Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Історичні науки / Етнологія


55. Глушко Михайло Степанович. Генезис тваринного запрягу в Україні (культурно-історична проблема): дис... д-ра іст. наук: 07.00.05 / НАН України; Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича. - Л., 2004.



Анотація до роботи:

Глушко М. С. Генезис тваринного запрягу в Україні (Культурно-історична проблема). – Монографія.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.05 – Етнологія. – Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Інститут народознавства НАН України, Львів, 2004.

У дисертації на міждисциплінарному рівні досліджено функціональне використання вола і коня як тяглової сили в Україні, поетапний розвиток парного, одинарного й інших видів їх запрягу в сухопутних засобах пересування та знаряддях обробітку ріллі від доби енеоліту до XX ст. включно, конструкцію, форми, технологію виготовлення та способи застосування різних типів і варіантів тяглових, гальмівних і скеровуючих приладів, волової та кінної упряжі, відображення у традиційній обрядовості та світогляді українців конкретного функціонального використання робочої худоби в минулому тощо.

1. Появу нових типів і варіантів у галузі народного транспорту та знарядь обробітку ґрунту, впровадження конструктивно важливих елементів, вузлів та ідей, а також посилення в цих ділянках нових етнокультурних взаємозв’язків та різних трансформаційних процесів спричиняли лише епохально значні зміни в еконо- мічному та суспільному житті етнічних спільнот.

2. Комплексний аналіз археологічних, мовознавчих, етнографічних і писемних першоджерел дозволив виділити три основних етапи формування та розвитку різних видів запрягу гужових тварин і пов’язаних з ними галузей народної культури в Україні і Східній Європі загалом.

В епоху енеоліту-бронзи єдиною тягловою силою був віл, якого запрягали лише парою, причому в приріжне ярмо (“igo”). Тоді ж було реалізовано на практиці одну з найпринциповіших конструктивних ідей сухопутного транспорту – ідею рухомого кріплення до його передка тяглового приладу (“війя”).

Новим визначальним етапом у розвитку різних видів запрягу робочої худоби, а заодно і в удосконаленні конструкції пов’язаних з ними предметів та об’єктів матеріальної культури, була доба пра- і ранніх слов’ян. Найбільший винахід пра- слов’ян – застосування як тяглової сили лише одного вола. З цим же явищем пов’язаний ще ряд нових винаходів праслов’ян: одинарного ярма як упряжі, одно- тваринних “оглобель” як тяглового пристрою, нового з’єднувального вузла для кріплення їх до передка ходу полозного транспорту тощо. Праслов’яни також удосконалили упряж на пару волів – їм належить винахід ярма з так званими “кульбаками”.

Все це підготувало ґрунт для поступу у досліджуваній ділянці матеріальної культури, який здійснили їхні спадкоємці – ранні слов’яни (археологічні черня- хівці). Найбільший винахід представників цієї етнокультурної спільності – засто- сування як тяглової сили лише одного коня, а також первісного хомута чи його прототипу як кінної упряжі нового типу та винахід парного ярма з паралельною нашийнику планкою (“підгорлицею”) і “снозами” (ярма “загальноукраїнського” типу).

Третій етап розвитку тваринного запрягу на українських етнічних землях припадає на пізнє середньовіччя, коли тут розповсюджуються випробувані вже іншими етносами Європи винаходи: запряг двох і більше пар коней, “дишель” як скеровуючий і гальмівний засіб, шлея, “шори” та “півшорки” з барками (“орчи- ками”) і посторонками тощо, а також західноєвропейська за походженням модель воза та російська за походженням соха з “вобжами” (односторонка).

3. Тяглову спроможність пари волів, одного вола та одного коня населення України спершу випробувало в полозному транспорті, потім – у колісному засобі пересування (у возі), і лише відтак – в орних знаряддях праці.

4. В українців, на відміну від інших слов’ян, найдовше і найкраще збереглися архаїчні за походженням явища та елементи, пов’язані із запрягом робочої худоби, притому майже первісних форм: запряг одного вола в одинарне ярмо з “кульбакою”, праслов’янське за походженням парне нашийне ярмо, семантика праслов’янських за походженням термінів “бовкун” й “оглоблі” і приховані за ними конкретні реалії та ряд інших, що засвідчує, з одного боку, зародження кожного з них саме в межах української етнічної території, з іншого – наявність протягом довгого історичного періоду в середовищі українського народу інтенсивних і безперервних діахронних та синхронних етнокультурних зв’язків як однієї з головних умов його збереження і розвитку, а також давні генетичні витоки цього етносу.

5. Споконвіку терени України були важливим реґіоном Східної і Центральної Європи, де зароджувалися і набували подальшого розвитку історично непересічні явища як у галузі тваринного запрягу, так і безпосереднього пов’язаних з ними реалій народної культури – сухопутних засобів пересування та рільничої техніки. Відтак значна частка нових винаходів стала надбанням традиційної культури інших етносів Європи.

