Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Російська мова


Охріменко Тетяна Володимирівна. Еволюція системи тропів псевдототожності в російському поетичному мовленні (на матеріалі фольклорних творів і текстів у жанрі фольклорних стилізацій XVII-XX cт.). : Дис... канд. наук: 10.02.02 - 2009.



Анотація до роботи:

Охріменко Т. В. Еволюція системи тропів псевдототожності в російському поетичному мовленні (на матеріалі фольклорних творів і текстів у жанрі фольклорних стилізацій XVII–XX cт.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.02 – російська мова. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2009.

Дисертацію присвячено вивченню особливостей розвитку поетичних тропів псевдототожності в аспекті об’єктивації давніх міфологічних значень та їх трансформацій у рамках сучасної поетичної моделі світу. Визначено основні етапи еволюції тропів осі псевдототожності, представлених у російських фольклорних текстах та у стилістично відповідних їм російських наслідуваннях фольклору XVII–XX ст. Серед координат тропеїчної осі псевдототожності – „псевдототожність”, „подібність”, „аналогія”, „асоціація” – виокремлено домінантні для поетичної мови фольклорних творів і для текстів у жанрі фольклорних стилізацій. Визначено роль міфопоетичних значень у формуванні зв’язку між структурними членами тропів різного типу. Встановлено причини роз’єднання первинної метафоричної тотожності та переходу від синкретичних форм тропеїзації, що беруть початок від символу, до переосмислень із чіткими суб’єктно-об’єктними відношеннями. З проекцією на найважливіші сакральні ситуації з життя мікро- і макрокосму описано умови формалізації та синкретизації типів переосмислень у рамках фольклорної та сучасної поетичних моделей світу.

Результати дослідження дозволили виявити еволюцію переосмислень від об'єктивної, первинної тотожності, яка близька до міфологічної, до синкретичної тотожності-відмінності та суб'єктивної подібності, що встановлюються між розчленованими в актуальній картині світу суб’єктом осмислення та об’єктом зіставлення. Еволюцію тропів псевдототожності співвіднесено зі змінами моделей світу – від космоцентричної до антропоцентричної.

Від давнього до сучасного російського поетичного мовлення тропи псевдототожності еволюціонували у напрямку від первинної тотожності, яка близька до міфологічної, до тотожності-відмінності, що встановлюється між розчленованими в актуальній картині світу суб’єктом осмислення та об’єктом зіставлення. У російському поетичному мовленні тотожність, близьку до міфологічної, відбивають переосмислення, які ґрунтуються не лише на логіко-лінгвістичній категорії „тотожність”, але й на „асоціації” (неявній тотожності), „аналогії” та „суміжності”. Ймовірно, що категорія „подібність” виступає подальшим механізмом утворення вторинної номінації.

Логіко-лінгвістичні категорії тотожності й суміжності об’єктивують насамперед тропи, що виникли в архаїчний період розвитку мови, – персоніфікація та алегорія. Вони відбивають природний, тісний зв’язок з міфопоетичними значеннями. Алегорія як конкретне образне зображення відстороненої ідеї найбільше пристосована до остенсивної (вказівної, у тому числі заступаючої щодо табуйованої номінації) вербалізації символічних значень. Персоніфікація відображає глибоко архаїчний принцип одухотвореності (у тому числі антропоморфності) елементів універсуму як частину єдиного закону космологічності сущого. До архаїчних тропів псевдототожності, що поєднуються з персоніфікацією та алегорією, належить асоціативний паралелізм. Традиційно його відносять до конструкцій образного порівняння, однак основу паралелізму слід шукати в логіко-лінгвістичному механізмі асоціації. Асоціація як підґрунтя переосмислень є мисленнєвою структурою, що виникає у свідомості автоматично й відтворює, перш за все, глибинні, символічні значення. Близький до універсального і статус логіко-лінгвістичної категорії аналогії, яка здатна розташовуватися в основі первинної метафоричної тотожності. На весь ряд архаїчних тропів псевдототожності потужно впливає принцип партитивної метонімії, що діє на іншій тропеїчній осі та підпорядковується універсальному закону партиципації сущого. Йдеться про постійну та резонуючу співвіднесеність мовних феноменів царини сакрального – значення базового символу та його субститутів.

