Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Архітектура / Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури


23. Тімохін Віктор Олександрович. Гармонічність еволюційної динаміки самоорганізації містобудівних систем: дис... д-ра архітектури: 18.00.01 / Київський національний ун-т будівництва і архітектури. - К., 2004.



Анотація до роботи:

Тімохін В.О. Гармонічність еволюційної динаміки самоорганізації містобудівних систем.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора архітектури за спеціальністю 18.00.01-Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури.-Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, 2004.

Висвітлені теоретико-методологічні основи самоорганізації і гармонічної спрямованості еволюції містобудівних систем. Обґрунтовано представлення містобудівної системи з позицій узгодженої взаємодії причин і наслідків генезисних перетворень містобудівних форм, містобудівної діяльності, містобудівної еволюції й еволюційної динаміки. Виявлені етапи і метаморфози сталого розвитку територіально-планувальної самоорганізації містобудівних форм. Визначені напрями і режими, кількісні показники і критерій прогресивного розвитку структурно-функціональної самоорганізації містобудівної діяльності і міського планування. Класифіковані ритми й установлені параметри багатохвильових діапазонів безперервного розвитку просторово-часової самоорганізації містобудівної еволюції. Систематизовані механізми і закономірності усіх видів генезисних перетворень домірного розвитку ступінчато-рівневої самоорганізації еволюційної динаміки. Розроблені синергетичні принципи гармонізації містобудівних систем, що стали основою формування цілей, завдань і розділів нового напряму містобудівних досліджень – міської синергетики.

Дослідження проблем самоорганізації і гармонічного розвитку еволюційної динаміки містобудівних систем дозволили запропонувати низку принципових положень, що окреслюють концептуальні основи і понятійний апарат ще не до кінця сформованого, але потенційно існуючого в окремих працях, нового напряму містобудівної теорії - урбосинергетики, - де вивчається природний і неспотворений, сталий і прогресивний, безперервний і домірний характер еволюції містобудівних систем.

1. Аналіз сучасного стану містобудівної теорії засвідчив, що цей напрям знаходиться під впливом доктрини глобального еволюціонізму, сутність якої полягає в уявленнях про самоорганізований і гармонічний характер еволюції систем різної природи. Недостатня дослідженність динаміки містобудівних систем пояснюються відокремленістю і незначною кількістю теоретичних робіт, де присутні цілісні уявлення про взаємодію різних видів генезисних перетворень.

Установлено, що узгодження різних видів і принципів цих перетворень, які утворюють ядро доктрини глобального еволюціонізму, можуть знайти ефективне використання в дослідженнях процесів самоорганізації і гармонічного розвитку містобудівних систем. Ці еволюційні процеси виявляються у взаємодії сталого розвитку територіально-планувальної самоорганізації містобудівних форм, прогресивного розвитку структурно-функціональної самоорганізації містобудівної діяльності, безперервного розвитку просторово-часової самоорганізації містобудівної еволюції і домірного розвитку ступінчато-рівневої самоорганізації еволюційної динаміки відповідних видів генезисних перетворень.

Системологічний підхід, який охоплює традиційні і нові системно-структурні, системно-цілісні, системно-організаційні і системно-ціннісні підходи і методи, реалізовано в ході аналізу і синтезу матеріальних, рушійних, формальних і цільових причин і наслідків самоорганізації і гармонічного розвитку. Ці причини у загальнонауковому аспекті відповідно уособлюють об’єкт, суб’єкт, предмет і концепт теорії, а в методологічному плані характеризують описову, пояснювальну, узагальнюючу і прогностичну функції урбосинергетики.

2. У ході дослідження процесів сталого розвитку територіально-планувальної самоорганізації описано новий динамічний об’єкт урбосинергетики – морфогенез містобудівних форм міського планування, - який набуває цілісного характеру завдяки упорядкованій послідовності стадій зросту планувальної тканини, серій змін планувальних каркасів, рівнів розвитку планувальних ландшафтів і еволюційних градацій планувальної оболонки міста.

