Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Російська мова


Швець Альона Іванівна. Дієслівна лексика російських говірок Одеської області. : Дис... канд. наук: 10.02.02 - 2008.



Анотація до роботи:

Швець А.І. Дієслівна лексика російських говірок Одеської області. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.02 – російська мова. – Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова. – Одеса, 2007.

Дисертаційна робота є першою спробою в російському мовознавстві сис-темного аналізу дієслівної лексики російських переселенських говірок Одеської області як окремого лінгвального об’єкта.

Лексичний матеріал ідеографічно класифіковано та інтерпретовано. Запропоновано моделі семантичного поділу диференційованих понятійних сегментів. Визначено провідні способи й засоби номінації; з’ясовано структуру репрезентантів понять. Установлено конституційні та уточнювальні парадигматичні зв’язки різних за структурною організацією ЛСП. Визначено стабільні й варіативні ланцюжки номінації. Обґрунтовано висновок про лексичну спільність досліджуваних опорних говірок, зроблено припущення про єдність материнської основи опорних говірок.

Аналіз лексико-семантичного простору дієслівної лексики, який належить до чотирьох опорних російських говірок, дозволив зробити наступні висновки.

1. Російські говірки Одеської обл. – це говірки пізнього вторинного формування, острівні, зі складним оточенням (діалекти слов’янських і неслов’янських мов). У мовному відношенні відзначено споконвічно мішані говірки; мішані пізніше; немішані. Особливим типом поселення є пункти співіснування росіян, розділених за конфесійним принципом. Більшість говірок зберегли немішаний характер. Особливістю функціонування російських говірок Одещини виявилось утворення нових говірок.

2. Зіставний аналіз дієслівної лексики острівних говірок Одеської обл. здійс-нено через передкінцеві сукупності дієслівного частиномовного дерева, які складають два ідеографічні підрозділи «Людина як біологічна істота» і «Людина як соціальна істота». Використання ідеографічної класифікації дієслівної лексики з наступним зіставленням на спільній основі лексичного складу і семантики виділених мікросистем стало базою для подальшого будування наддіалектних лексико-семантичних моделей.

3. Дієслівна лексика, що покриває понятійний простір «Людина», становить складну розгалужену систему назв, одиниці якої групуються у виділених рубриках («Людина як біологічна істота» і «Людина як соціальна істота») у різні за структурною організацією лексико-семантичні парадигми слів. В основі організації кожної мікросистеми лежать опозиції елементів за диференційними ознаками. У межах окремих лексико-семантичних парадигм домінують різні види парадигматичних відношень. Для усіх парадигм характерною є наявність синонімічних зв’язків, але не як домінантних. В одних випадках фіксується наявність домінант синонімічних рядів, в інших – можна говорити про синонімо-антонімічні зв’язки одиниць, в яких межові члени мікропарадигми вступають у відношення антонімії, а середні – квазісинонімії (ЛСГ «Їсти, приймати їжу», ЛСГ «Бути здоровим»). Родо-видові відношення проймають більшість парадигм виділеного понятійного простору, але в одних групах вони виступають як конститутивні (ЛСГ «Їсти, приймати їжу»), в інших – ускладнюють окремі структурні ланки (ЛСП партитивів «Брати шлюб»). Антонімічні відношення переважно окреслюють межі в окремих структурних ланках парадигм (ЛСГ «Вкривати тіло одягом»). Антонімія в суперпарадигмі об’єднує ЛСГ «Народити подібного до себе» і «Припинити життя». Партитивні відношення в парадигмах є конститутивними, в окремих випадках ускладнюють окремі ланки структури ЛСГ. Такі структурні ланки є полікомпонентними.

Поряд із зазначеними парадигматичними структурами зафіксовано об’єд-нання слів, в яких елементи пов’язані конгломеративними відношеннями. Це суперпарадигми – сукупності парадигм однієї лексико-семантичної області, системи певним чином взаємопов’язаних окремих лексичних множин (парадигми «Мати (якийсь) зовнішній вигляд», «Поводитись певним чином»), де родова сема перебуває на периферії лексичного значення (у статусі сильноймовірної семи).

4. Ідеографічна класифікація дієслівної лексики послужила експлікації зон особливих лексичних згущень, відобразила центральні поняття в системі цінностей досліджуваних соціумів: ‘життя’, ‘смерть’, ‘здоров’я’, ‘сім’я’, об’єктивува-ла деякі механізми взаємодії когніції діалектоносіїв з семантичними параметрами, притаманними їх мові.

Встановлено, що значна частина дієслівних номінацій у зонах лексичних сгущень вмотивована давніми міфопоетичними уявленнями слов’ян, деякі дієслів-ні назви зумовлені релігійним сприйняттям дійсності, соціальною нормою. Їх відтворено в мові за допомогою знаків субститутивного характеру – евфемізмів; персоніфікації суб’єкта дії; складної метафоризації; метафоризації загальновживаних дієслів, зумовленої зміною онтологічного класу останнього (фізична дія – стан).

