Анотація до роботи:

Соколюк С. М. Дії військово-морських сил у боротьбі з тероризмом на морі (70-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 – військова історія. – Національна академія оборони України, Київ, 2009.

У дисертації на основі аналізу опублікованих документів та наукової літератури досліджується процес розвитку форм і способів застосування військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття. При цьому автором розкривається сутність сучасного морського тероризму, його особливості, розроблена його класифікація. Розкриваються чинники, які впливали на розвиток форм і способів дій ВМС у боротьбі з морським тероризмом, визначаються форми і способи їх застосу-вання у протидії тероризму на морі. Розкриваються тенденції та закономірності у застосуванні військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом, проведена класифікація морських антитерористичних операцій (дій), проводиться періодизація процесу застосування сил флотів у протидії тероризму на морі.

У дисертації на підставі отриманих результатів надаються практичні рекомендації щодо використання світового досвіду застосування військово-морських сил у боротьбі з тероризмом на морі у 70-х рр. ХХ ст. – початку ХХІ ст. у діяльності ВМС ЗС України.

У висновках формулюються результати дослідження, що виносяться на захист. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розкритті ролі та місця військових флотів у боротьбі з морським тероризмом та виявленні тенденцій розвитку форм і способів застосування військово-морських сил у боротьбі з ним у 70-х роках ХХ ст. – на початку ХХІ ст.

Основні наукові та практичні результати дисертаційної роботи.

1. Проведений історіографічний аналіз літератури та джерел з обраної теми засвідчив, що застосування військово-морських сил у боротьбі з теро-ризмом на морі донині не були предметом спеціального дослідження у вітчиз-няній історіографії та недостатньо висвітлені в сучасній науковій літературі. Наявні наукові праці розглядають переважно правові аспекти тероризму, а набутий досвід застосування ВМС у боротьбі з морським тероризмом висвіт-люють лише фрагментарно.

2. Встановлено, що через різноманітність поглядів єдиного визначення поняття морського тероризму до сьогодні не існує. Дисертант, аналізуючи різні підходи щодо визначення даного поняття, запропонував його власний варіант. Під поняттям “морський тероризм” слід розуміти злочин міжнародного характеру, що полягає у цілеспрямованому застосуванні або загрозі застосування насильства шляхом проведення злочинних дій на морі або морських об’єктах (плавзасобах, платформах, об’єктах берегової інфраструктури тощо) з метою досягнення політичних, воєнних, економічних, фінансових та інших цілей.

Запропонована авторська класифікація морського тероризму, який має два типи – політичний та економічний. Політичний поділяється на тероризм недержавних організацій та державний тероризм; економічний тероризм на морі має два види: із застосуванням насильства – піратство (морський розбій), захоплення заручників з метою отримання викупу, торгівля людьми; без на-сильства: незаконні перевезення морем вантажів (контрабанда) морем, нелегальна міграція, ведення незаконного промислу (незаконна економічна діяльність).

3. Доведено, що розвиток процесу застосування військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом визначали три групи чинників: по-перше, суспільно-політичні, юридичні (правові), соціально-економічні; по-друге, війсь-ково-технічні, тактичні; по-третє, фізико-географічні умови.

Встановлено, що процес застосування військово-морських сил у боротьбі з тероризмом на морі в окреслені дослідженням часові межі пройшов три періоди. Перший: початок 70-х років ХХ ст. – закінчення “холодної війни” (1991 р.) – характеризувався окремими діями сил флотів проти морських терористів та військово-морською присутністю ВМС провідних країн у “проб-лемних” районах; другий: 1991 – вересень 2001 рр. – виділявся зменшенням чисельності військових флотів провідних країн у Світовому океані, створенням і залученням до боротьби з тероризмом на морі сил спеціальних операцій; на третьому – з жовтня 2001 – по 2008 рр. включно – відбувся перехід до засто-сування військово-морських сил у формі морських антитерористичних операцій коаліційних (багатонаціональних) сил.

4. Підтверджено, що головними завданнями у боротьбі з тероризмом на морі в означені роки були: контроль морського руху, запобігання транспор-туванню зброї масового ураження та її компонентів, виявлення і знищення плавзасобів та баз терористів, звільнення заручників.

Основними формами застосування військово-морських сил у боротьбі з тероризмом на морі були: на тактичному рівні – атаки, удари, систематичні бойові дії; на оперативному рівні – антитерористичні операції.

