Анотація до роботи:

Філіппова Т.М. Епістемологічні засади формування поняття розвитку в науках про культуру (В. Дільтей, Баденська школа, М. Вебер). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 17.00.01 – теорія та історія культури. – Харківська державна академія культури. – Харків, 2006.

Дисертація присвячена аналізу епістемологічних схем, застосованих для формування поняття розвитку в критичних науках про культуру. Для цього впроваджується метод апостеріорного іманентного аналізу. Він передбачає первинність дослідного підходу, який створює основу для формування теоретичних побудов щодо об’єкта.

Шляхом комплексного розгляду іманентної для критичних наук про культуру проблематики визначаються спільні теми, які отримують особливі інтерпретації в кожній концепції. У такий спосіб окреслюється сукупність епістемологічних проблем, породжених історичною констеляцією критичних наук про культуру.

Однією із них є проблема формування поняття розвитку. Методологічна позиція дуалізму визначає його подвійний сенс: розвиток як рух наукової рефлексії; розвиток як теоретична схема, що конструює рух реальності.

На основі дослідження були сформульовані теми, притаманні історичній констеляції критичних наук про культуру:

1. Поняття розвитку в усіх досліджених концепціях має подвійний смисл. По-перше, воно формує дуал, який співставляє дійсність і норму. По-друге, воно означає сконструйовану причинно-наслідкову схему.

2. Визначеність щодо позиції дуалізму. Рух думки в усіх розглядуваних концепціях оформлюється з допомогою ряду дуалів: матеріал/форма, дане/задане, іманентне/трансцендентне, практичне/теоретичне, конститутивне/методологічне, нормативне/емпіричне.

3. Розмежування наук про природу і наук про культуру одержує специфічну інтерпретацію у кожного з авторів. Але у кожному варіанті це розмежування засноване на встановленому автором логічному зв’язку між конститутивними і методологічними формами.

4. Поділ методів також набуває особливого змісту у кожній концепції. Але в усіх випадках він є логічним наслідком поділу конститутивних і методологічних форм.

5. Роль поняття цінності є центральною у всіх розглянутих авторів. Саме цінності (незалежно від їх потрактування в іманентному чи трансцендентному сенсі) надають наукам про культуру телеологічну спрямованість.

6. Способи установлення загальнозначущості є тим епістемологічним механізмом, який визначає роль індивіда як субстрата проектування цінностей у наявне і надає йому центральне місце в історичному русі культури.

У результаті порівняльного аналізу авторських потрактувань визначених тем установлюється, що інтерпретація вихідного факту критичних наук про культуру є амбівалентною. Цей факт вбачає специфіку предмета наук про культуру у тому, що він містить у собі прояви практичної пізнавальної здібності (оцінку, волевияв і т.д.). Отже, індивіди, що здійснюють волевияв, водночас відіграють роль об’єктів дослідження і пізнавальних суб’єктів (адже вони демонструють практичну пізнавальну здібність). У такий спосіб практична пізнавальна здібність, що є поняттям гносеології, стає характеристикою існуючих індивідів і набуває онтологічної значущості. Цим трансцензусом порушується чистота теоретико-пізнавального фундаменту критичних наук про культуру.

У результаті проведеного дослідження епістемологічних схем формування поняття розвитку ми дійшли висновку, що за поверхнею встановлених культурних фактів (тобто визначених нами тем критичних наук про культуру) лежить проблема встановлення реляцій між поділом пізнавальної здібності на практичну і теоретичну і поділом онтологічної і теоретико-пізнавальної сфер. Тиск цієї проблеми є тим мусовим рушієм, який відкриває горизонт конструюванню руху історичної дійсності і водночас пов’язує історичну констеляцію логічних проблем критичних наук про культуру.

Публікації автора:

1. Філіппова Т. М. До питання про цивілізаційне розуміння історії / Т. М. Філіппова // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. [Сер.] Філософ. науки. — Луцьк, 1999. — № 11. — С. 128–131.

2. Філіппова Т. М. До питання про критику історичного метода О. Шпенглера / Т. М. Філіппова // Наук. вісн. Сер. Філософія: Зб. наук. пр. / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. — Х., 1999. — №2. — С. 9–15.

3. Філіппова Т. М. Поняття історичного розвитку в філософії історії Г. Ріккерта / Т. М. Філіппова // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. [Сер.] Філософ. науки. — Луцьк, 2004. — № 2. — С. 9–15.

4. Філіппова Т. М. Методологічні форми критичної філософії історії / Філіппова Т. М. // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень ‘ 2004”. Т. 9. Філософія. – Д.: “Наука і Освіта”, 2004. – С. 58 – 60.

5. Філіппова Т. М. Історичні коннотації “Поетики” В. Дільтея / Філіппова Т. М. // Філософія і література: Матеріали ХІ Харківських міжнар. сковород. читань – Х., 2004. – С. 229 – 232.

6. Філіппова Т. М. Місце історичної науки у філософії життя В. Дільтея / Т. М. Філіппова // Наук. вісн. Сер. “Філософія”: Зб. наук. пр. / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. — Х., 2004. — Вип. 18. — С. 105–109.

7. Філіппова Т. М. Поняття розвитку в критичних науках про культуру Філіппова Т. М. // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції “Наукових потенціал світу ‘ 2004”. Т. 74. Філософія. – Д.: “Наука і Освіта”, 2004. – С. 31 – 33.

8. Філіппова Т. М. Формаційний, цивілізаційний і культурологічний підходи до вивчення історії / Т. М. Філіппова // Наук. вісн. Сер. Історія та географія: Зб. наук. пр. / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. — Х., 1998. — Вип. 2. — С. 275–279.

9. Філіппова Т. М. Інтерпретація критичного методу наук про культуру В. Віндельбанда / Філіппова Т. М. // Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта’2005”. – Том 68. Філософія. – Д.: Наука і освіта, 2005. – С. 41–42.