1. Інвестиційна діяльність в аграрному секторі містить у собі такі етапи: формування нагромаджень; вкладення ресурсів (інвестування); одержання доходу. При цьому інвестиційна діяльність здійснюється як у сфері виробництва, так і у сфері обігу (обміну). Для ринкової економіки замкнутий на підприємстві кругообіг інвестицій так само нехарактерний, як і замкнутий оборот продукту й доходу. 2. Кругообіг інвестицій в аграрному секторі починається з фази акумуляції й нагромадження інвестиційних ресурсів, далі відбувається фаза створення нових основних засобів. Третя фаза індивідуального кругообігу виробничих інвестицій пов'язана безпосередньо з циклом виробництва сільськогосподарської продукції. Кругообіг виробничих інвестицій, відокремлюючись на окремі фази, породжує кругообіг фінансових інвестицій. 3. Використання ідеї інвестиційного циклу дало змогу уточнити поняття інвестиційної діяльності як системи взаємозалежних фаз інвестиційного циклу і на цій основі виявити фактори, що прискорюють оборот капіталу на всіх стадіях. Усе це дало підставу розглядати інвестиційну політику як цілісну систему економічних відносин, що передбачає вирішення таких завдань, як створення сприятливого інвестиційного клімату в аграрному секторі для залучення інвесторів, формування фінансової бази з використанням різних джерел, у тому числі й нетрадиційних, а також державного регулювання інвестиційної діяльності з метою пожвавлення економіки і на цій основі одержання позитивного економічного й соціального ефекту. 4. У системі економічних і соціальних пріоритетів виділено інвестиційні. Інвестиційні пріоритети визначають частку окремого сільськогосподарського підприємства та аграрного сектора на регіональному рівні на перспективу, тому за своєю суттю належать до стратегічних пріоритетів. Вони орієнтують на підвищення технічного рівня виробництва, на реструктуризацію економіки, на більш швидке освоєння інвестицій та скорочення обсягів незавершеного будівництва. 5. Методика розміщення капітальних інвестицій в аграрний сектор пропорційно до коефіцієнта еластичності відображає рівень чутливості економіки підприємства на інвестування сільськогосподарського виробництва. Індикатор чутливості на інвестиційні вливання є відображенням кореляційної залежності між фондоозброєністю і фондовіддачею. Цілеспрямоване використання обмежених інвестиційних ресурсів і обґрунтування пріоритетів при їх розміщенні дає змогу зосередити зусилля на головних напрямах розвитку регіонів, що в остаточному підсумку робить інвестиційну діяльність в аграрному секторі найбільш результативною й керованою. Реалізація конкретних завдань інвестування на всіх рівнях управління аграрним сектором економіки має базуватися на виборі найбільш оптимальних варіантів капітальних інвестицій. 6. Інвестиційний клімат в аграрному секторі економіки складається з безлічі факторів, які об’єднано в такі групи: політичні, економічні, фінансові, організаційно-правові, соціальні. На оцінку інвестиційної привабливості аграрного сектора Запорізької області впливають фактори: географічне розташування; сприятливі природні й економічні умови; високий рівень освіти населення й інтелектуальний потенціал трудових ресурсів; розвинута транспортна інфраструктура; сприятливі умови для розвитку експортних галузей; стабільність міжбанківського регіонального ринку. 7. Фінансове забезпечення інвестиційної діяльності в аграрному секторі економіки залежить від реалізації відповідних заходів на державному рівні: перебудова амортизаційної політики; закріплення грошових потоків в аграрному виробництві шляхом введення інвестиційних рахунків, акумуляції коштів, призначених для інвестування і забезпечення жорсткого контролю за їх цільовим використанням; розробка комплексної Державної програми розвитку кредитної кооперації, іпотечного кредитування. 8. Запропонований спеціалізований інформаційно-аналітичний центр в системі «Моніторинг» виконує функції збирання, обробки, прогнозу й економічного обґрунтування прийнятих інвестиційних рішень в аграрному секторі економіки. Інформаційно-аналітична система інвестиційної привабливості регіону містить у собі такі елементи: визначення мети інвестиційної політики; обґрунтування системи пріоритетів в аграрному секторі; вироблення критеріїв оцінювання інвестиційної діяльності; паспортизація об’єктів інвестиційної діяльності; узагальнення, систематизація інформації з метою рейтингового оцінювання інвестиційної привабливості; прийняття інвестиційних рішень. 