Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Фізико-математичні науки / Астрофізика, радіоастрономія


150. Карачкіна Людмила Георгіївна. Фотометричні свідоцтва подвійності обраних астероїдів: дис... канд. фіз.-мат. наук: 01.03.02 / Одеський національний ун-т ім. І.І.Мечникова. - О., 2004.



Анотація до роботи:

Карачкіна Л. Г. Фотометричні свідчення подвійності обраних астероїдів. – Рукопис. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата фізико-математичних наук за фахом 01.03.02 – астрофізика, радіоастрономія. Одеський національний університет, Одеса, 2004.

В дисертації представлено опис методики спостережень, обробки і результати дослідження складної структури АЗЗ 1620 Географ і двох великих астероїдів ГПА 87 Сільвії і 423 Діотіми. Використані оригінальні фотометричні і колориметричні спостереження, отримані з участю дисертанта, а також спостереження інших авторів. Результати частотного аналізу фотометричних спостережень астероїда Географ свідчать про його монолітність і витягнуту форму. Виявлено періодичні зміни блиску, які дозволяють припустити наявність прецесії осі обертання астероїда. Зроблено припущення про існування одного або декількох дрібних супутників.

В 1989 и 1992-1993 рр. отримано 1083 значень блиску в смугах B, V і BVR астероїда 87 Сільвія. Частотний аналіз дозволив підтвердити присутність періодів: P1=0.d220 і P2=0.d120. Використання спостережень різних авторів, отриманих в діапазоні з 1978 по 1993 рр., дозволило уточнити період P3 = 31.d7, який інтерпретований як період прецесії осі первинного компонента подвійного астероїда.

На протязі 17 ночей нами отримано близько 1300 вимірювань блиску астероїда 423 Діотіма в смугах B, V, R. Частотний аналіз блиску в смузі V показав два періоди: P1=0.d6206 (14.h90) і P2= 0.d190 (4.h54±0.h01). Астероїд складається з двох компонентів, які мають орбітальний період P1=0.d6206, причому супутник, очевидно, обертається з таким самим періодом, а P2 – період обертання головного компонента. Аналіз показників кольору B-V і V-R підтвердив значення P2= 0.d190 (4.h54). Радіус орбіти супутника оцінений в 300-400 км, а діаметри компонентів - 200 і 80 км. Аналіз рядів Vm(1,0) астероїда 423 Діотіма дозволив уточнити величину періода вимушеної прецесії P3=113d (226d). Очевидно, прецесує вісь головного компонента, а велика амплітуда коливань 0.m8-1.m0 викликана його лінзоподібною формою.

Висунуто гіпотезу про можливу участь астероїда в катастрофічному зіткненні. Виділено сімейство подвійного астероїда 423 Діотіма, яке складається з 411 членів. Воно розміщено в сферичній підсистемі ГПА між резонансами по середньому руху 9:4 і 11:5 з Юпітером. Розглянуто зв’язки відомих подвійних астероїдів з сімействами в контексті будови головного поясу астероїдів. Зроблена оцінка процентного вмісту складних супутникових систем в різних областях Сонячної системи.

На телевізійному комплексі НДІ КрАО на протязі 15 років активно проводяться дослідження астероїдів. Були отримані довгі щільні ряди фотометричних і колориметричних спостережень ряду астероїдів ГПА і АЗЗ, в яких можливе існування супутника. Виконано фотометрію даних багаторічного моніторингу великих астероїдів головного поясу 87 Сільвія та 423 Діотіма. Використовувались такі унікальні властивості комплексу, як можливість одночасного застосування абсолютного (фундаментального) і диференційного методів спостережень. Частотний аналіз з послідовним відбілюванням даних дозволив виявити і дослідити коливання блиску з періодами, відмінними від періоду обертання, які несуть інформацію про складний рух астероїда. Для відділення орбітального руху від обертального руху компонентів був застосований частотний аналіз колориметричних спостережень. В дисертаційній роботі представлені результати дослідження одного АЗЗ - 1620 Географ і двох великих об’єктів головного поясу – астероїдів 87 Сільвія і 423 Діотіма.

Нижче приведені основні результати дисертації.

1. Вперше в АЗЗ 1620 Географ виявлені додаткові періоди, які дозволяють припустити існування невеликих супутників. Зв’язок астероїда з метеорними потоками підтверджує припущення.

2. У подвійного астероїда ГПА 87 Сільвія підтверджені значення періодів обертання компонентів P1=0.d220 і P2=0.d120 із залученням спостережень інших авторів уточнено період вимушеної прецесії P3=31.d7. Зроблено припущення, що система може бути потрійною.