3. Структурогенезний зв’язок між витратами і накопиченнями внутрішніх резервів містобудівної діяльності, їх співвимірювання стало основою для розробки критерію ефективності і економічності. "Максимінова" форма критерію пояснює прогресивний розвиток структурно-функціональної самоорганізації містобудівної діяльності з позицій поступового переходу від оптимальних до аномальних режимів функціонування, коли досягається кінцева мета еволюції - утворення ефективних ліній поведінки населення і відповідних планувальних форм, здатних виконувати максимальний обсяг корисної роботи. Встановлено, що динаміка найбільш вагомого показника ефективності - транспортно-пішохідної роботи - у статистично узагальненому кількісному образі "ідеального планування" прагне відтворити прогресійну динаміку гармонічного ряду взаємопроникаючих подібностей і "золотої пропорціі", як свідчення об’єктивно існуючої тенденції гармонічного розвитку конкретних планувальних форм і структур.

4. Установлення пропорційних співвідношень між простором і часом, між їх диференціацією та інтеграцією характеризують сутність безперервного розвитку просторово-часової самоорганізації тектогенезу містобудівної еволюції і предметну площину урбосинергетичних досліджень. Необхідність теоретичного обґрунтування тектонічної будови еволюційних процесів обумовило розробку оригінальної моделі багатовимірного простору-часу урбосфери, яка стала індикатором виявлення фазового, періодичного, циклічного і круговоротного характеру картини, панорами, світу і природи розгортання форм, структур, організацій і закономірностей містобудівних систем. Кількісні параметри фаз, періодів, циклів і круговоротів в узагальнено-ідеалізованій моделі дозволили провести порівняльний аналіз історичного розвитку містобудівних епох, культур і стилів.

5. Прогностична функція і концепт урбосинергетичних досліджень реалізуються завдяки системно-ціннісному підходу, який у більшій мірі відповідає вирішенню проблем виявлення механізмів і закономірностей домірного розвитку еволюційної динаміки: інваріантності і калейдоскопічності походження містобудівних форм, екстремальності і компенсованості структурних перетворень містобудівної діяльності, ієрархічності і пропорційності тектонічної будови містобудівної еволюції, комплементарності і континуальності еволюційної динаміки. Ці діалектичні механізми і закономірності, що окреслюють загальні тенденції і цінності самоорганізації і гармонічного розвитку, стають конкретною основою для визначення, оцінки, діагностування і прогнозування минулих, теперішніх і майбутніх станів, етапів і напрямів розгортання еволюційної динаміки містобудівних систем. Містобудівна система – це складний об’єкт, у середовищі якого в процесах самоорганізації і гармонічного розвитку різних видів генезисних перетворень співіснують і взаємодіють досконалі і оптимально адаптовані один до одного містобудівні форми, структури містобудівної діяльності, просторово-часова організація містобудівної еволюції і закономірності еволюційної динаміки.

6. Цілісність уявленням про самоорганізацію і гармонічний розвиток надають системологічні принципи повноти сторін, сумірності ступенів, спадкоємності рівнів і контекстуальності рядів еволюційного саморозвитку містобудівних систем. На основі цих принципів виділені окремі специфічні і відносно самостійні напрями теоретичних досліджень - динаміка, прагматика, тектоніка і прогностика, - які в сукупності утворюють надійні концептуальні засади розвитку урбосинергетики - теорії гармонічної самоорганізації глибоко адаптованих і досконалих містобудівних систем.

З позицій урбосинергетики самоорганізація і гармонічний розвиток визначаються як природна узгодженість і взаємна відповідність системогенезних перетворень, що відбуваються у єдиному багатовимірному просторі-часі взаємного пристосування містобудівних форм, містобудівної діяльності, містобудівної еволюції й еволюційної динаміки у відповідності з принципами, у результаті природної і ненасильницької реалізації яких виникає, розгортається і відтворюється пропорційність взаємопроникаючих подібностей сторін, ступенів, рівнів і рядів сталого і прогресивного, безперервного і домірного саморозвитку містобудівних систем .