9. Для забезпечення безперебійного процесу відтворення і підвищення ефективності капітальних інвестицій на частку нового будівництва має припадати 16,7% усіх капітальних інвестицій, на розширення діючих підприємств – 20%, реконструкцію – 25,9%, технічне переозброєння – 37,5%. Зміна у відтворювальній структурі капітальних інвестицій привела до зниження віддачі капітальних інвестицій на 11%. Оптимальна структура інвестицій дало змогу підвищити їх віддачу у 2003 році на 16% порівняно з досягнутим рівнем 2000 року. 10. У межах розробленої методики розміщення інвестиційних ресурсів проведено розрахунки щодо раціонального розміщення бюджетних інвестиційних ресурсів відповідно до економічних пріоритетів із застосуванням інтегральних коефіцієнтів пріоритетності (коефіцієнт еластичності), що дає змогу виділити нормативний обсяг капітальних інвестицій. Проведені розрахунки засвідчують, що зі збільшенням інвестицій в основний капітал на 1 тис.грн., продуктивність працівника аграрного сектора збільшується на 28 грн., зі збільшенням рівня відновлення основного капіталу на 1 % продуктивність збільшується на 17 грн. Запропонована методика територіального розміщення бюджетних інвестицій в аграрний сектор економіки регіону дає змогу забезпечити приріст продукції аграрного сектора на суму 135 млн. грн. без додаткових капітальних інвестицій. Віддача інвестицій при цьому збільшується з 215 до 230 грн. з розрахунку на 1 тис. грн. 11. Аналіз показує, що в аграрних формуваннях з інтенсивними грошовими потоками складається більш сприятливий інвестиційний клімат. Наші дослідження свідчать про те, що в умовах високих темпів інфляції фактори, що впливають на інвестиційну діяльність аграрного сектора економіки, виявляються досить чітко, вони цілком передбачувані, тому піддаються економічному впливу. До важливих факторів, що визначають рівень інвестиційної привабливості й інвестиційної активності, належать: розмір капітальних інвестицій у розрахунку на одиницю площі, рівень продуктивності земельних угідь, озброєність підприємств основними фондами, їх технологічна структура та рівень зносу, введення в дію основних фондів, рівень розподілу праці та спеціалізації підприємства. 12. Формування нової інвестиційної політики і механізму її реалізації об'єктивно необхідні для виходу аграрного сектора з кризи. На сучасному етапі розвитку економіки це досягається за допомогою: перебудови амортизаційної політики; закріплення грошових потоків в аграрному виробництві шляхом введення інвестиційних рахунків; акумуляції коштів, призначених для інвестування, та забезпечення жорсткого контролю за їх цільовим використанням; залучення в обіг і використання на інвестиційні цілі заощаджень домашніх господарств, а також приватних інвестицій; створення конкурентного середовища у сфері банківської діяльності і здешевлення кредиту для сільських інвесторів. Поряд із наявною законодавчою базою велика увага має приділятися розробці комплексної Державної програми з формування умов і передумов відродження кредитної кооперації; становленню кредитної кооперації за допомогою участі різних організаційно-правових формувань на пайових початках у створенні кредитних установ на рівноправних, партнерських і взаємовигідних умовах; поширенню іпотечного кредитування; застосуванню позабюджетних коштів: особисті кошти громадян для індивідуального будівництва, кошти громадян, об'єднані для будівництва житла через кредитні кооперативи, кошти комерційних банків, надані в кредит, кошти підприємств і організацій, що вирішують житлові проблеми своїх співробітників. 13. У процесі розробки концепції підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки виявлено джерела і форми інвестицій та розроблено схему структуризації джерел інвестицій в аграрний сектор. Джерела інвестицій були згруповані в три блоки – державні кошти, власні кошти підприємств, кошти фінансових ринків. 14. У процесі дослідження було визначено такі концептуальні підходи до удосконалення інвестиційних механізмів в аграрному секторі економіки, які полягають у вдосконаленні: системи пільгового кредитування; кредитування державних і регіональних програм; лізингових операцій; страхування сільськогосподарських ризиків; системи сільськогосподарської кредитної кооперації; системи відтворення основних фондів; розвитку системи банківського кредитування аграрної сфери; системи комерційного кредитування; кредитного механізму в рамках агропромислових формувань; створенні умов для залучення фінансових коштів іноземних інвесторів в аграрний сектор економіки. | 