Дослідження правового регулювання відносин щодо господарсько-правових засобів попередження банкрутства та отримані на його основі результати спрямовані на вирішення наукової задачі, що полягає в обґрунтуванні напрямків удосконалення положень щодо застосування господарсько-правових засобів попередження банкрутства. Для вирішення наукової задачі обґрунтовано нові наукові положення і пропозиції щодо удосконалення правового регулювання відносин неспроможності (банкрутства), які будуть сприяти підвищенню ефективності застосування господарсько-правових засобів попередження банкрутства боржника. Запропоноване вирішення наукової задачі має істотне значення для розвитку науки господарського права. У роботі одержані наступні основні науково-практичні результати: 1. Визначено поняття господарсько-правових засобів попередження банкрутства, під якими розуміються юридичні засоби, спрямовані на недопущення винесення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та про відкриття ліквідаційної процедури, а також ухвали про ліквідацію юридичної особи, що приймаються у межах провадження у справі про банкрутство, за наявності ознак санаційної спроможності боржника. 2. Обґрунтована необхідність внесення доповнень у Закон щодо обов'язковості розгляду комітетом кредиторів плану санації, розробленого боржником при порушенні справи про банкрутство за його заявою, і призначення керуючим санацією керівника боржника у випадку затвердження даного плану санації господарським судом. Обґрунтована доцільність встановлення правила, згідно якому, якщо фінансові труднощі викликані діями зовнішніх факторів і не могли бути попереджені керівництвом боржника та зроблено висновок про наявність санаційної спроможності боржника, господарський суд має відкривати процедуру санації та застосовувати змішану систему управління боржником на період санації. Обґрунтована доцільність припинення провадження у справі про банкрутство на стадії підготовчого засідання господарського суду, використовуючи такі засоби як відкликання заяви кредитором і відкладення розгляду справи про банкрутство. 3. Доопрацьовано порядок примусового задоволення вимог кредиторів, на які не поширюється дія мораторію: стягнення на майно боржника за цими вимогами повинно здійснюватися виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в якій має зазначатися сума стягнення, розрахунковий рахунок боржника, конкретне майно, на яке буде звернено стягнення та інші умови примусового задоволення таких вимог. Якщо задоволення таких вимог буде істотно перешкоджати відновленню платоспроможності боржника або реалізації плану санації, господарській суд визнає такі вимоги конкурсними і включає їх до реєстру вимог кредиторів. Запропоновано кредиторів з непростроченими вимогами визнавати конкурсними лише у випадку, якщо реалізація плану санації ставить під загрозу законні права та інтереси таких кредиторів. Аргументовано положення щодо відшкодування збитків кредиторам у зв'язку із затримкою задоволення їх вимог (дією мораторію): з моменту порушення справи про банкрутство доцільно кредиторам надати право на індексацію суми основного боргу в залежності від індексу інфляції до введення санації або ліквідації, а з моменту введення санації – право на нарахування процентів у розмірі ставки рефінансування НБУ. При цьому важливо надати право суду співрозмірно зменшувати збитки з метою відновлення платоспроможності боржника. Запропоновано зміни до Закону щодо вдосконалення правового регулювання дії мораторію у процедурах банкрутства. 4. Сформульовані визначення основних видів оспорюваних угод: збиткові угоди – це угоди (дії), у відповідності з якими боржник не отримав жодного зустрічного майнового задоволення або отримав зустрічне майнове задоволення значно менше, ніж те, яке отримав контрагент, або здійснив дії, у результаті яких боржник втратив право або можливість його здійснити, або завдяки яким набувається чи стає здійсненою вимога у відношенні до нього; угода з перевагою – це угода (дія), яка укладена з окремим кредитором або з іншою особою для вигоди кредитору у зв’язку з зобов’язанням боржника, що виникло до того, як була укладена така угода (здійснена дія), яка тягне за собою переважне задоволення або яка створює для кредитора можливість забезпечення його вимог у порівнянні з іншими кредиторами. Запропоновано зміни до Закону у вигляді нової статті: “Стаття 17.1. Недійсність угод (дій), здійснених боржником ”. 5. Доопрацьовані теоретичні засади відмови від поточних угод боржника, визначена сфера дії цього засобу, уточнені підстави для такої відмови, розроблена диференціація наслідків відмови від поточних угод. Обґрунтовано, що відмова від виконання угод боржника може бути тільки стосовно угод, не виконаних сторонами повністю або частково та укладених до порушення справи про банкрутства. Однак виконання, яке розпочате сторонами чи одною із сторін до порушення справи, має прирівнюватися до невиконання повністю або частково. Аргументовано доцільність надання контрагенту боржника права вимоги до арбітражного керуючого здійснити вибір щодо такої угоди. При цьому також пропонується, що розпорядник майна може заявити лише щодо підтвердження угоди на період стадії розпорядження майном. У даному випадку контрагент повинен набувати статусу поточного кредитора на період цієї стадії. Обґрунтовано, що якщо з боку боржника мало місце порушення виконання угоди до порушення справи, то керуючий санацією може прийняти рішення про підтвердження угоди лише у випадку виправлення такого порушення та/або відшкодування збитків контрагенту. Запропоновані зміни до Закону про банкрутство у вигляді нової статті: “Стаття 17-2. Відмова (підтвердження) від виконання угод боржника”. 6. Обґрунтовано доцільність вдосконалення таких складів господарських правопорушень у сфері неспроможності (банкрутства), як заподіяння шкоди боржнику та доведення до банкрутства. Зокрема, пропонується: - надати керуючому санацією та ліквідатору повноваження щодо звернення до суду з позовом про стягнення збитків з контролюючого підприємства, з вини якого боржником (залежним підприємством) були укладені (здійснені) невигідні для нього договори чи інші юридично значущі дії; - у випадку банкрутства боржника з вини контролюючого підприємства, засновників (учасників) боржника, власника майна боржника – унітарного підприємства або інших осіб, у тому числі, з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки або мають правову можливість іншим чином визначати його дії, такі особи повинні нести субсидіарну відповідальність по незадоволеним вимогам за грошовими зобов’язаннями та зобов’язаннями зі сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) боржника. Запропоновано розширити коло суб’єктів щодо подачі заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду за рахунок керівника боржника (членів колегіального органу управління боржника), громадянина-підприємця, власника майна боржника, засновників (учасників) боржника, від яких боржник знаходиться у вирішальній залежності згідно ст. 126 ГК України. Однак, засновники (учасники) боржника, від яких боржник знаходиться у простій залежності згідно ст. 126 ГК України, зобов’язані виконати такий обов’язок лише у випадку, якщо представники таких осіб входять до складу органів управління та/або контролю боржника. Обґрунтована необхідність притягнення відповідних осіб як солідарних боржників до субсидіарної відповідальності за незадоволеними вимогами за грошовими зобов’язаннями та зобов’язаннями зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) боржника, які виникли після спливу строку, передбаченого абзацом першим ч. 5 ст. 7 Закону. Достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій підтверджується їх апробацією у вигляді публікацій у наукових фахових виданнях, обговоренням на науково-практичних конференціях, обґрунтуванням пропозицій щодо удосконалення законодавства. Обґрунтовані наукові висновки та практичні рекомендації можуть бути використані у правозастосовчій практиці, науковій та викладацькій діяльності, а також при вдосконаленні діючого Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Господарського кодексу України. | 