3. Вперше в світі отримано свідчення подвійності астероїда 423 Діотіма: знайдені орбітальний період і період обертання супутника P1=0.d621 і період обертання головного компонента P2=0.d190. Останній підтверджено аналізом показників кольору B-V і V-R. Визначено період прецесії осі обертання головного компонента: 113d або 226d. Дослідження вимушеної прецесії дозволило передбачити лінзоподібну форму головного компонента.

4. Вперше виділено сімейство астероїда 423 Діотіма, яке включае 411 генетично зв’язаних астероїдів.

5. Аналіз списка з 47 відкритих в останні роки подвійних астероїдів показав, що вони складають 2%, 5% і 1% від всіх фотометрично досліджених об’єктів ГПА, АЗЗ і ТНО відповідно.

Публікації автора:

1. В.В. Прокофьева, Ю.В. Батраков, Л.Г. Карачкина, Е.П. Павленко. Возможности исследования физических характеристик быстродвижущихся астероидов с помощью телевизионного комплекса Крымской астрофизической обсерватории // Труды Всесоюзного совещания "Астероидная опасность". С.-П. окт. 1991 г. С. 134-138.

2. В.В. Прокофьева, М.И. Демчик, Л.Г. Карачкина, Е.П. Павленко. Фотометрия и колориметрия астероидов на цифровом телевизионном комплексе КрАО // Астрон. вестник. 1992. - Т.26. - N 5. С. 3-13.

3. V.V. Prokof'eva, M.I. Demchik, L.G. Karachkina. Photometric evidences for the binary asteroids 87 Sylvia and 423 Diotima // Astron. Astrophys. Trans. – 1995. - V 8. - P. 291-295.

4. V.V. Prokof'eva, L.G. Karachkina. Sattelites of two large asteroids // Astron. Astrophys. Trans. - 1998. – V. 15. – P. 219 - 224.

5. V.V. Prokof'eva, V.P. Tarashchuk, L.G. Karachkina. "The precession of asteroid 1620 Geographos" // Odessa astronomical publications. Odessa: Astroprint. - 1996. - V.9. - P. 188-189.

6. В.В. Прокофьева, Л.Г. Карачкина, В.П. Таращук. Исследование колебаний блеска астероида 1620 Географ в его сближении с Землей в 1994 г. // Письма в АЖ. 1997. - Т. 23, N11. - С. 870-880.

7. Л.Г. Карачкина, В.В. Прокофьева, В.П. Таращук. Исследование модуляций блеска астероида 1620 Географ // Астрон. Вестник. - 1998. - Т. 32, N4. - С. 327-339.

8. Л.Г. Карачкина, В.В. Прокофьева, Н.М. Гафтонюк. О вынужденной прецессии астероида 87 Сильвия // Астрон. вестн. - 1999. - Т. 33, N.1. - С. 55-66.

9. В.В. Прокофьева, М.И. Демчик, Л.Г. Карачкина, Н.М. Гафтонюк. Фотометрические наблюдения астероида 87 Сильвия в Крымской Астрофизической Обсерватории в 1989 и 1992-1993 гг. и их частотный анализ // Астрон. вестн. - 1999. - Т. 33, N3 - С. 231-243.

10. Л.Г. Карачкина: Десять лет фотометрических наблюдений астероидов в КрАО // Сборник научных трудов международной конференции "Околоземная астрономия и проблемы изучения малых тел Солнечной системы" в г. Обнинске 25-29 октября 1999 г. С. 80-90.

11. В.В. Прокофьева, Л.Г. Карачкина: О сложной структуре астероида 423 Диотима // Международная конф. "Космическая защита Земли - 2000" 11-15 сентября 2000 г. Евпатория. Тезисы РФЯЦ-ВНИИТФ. С. 97. 134 С.

12. Л.Г. Карачкина, В.В. Прокофьева: Семейство двойного астероида 423 Диотима и группа тройной системы 87 Сильвия // Сборник трудов конференции "Околоземная астрономия XXI века" в г. Звенигород 21-25 мая 2001 г. С. 245-251.

13. В.В. Прокофьева, Н.М. Гафтонюк, Л.Г. Карачкина: Астероид 87 Сильвия - сложная спутниковая система // Сборник трудов конференции “Околоземная астрономия XXI века” в г. Звенигород 21-25 мая 2001 г. - С. 252-253.

14. Л.Г. Карачкина, В.В. Прокофьева. О выделении семейства астероида 423 Диотима // Астрон. вестник – 2003. – Т. 37, N 5. С. 414-421.

15. В.В. Прокофьева, Л.Г. Карачкина. Фотометрические и колориметрические наблюдения астероида 423 Диотима и их анализ // Астрон. вестник – 2004. – Т. 38, N2.

16. В.В. Прокофьева, Л.Г. Карачкина. Спутниковые системы как ключ к пониманию эволюции астероидов // Изв. КрАО. – 2004. - Т. 98. - С. 109-122.