У дисертації викладено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукової проблеми, що полягає у дослідженні та розробці науково-методичних підходів та практичних рекомендацій формування та розвитку аграрного підприємництва в регіоні. Результати роботи дають підстави для наступних висновків: Процеси реформування аграрного сектору економіки України призвели до суттєвих та значних змін у діяльності сільськогосподарських виробників. Ці зміни є неоднозначними за своїм характером та змістом.
До змін позитивного характеру слід віднести насамперед поетапність реформ та вирішення ними наступних важливих завдань: перетворення колгоспів у колективні сільськогосподарські підприємства з правом колективної власності на землю; безоплатна передача більшої частини землі селянам; формування на селі багатоукладної економіки та розвиток на цій основі нових агроформувань ринкового типу, в т. ч. на основі індивідуально-приватної власності; приватної сімейної; приватно-колективної; колективної; державної. Функціонування підприємництва в сільській місцевості, створення умов для підвищення його конкурентноздатності відіграють значну роль у стабілізації розвитку аграрного сектора економіки. Становлення і розвиток малого підприємництва повинно органічно сполучатися з розвитком великих підприємств при активній підтримці держави. Крім того, малий та середній бізнес займає значне місце у вирішенні соціально-економічних проблем зайнятості, підвищення рівня життя населення, формування середнього класу на селі.
3. Як основний критерій класифікації форм господарювання слід розглядати виробничі відносини, суть яких відображається в системі цілей сільськогосподарського виробництва, городян (особисте споживання), що поетапно трансформуються від колективних садів і городів, до класичних
форм господарювання (високотоварне багатогалузеве виробництво). Малі
форми господарювання, ті, що одержали розвиток в Україні можуть бути
класифіковані по формах власності, виду діяльності й організаційно-правовій
формі. Перевагами малих форм господарювання є: швидка адаптація до
умов, що змінюються, мобільність, гнучкість в ухваленні рішень, динамічність, цілеспрямованість, творче відношення до справи, готовність до
ризику й уміння ним управляти. Сучасні умови господарювання зумовили
наступні функції малих форм: розвиток нових напрямів і видів
підприємницької діяльності сільського населення; розширення сфер
вкладення капіталу; ліквідація безробіття. Серед чинників, що роблять негативний вплив на розвиток малих
форм господарювання найбільш значущі: фіскальна спрямованість податкової політики держави, що сприяє розвитку тіньової економіки;
відсутність кредитної підтримки малих форм господарювання; негативне
відношення до дрібних підприємців серед певних верств сільського
населення.
Державна підтримка малого підприємництва повинна здійснюватися
по таких напрямах: формування інфраструктури, підтримка і розвиток
малого підприємництва, організація підготовки, перепідготовки і підвищення
кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва; встановлення
системи пільг для суб'єктів малого підприємництва; впровадження
спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку й звітності;
доступність кредитних ресурсів. 6. АПК Херсонщини характеризується найвищою в Україні землезабезпеченістю сільських жителів (20,79 га/чол.); надзвичайно високою аграрною освоєністю території (площа сільгоспугідь дорівнює 1968,8 тис. га або 72,2 % території; рівень розораності – 90,0%). В області найбільша на півдні країни площа та питома вага зрошуваних земель – 425,9 тис. га або 21,9 % всіх угідь. Такі умови, враховуючи рівнинність території та однорідність агроландшафтів, історично сприяють утворенню великих індустріальних господарств. Проте регіональний фактор був врахований недостатньо, у структурі земельного фонду підприємства з приватною формою власності зайняли 66,57%, та у власності держави – 33,5%. Ці перетворення не змогли зупинити спад виробництва. Частка області з 1995 р. у загальнодержавному виробництві зменшилася по всіх видах продукції за винятком овочів (збільшення на 2,6%) на 1,2 – 0,2%. 7. Основними типами господарств, які сформувалися в сільському господарстві Херсонської області в пореформений період, є господарські товариства (48,0%), приватні підприємства та виробничі кооперативи (по 17,0%). При цьому спостерігається тенденція саме до збільшення господарських товариств як найбільш ефективної форми господарювання. Внаслідок поділу підприємств у процесі реформування на 2 і більше зменшилися середні розміри їх землекористування. Так, середній розмір виробничих кооперативів дорівнював 2536,2 га, приватних підприємств – 2321,7 га, господарських товариств – 2006,1 га, фермерських господарств – 60 га. За останні три роки кількість прибуткових підприємств збільшилася у 2 рази – з 54 у 2001 р. до 113 у 2004 рр. разом з тим за останнє десятиріччя загальна посівна площа у Херсонській області скоротилася на 12,0%, знизилася показники урожайності, валового збору та реалізації сільськогосподарської продукції. Особливо катастрофічного спаду зазнало тваринництво. На фоні різкого скорочення поголів’я тварин (на 35-60%), за останні п’ять років зменшилося виробництво м’яса у живій вазі на 27%, молока – на 34,8%, вовни – на 23,5%. Разом з тим спостерігається загальна тенденція до стабілізації виробництва. 8. Важливе значення для формування середнього класу на селі мають фермерські господарства. На Херсонщині налічується 3147 фермерських господарств, а темп приросту їх кількості досягає 3,6% щорічно. Фермери володіють 174,4 тис. га землі або 11,9% всіх сільськогосподарських угідь області. Суттєвою перешкодою для ефективного розвитку фермерства стала проблема використання зрошуваних земель. Так, за фермерськими господарствами закріплено лише 0,7% поливних угідь (3,3 тис. га). Значною проблемою також є забезпеченість сільськогосподарською технікою так, у 2003 р. один трактор приходився на 31 фермерське господарство, комбайн – на 20, сівалка – на 6. При цьому наявна техніка на 75-80% вичерпала свій ресурс. Фермерські господарства спеціалізуються на зерновиробництві, овочівництві, картоплярстві, баштанництві, виробництві соняшнику. Урожайність сільського-подарських культур у фермерських господарствах значно нижча, ніж у великих реформованих господарствах. Це пояснюється гіршим матеріально-технічним забезпеченням, відсутністю зрошення, скороченням застосування мінеральних та органічних добрив (відповідно у 8,7-16,0 разів). 9. Важливим напрямом ефективного розвитку аграрних формувань, як показали наші дослідження, є їх кооперація. Нами запропонована модель кооперативної асоціації фермерських господарств. В результаті аналізу існуючого в країні і в регіоні досвіду кооперування, теоретичних доробок, нами запропонований новий підхід до кооперування. Насамперед вважаємо за необхідне дотримуватись умов збереження сільськогосподарського напряму виробництва та його обслуговування; рівно доступності всіх товаровиробників до об’єктів виробничої та соціальної інфраструктури; забезпечення добровільності у виборі організаційно-правової форми господарювання. |