6. Результати дослідження визначили цілу низку проблем, які потребують наукової розробки різних фахівців – археологів, етнологів, істориків, лінґвістів, фольклористів.

Основні положення роботи викладені в таких публікаціях:

Монографії:

1. Генезис тваринного запрягу в Україні (Культурно-історична проблема) / Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2003. – 444 с.

Рец.: Кріль М. Михайло Глушко. Генезис тваринного запрягу в Україні (культурно-історична проблема). – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. – 448 с.; іл., карти, рез. англ. // Вісник Львівського університету: Серія історична. – Львів, 2003. – Вип. 38. – С. 780-785; Остапик І. Слово не для презентації, або ще раз про коня і вола // Дзвін. – Львів, 2004. – № 3. – С. 148-150; [Дем’ян Г.] Фундаментальна етнографічна праця // За вільну Україну. – Львів, 2004. – 18 травня. – № 52 (2165). – С. 6.

2. Шляхи сполучення і транспортні засоби в Українських Карпатах другої половини XIX – поч. XX ст. / Інститут народознавства АН України. – К.: Наукова думка, 1993. – 226 с.

Рец.: Горленко В. У добру путь // Народна творчість та етнографія. – К., 1996. – № 1. – С. 80-84; Дацун П. Куди і як мандрували українці Карпат // Неділя: Культурно-громадський тижневик. – Львів, 1996. – 14-20 жовтня. – № 33 (138). – С. 2; Гладкий М. Перше комплексне дослідження проблем традиційного транспорту українців Карпат // Народознавчі Зошити. – Львів, 1997. – № 6. – С. 724-726.

Колективні видання, статті:

3. Средства связи и транспорт // Украинские Карпаты: Культура / Львовское отделение ИИФЭ им. М. Ф. Рыльского АН УССР. – К.: Наукова думка, 1989. – С. 54-61.

4. Засоби пересування // Поділля: Історико-етнографічне дослідження / Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. – К.: Вид-во НКЦ “Доля”, 1994. – С. 313-322.

5. Основні типи тяглових засобів колісного транспорту поліщуків XVI–
XVIII століть // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. – Львів, 1995. – Т. 230: Праці Секції етнографії і фольклористики. – С. 107-121.

6. Невідомі аспекти тяглових засобів полозного транспорту населення Центрального Полісся // Народознавчі Зошити. – Львів, 1996. – № 2. – С. 110-116.

7. Традиційні запряги тварин і тяглові засоби колісного транспорту поліщуків // Древляни: Збірник статтей і матеріалів з історії та культури Поліського краю. – Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1996. – Вип. 1. – С. 109-120.

8. “Норовистому коневі і майдан тісний” (З дискусійних проблем про об’єкти деяких східнослов’янських зворотів) // Народознавчі Зошити. – Львів, 1997. – № 1. – С. 57-62.

9. Традиційний сухопутний транспорт // Полісся України: Матеріали історико-етнографічного дослідження. – Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1997. – Вип. 1: Київське Полісся. 1994. – С. 25-52.

10. Зимовий виїзний транспорт українського селянства // Народознавчі Зошити. – Львів, 1997. – № 5. – С. 283-291.

11. Системи запрягу коня у транспортні засоби українського селянства XVI–XX ст.: Проблеми походження // Народознавчі Зошити. – Львів, 1998. – № 4. – С. 359-375.

12. Засоби зв’язку і транспорт // Лемківщина: Історико-етнографічне дослідження. – Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1999. – Т. 1: Матеріальна культура. – С. 193-217.

13. Бовкун як етнокультурний феномен українців // Вісник Львівського університету: Серія історична. – Львів, 1999. – Вип. 34. – С. 501-516.

14. Полозні і колісні засоби пересування // Полісся України: Матеріали історико-етнографічного дослідження. – Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1999. – Вип. 2: Овруччина. 1995. – С. 59-76.

15. Системи запрягу гужових тварин та упряж // Полісся України: Матеріали історико-етнографічного дослідження. – Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1999. – Вип. 2: Овруччина. 1995. – С. 77-86.

16. Типи тяглових засобів як диференціююча ознака сухопутного транспорту українців (проблеми комплектування музейних збірок) // Народознавчі Зошити. – Львів, 1999. – № 6. – С. 824-828.

17. Генетичні витоки традиційного транспорту населення Східних Карпат // Народознавчі Зошити. – Львів, 2000. – № 1. – С. 47-64.

18. Віл у різвяно-новорічній обрядовості українців: Реконструкція первісного образу та історичного змісту // Вісник Львівського університету: Серія історична. – Львів, 2000. – Вип. 35-36. – С. 399-425.

