах, то вони розрізняються за цією ознакою і функціонують у відповідних сферах.

9. Запозичені слова вступають в антонімічні відношення (особливо це стосується таких ЛСГ, як явища природи і суспільні відношення, якість і кількість, дія і стан, почуття й емоції). При цьому антонімами можуть бути власне українське й запозичене слово або ж два запозичених. Якщо існують антонімічна пара власне українських слів і пара слів іншомовних, вони можуть зберігати антонімічність і у відношеннях запозичене – українське.

10. Лексичні запозичення викликають і таке явище, як паронімія. Виявлення основних типів паронімії є підставою для розробки науково обґрунтованих методів і прийомів подолання небажаних інтерферентних явищ в українській мові.

11. Запозичені слова служать подоланню відмінностей у концептуальній і мовній картинах світу. Елементами МКС є значення слів, одиницями ККС – поняття. МКС більш рухлива, ніж ККС, і безпосередньо відбиває ті зміни, які відбуваються не тільки у близькому довкіллі, а й у світі. При контакті двох МКС виникають семантичні лакуни, зумовлені їх відкритістю, що заповнюються запозиченнями.

12. В українській МКС запозичення посідають важливе місце як засіб вираження універсальних понять і знаходяться в усіх фрагментах мовного універсуму, які відзначаються різною динамікою і здатністю переймати іншомовні елементи. Менше запозичених слів зустрічається у фрагменті, пов’язаному з природою, що зумовлено наявністю в українській мові системи питомих найменувань для ендемічних явищ. Найбільше їх у фрагменті МКС, пов’язаному із взаємодією людини з суспільством і всесвітом, що пояснюється динамізмом і багатоманітністю суспільного життя.

13. Роллю запозичених слів є абсолютне й відносне збагачування української МКС. При абсолютному збагачуванні відповідне слово входить до активного словникового складу і ядра МКС (деякі побутові назви, назви форм суспільних відносин, правління тощо). Відносне збагачування МКС відбувається за рахунок екзотичних і рідковживаних слів, які перебувають на периферії української МКС, відбиваючи явища, не властиві українській дійсності. Окремо слід відзначити роль термінологічної лексики, яка притаманна більше МКС окремих наук чи сфер діяльності, входячи в загальномовну картину світу тільки окремими одиницями.

_{14. Завершальним етапом процесу рецепції є адаптація запозичених слів у лексико-семантичній системі української мови, в результаті якої вони стають органічним і невід’ємним компонентом її МКС.}

Публікації автора:

Монографії

1. Мовна картина світу. Взаємодія мов. – Харків: Основа, 1998. – 169 с.

2. Семантико-функціональний аналіз іншомовної лексики в сучасній українській мовній картині світу. – Харків: Основа, 2000. – 330 с.

Статті

3. Міжмовні зв’язки як засіб інтенсифікації вивчення мови // Укр. мова і літ. в школі. – 1990. – №10. – С.3–5.

4. Парадигматические связи французских заимствований в украинском языке // Семантика и прагматика. Языковые единства: Сб. науч. тр. – Харьков: ХГПИ, 1991. – С.18–23.

5. Французькі запозичення в українській мовній картині світу // Лінгвістичні дослідження. – Харків: ХДПІ, 1992. – Вип.2. – С.89–93.

6. Французькі запозичення у лексичній системі української мови // Пробл. контрастивної лінгвістики. – Кіровоград: КДПІ, 1993. – С.230–234.

7. К вопросу об усвоении французских заимствований // Филологический анализ (теория, методика, практика): Межрегион. сб. науч. ст. – Киев – Днепропетровск – Херсон: АПН Украины, ДГУ, ХГПУ, 1995. – Вып.7. – С.122–128.

8. Термінологія судочинства у лексиці української мови // Лінгвістичні дослідження. – Харків: ХДПУ, 1997. – Вип.3. – С.59–64.

9. Французькі запозичення як засіб взаємодії мов при контрастивному вивченні // Зб. наук. праць. – Харків: ХДПУ, 1998. – Вип.5. – С.82–91.

10. Взаємодія мов // Вісн. Харків. держ. ун-ту. Пробл. мови, мовленнєвої діяльності та викладання іноземних мов: Харків: Константа, 1998. – №406. – С.185–189.

11. Семантичні зв’язки французьких найменувань осіб в українській літературі // Лінгвістичні дослідження. Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. праць. – Харків: ХДПУ, 1998. – С. 35–42.

12. Мовні контакти // Вісн. Харк. держ. ун-ту: Серія: Романо-германська філологія. – Харків: Константа, 1999. – №430. – С.182–188.

13. К проблеме развития и функционирования словарного состава английского языка // Вісн. Харків. нац. ун-ту: Серія: Романо-германська філологія. – Харків: Константа, 1999. – № 461. – С.255–260.

14. Мова – це світ зовнішніх і внутрішніх виражень людини // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. – Харків: ХДПУ, 2000. – Вип.4. – С.43–48.

15. Шляхи розвитку і збагачення словникового складу мови // Наук. зап. Серія: Мовознавство. – Тернопіль: ТДПУ, 2000. – С.146–148.

16. Иноязычные элементы в словарном составе современного английского языка // Викладання мов у вузі на сучасному етапі: Міжпредметні зв’язки: Зб. наук. праць. – Харків: ХНУ, 2000. – Вип.4. – С.294–298.

