Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Медичні науки / Серцево-судинна хірургія


Аксьонов Євгеній Володимирович. Ендоваскулярний метод лікування хворих ІХС з нестабільною стенокардією : Дис... канд. наук: 14.01.04 - 2007.



Анотація до роботи:

Аксьонов Є.В. Ендоваскулярний метод лікування хворих ІХС з нестабільною стенокардією. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.04 – серцево-судинна хірургія. – АМН України, Національний Інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова, Київ, 2007.

Дисертація присвячена проблемам діагностики, особливостям тактики і ендоваскулярного лікування різних форм нестабільної стенокардії. Оцінка вивчених в ході роботи результатів ендоваскулярних втручань, дозволила визначити показання та протипоказання до даних втручань, розширити контингент хворих ІХС з нестабільною стенокардією, для яких ендоваскулярні втручання супроводжуються підвищеним ризиком розвитку ускладнень. Розроблено оптимальні методи стентування вінцевих артерій. На підставі вивчення змін показників ЕКГ, оцінки даних доопераційної коронарографія, аналізу перебігу інтраопераційного етапу розроблено алгоритм діагностики і лікування хворих ІХС з нестабільною стенокардією. Визначені особливості анестезіологічного забезпечення ендоваскулярних втручань. Досягнуто значного зниження частоти виникнення післяопераційних ускладнень. Проведене вивчення віддалених результатів свідчить про високу стабільність ефекту як ендоваскулярного так і хірургічного лікування хворих ІХС з нестабільною стенокардією. Виживання у віддалені терміни після втручань достовірно не відрізнялось, і склало до 3 року спостереження 93,6% у хворих при вінцевому стентуванні та 88,1% у хворих при аортокоронарному шунтуванні. Результатом застосування раннього ендоваскулярного або хірургічного втручання, часткової реваскулярізації та методик прямого стентування стало значне зниження шпитальної летальності, яка за період з 2000 р. по 2004р. склала 1,6%.

1. Нестабільна стенокардія (НС) займає положення між хронічною формою ішемічної хвороби та інфарктом міокарду. Її слід запідозрювати у всіх пацієнтів з наростаючим приступом болі за грудиною. НС складає 8,5% всіх госпіталізованих в інституті хворих ІХС. В дисертації викладені теоретичні узагальнення та нове рішення наукових задач, що полягають в розробці та впровадженні методів, підвищуючих ефективність ендоваскулярних втручань у хворих ІХС з нестабільною стенокардією.

2. Уточнення діагнозу проводиться на підставі екстреної коронарографії, перед якою має проводитись медикаментозна підготовка пацієнтів, склад якої входять анальгетики, нітрати, антикоагулянти, антиагреганти, b-адреноблокатори, антагоністи кальцію и інгібітори АПФ. При виявленні значних уражень коронарних судин необхідна негайна реваскулярізація міокарду. Вона була виконана у 389 хворих (ЧКВ у 187 пацієнтів (48,07 %) і АКШ у 202 (51,93%)).

3. Стабілізування стану хворого при НС було досягнуто за допомогою балонної ангіопластики у 29 (15,5%) пацієнтів. В інших випадках (84,5%) для отримання адекватного безпосереднього результату ангіопластику було доповнено стентуванням.

4. Лікувальна тактика у хворих з НС залежала від кількості уражених вінцевих судин. При одно судинних ураженнях у 90 з 106 хворих (84,9% випадків) методом вибору були ЧКВ. При багато судинних ураженнях лікування залежало від можливості адекватного відновлення коронарного кровотоку по основним ураженим артеріям. При цьому повну реваскулярізацію шляхом ЧКВ вдалося виконати лише у 108 пацієнтів (57,8%).

5. У випадку нападу стенокардії який не можна купувати, при багато судинних ураженнях та неможливості виконати екстрене АКШ, для стабілізації стану хворого показана часткова реваскулярізація міокарду – відновлення кровоплину по синдром – пов’язані артерії. Ліквідувати больовий синдром за рахунок відновлення кровоплину по одній або двом вінцевим артеріям вдалося у 79 з 187 хворих (42,2%).

