Анотація до роботи:

Ступак І.В. Функціонування системи голосних фонем перед приголосним [r] у підготовленому і спонтанному мовленні (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі німецької мови). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено дослідженню функціонування системи голосних фонем перед приголосним [r] у підготовленому і спонтанному сучасному німецькому мовленні.

Функціонування системи голосних фонем перед приголосним [r] розглядається у синхронічному аспекті, що порівнюється з діахронією.

Доведено, що функціонування системи голосних фонем перед приголосним [r] у мовленні відрізняється від кодифікованої норми. Функціонування системи голосних зазнає впливу наступного приголосного [r], при цьому кожний алофон фонеми /r/ вносить власну специфіку до реалізації кількісних та якісних характеристик голосних. Функціонування системи голосних фонем перед приголосним [r] може призвести до виникнення нових фонем і перерозподілу системи голосних фонем німецької мови на даному синхронному зрізі.

Дослідження функціонування системи голосних фонем перед приголосним [r] у підготовленому і спонтанному мовленні виявило наявність суперечностей між кодифікованою нормою і реальною вимовою.

Виявлення можливих алофонів фонеми /r/ та їхнє вживання в мовленні дозволило визначити основні чинники, що зумовлюють модифікацію попередніх голосних. За даними дослідження встановлено, що фонема /r/ у вигляді цілого ряду таких алофонів, як фрикативний [],зімкнення без вібрації [], вокалізований [] чи елідійований (r), певним чином впливають на попередні голосні.

Встановлено, що короткі голосні перед [r] відрізняються відхиленнями від кодифікованої орфоепічної норми, відповідно до якої приголосний [r] не впливає на кількісні й якісні ознаки попередніх голосних. У реальному мовленні консонантний [r] дійсно не впливає на попередні голосні, але його редуковані варіанти спричиняють певні зміні попередніх голосних. Так, вокалізований [] сприяє подовженню фонологічно коротких голосних. Крім того, елізія приголосного [r] зумовлює зміни коротких голосних за підняттям.

Довгі голосні перед напівскладовим [] характеризуються стабільною артикуляцією лише в початковій фазі, у фінальній частині вони стають більш відкритими і набувають дифтонгоїдного характеру.

Стверджується, що алофони фонеми /r/ впливають на модифікації попередніх голосних, але ступінь варіативності залежить від їхніх інгерентних характеристик. Так, голосні високого підняття більшою мірою підлягають змінам за підняттям, ніж за рядом, що призводить до збігу алофонів різних фонем /у/ = /ш/, /u/ = /o/; голосні середнього підняття незначною мірою змінюються за рядом, наближаючись до центру фонологічного трикутника голосних; найстійкішими виявилися голосні низького підняття [а] і [а:].

Певний вплив на модифікації німецьких голосних перед приголосним [r] чинить положення в фонетичному слові: позиція перед наголошеним складом сприяє більшій варіативності голосних, ніж позиція після наголошеного складу, наголошені голосні відкритих і закритих складів не розрізняються між собою за тривалістю перед вокалізованим [] чи елідійованим (r), позиція наприкінці фонетичного слова сприяє збереженню основних диференційних ознак німецьких голосних.

Одним із чинників, що впливають на ступінь варіативності голосних перед приголосним [r] є належність до частини мови. Встановлено, що голосні службових слів більш редукуються, ніж голосні повнозначних слів. Проте експеримент показав також наявність певного ступеня редукції голосних у повнозначних частин мови, яка залежить від підготовленості мовлення.

За рангом вияву встановленої редукції голосні модифікуються таким чином: короткі голосні найбільшою мірою відповідають орфоепічній нормі в ізольовано прочитаних словах (63,1 %); у фразах їхня відповідність вимовній нормі знижується до 29,6%; у тексті в 100 % випадків відзначено подовження коротких голосних без зміни якісних характеристик і в 80,0% довгі голосні перед напівскладовим [] набувають дифтонгоїдного характеру; подовження фонологічно коротких голосних в спонтанному мовленні відбувається 100-відсотково, а довгі голосні мають дифтонгоїдний характер у 90,0 % випадків.

Отримані результати дозволяють стверджувати, що варіативність німецьких голосних перед приголосним [r] забезпечується дією внутрішніх лінгвістичних чинників, до яких належать інгерентні характеристики голосних, а також їхня дистрибуція. Модифікації голосних залежать також від позиції у фонетичному слові, структури ФС, належності до певної частини мови. Поряд з лінгвістичними чинниками, які є основними, певну роль відіграють і позамовні параметри, такі, як ступінь підготовленості мовлення.

Дослідження системи німецького вокалізму у мовленні дало змогу встановити такі фонетичні процеси:

1) нормативну реалізацію довгих і коротких голосних тільки перед

консонантими алофонами фонеми /r/;

2) подовження фонологічно коротких голосних перед вокалізованим[];

3) появу довгих широких ненапружених алофонів коротких голосних

перед елідійованим (r).