17. Закони мови і процес запозичування // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. – Харків: ХДПУ, 2000. – Вип.5. – С.85–90.

18. Синонімія запозичених слів // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. праць НПУ. – К.: Знання, 2001. – С.193–198.

19. Антонімія іншомовних слів у сучасній українській мові // Лінгвістичні дослідження. – Харків: ХДПУ, 2001. – Вип.6. – С.37–42.

20. Багатозначність у сучасній українській мові // Наук. зап.: Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ, 2001. – №35. – С.98–105.

21. Запозичені назви осіб і їх адаптація в сучасній українській мові // Зб. наук. праць НПУ. – К.: Знання, 2001. – С.275–282.

22. Адаптація іншомовних елементів у системі української мови // Вест. междунар. слав. ун-та: Серія: Філологія. – Харків: МСУ, 2001. – Т. ІV. – №1. – С.29–31.

23. Міжмовні контакти на лексико-семантичному грунті // Наук. зап.: Серія: Мовознавство. – Тернопіль: ТДПУ, 2001. – С.63–65.

24. Типи запозичених паронімів і їх особливості // Вісн. Харків. нац. ун-ту.: Серія: Філологія: Філологічні аспекти дослідження дискурса. – Харків: ХНУ, 2001. – №520. – Вип.33. – С.185–188.

25. Розвиток мови й лексичні запозичення // Вісн. Луганськ. держ. пед. ун-ту: Серія: Філологія. – Луганськ: ЛДПУ, 2001. – №4 (36). – С.163–168.

26. Джерела збагачення лексичного складу мови // Зап. з загальної лінгвістики: Зб. наук. праць Одеськ. держ. ун-ту. – Одеса: ОДУ, 2001. – Вип.4. – С.57–63.

27. Антонімія – мовне вираження логічної протилежності // Зб. наук. праць. – К.: КНУ, 2001. – С.35-42.

28. Мовні універсалії і процес запозичування слів // Вісн. Харків. нац. ун-ту: Серія: Філологія. – Харків: ХНУ, 2001. – Вип.34. - С.12–18.

Матеріали конференцій

29. Стилістичні функції лексики в ранній поезії П.Г.Тичини: Матер. міжвуз. наук. конф. – Умань: УДПІ, 1991. – С.8.

30. Семантичні зв’язки французьких запозичень у лексичній системі української мови // Програма IV наук. конф. молод. вчених та викладачів за 1990–1991 рр. – Харків, ХДПІ, 1992. – С.20.

31. Французькі запозичення у лексичній системі української мови // Пробл. контрастивної лінгвістики. – Кіровоград, КДПІ, 1993. – С.230, 231.

32. Збагачення термінологічного фонду сучасної української мови іншомовними запозиченнями: Матер. міжнар. конф. з питань унормування укр. правничої термінології. – К.: Укр. Правн. Фундація, 1994. – С.9.

33. Семантичне освоєння французьких запозичень // Мова, культура, література та філософія Франції: Матер. І міжнар. конф. – Дніпропетровськ: ДДУ, 1994. – С.85.

34. Французькі антропоніми у лексичній системі української мови // Франція та Україна: Наук.-практ. досвід у контексті діалогу нац. культур: Матер. ІІ міжнар. конф. – Дніпропетровськ: ДДУ, 1995. – С.45.

35. Французькі запозичення на означення термінології мистецтвознавства на початку ХІХ ст. // Франція та Україна: Наук.-практ. досвід у контексті діалогу нац. культур: Матер. ІІІ міжнар. конф. – Дніпропетровськ, ДДУ, 1996. – Т.1. – Ч.2. – С.116.

36. Збагачення лексичного складу української мови торговельною термінологією // Мова, мовлення, єдність системного (функціонального) аналізу мовних одиниць: Матер. IV міжнар. конф. – Дніпропетровськ, ДДУ, 1997. – Т.1. – Ч.1. – С.167.

37. Особливості використання міжмовних зв’язків як засіб інтенсифікації вивчення мови: Матер. обл. наук.-практ. конф. – Харків, 1997. – С.39.

38. До проблеми теорії взаємодії мов // Наук.-практ. досвід у контексті діалогу нац. культур: Матер. V міжнар. конф. – Дніпропетровськ, ДДУ, 1998. – Т.1. – Ч.1. – С.169–171.

39. Антонімія іншомовних слів у сучасній українській мові: Матер. Х міжнар. наук. конф. з актуал. пробл. семантичних досліджень. – Харків: ХДПУ, 2001. – С.7.

40. Явище паронімії в системі мови: Матер. Всеукр. філолог. конф. – Черкаси, ЧІТІ, 2001. – С.129,130.

41. Антонімія – мовне вираження логічної протилежності // Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія: Матер. міжнар. наук. конф. до 70-річчя С.В.Семчинського – К.: КНУ, 2001. – С.13.

42. Типи запозичених паронімів і їх особливості // Дискурс як об’єкт філологічної інтерпретації: Матер. міжнар. конф. –Харків: ХНУ, 2001.–С.9.

43. Юридична термінологія у складі лексики української мови // Лексико-граматичні категорії у функціональному аспекті: Матер. Всеукр. наук. конф. – Херсон: ХДПУ, 2002. – С.6.