Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Проблема реконструкції мови трипільської культури 2002 года.
Источник: Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.02.01, 10.02.15 / Ю.Л. Мосенкіс; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2002. — 24 с. — укp.
Аннотация: Досліджено мовні релікти трипільської культури. На підставі аналізу концепцій мови трипільської культури встановлено, що найбільш обгрунтованою є концепція мови як доіндоєвропейського субстрату. Розроблено методичний апарат для визначення мови археологічної культури. Визначено українську, спільносхіднослов'янську та праслов'янську лексику субстратного походження - апелятивну та ономастичну. Описано основні фонетичні риси та морфологічні елементи субстрату. Встановлено, що зовнішні зв'язки трипільської культури корелюють із мовними зв'язками субстрату. Розглянуто функціонування доіндоєвропейського (трипільського) субстрату в українській мові на різних рівнях (апелятивна лексика, ономастика, типологія).

Текст работы:


Основні семантичні групи трипільсько-балканської (трипільсько-егейської) субстратної лексики такі:

назви рослин (горіх, горох, тиква);

назви великих тварин, нерідко культових (баран, віл, кінь, кобила, цап);

назви деяких дрібних тварин, очевидно культових (мурманька, равлик / лаврик);

назви будівель (колиба, халабуда);

назви металів (залізо “*мідь”, мідь, олово, свинець, срібло) та виробів із них (меч);

імена божеств (Купала, Лада);

назви культових предметів, обєктів (крісло, могила);

назви природних обєктів і явищ, очевидно повязаних із культом (борвій, ліс);

назви птахів, переважно культових (голуб, горобець, кібець, раріг);

назви культових дій (купатися, піяти / співати);

назви деяких родинних стосунків (батько, онук).

Переважання культових термінів видається цілком закономірним: саме їхній звязок із сакральною сферою життя став причиною надання їм особливого значення у свідомості й культурі, що мало наслідком тривале збереження цих лексичних елементів і їх відкладення в субстратному шарі української та інших словянських мов. Субстратна лексика становить систему культурних термінів різних семантичних груп і різних сфер уживання, має надійну позамовну інтерпретацію в археологічних памятках трипільської та інших повязаних із нею культур, передусім егейської.

Другий підрозділ розділу 3 присвячений фонетико-граматичним особливостям мови трипільської культури.

На фонетичному рівні основною структурною рисою виявляється рівномірне чергування голосних і приголосних. У субстратній лексиці доіндоєвропейського (вужче трипільсько-егейського) мовного шару виявлено також консонантні чергування:

[k] / [g] (українське діалектне багамел “палиця”, готське bagms “дерево” латинське baculum “палиця”; прасловянське *golobъ “голуб” латинське columba “голуб”), властиве також давньокрітським складовим писемностям (лінійному А і лінійному В), етруській мові (що зазнавала впливу егейського субстрату ще до переселення етрусків із Малої Азії до Італії). Коливання дзвінких / глухих відзначені також у таких палеобалканських мовах, як фракійська, ілірійська, месапська (і є, очевидно, також результатом упливу доіндоєвропейського субстрату Балкан);

[l] / [r] (прасловянське *mogyla “могила” грецьке megaron “мегарон, священний центр храму”, megara “печери (як найдавніше місце жертвоприношень)”), властиве також крітським складовим писемностям, єгипетській ієрогліфіці (що впливала на крітські писемності);

[b] / [m] (українське діалектне магалава “дрюк, чабанська палиця”, баскійське magil “палиця”, сванське megem “дерево” українське діалектне багамел “палиця”, готське bagms “дерево”, латинське baculum “палиця”, грецьке phakel(l)os), наявне й у різних доіндоєвропейських словах грецької мови (див. праці В. П. Нерознака, Ю. В. Откупщикова, Е. Фурне та ін.), і в баскійській мові, і в діалектах картвельських мов.

Серед морфологічних особливостей доіндоєвропейського чорноморсько-східносередземноморського (трипільсько-егейського) субстрату виділено ряд суфіксальних елементів.