Встановлено, що найбільш дієвими способами застосування військово-морських сил у протидії морському тероризму стали: морська блокада районів дій і базування морських терористів, знищення морських терористів у базах, конвоювання (супроводження, ескортування) суден з важливими та небезпечними вантажами у вузинах поодинокими кораблями чи тактичними групами, патру-лювання (постійне, систематичне, контрольне) районів (судноплавних шляхів) можливих дій терористів з використанням катерів, авіації, дії сил спеціального призначення щодо нейтралізації (знищення) морських терористів, звільнення заручників.

5. Виявлені і теоретично обґрунтовані тенденції у боротьбі з морським тероризмом, а саме:

перехід від окремих (поодиноких, невзаємопов’язаних, в обмежених районах) дій на морі до широкомасштабних операцій (дій) коаліційних (багато-національних) сил, які характеризуються узгодженістю дій, єдиним керівництвом, широким просторовим розмахом, достатньо потужним угрупованням сил;

набуття сучасними антитерористичними діями (операціями) на морі запобіжного та упереджувального характеру;

зростання ролі багатоцільових військових кораблів середнього тоннажу під час ведення морських антитерористичних дій на морі;

зростання ролі розвідки, сил спеціальних операцій та підводних сил у боротьбі з морським тероризмом;

з розширенням масштабів боротьби з морським тероризмом зростає роль об’єднаних різновидових, різнорідних, різновідомчих угруповань військово-морських сил під єдиним командуванням.

Встановлено закономірності, які демонструють: а) залежність масштабів дій ВМС у протидії морському тероризму від рівня організації терористичних угруповань, їх оснащеності, тактики дій та можливостей завдання збитків, б) залежність ефективності протидії ВМС морським терористам від наявності й рівня повноважень сил і засобів для охорони судноплавства у районі плавання, державної належності судновласника, вантажу, під прапором якої держави перебуває судно (держави прапора), порту приписки та національного складу екіпажу.

6. Здійснено класифікацію морських антитерористичних операцій (дій) за:

масштабами охоплення: глобальні (у перспективі), регіональні та в окремих районах;

метою операції: зі знищення сил морських терористів, з протидії, з попередження їх дій;

рівнем участі: національні та міжнародні (коаліційні, багатонаціональні);

характером залучення сил: однорідні, різнорідні, одновидові, різновидові, різновідомчі.

7. На підставі результатів дослідження дисертантом запропоновані реко-мендації щодо використання набутого досвіду застосування військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом:

для забезпечення охорони українського судноплавства та захисту націо-нальних інтересів нашої держави розширити участь ВМС ЗС України у проведенні міжнародних морських антитерористичних операцій (дій), впровадити постійне несення кораблями ВМС ЗС України бойової служби в районах діяльності морегосподарського комплексу України, в яких відзначається най-більша активність дій морських терористів;

для підвищення ефективності ведення боротьби з морським тероризмом до проведення антитерористичних операцій (дій) доцільно активніше залучати, поряд із надводними кораблями та спеціальними підрозділами, підводні човни та морську авіацію корабельного базування;

для забезпечення належного рівня участі України в антитерористичній боротьбі на морі та виконання повсякденних завдань ВМС ЗС доцільно прискорити створення багатоцільового корабля нового покоління середнього тоннажу в межах 2000 – 5000 т, з обов’язковим розміщенням на борту багато-цільового вертольота корабельного базування;

для підготовки та участі кораблів та підрозділів ВМС ЗС України в антитерористичних операціях під егідою НАТО розробити відповідну настанову (порадник, інструкцію), до якої окремим розділом включити порядок (алгоритм) підготовки кораблів та підрозділів ВМС ЗС України до участі в цих операціях;

розробити нормативно-правові акти стосовно застосування зброї кораб-лями (підрозділами) ВМС ЗС України під час виконання завдань антитеро-ристичних операцій на морі;

для запобігання та надійного захисту об’єктів ВМС ЗС України доцільно прискорити створення стаціонарної системи підводного спостереження та оборони територіального моря України від нападів морських терористів з використанням морських біотехнічних систем.

Перспективними напрямами подальших досліджень дисертант вважає:

досвід підготовки військово-морських сил до участі в морських анти-терористичних операціях (діях);

особливості управління силами коаліційних ВМС в антитерористичних операціях;

розвиток форм і способів застосування сил флотів у боротьбі з морським тероризмом у період, що передує хронологічним межам даного дисертаційного дослідження.

Публікації автора:

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Соколюк С. М. Особливості дій угруповань міжнародного тероризму на морі / С. М. Соколюк // Воєнна історія. – 2006. – № 1–3 (25–27). – С. 62–68.