7. Труднощі сучасного етапу становлення і розвитку урбосинергетики пов’язані з необхідністю подальшого удосконалення понятійного апарату теорії, методології системологічного аналізу і синтезу кількісно-якісних показників і характеристик еволюціонуючих містобудівних систем у напрямах:

розширення діапазону емпіричних досліджень процесів самоорганізації і гармонічного розвитку;

пошуку і впровадження нових евристичних методів в експериментальному моделюванні;

розгортання історичних досліджень динаміки містобудівної еволюції;

поглиблення соціально-психологічних досліджень ментальності поведінки всіх учасників містобудівної діяльності;

підвищення ролі філософського обґрунтування синергетичних основ урбосферної еволюції як фрагменту ноосфери.

8. Часткова реалізація деяких з цих напрямів дозволило впровадити висновки і результати дисертаційної роботи в масштабні містобудівні проекти і прогнози, у прикладні наукові дослідження і навчальний процес, у підготовку фахівців вищого рівня кваліфікації. Впровадження результатів дисертації буде сприяти подальшому розвитку фундаментальних і прикладних досліджень у містобудівній теорії, удосконаленню практики містобудівного проектування і прогнозування, підвищенню ефективності та економічності, цілісності та ціннісності, а в кінцевому рахунку, – гармонічності міського середовища, що оточує Людину міську (Homo urbnus).

Публікації автора:

  1. Тимохин В.А. Территориальный рост и планировочное развитие города: Монография.–К.:Будивэльнык,1989–103с.

  2. Тімохін В.О. Основи містобудування/Навчальний посібник.–К.:ІЗМН,1996.–216с.

  3. Тімохін В.О. “Світове дерево” становлення картини урбанізованого світу //Філософія науки, техніки та архітектури: Постмодерний проект. Колективна монографія/За ред.д-ра філос.наук В.А.Рижко.-К.:КНУБА,2002.-С.32-41.

  4. Тимохин В.А., Шебек Н.Н. Золотая пропорция и геометрия городского плана//Прикладная геометрия и инженерная графика.-К.:КГТУСА,1994.–Вып.57.-С.93–95.

  5. Тимохин В.А. Эволюционика города – ключ к естественным изменениям и развитию // Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.: КДТУБА, 1997.-Вип.1.–С. 127 – 131.

  1. Тімохін В.О. Еволюція просторово-часових уявлень і планувальний розвиток сучасного міста // Сучасні проблеми архітектури та містобудування.- К.: КДТУБА, 1997. – Вип. 2. – С. 86 – 94.

  2. Тімохін В.О. Жанрова спрямованість і комплементарність розвитку сучасного міста // Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.: КДТУБА, 1998. – Вип. 3. – С. 47 –53.

  3. Тімохін В.О., Куценко Н.В. Симетрія і аналогія в містобудівній теорії//Вісник державного університету "Львівська політехніка.–Львів:Львівська політехніка, 1998.–№ 358.-С. 280 – 285.

  4. Тімохін В.О. Ідея розвитку та її систематизація в теорії містобудування//Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.:КНУБА,1999.–Вип.4.–С.87–92.

  5. Тімохін В.О. Простір-час міста та архітектура простору-часу//Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.:КНУБА,1999.-Вип.5.-С.70–82.

  6. Тімохін В.О. Актуалізація принципів еволюціонізму в містобудівних теоріях//Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.:КНУБА,1999.-Вип.6.-С.68-77.

  7. Тімохін В.О. Проблеми структурного моделювання і передбачення якісних змін в міських планувальних системах//Вісник державного університету "Львівська політехніка".-Львів:Львівська політехніка,1999.-№ 375.-C.278–84.

  8. Тімохін В.О. Системність і гармонічність еволюційної статики і динаміки міських планувальних систем//Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.:КНУБА,2000.-Вип. 7.-С.55-62.

  9. Тімохін В.О. Принципи гармонізації перетворень міського середовища//Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.:КНУБА,2000.-Вип.8.-С.194-199.

