У дисертації представлені теоретичні узагальнення, запропоноване нове рішення важливої для нейрохірургії науково-практичної задачі — підвищення ефективності лікування немовлят з перинатальними внутрішньочерепними крововиливами. За результатами порівняльного аналізу лікування 136 хворих (2000–2007 рр.), у яких застосовувалася рання активна нейрохірургічна допомога, і 96 пацієнтів (1992–1999 рр.), яких лікували консервативно, встановлено ефективність нових підходів до лікування немовлят з перинатальними внутрішньочерепними крововиливами. 1. Серед немовлят з внутрішньочерепними перинатальними крововиливами переважають недоношені діти. У 58,1% хворих діагностовано поєднання внутрішньочерепних крововиливів з гіпоксично-ішемічними ураженнями ЦНС. 2. Серед немовлят з перинатальними внутрішньочерепними крововиливами, яких було госпіталізовано до нейрохірургічного стаціонару, ПІВК I ступеня виявлено у 8,1% випадків, II ступеня — у 17,6%, III ступеня — у 42,7%, IV ступеня — у 19,1%, САК — у 12,5%. 3. Перебіг перинатальних внутрішньочерепних крововиливів може мати безсимптомний, хвилеподібний або катастрофічний характер. Найчастіше (у 58,8%) спостерігається катастрофічний тип перебігу захворювання, за якого 45,6% немовлят потребують проведення інтенсивних і реанімаційних заходів одразу після народження. Хвилеподібний тип перебігу відзначався у 23,6% немовлят, безсимптомний — у 17,6%. 4. Чинники, що сприяють розвитку внутрішньочерепних перинатальних крововиливів у немовлят, були розділені на такі групи — обтяжений материнський анамнез — у 79 (58,1%) спостережень, різноманітна патологія перебігу вагітності та/або пологів — у 96 (70,6%); патологія плода і немовляти — у 127 (93,4%). В 101 (74,3%) спостереженні було виявлено вплив вище зазначених чинників у різних комбінаціях. 5. Основне значення в діагностиці внутрішньочерепних перинатальних крововиливів у немовлят має ультразвукове дослідження (НСГ), яке відзначається безпечністю та високою інформативністю. КТ і МРТ виконуються для уточнення виду геморагії та перед операцією. 6. Застосування ранньої активної нейрохірургічної допомоги дозволяє знизити показники летальності немовлят з внутрішньочерепними перинатальними крововиливами з 43,7 до 16,2%, зменшити кількість лікворошунтуючих операцій з 66,7 до 46,5%. 7. ПІВК I–II ступеня і САК, як правило, не вимагають активної нейрохірургічної допомоги, а обсяг лікувальних заходів обмежений підтримкою вітальних функцій, медикаментозною терапією і розвантажувальними люмбальними пункціями. За останні роки істотних змін показників летальності при ПІВК I–II ступеня і САК не спостерігається. 8. При використанні зовнішнього закритого вентрикулярного дренування у дітей з ПІВК III і IV ступеня відбувається зниження летальності на 52,2%: при ПІВК III ступеня — на 55,7%, при ПІВК IV ступеня — на 31,5%. |
