Анотація до роботи:

Прутнік Е.А. Формування стратегії диверсифікації розвитку вуглезбагачувальних підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами. —Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2003.

Виявлені сучасні методологічні підходи до визначення суті поняття "розвиток", тенденції розвитку і управління вуглезбагачувальними підприємствами в Україні й за рубежем, наслідки трансформаційної кризи для вугільної галузі України; проаналізована сутність стратегічного планування розвитку підприємств у перехідній економіці; сформульований концептуальний підхід до проектування організаційно-економічного механізму формування і реалізації стратегії диверсифікації розвитку підприємства в умовах міжгалузевого об'єднання; на основі прогнозної оцінки сезонного характеру видобутку вугілля обґрунтована можливість вибору стратегії диверсифікації розвитку для вуглезбагачувальних підприємств; доведена можливість формування міжгалузевих інтеграційних об'єднань (асоціацій), як стратегічний напрямок розвитку вуглезбагачувальних підприємств, і механізм мотивації їх учасників; розроблений методичний підхід до комплексної оцінки ефективності вибору диверсифікації, як стратегії розвитку підприємств.

В результаті дослідження вирішена наукова задача розробки концепції стратегії диверсифікації розвитку вуглезбагачувальних підприємств в умовах реструктуризації вугільної галузі України, що дало змогу сформулювати наступні висновки:

1. Основним напрямом диверсифікації розвитку вуглезбагачувальних підприємств є їх інтеграція у великі компанії. Доцільне застосування різноманітних форм власності: державної, муніципальної, колективної, приватної.

2. Соціальні наслідки реструктуризації можуть бути значною мірою зм’якшені в результаті добре продуманих і ефективно реалізованих програм диверсифікації виробництва. Диверсифіковані вугільні компанії, ефективно використовуючи засоби державної підтримки, можуть організувати нові виробництва і нові робочі місця на основі створення „не вугільних” малих і середніх підприємств. Процеси подальшого росту вуглевидобутку безпосередньо зв’язані з розвитком «не вугільних» секторів, що забезпечать фінансову стійкість вугільних компаній і підприємств.

3. За останні роки у зв’язку зі зниженням обсягів видобутку і збільшенням відвантаження вугілля споживачам без збагачення (у силу сформованих економічних умов і зміни масштабу цін і тарифів), різко зменшилися обсяги його переробки. Робота ЗФ зі значним недовантаженням привела до підвищення питомих витрат на виробництво продукції унаслідок непродуктивних витрат на утримання не завантажених основних фондів і надлишкової чисельності трудящих. Зменшення завантаження фабрик відбулося без урахування їх технічного рівня і досконалості технології. Таким чином, одна з першочергових проблем інтегрованих компаній полягає в перегляді стратегії використання діючого фонду потужностей ЗФ.

4. Для умов України характерна наявність двох проблем, пов’язаних з механізмом функціональних стратегій: 1) недосконалість загальнотеоретичного базису їх побудови; 2) недостатнє відображення в застосовуваних механізмах специфіки конкретного підприємства як об’єкта управління. Недосконалість існуючих організаційно-економічних механізмів формування і реалізації стратегій веде до неефективного управління і розподілу ресурсів підприємств.

5. З урахуванням особливостей перехідного періоду (економічна криза, нестабільність, інфляція) на вітчизняних підприємствах доцільне застосування наступних базових стратегій: виживання (до неї прибігають, коли фінансово-економічні показники діяльності підприємства мають стійку тенденцію до погіршення); стабілізації (або обмеженого росту) - використовується в умовах стабільності обсягів продажу і одержуваного прибутку; розвитку (або росту), що виражає прагнення підприємства до росту обсягів продажу, прибутку, підвищенню рентабельності й інших показників ефективності виробництва.

6. Тенденція підприємств до об’єднання не повинна стримуватися доти, поки вона приносить користь суспільству і національній економіці. Виробники однакової продукції можуть утворювати «горизонтальні об’єднання», що будуть сприяти зниженню витрат виробництва за рахунок росту обсягів виробництва і спеціалізації. Крім того, об’єднання через збільшення обсягів замовлень на вихідну сировину і матеріали можуть розраховувати на цінові знижки у постачальників. «Вертикальні об’єднання» підприємств, що здійснюють послідовні стадії виробництва і торгівлі, дозволяють знизити витрати, пов’язані з продажем, закупівлею й зберіганням запасів сировини і матеріалів. «Конгломератні об’єднання» підприємств різних галузей знижують ризики і підвищують фінансову стійкість за рахунок диверсифікованості капіталів і ресурсів.