  10. Тімохін В.О. Урбооболонкова координованість еволюції міських планувальних систем//Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.:КНУБА, 2001.-Вип.9.-С.160-167.

  11. Тімохін В.О. Ієрархічність і пропорційність ритмічного розвитку міських планувальних систем // Містобудування та територіальне планування.-К.:КНУБА,2001.-Вип.9.-С. 286 – 305.

  12. Тімохін В.О. Фазові ознаки і унікальність картини територіального зросту міського планування // Містобудування та територіальне планування.-К.:КНУБА,2001.-Вип.10.-С. 202 – 214.

  13. Тімохін В.О. Циклічний характер і універсальність історичного розвитку урбанізованого світу міського планування//Региональные проблемы архитектуры и градостроительства.-Одесса:Астропринт,2002.-Вып.3–4.-С.8–20.

  14. Тімохін В.О. Періодичність активізації містоформуючої діяльності й утилітарність органічних змін у розпланувальних системах//Архітектурна спадщина України.-К.:НДІТІАМ,Головкиївархітектура,2002.-Вип.5.-С.292–300.

  15. Тімохін В.О. Проблеми сталого розвитку урболандшафтних форм міського планування//Досвід та перспективи розвитку міст України.-К.:Діпромісто, 2002.-Вип.2.-С. 45-59.

  16. Тімохін В.О. Стадійність зросту сітчастої тканини міста // Містобудування та територіальне планування.-К.:КНУБА,2002.-Вип. 11.-С.147–155.

  17. Тімохін В.О. Круговоротність і упорядкованість цивілізаційної природи еволюції містобудування // Містобудування та територіальне планування.-К.: КНУБА, 2002.-Вип.12.-С.166-185.

  18. Тімохін В.О. Синергетичні принципи конструювання "світового дерева" урбосферної еволюції міського планування // Досвід та перспективи розвитку міст України.-К.:Діпромісто, 2003.-Вип. 4.-С.46-59.

  19. Тімохін В.О. Надлишковість і нормованість стабільного освоєння міських територій//Містобудування та територіальне планування.-К.:КНУБА,2003.- Вип.13.-С.212-221.

  20. Тімохін В.О. Критерій ефективності та економічності прогресивного розвитку міських планувальних формацій // Містобудування та регіональне планування.-К.:КНУБА, 2003.-Вип.14.–С.172-185.

  21. Тімохін В.О. Показники соціально-економічної якості міського середовища// Досвід та перспективи розвитку міст України.-К.:Діпромісто, 2003.-Вип.5.-С.107-115.

  22. Тімохін В.О. Надійність і заощадженість планомірного розміщення населення і міських функцій//Містобудування та регіональне планування.-К.: КНУБА, 2003.-Вип.15.-С.241-249.

  23. Тімохін В.О. Серійність змін планувальних каркасів містоформуючих мереж //Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель.-К.:КиївЗДІЕП,2003.-С.167-176.

  24. Тимохин В.А. Применение метода графов в моделировании планировочной структуры города на ранних стадиях проектирования//Применение математических методов и вычислительной техники в учебном градостроительном проектировании: Учебное пособие.–К.:КИСИ,1991.–С.20-32.

  25. Тимохин В.А. Эвристические методы конкурсного архитектурного проектирования.–К.:КИСИ,1991.-60с.

  26. Тимохин В.А. Принципы гармонического развития и проблема перспективизма в современных градостроительных теориях//Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.:КДТУБА,1997.-Вип.2.-С.94-99.

  27. Тімохін В.О. Конкурс "Артека" в київському середовищі//Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.:КДТУБА,1998.-Вип.3.-С.143–151.

  28. Тімохін В.О. Систематизація розвитку міського середовища//Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.:КНУБА,1999.-Вип.5.-С.82–91.

  29. Тімохін В.О. Програма визначеності еволюційного розвитку Києва//Сучасні проблеми архітектури та містобудування.-К.:КНУБА,1999.-вип.6.-С.161-168.