Проведені дослідження теоретичних і практичних аспектів удосконалення фінансово–кредитного забезпечення підприємств системи споживчої кооперації дали можливість зробити такі основні висновки: 1. В роботі визначено, що сутність фінансово-кредитного забезпечення полягає у формуванні, розподілі та залученні різних джерел фінансування господарської діяльності підприємств, спроможних забезпечити отримання економічної вигоди на певному етапі господарювання. Основною формою реалізації фінансово-кредитного забезпечення слід вважати фінансово-кредитний механізм, який є частиною системи регулювання економіки за допомогою фінансово-кредитних важелів. 2. Дослідження показали, що фінансово-кредитний механізм включає дві підсистеми: фінансове забезпечення (самофінансування, кредитування, цільове фінансування) та фінансове регулювання (управління фінансово-кредитними ресурсами; принципи організації фінансів підприємств). Фінансово-кредитне забезпечення полягає у виділенні фінансових ресурсів на вирішення конкретних завдань фінансової політики щодо господарської діяльності підприємства, при цьому розрізняють забезпечувальну та регулятивну його дію. Забезпечувальна дія проявляється у встановленні джерел фінансування і характеризує пасивний вплив фінансово-кредитного забезпечення. Регулятивна дія здійснює вплив шляхом виділення достатніх коштів через конкретну форму фінансово-кредитного забезпечення та характеризує активний вплив. 3. Фінансово-кредитне забезпечення підприємств споживчої кооперації значною мірою залежить від зовнішніх джерел фінансування, мобілізація яких обмежується незацікавленістю комерційних банків у їх кредитуванні, через трудомісткість моніторингу кредиту та високу ризиковість, що робить процес кредитування низькорентабельним. В роботі доведено, що підприємствам споживчої кооперації не вигідно користуватись банківськими кредитами. Разом з тим недолік власних оборотних коштів не дає можливість вести господарську діяльність та отримати достатню кількість прибутку для здійснення розширеного виробництва, матеріального стимулювання своїх працівників та власників ( членів споживчого товариства). Покращити ситуацію пропонується шляхом розвитку системи небанківських кредитно-фінансових інститутів та сфери мікрокредитування. Запропонований механізм залучення коштів кредитної спілки з метою поповнення власного оборотного капіталу дозволить покращити соціальну інфраструктуру сільської місцевості, забезпечити підприємства споживчої кооперації необхідними для ведення господарської діяльності фінансово-кредитними ресурсами. 4. Об’єктивному інформаційному забезпеченню суб’єктів фінансово-кредитних відносин, поліпшенню на цій основі організації управління фінансово-кредитними ресурсами підприємства сприятиме запропонований методичний підхід до визначення ефективності використання власних оборотних коштів, що вимагатиме модернізації підприємств, оптимізації їх потужностей, концентрації господарської діяльності, раціонального розташування та використання фінансово-кредитних ресурсів; диверсифікації господарської діяльності на базі нових технологій; мінімізації фінансових ризиків. 5. З метою зміцнення розрахунково-платіжної дисципліни підприємств споживчої кооперації запропоновано механізм здійснення факторингових операцій кредитною спілкою, що сприятиме використанню готівкових коштів за призначенням; формуватиме структуру попиту і пропозиції товарно-матеріальних цінностей та послуг у сільській місцевості. Застосування факторингових операцій слід розглядати як комплексну систему довгострокового фінансування організацій. 6. Обґрунтування стратегії фінансово-кредитного забезпечення за допомогою фінансового планування сприяє здійсненню контролю за формуванням та використанням фінансових ресурсів підприємств споживчої кооперації. На сучасному етапі удосконалення фінансово-кредитного забезпечення підприємств системи споживчої кооперації полягає у взаємодії кредитної та споживчої коперації у сільській місцевості. Завдяки поповненню оборотного капіталу в сумі 285,5 тис. грн. в цілому по системі Сумської райспоживспілки, у підприємств з’являється можливість досягти рівень самофінансування. 7. Розвиток кредитних відносин підприємств споживчої кооперації з кредитними спілками визначається рядом внутрішніх і зовнішніх факторів, що впливають на формування кредитоспроможного попиту сільськогосподарських позичальників та кредитну активність кредитної спілки (кредитний ризик, ресурсна й правова база, кредитна політика та інші). Але вирішальне значення з приводу даних відносин набувають загальнокооперативні принципи діяльності кредитної та споживчої кооперації. Запропонований механізм взаємодії підприємств системи споживчої кооперації України з населенням, іншими підприємницькими структурами через створення кредитної спілки з метою здійснення кредитування господарської діяльності підприємницьких структур слід розглядати у вигляді замкнутої системи певного сільського регіону. В цих умовах, кредитна спілка спроможна внести реальний вклад у вирішення питань розвитку вітчизняного виробництва, створення додаткових робочих місць, формування соціально-побутової інфраструктури в сільській місцевості і тим самим пом’якшення кризового впливу на зниження життєвого рівня громадян; забезпечити кругооборот фінансових потоків на конкретній території. 8. Основними напрямами та заходами подальших науково-методичних досліджень з даної проблеми є розробка методологічних засад фінансово-кредитного забезпечення стратегії інноваційного розвитку системи споживчої кооперації за участю асоціацій кредитних спілок, а також практичне впровадження отриманих результатів у законодавче та нормативно-інструктивне забезпечення їх діяльності та розвитку. | 