19. Семантика лексеми “оглобля” в говорах української мови // Народознавчі Зошити. – Львів, 2000. – № 6. – С. 983-987.

20. Походження традиційного парного ярма в українців (нова концепція) // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 2001. – Т. 242: Праці Секції етнографії та фольклористики. – С. 154-188.

21. Витіснення вола конем як упряжної тварини в господарстві українців: соціально-економічні аспекти // Народознавчі Зошити. – Львів, 2001. – № 3. – С. 563-569.

22. Види упряжі коня як тяглової сили в Україні та їх генетичні витоки // Народознавчі Зошити. – Львів, 2002. – № 1-2. – С. 32-40.

23. “Коня дехто жаліє, яким оре хто-небудь”: нове прочитання літописного факту // Вісник Львівського університету: Серія історична. – Львів, 2002. – Вип. 37. – Ч. 1. – С. 513-524.

24. Оглобля: слово і реалія // Діалектологічні студії. 2: Мова і культура. – Львів: Вид-во Ін-ту українознавства ім. І. Крип’якевича, 2003. – С. 103-111.

25. Кінь у світогляді українців: дохристиянські мотиви // Народознавчі Зошити. – Львів, 2003. – № 1-2. – С. 90-93.

26. Походження “полазника” як звичаю зимової календарної обрядовості українців (нова концепція) // Народна творчість та етнографія. – К., 2003. – № 3. – С. 83-89.

27. Упряж тяглових тварин в Україні доби енеоліту та бронзи: сучасні наукові інтерпретації з погляду етнолога // Вісник Львівського університету: Серія історична. – Львів, 2003. – Вип. 38. – С. 501-522.

28. Сухопутний транспорт поліщуків // Полісся України: Матеріали історико-етнографічного дослідження. – Львів: Ін-т народознавства НАН України, 2003. – Вип. 3: У межиріччі Ужа і Тетерева. 1996. – С. 57-80.

29. Традиційний транспорт українців // Радянська школа. – К., 1990. – № 7. – С. 32-38.

30. Без вола подвір’я голе // Берегиня: Історія, звичаї, традиції українського народу. – К., 1992. – № 1. – С. 63-68.

31. Взявся за гуж, то не кажи: не дуж // Берегиня: Історія, звичаї, традиції українського народу. – К., 1993-1994. – № 2-3. – С. 80-92.

32. Традиційний транспорт // Українське народознавство / За ред. С. П. Павлюка, Г. Й Горинь, Р. Ф. Кирчіва.– Львів: Фенікс, 1994.– С. 409-436.

33. Традиційний транспорт // Українознавство. – К.: Зодіак–ЕКО, 1994. – С. 142-154.

Матеріали конференцій:

34. Традиційний транспорт лемків у публікаціях XX століття // Мистецтво і традиційна культура українського зарубіжжя: Матеріали міжнародної наукової конференції, Івано-Франківськ, 10-12 листопада 1992 року. – Львів, 1996. – С. 91-97.

35. Перспективи і наукові засади реконструкції сухопутного транспорту Галицької землі княжої доби // Галич і Галицька земля в державотворчих процесах України (Матеріали Міжнародної ювілейної наукової конференції). – Івано-Франківськ; Галич: Плай, 1998. – С. 76-79.

36. Типы и динамика развития традиционного гужевого транспорта украинцев Карпат XIX – начала XX вв. // Етнографічна спадщина і національне відродження: Тези доповідей та повідомлень міжнародної наукової конференції. – К., 1992. – С. 108-110.

37. Вплив природно-географічного середовища на шляхи сполучення, гужовий транспорт та етнокультурні взаємозв’язки (на матеріалі українських Карпат) // Природа. Людина. Етнос (Тези Теоретичного семінару “Природа і культура”, Луцьк, травень 1992 р.). – Луцьк, 1992. – Ч. 1. – С. 49-50.

38. Генетичні витоки санного транспорту гуцулів // Проблеми Гуцульщини (Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. Косів, 27-28 травня 1993 р.). – Чернівці, 1993. – Ч. 3. – С. 71-74.

39. Проблеми становлення гужового транспорту України періоду енеоліту // Тези доповідей і повідомлень міжнародної наукової конференції “Трипільська культура України” (до 100-річчя відкриття). – Львів, 1993. – С. 10-11.

40. Внесок Володимира Кобільника в дослідження традиційного транспорту бойків // Бойківщина: історія і сучасність. Матеріали Міжнародного історико-народознавчого семінару “Населення Бойківщини у контексті загальнокарпатського етнокультурного розвитку”. Самбір, 14-16 вересня 1995 р. – Львів; Самбір, 1995. – С. 110-112.

41. Способи запрягу волів прикарпатськими прасолами XVI–XIX ст. та їх витоки // Бойківщина: Історія і сучасність.– Львів: Фіра-люкс, 1996. – Ч. 2. –
С. 71-73.