Аналіз поетичних текстів фольклору свідчить про те, що родовий троп осі псевдототожності як самостійний вид переосмислень нечасто об’єктивується в архаїчний період розвитку мови. Однак метафора, поряд із персоніфікацією та алегорією, стає важливою ланкою в первинних типах синкретизму тропа й фігури, а саме в образному епітеті, метаморфозі, перифразі, гіперболі. Так, образна метаморфоза виникає на ґрунті одного з найважливіших і найдавніших типів міфопоетичних значень і відбиває обертання неживого світу на живий і навпаки згідно з законами постійності трансмутацій універсуму та одухотворення сущого.

У текстах російських поетичних стилізацій метафора виконує одну з найважливіших ролей, при цьому гармонійно синкретизується як з архаїчними, так і з пізнішими видами тропів та фігур – образними типами оксюморона, іронії, аналогії, порівняння, інерційними асоціативними тропами, а також композитними, розгорнутого вигляду переосмисленнями, що створені на перетині одразу кількох тропеїчних координат. Наприклад, інерційний тип переосмислень одночасно може спиратися на логіко-лінгвістичні категорії первинної тотожності, видозміненої категорії тотожності–відмінності та вторинної подібності. У структурі образного порівняння, яке ґрунтується на категорії подібності, саме метафорична частина як первинна, стійка та символічно глибока відображає сутність усієї номінації.

У межах актуальної картини світу відбувається помітне виокремлення переосмислень за типом панпсихізму, який виходить за межі цілісного панкосмізму. Він або сприяє утворенню тропів перехідного типу синкретизму, або ж провокує десакралізацію (разом із втратою медіативної та апотропеїчної функцій мови) і, відповідно, детропеїзацію архаїчних типів переосмислень. Якщо tertium comparationis архаїчних переосмислень осей псевдототожності та суміжності найчастіше відбиває ізоморфізм маркерів подолання світів, який партитивно явлений у суб’єкті осмислення та об’єкті зіставлення тропів, то в переосмисленнях сучасної епохи єднальна ланка tertium comparationis зі значенням „маркер подолання світів універсуму” може втрачати свою значущість унаслідок порушення медіарно-апотропеїчного переходу між полісвітами. Вона може актуалізуватися за рахунок звернення до традиційних способів тропеїчної специфікації символу – одухотворення, конкретизації, обертання.

Публікації автора:

1. Бєлякова Т. В. Національно-специфічні особливості функціонування власних назв у системі тропів поетичної мови // Дискурс сучасної історичної романістики: Поетика жанру: Зб. наук. праць / За ред. М. К. Наєнка. – К.: Київський університет, 2000. – С. 388-395.

2. Охрименко Т. В. В. И. Даль и современность: гносеологические проблемы метафоры художественной речи // Владимир Иванович Даль и современные филологические исследования: Сб. науч. работ / Под ред. Л. А. Кудрявцевой. – К.: Київський університет, 2002. – С. 214-220.

3. Охрименко Т. В. К вопросу об истории изучения метафоры в онтологическом аспекте // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. праць / Під ред. В. І. Гончарова та ін. – К.: Знання, 2002. – С. 208-213.

4. Охріменко Т. В. Еволюція теорії тропів у традиції російської міфопоетичної шко-ли ХІХ ст. // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. Вип. 12. Ч. 2. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2004. – С. 129-133.

5. Охріменко Т. В. Еволюція поняття „поетичний троп”: від античності до середини ХХ ст. // Літературознавчі студії: Зб. наук. праць. Вип. 12. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. – С. 355-359.

6. Охрименко Т. В. Содержание оси псевдотождества в свете логики, психологии, философии и лингвистики: общая характеристика // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. Вип. 18. Кн. 2. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. – С. 46-50.

7. Охрименко Т. В. Аллегория и ее реализация в текстах разных художественно-речевых регистров // Русская литература. Исследования: Сб. науч. трудов. Вып. 11. – К.: Издательство „БиТ”, 2007. – С. 272-277.

8. Охрименко Т. В. Инерционный троп оси псевдотождества в русской художественной речи (на материале поэтических текстов М. Ю. Лермонтова) // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. Вип. 23. Ч. 2. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2007. – С. 248-252.

9. Охріменко Т. В. Художні переосмислення з повторюваним семантичним компонентом як джерело утворення асоціативних тропів групи псевдототожності // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. Вип. 24. Ч. 3. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2008. – С. 55-64.

10. Охрименко Т. В. Персонификация как синкретичный троп псевдотождества и смежности (на материале русских поэтических подражаний фольклору XVII-XVIII вв.) // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. Вип. 25. Ч. 3. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2009. – 480 с. – С. 136-139.