2. Костенко Г. Ф. Режим ліквідації тероризму на морі / Г. Ф. Костенко, С. М. Соколюк // Труди академії. – К.: НАОУ, 2006. – № 73. – С. 246–254.

3. Соколюк С. М. Морський тероризм: чинники розвитку / С. М. Соколюк // Воєнна історія. – 2007. – № 4–6 (34–36). – С. 32–43.

4. Соколюк С. М. Особливості застосування військових флотів у боротьбі з морським тероризмом та його проявами (І ст. до н.е. – перша половина ХІХ ст.) / С. М. Соколюк // Труди академії. – К.: НАОУ, 2008. – № 2 (82). – С. 311–319.

5. Соколюк С. М. Деякі аспекти застосування Військово-Морських Сил Збройних Сил України в антитерористичній операції НАТО “Активні зусилля”/ С. М. Соколюк // Воєнна історія. – 2008. – №3–4. – С. 28–32.

6. Соколюк С. М. Застосування військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом (кінець ХХ – початок ХХІ століття) / С. М. Соколюк // Труди академії.– К.: НАОУ, 2008. – № 7 (87). – С. 73–84.

7. Соколюк С. М. Сучасна історіографія дій військово-морських сил у боротьбі з тероризмом на морі наприкінці ХХ ст. – початку ХХІ ст. / С. М. Соколюк // Воєнна історія. – 2009. – №.1. – С.82–92.

Статті в наукових журналах і збірниках наукових праць:

1. Соколюк С. М. Угруповання міжнародного тероризму на морі / С. М. Соколюк // Збірник наукових праць. Випуск 2 (8) – Севастополь: СВМІ ім. П. С. Нахімова, 2005. – С. 45–50.

2. Соколюк С. М., Формування режиму ліквідації тероризму на морі / С. М. Соколюк, Г. Ф. Костенко // Чорноморська безпека. – 2007. – № 2 (6). – С. 59–66.

3. Соколюк С. М. Участь ВМС ЗС України в антитерористичних операціях та заходах військового співробітництва – важливий внесок у зміцнення безпеки Чорноморського регіону / С. М. Соколюк // Чорноморська безпека. – 2008. – № 2 (8). – С. 47–50.

4. Соколюк С. М. Дії військово-морських сил у боротьбі з морським тероризмом і піратством / С. М. Соколюк // Чорноморська безпека. – 2008. – № 4 (10). – С.62–87.

Статті в матеріалах і тезах конференцій:

1. Соколюк С. М. Сучасні тактико-технічні прийоми морського тероризму, його сили і засоби / С. М. Соколюк // Збірник матеріалів науково-практичної конференції “Місце та роль ВМС у забезпеченні захисту національних інтересів у сучасних умовах” (м. Київ, 31 липня 2005). – К.: НАОУ, 2006. – С. 51–56.

2. Соколюк С. М. Участь ВМС ЗС України в антитерористичній операції “Активні зусилля” – важливий крок на шляху до членства України в НАТО / С. М. Соколюк // Євроатлантична інтеграція України: формування у особового складу ЗС України позитивного ставлення до НАТО: Науково-методичний посібник за матеріалами науково-практичної конференції (м. Київ, 24.11.2005) – К.: НАОУ, 2005. – С. 141–145.

3. Соколюк С. М. Тенденції розвитку міжнародного морського тероризму / С. М. Соколюк // Матеріали науково-практичної конференції “Війни ХХІ століття і оборонна політика держави”: Науково-методичний посібник за матеріалами науково-практичної конференції (м. Київ, 26.01.2006) – К.: НАОУ, 2006. – Ч. 1. – С. 147–151.

4. Соколюк С. М. Аналіз чинників, які впливають на застосування ВМС у боротьбі з тероризмом на морі / С. М. Соколюк // Матеріали міжгалузевої науково-практичної конференції “Застосування Військово-Морських Сил у боротьбі з тероризмом на морі: завдання, можливості, способи дій” (м. Київ, 25 травня 2006 року). – С. 93–103.

5. Соколюк С. М. Застосування підрозділів та військових частин ВМС ЗС України в антитерористичних операціях багатонаціональних сил / С. М. Соколюк // Матеріали науково-практичної конференції “Місце та роль ВМС ЗС України в забезпеченні захисту національних інтересів України. Сучасний стан та перспективи розвитку ВМС ЗС України” (м. Київ, 17 травня 2007 року). – С. 38–43.

6. Соколюк С. М. Морське піратство – джерело фінансування тероризму / С. М. Соколюк // Збірник матеріалів конференції “Актуальні питання вдоско-налення національного законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму” (м. Київ, 18 грудня 2008 року). – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2008. – С. 81–90.