Анотація до роботи:

Шубенко І.А. Кредитні ризики сільськогосподарських підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. – Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2006.

У дисертаційній роботі викладено результати дослідження проблеми управління кредитними ризиками сільськогосподарських підприємств. Проаналізовано сучасний стан кредитування сільськогосподарських підприємств. Визначено ризики неповернення банківських кредитів, їх вплив на процес кредитного забезпечення сільськогосподарської галузі. Виявлено недоліки в механізмах мінімізації кредитних ризиків, більш детально – у сфері кредитного страхування.

Практична цінність дисертаційного дослідження полягає в тому, що у роботі обґрунтовано напрями вдосконалення на рівнях управління кредитними ризиками. Їх сутність полягає у необхідності розвитку системи страхування виробничих ризиків сільськогосподарських підприємств, вдосконалення методики оцінки кредитного ризику комерційного банку та формування механізму надання страхових субсидій сільськогосподарським підприємствам на державному рівні управління кредитним ризиком.

Проведені дослідження дозволили зробити такі висновки:

1. Кредитний ризик сільськогосподарських підприємств необхідно розглядати як ймовірність втрати не лише заставленого майна, але і майбутніх доходів. Його складовими є: системні ризики – що виникають у зовнішньому середовищі учасників кредитного процесу; ризики щодо застави – пов’язані з ймовірною втратою заставленого майна або зниженням його вартості; виробничі ризики – що призводять до втрат у виробничій діяльності. Кожна з цих груп ризиків має розрізнятися за такими підвидами: для системних – це валютний, процентний, інфляційний, ціновий ризики, ризики державного регулювання; для ризиків щодо застави – ризик зниження ліквідності застави та ризик втрати заставленого майна; для виробничих ризиків – ризики втрати врожаю, технологічний ризик, ризики зниження продуктивності тварин.

2. Система управління кредитними ризиками сільськогосподарських підприємств є комплексом заходів направлених на мінімізацію ризиків та забезпечення безперебійного виробничого процесу, з метою створення умов для повернення кредитних ресурсів. Система управління кредитними ризиками сільськогосподарських підприємств представлена трьома рівнями: позичальника, комерційного банку та держави. Завданнями першого рівня є відслідковування кредитних відносин окремого підприємства та ризиків неповернення кредитів. Завданнями другого – є управління ризиком відповідно до визначеної стратегії комерційного банку. На державному рівні – формуються загальні принципи та правила кредитування та страхування сільськогосподарських підприємств. На кожному рівні управління кредитним ризиком слід виділити механізми мінімізації кредитних ризиків сільськогосподарських підприємств – як сукупність засад, правил і методів спрямованих на зниження втрат від наслідків кредитного ризику на відповідних рівнях управління.

3. Одним із засобів зниження кредитних ризиків є кредитне страхування, яке слід розглядати як сукупність видів страхування, що мають на меті знизити кредитний ризик на рівні позичальника і кредитора. На рівні сільськогосподарського підприємства використовуються такі види страхування: страхування врожаю, страхування тварин, страхування життя позичальника, страхування відповідальності за непогашення кредитів. На рівні кредитора таке страхування стосується ризику неповернення кредитів і ризику втрати заставодержателем майна.

4. Встановлено, що за аналізований період, видача кредитів комерційними банками сільськогосподарським підприємствам зросла майже у чотири рази. Суттєво розширилась сфера довгострокового кредитування. Незважаючи на це, через підвищений кредитний ризик рівень процентних ставок за кредитами комерційних банків для сільськогосподарських підприємств залишається вищим порівняно із процентними ставками по інших галузях.

5. Суттєвий вплив на процес кредитування сільськогосподарських підприємств справляють ряд ризиків, що призводять до високої збитковості сільськогосподарських підприємств. Зокрема сукупність системних ризиків (найбільше цінового, інфляційного, ризику державного регулювання) підсилена складністю становлення ринкових засад господарювання, призводить до цінового диспаритету між продукцією, що виробляється у сільському господарстві та продукцією, що ним споживається. Тому сільськогосподарські підприємства не спроможні формувати стабільні грошові надходження. Відсутність ефективного механізму реалізації сільськогосподарської продукції також не сприяє збільшенню прибутковості підприємств галузі. Крім того, виробничі ризики постійно присутні у діяльності сільськогосподарських підприємств, а тому існує ймовірність втрати урожаю, одержання продукції нижчої якості, ніж було заплановано, зниження продуктивності сільськогосподарських тварин. У результаті дії цих ризиків відбувається коливання обсягів наданих кредитів сільськогосподарським підприємствам в окремі роки на регіональному рівні. Це потребує вдосконалення системи управління кредитними ризиками таких підприємств.

