Анотація до роботи:

Барковський В.П. Формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 – теорія та методика професійної освіти. – Національна академія Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького. – Хмельницький, 2003.

Дисертаційне дослідження присвячено актуальній проблемі сучасної теорії і практики професійної освіти – формуванню комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції. На основі аналізу педагогічної теорії і практики визначено сутність та функції комунікативної культури працівників кримінальної міліції, розкрито особливості її формування у майбутніх правоохоронців, обґрунтовано педагогічні умови та укладено методичні рекомендації щодо ефективного формування комунікативної культури у курсантів вищих закладів освіти МВС, розроблено й експериментально апробовано орієнтовну програму формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції.

1. Встановлено, що комунікативна культура працівників кримінальної міліції є невід’ємною складовою їх професійної майстерності та здатності ефективно вирішувати складні питання боротьби зі злочинністю. За своєю суттю комунікативна культура працівників кримінальної міліції являє собою складне духовно-педагогічне утворення особистості, яке охоплює усвідомлені соціальні норми професійного спілкування, розвинені психологічні механізми організації комунікативної взаємодії, а також апробований досвід самоорганізації професійного спілкування.

2. Теоретичний аналіз дозволив виділити декілька підходів до осмислення комунікативної культури як соціального явища, психологічної властивості особистості, необхідного професійного досвіду. Інтерпретація комунікативної культури як соціального і психологічного явища дозволила отримати відповідь щодо соціально-історичних умов становлення і розвитку комунікативної культури у працівників кримінальної міліції, її ролі на сучасному етапі боротьби зі злочинністю, посилення вимог українського суспільства до комунікативної підготовки правоохоронців, а також психологічних особливостей комунікативної культури працівників правоохоронних органів.

3. У дисертації була акцентована увага на тих аспектах зазначеної проблеми, які ще не отримали достатнього висвітлення у науково-педагогічній літературі і які пов’язані з виявленням комунікативної культури як професійно необхідного досвіду. До них віднесено усвідомлення працівниками кримінальної міліції сутності їх комунікативної культури, урахування функціональних особливостей, а також можливостей практичного використання комунікативної культури в оперативно-розшуковій діяльності.

4. У процесі дослідження було підкреслено, що комунікативна культура відіграє важливу роль у професійній діяльності працівників кримінальної міліції, впливає на її спрямованість, зміст та технологію встановлення необхідних зв’язків у процесі вирішення оперативних завдань. До основних функцій комунікативної культури працівників кримінальної міліції віднесено ціннісно-орієнтаційну, пізнавальну та креативну, що дозволяє правоохоронцям враховувати правові, морально-етичні, естетичні норми їх професійної діяльності, отримувати, аналізувати та узагальнювати оперативну інформацію, а також генерувати творчі ідеї та рішення, розробляти конкретний зміст боротьби зі злочинністю та реалізовувати його на технологічному рівні.

5. У дисертації розроблено критерії та показники, що дозволяють визначати рівні сформованості комунікативної культури у працівників кримінальної міліції. До числа основних критеріїв віднесено розвиток у працівників кримінальної міліції необхідних понять про комунікативну культуру, характер організації комунікативної діяльності, використання можливостей комунікативної культури у процесі оперативно-слідчої роботи.

6. За підсумками констатуючого етапу дослідження було визначено основні рівні сформованості комунікативної культури у курсантів юридичного навчального закладу МВС: високий, середній і низький. Встановлено, що більша частина майбутніх працівників кримінальної міліції має ще низький рівень сформованості комунікативної культури.

7. У процесі науково-педагогічного пошуку обґрунтовано та експериментально підтверджено педагогічні умови, необхідні для ефективного формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції. До них віднесено:

набуття курсантами навчальних закладів МВС необхідних знань про професійне спілкування працівників кримінальної міліції;

використання у процесі комунікативної підготовки майбутніх працівників кримінальної міліції освітньо-виховних можливостей різних видів інформації (соціальної, наукової, художньої);

розвиток у курсантів комунікативних умінь, зумовлених змістом та особливостями професійної діяльності працівників кримінальної міліції;

упровадження на практиці найважливіших способів організації професійного спілкування майбутніх працівників кримінальної міліції.

8. Автором дослідження розроблена й апробована орієнтовна програма формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції, наголошено на необхідності послідовного і системного формування комунікативної культури у процесі викладання гуманітарних, фундаментальних, спеціальних дисциплін, а також у процесі позанавчальної виховної роботи, укладено програму навчального курсу “Основи комунікативної культури працівників кримінальної міліції”.

Дисертація не вичерпує проблеми і передбачає подальший пошук, який пов’язаний з формуванням культури професійного спілкування у процесі самовиховання та підвищення професійної майстерності працівників кримінальної міліції.

Публікації автора:

1. Барковський В.П. Теоретичні аспекти формування комунікативної культури працівників кримінальної міліції // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1997. – Вип. 4.- С. 10-14.

2. Барковський В.П. Формування культури професійного спілкування у майбутніх працівників кримінальної міліції // Педагогічні науки: Збірник наукових праць. – Херсон, ХДПУ, 1998. – Вип. 1. – С. 90-93.

3. Барковський В.П. Про формування партнерських відносин між міліцією і населенням // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000.- Вип. 4. – С. 41-45.

4. Барковський В.П. Сутність комунікативної культури працівників кримінальної міліції // Педагогічні науки: Збірник наукових праць. – Херсон, ХДПУ, 2001. – Вип. 25. – С. 41-48.

5. Барковський В.П. Ціннісно-орієнтаційна та пізнавальна функції комунікативної культури працівника кримінальної міліції // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. – Київ-Запоріжжя: Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 2001. – Вип. 20- С. 283-287.

6. Барковський В.П. Особливості креативної функції комунікативної культури працівників міліції // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. – Київ-Запоріжжя: Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 2001. – Вип. 21.- С. 325-329.

7. Барковський В.П. Критерії сформованості комунікативної культури у курсантів навчальних закладів МВС // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. – Тернопіль, ТДПУ, 2001. - Вип. 14. – С. 185-192.

8. Барковський В.П.Особливості професійного спілкування слідчого з працівниками оперативних підрозділів при вирішенні спільних завдань // Вісник Запорізького юридичного інституту. – Запоріжжя, ЗЮІ, 2001. - № 4 (17). – С. 260-270.

9. Барковський В.П. Комунікативна культура працівників кримінальної міліції: Методичний посібник. – Херсон, ХЮІ НУВС, 2002. – 114 с.

10. Барковський В.П. Педагогічні умови формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. – Київ-Запоріжжя: Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 2003. – Вип. 27. – С. 384-390.