5. У досліджуваних опорних говірках репрезентовані різноманітні за структурою типи номінацій дії, процесів, стану людини: універби (цільнооформлені лексичні одиниці, утворені за допомогою морфологічної або семантичної деривації чи вторинні номени, семантично розвинені й ускладнені афіксацією (частотною є постфіксація). Вторинні номінації повторюють загальновживані дієслівні назви і набувають або повторюють свою експресію; аналітичні номінації (різнооформлені неоднослівні номінативні одиниці), тобто словосполучення різних структурних типів. Серед полікомпонентних номенів виділяються одиниці, що ха-рактеризуються різним ступенем семантичного зв’язку слів: сталі сполучення; сталі чи вільні аналітичні найменування, які функціонують поряд з універбами, спільнокореневими з іменним компонентом складного номена; трафаретні формули (у тому числі компаративні конструкції); термінологічні сталі сполучення слів, де головний компонент зумовлений метафоризацією або метонімією.

6. Наведене співвідношення вербальних дієслівних знаків, що належать до опорних діалектних ідіомів, дозволяє зробити припущення, що лексичні системи опорних говірок належать до однієї материнської основи.

Про близькість опорних говірок на лексико-семантичному рівні свідчить високий ступінь стабільності одиниць в багатьох понятійних зонах, низький рівень формальної і семантичної варіативності. Формальна варіативність зводиться здебільшого до варіації префіксів, в окремих випадках – суфіксів, а також до варіації коренів, що зумовлено лексикалізацією фонетичних змін (чергувань, метатези), відмічено незначне структурне варіювання (конденсовані – описові номінації), а також варіювання в аналітичній структурі номенів (формальне варіювання компонента, варіювання двослівних одиниць (будується на різній зазначеній актуалізації субстанціональних сем дієслова).

Аналіз матеріалу підтвердив лексичну спільність досліджуваних говірок, актуалізувавши дослідження проблеми їхнього генезису та поглиблену інтерпретацію експлікованого матеріалу в ширшому просторовому контексті (з говірками оточення; з материнськими говірками). Наведені матеріали залишаються надійним джерелом для наступного конструювання структурної організації лексичних систем.

Публікації автора:

  1. Глагольные заимствования из славянских языков в русских говорах Одесщины // Слов’янський збірник. – Одеса, 1998. – Вип. V. – С. 188–193.

  2. Глагольная синонимия русских переселенческих говоров Одесской области, функционирующих в иноязычном окружении // Слов’янський збірник. – Одеса, 1999. – Вип. VI. – С. 248–253.

  3. Национально-культурная специфика глагольной лексики русских переселенческих говоров юга Украины // Национально-культурный компонент в тексте и языке: Материалы II Междунар. науч. конф. 7-9 апр. 1999 г., Минск: В 3 ч. Ч. 2. – Минск, 1999. – С. 86–89.

  4. Глагольное слово в системе русских островных говоров Одесщины // Записки з загальної лінгвістики: Зб. наук. праць. – Одеса, 2001. – Вип. ІІI. – С. 142–149.

  5. Специфические формы выражения экспрессивной семантики в русских островных говорах Одесской области // Мова: Науково-теоретичний часопис з мовознавства. – Одеса, 2001. – N 5–6. – С. 29–33.

  6. «Сочетаться браком» в представлении русских переселенцев Одесщины (к системной интерпретации диалектной глагольной лексики) // Актуальные проб-лемы межкультурной коммуникации в новых геополитических условиях: материалы Международной научно-практической конференции. – Тирасполь, 27-29 мая 2002 г. – Тирасполь, 2002. – С. 24–27.

  7. Архаическое наследие русских старообрядческих говоров Одесщины // Мова: Науково-теоретичний часопис з мовознавства. – Одеса, 2002. – N 7. – С. 256–260.

  8. Национально-культурный компонент в глагольной лексике русских островных говоров Одесщины // Мова і культура (Науковий щорічний журнал). – К., 2002. – В. 8. – Т. V. Ч.1. – С. 244–249.

  9. ЛСГ глаголов биологического существования в системе русских переселенческих говоров Одесщины // Мова: Науково-теоретичний часопис з мовознавства. – Одеса, 2005. – N 5–6. – С. 27–34.

  10. Лексические диалектные различия глагольных единиц, функционирующих в русских говорах Одесской области // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету: Філологічні науки: Зб. наук. праць. – Ізмаїл, 2006. – Вип. 21. – С. 104–107.

  11. Глагольные обозначения действий, связанных с покрытием кого-(чего-)либо одеждой, в русских переселенческих говорах юга Одесской области // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови: Зб. наук. праць. – К., 2007. – Випуск 3, книга 2. – С. 236–246.

Анотації