6. Рівень управління кредитним ризиком на підприємстві лише починає формуватися, про що свідчить незначний обсяг використаних методів управління ризиками сільськогосподарських підприємств Житомирської області. Вони не здійснюють бізнесового планування, майже не користуються послугами страхових компаній щодо передачі їм ризиків на страхування. Низький рівень страхового захисту сільськогосподарських підприємств зумовлений рядом причин, основними з яких є: недостатня кількість коштів у сільськогосподарських підприємств, високі страхові тарифи, недовіра до страхових компаній, слабкий рівень державної підтримки стосовно сплати страхових платежів. Вдосконалення механізмів мінімізації кредитних ризиків має стати завершальною ланкою формування системи кредитного забезпечення сільськогосподарської галузі.

7. У зв’язку з незадовільним фінансовим станом сільськогосподарських підприємств Житомирської області необхідно розширити систему індексного страхування в області, перевагами її є невисокий рівень страхових платежів, порівняно з комплексним страхуванням та обов’язковим страхуванням ризиків у рослинництві, процес виплати страхового відшкодування є більш прозорим, а процедура укладання договору страхування є простішою.

Недоліком такого страхування є те, що збитки одержані на окремих земельних ділянках у результаті короткочасних явищ – град, буря, ураган не відшкодовуються, якщо загалом не відбулося зниження врожайності сільськогосподарських культур в адміністративному районі області. Для виправлення цього недоліку можна скористатися перевагами страхування від окремих ризиків, або комплексним страхуванням, яке має здійснюватися при страхуванні заставленого врожаю. Така схема значно підвищить рівень страхового захисту сільськогосподарських підприємств від ризиків втрати врожаю. За такими видами страхування передбачено вітчизняним законодавством і надання страхових субсидій для страхувальників. Для сільськогосподарських підприємств Житомирської області, страхова субсидія у розрахунку на один гектар посівів по зернових культурах складе 0,017 тис. грн.

8. На рівні комерційного банку необхідно впровадити у процес оцінки кредитоспроможності сільськогосподарських підприємств методику визначення ймовірності настання ризику неповернення кредиту, як додаткову до основної. При страхуванні кредитів комерційний банк має враховувати особливості здійснення діяльності у сільськогосподарському виробництві та окреслити найбільш ймовірні ризики неповернення кредитів сільськогосподарськими підприємствами. Комерційним банкам слід контролювати процес вибору сільськогосподарськими підприємствами страхових ризиків, які мають відповідати ймовірним ризикам виробничого процесу у сільському господарстві та страхового покриття, що має встановлюватися на рівні стандартного або розширеного.

9. Для створення умов розвитку страхування ризиків у сільськогосподарському виробництві організаційно-управлінську структуру ФААС слід представити такими відділами: відділ доходів, відділ витрат, відділ зв’язку із страховиками, консультаційно-юридичний відділ та регіональні відділення. Крім того, мають бути вдосконалені окремі законодавчі акти.

Зокрема, у Законі України “Про державну підтримку сільського господарства України” у структуру доходів ФАСС необхідно включити щорічні асигнування із державного бюджету, визначені на відповідний рік, кошти благодійних внесків, грантів, дарунків та інших видів допомог. Такий перелік доходів Фонду забезпечить стабільні надходження до ФАСС. Для страховиків, які будуть сплачувати частину страхових платежів, по визначених видах страхування до ФАСС слід конкретизувати термін їх сплати – до 15 числа наступного місяця, у якому вони надійшли за рахунок страхової компанії. Стаття 2 “Визначення термінів” Закону “Про державну підтримку сільського господарства України” має бути доповнена визначенням базового поняття страхової субсидії – як виду державної допомоги виробникам сільськогосподарської продукції стосовно сплати частини вартості страхової премії (внесків) при комплексному, індексному страхуванні сільськогосподарської продукції та страхуванні капітальних активів. У Законі України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” страхування кредитів та страхування відповідальності за непогашення кредитів мають бути виділено окремо, так як ці види страхування належать до різних галузей. Крім того, у даному Законі має бути виключене із переліку обов’язкових видів страхування (стаття 7) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур та цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності, як вид страхування, що не відповідає нормам обов’язкового виду страхування.