4) появу наддовгих голосних перед єлідійованим (r) на місці

фонологічно довгих голосних та короткого [a];

5) дифтонгоїдну вимову довгих голосних перед напівскладовим [].

Таким чином, експериментально-фонетичне дослідження функціонування системи голосних фонем перед приголосним [r] у підготовленому й спонтанному мовленні дозволило виявити відмінність кодифікованої норми від реальної, що підтверджує сталий розвиток мови.

Система будь-якої мови – це система одиниць і взаємовідношень між ними. Кожний її компонент існує не ізольовано, а лише в протиставленні до інших компонентів системи, наприклад, в системі голосних фонем німецької мови кожна фонема відрізняється від інших за 5 диференційними ознаками, але яка з цих ознак виконує провідну роль – є невирішеним питанням. Як виявило наше дослідження, належність голосних до ряду та розрізнення за участю губ (огубленість / неогубленість) є сталими. Ступінь підняття, навпаки, модифікується такою мірою, яка призводить до збігу алофонів різних фонем. Вивчення тривалості довгих і коротких голосних показало, що вона є не диференційною, а просодичною ознакою, внаслідок чого усувається опозиція “довгий / короткий” з системи фонем німецькій мові. Нестабільність якісної ознаки “закритість / відкритість”, що супроводжується “напруженістю / ненапруженістю” спричиняє появу довгих ненапружених монофтонгів на місці фонологічно коротких голосних.

Суттєва зміна одного елемента фонологічної системи сприяє зміні і в інших точках системи або порушенню її рівноваги. Так, за даними дослідження встановлено подовження фонологічно коротких голосних, які при цьому не змінюють свої тембральні параметри, а залишаються відкритими і ненапруженими.

Поява довгих ненапружених широких фонем перед вокалізованим [] чи елідійованим (r) поряд із вже існуючими напруженими довгими монофтонгами може призвести до зміни системи довгих голосних німецької мови, а саме до виникнення нового класу монофтонгів.

Дифтогоїдна вимова довгих голосних перед напівскладовим [] сприятиме появі дифтонгів нисхідного характеру.

Отримані результати не вичерпують питання, висвітленого в роботі. Перспективним вважається подальша розробка проблеми функціонування системи німецьких голосних у мовленні, тому що вона не є сталою, а безперервно змінюється.

Публікації автора:

1. Ступак І.В. Особенности реализации согласного [r] в современном немецком языке // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. – Київ: Видавничий центр КДЛУ. – 2001. – Вип.1. – С. 42-49.

2. Ступак І.В. Деякі тенденції розвитку системи фонем в історії англійської та німецької мов // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія філологія. – Київ: Видавничий центр КДЛУ . – 2001. – Т.4, № 2. – С. 129-135.

3. Ступак І.В. Модификация гласных перед согласным [r] в подготовленной речи // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. – Київ: Видавничий центр КДЛУ . – 2001. – Вип.4. – С.46-53.

4. Ступак І.В. Фонологічна еволюція германських мов у діахронії та синхронії // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. – Ізмаїл: Видавничий центр ІДПІ. – 2001. – Вип. 10. – С. 187-190.

5. Ступак І.В. Тембральные характеристики гласных перед [r] в подготовленной речи // Нова філологія. – Запоріжжя: ЗДУ. – 2002. – № 4 (15). – С. 107-117.

6. Ступак І.В. Сравнительное описание системы гласных фонем английского и немецкого языков в диахронии // Тези Міжнародної наукової конференції “Діахронічне, типологічне і контрастивне дослідження германських, романських і слов янських мов”. – Донецьк: ДНУ. – 2001. – С. 209-215.

7. Ступак І.В. Реализация согласного [r] в речи и ее учет при обучении произношению // Тези Всеукраїнської науково-методичної конференції “Мовна комунікація та методика викладання іноземних мов”. – Одеса: Українська академія державного управління при президентові України. – 2001. – С. 60-63.

8. Ступак І.В. Модификация гласных и согласного [r] в чтении текста // Матеріали конференції “Функціональна лінгвістика”. – Ялта: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні. – 2001. – С. 262-264.

9. Ступак І.В. Особенности функционирования системы гласных немецкого язика перед [r] и их учет при обучении произношению // Тези доповідей Міжнародної конференції “Сучасні технології професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов”. – Ізмаїл: Ізмаїльський державний гуманітарний університет. – 2002. – С. 55-59.

10. Ступак І.В. Особенности влияния согласного [r] на реализацию неметких гласных в спонтанной речи // Тези доповідей 5-ої Всеукраїнської конференції “Нові підходи до філології у вищій школі”. – Запоріжжя: Кафедра філології Запорізького держуніверситету. – 2002. – С. 343-346.