7. Одним із шляхів подолання проблем, що виникають перед малими і середніми підприємствами різних галузей господарства і промисловості в сучасних умовах, стає розвиток інтеграційних процесів у різноманітних організаційно-економічних і організаційно-правових формах. Наявність сезонних коливань у видобутку вугілля і процесах його збагачення показує існування можливості використання тимчасово вільних ресурсів вуглезбагачувального підприємства (особливо фінансових і трудових) на підприємствах інших галузей (у тому числі тих, цикли сезонності виробництва яких мають протилежну спрямованість).

8. В порядку реалізації стратегії диверсифікованості доцільне створення міжгалузевих інтегрованих структур у формі асоціацій або фінансово-промислових об’єднань у складі банків, підприємств з вуглезбагачення, сільського господарства і легкої промисловості, які б мали незбіжні сезонні цикли виробництва.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Прутнік Е.А., Ляшенко В.І., Соколова Т.В. Створення спеціального режиму як чинник сприяння розвитку підприємництва // Схід. – 1999. - № 7. – С. 14-17. Особистий внесок: аналіз умов спеціального режиму інвестиційної діяльності.

2. Прутнік Е.А., Ляшенко В.І., Соколова Т.В. Фінансово-кредитна підтримка розвитку підприємництва в Україні // Економіка промисловості. – 2000. - № 3. – С. 151-164. Особистий внесок: обгрунтування шляхів вдосконалення фінансово-кредитної підтримки розвитку малих та середніх підприємств.

3. Прутник Э.А. Стратегии развития предприятия в условиях переходной экономики // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. Сб. науч. трудов ИЭП НАН Украины. Т. 1. – Донецьк: ІЕП НАН України, 2000.- С. 58-68.

4. Прутник Э.А. Тенденции развития предприятий и рынка продукции углеобогатительных фабрик Украины // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. Сб. науч. трудов ИЭП НАН Украины. Т. 1. – Донецьк: ІЕП НАН України, 2001.- С. 303 – 316.

5. Прутник Э.А. Статистическая прогнозная оценка сезонного характера добычи угля и ее использование для формирования стратегии развития обогатительной фабрики // Наукові праці ДонНТУ. Сер. Економічна. Вип. 53. – Донецьк: Дон НТУ, 2003. - № 53. – С. 59-70.

6. Прутник Э.А. Формирование межотраслевых интеграционных объединений малых и средних предприятий и механизм мотивации их участников // Наукові праці ДонНТУ. Сер. Економічна. Вип. 55. – Донецьк: Дон НТУ, 2003. - № 55. – С. 186 – 194.

В інших наукових виданнях:

7. Прутник Э.А. Источники экономического роста в переходной экономике Украины // Современные тенденции и приоритеты развития переходной экономики. Матер. Всеукр. межвуз. науч.-практ. конф. – Симферополь: НИЦ КАПКС, 2000. - С. 79-81

8. Прутник Э.А. Об источниках экономического роста в Украине // Економічний часопис. – 2000. - № 6. - С. 42-43.

9. Прутник Э.А. О стратегии развития предпринимательства в старопромышленных регионах // Теорія та практика управління у трансформаційний період.- Т. 2.- Тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. - Донецьк: ІЕП НАН України, 2001. - С.113-117.

10. Прутник Э.А. Направления развития углеобогатительных предприятий в условиях специального режима инвестиционной деятельности // Энергосбережение. - 2001. - № 8. – С. 4-5.

11. Прутник Э. А. Стратегические ориентиры инновационного развития региона // Донецкий регион: инновационный, промышленный и интеллектуальный потенциал. Материалы Всеукр. конф. - Донецк: ИЭП НАН Украины, ООО «Юго-Восток, ЛТД», 2002. – С. 3-13.

12. Прутник Э.А. Макроэкономические последствия трансформационного кризиса для угольной промышленности Украины // Актуальные проблемы экономики, финансов, управления и права периода трансформации. Материалы обл. науч.-практ. конф. – Ч. 2. - Донецк: ДИЭХП, 2002. - С. 375-379.

13. Прутник Э.А. Оптимизация сырьевой базы углеобогатительных фабрик и поставки на ТЭС угольного топлива с повышенной теплотой сгорания // Сучасні інформаційні та енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини. Матер. 12 міжнар. наук.-практ. конф. - Київ-Миргород: КНУТД, 2002. – С. 272 – 275.

14. Прутник Э.А. Общие методические положения по формированию стратегии диверсификации развития межотраслевых объединений с участием углеобогатительных предприятий. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2003. – 82 с.