Публікації автора:

У провідних наукових фахових виданнях:

1. Шубенко І.А. Механізми мінімізації кредитного ризику сільськогосподарських товаровиробників // Економіка АПК. – 2004. – № 2. – С. 73-79.

2. Шубенко І.А. Організаційно-правові аспекти надання аграрних страхових субсидій. // Економіка проблеми теорії та практики. Зб. наукових праць. Випуск 201. Т.3. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 777-782.

3. Шубенко І.А. Страхування кредитних ризиків // Економіка АПК. – 2003. – № 8. – С. 94-100.

4. Шубенко І.А. Страхування – невід’ємна складова ринкових відносин в Україні // Вісн. Київського нац. ун-ту ім. Т. Шевченка: Економіка. 2002. – № 60-61. – С. 93-95.

5. Шубенко І.А. Сучасний стан та проблеми страхування кредитного забезпечення сільського господарства // Економіка проблеми теорії та практики. Зб. наукових праць. Випуск 196. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 618-623.

6. Орлюк Є.І., Шубенко І.А. Модель ризиків неповернення кредитів у сільському господарстві // Економіка АПК. – 2004. – № 8. – С. 80-86. (Особистий внесок автора: розрахована ймовірність неповернення кредиту для ПСП ім. Шевченка та СТОВ “Добробут”).

В інших виданнях:

7. Шубенко І.А. Страхування кредитних ризиків сільськогосподарських товаровиробників // Кредитне забезпечення сільськогосподарських товаровиробників: Зб. рекоменд. Ч.1– К.: Знання-прес, 2005. – С.164-176.

8. Шубенко І.А. Страхування сільськогосподарських ризиків на Житомирщині // Підприємництво: проблеми становлення та функціонування. Зб. наук. праць. Житомир: ІПСТ, 2003. – № 3. – С. 21-23.

9. Шубенко І.А. Страхування як складова кредитного забезпечення сільськогосподарських виробників // Проблеми фінансової підтримки малих та середніх підприємств на селі / За ред. М.Я.Дем’яненка. – К.: ННЦ ІАЕ, 2004. – С. 225-231.

Тези доповідей:

10. Шубенко І.А. Інститути страхування кредитів сільськогосподарських товаровиробників // Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління: Матеріали 5-ї між. міждисц. наук.-прак. кон. – Х.: 2004. – С. 16-17.

11. Шубенко І.А. Кредитний ризик комерційного банку та форми його страхування // Матеріали ювілейної наук.-прак. конф. – Житомир: ІПСТ, 2002. – С. 140-144.

12. Шубенко І.А. Можливості страхування при кредитуванні сільськогосподарського товаровиробника // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК: Матеріали Всеукр. конф. молодих учених економістів-аграрників. – К.: ІАЕ УААН, 2001. – Ч.3. – С. 179-183.

13. Шубенко І.А. Обов’язкова та добровільна форма організації страхового захисту в сільському господарстві // Матеріали ІІІ міжн. наук.-практ. конф. “Динаміка наукових досліджень ‘2004” Т. 50. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 83-84.

14. Шубенко І.А. Проблеми страхування ризиків у сільському господарстві // Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період: Зб. наук. праць Міжнар. наук.-практ. конференції. – Хмельницький: ЕВРІКА, 2004. – С. 235-237.

15. Шубенко І.А. Рейтинги страхових компаній: зарубіжний досвід та перспективи їх створення в Україні // Підприємництво: проблеми становлення та функціонування: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Житомир: ІПСТ, 2002. – № 2 – С. 17-19.

16. Шубенко І.А. Ризики неповернення кредитів у сільському господарстві // Тези доповідей: Міжнар. Наук.-практ. конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. – Тернопіль: Інститут економіки та підприємництва, 2004. – С. 164-165.

17. Шубенко І.А. Страховики у системі кредитного забезпечення аграрного сектору // Зб. матеріалів VII Всеук. наук.-прак. конф. Т. 4. – К.: Європ. Ун-т, 2004. – С. 235-237.

18. Шубенко І.А. Сучасний стан кредитування сільськогосподарських підприємств Житомирської області // Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. “Фінансово-економічні проблеми розвитку підприємництва в Україні” – Житомир: ред. відділ ІПСТ, 2005. – С. 45-47.