6. Проведення ЧКВ показано лише при вічковому або центральному стенозі головного стовбура лівої коронарної артерії (ГС ЛКА). Воно було виконано у 9 з 70 хворих. У цих випадках втручання слід починати з нав’язування внутрішньо аортальної балонної контрапульсації, яка дає можливість стабілізувати гемодинаміку та зробити втручання на ГС ЛКА більш безпечними. При біфуркаційних та комбінованих ураженнях ГС ЛКА методом вибору було виконання АКШ.

7. Усунення оклюзії або субоклюзії коронарної артерії може призводити до виникнення специфічних ускладнень – дисекція артерії та дистальна емболізація. Для профілактики та зниження частоти їх виникнення вважаємо доцільним проведення прямого стентування. Його вдалося виконати у 139 з 187 пацієнтів (87,9%).

8. Шпитальна летальність на всю групу хворих з НС склала – 4,4%. При ЧКВ вона була 1,6%, при АКШ – 6,9% (причому в перші два роки (2001 та 2002) вона складала 14,5%, а в останні два (2003 та 2004) – 4,8%). Летальність у групах хворих ІХС з НС підвищувалась з посиленням тяжкості захворювання. Так у першій групі летальних випадків не було, в другі летальність склала 1,4%. В 3 и 4 групах летальність практично не відрізнялась і склала відповідно 7,7% та 7,1%.

9. При порівнянні віддалених результатів у групах хворих (без урахування метода лікування) виявлено, що зберігається закономірність, отримана при аналізі безпосередніх результатів, а саме, погіршення результатів лікування з посиленням тяжкості захворювання. Трирічна виживаність при ЧКВ виявилась декілька вищою выше 93,6% проти 88,1% при АКШ. Для лікування хворих з НС, особливо з групи високого ризику, більш переважним є раннє інвазивне втручання, направлене на відновлення прохідності вінцевої артерії.

Публікації автора:

1. Ангиопластика и стентирование у больных с острым коронарным синдромом // Серцево-судинна хірургія. Щорічник наукових праць Асоціації серцево-судинних хірургів України. – Випуск № 9. – К., 2001. – С. 245-249 (співавтори
Паничкин Ю.В., Саламанина А.).

2. Возможности эндоваскулярного лечения больных с острым коронарным синдромом // Серцево-судинна хірургія. Щорічник наукових праць Асоціації серцево-судинних хірургів України. – Випуск № 10. – К., 2002. – С. 241-244. (співавтори Паничкин Ю.В., Берестовенко В.С., Дзахоева Л.С., Костюк В.К.).

3. Ангiопластика i стентування у хворих з гострим коронарним синдромом // Практична медицина. 2002-2 (том VIII). – С. 136-139. (співавтори Панiчкiн Ю.В., Берестовенко В.С., Дзахоева Л.С. Костюк В.К.).

4. Чрескожные коронарные вмешательства у пациентов с острыми коронарными синдромами // Серцево-судинна хірургія. Щорічник наукових праць Асоціації серцево-судинних хірургів України. – Випуск № 11. – К., 2003. – С. 14-16. (без співавторів – одноосібна).

5. Возможности этапного лечения больных с нестабильной стеноардией // Серцево-судинна хірургія. Щорічник наукових праць Асоціації серцево-судинних хірургів України. – Випуск № 12. – К., 2004. – С. 141-144. (співавтори Паничкин Ю.В., Берестовенко В.С., Кузьменко Д.А., Дзахоева Л.С., Костюк В.К.).

6. Эндопротезирование коронарных артерий у больных с нестабильной стенокардией // Серцево-судинна хірургія. Щорічник наукових праць Асоціації серцево-судинних хірургів України. – Випуск № 13. – К., 2005. – С. 323-327. (співавтори Паничкин Ю.В., Берестовенко В.С., Кузьменко Д.А., Дзахоева Л.С., Гуменюк Б.Н.).

7. Результаты ангиопластики и первичного стентирования коронарных артерий у больных с нестабильной стенокардией // Серце і судини. Український науково-практичний журнал, № 3 (15) 2006. – С. 41-45 (співавтори Панiчкiн Ю.В., Берестовенко В.С., Дзахоева Л.С.).

8. К вопросу ангиопластики и стентирования коронарных артерий у больных с нестабильной стенокардией // Серце і судини. Український науково-практичний журнал, № 4 (Додаток) 2006. – С. 360-363 (співавтори Паничкин Ю.В., Берестовенко В.С., Дзахоева Л.С., Гуменюк Б.Н.). Результати досліджень співавторів в дисертаційній роботі не використовувались.