Суфікс -Vl- (-al-, -el- тощо) виділений на матеріалі 1) прасловянського *kobyla “кобила”, грецького kaballes “робочий кінь” у зіставленні з латинським cabo, род. відм. cabonis “кінь” (той самий корінь із іншим суфіксом), також, можливо, з грузинським qabaxi “вид перегонів на конях”, 2) прасловянськочо (можливо, лише східнословянського) *Kopala “Купала”, малоазійського імені Kybele “Кібела” в зіставленні з іншими формами імені малоазійської богині-матері Kombe (носовий, очевидно, відповідає носовому призвуку голосного прасловянської форми), Kybebe, Kybeke тощо. Цей суфікс виділяється в хето-лувійських мовах (зокрема, хетській та лідійській), також в етруській, лемноській, хатській, латинський, рідко в грецькій, і вважається доіндоєвропейським субстратним; дуже часто використовується цей суфікс у південнокавказьких (картвельських) і східнокавказьких (дагестанських) мовах.

Суфікс -an- виділяється, зокрема, при порівняні прасловянського *baranъ із несловянськими формами без цього суфікса (албанське berr “вівця”, вигук для підкликання овець barr(a) в багатьох мовах Середземноморя і Кавказу). Той самий суфікс наявний в етруській (імена божеств із хето-лувійськими паралелями, але без індоєвропейської етимології Culs-an, Sethl-an-s), зокрема в тих етруських словах неіндоєвропейського походження, які запозичені в латинську (Silv-an-us “бог-лісовик”), і в імені, що стало основою назви представника етносу (етнофороніма) етрусків і згодом троянців: Dard-an-оs Tyrs-an-os Troj-an-us. Розглядуваний суфікс яскраво представлений у грецьких словах субстратного походження: sil-an-os “силен демон дикої природи” (пор. латинське silva “ліс” доіндоєвропейського походження, звідки silv-an-us “лісовий, бог лісу”). Слова з цим суфіксом відомі серед крітської лексики: velk-os “півень” Velkh-an-os “Вельхан (крітський Зевс, атрибутом якого був півень)”. Особливо цікавим видається той факт, що латинська парадигма з суфіксом -an- знаходить точну відповідність у такій кавказькій мові, як грузинська: латинське Quint-us (“пятий”, також власне імя) Quint-il-is Quint-il-і-an-us : грузинське orb-і (“орел”) Orb-el-і Orb-el-і-an-і. Пор. грецькі слова типу xyle, xylon “дерево”, що містять суфікс -yl-, який вважається доіндоєвропейським (за Г. Нойманом) і корінь x-, який з іншим суфіксом представлений у грецькому xo-an-on “тесане з дерева” (xeo “обтесувати”, xyo “полірувати”). Аналогічні утворення відомі в грузинській мові, пор. xe “дерево” x-і-an-і “деревяний”, tqe “ліс” tq-і-an-і “лісистий”, kva “камінь” kv-і-an-і “камянистий”.

Суфікс -as- / -os- виділяється при співіднесенні словянських форм голос / галас і грецьких (за походженням доіндоєвропейських егейських) glossa / glassa (звязок словянських форм із іншими індоєвропейськими типу англійського call “кликати”, вірогідно, вторинний) з грузинським gal-oba “церковний спів”. Суфікс добре відомий у субстратних загальних і власних назвах грецької мови.

Суфікс -Vb- (-ab-, -eb-) може бути виділений у прасловянському *korabъ / *korabjь, співвідносному з грецьким (субстратним) kar-ab-os “краб; вид легкого судна” (де -ab- виступає, напевно, як суфікс множини, що приєднується до кореня kar- “нога”, пор. крітську глосу Гесихія a-kar-a “ноги”), у прасловянському *xlebъ (із германськими паралелями, невідомого походження), співвідносному з грузинським xal-і “смажене зерно” (припускається множина *xl-eb-і “смажені зерна”, у грузинській слово має низку споріднених) тощо.

Третя частина розділу 3 присвячена дослідженню системного функціонування трипільського субстрату в українській мові.

Звязок між походженням лексики й особливостями її функціонування в мові підтверджується працями М. О. Максимовича, Б. Петрічейку-Хашдеу, М. Сводеша, А. В. Десницької та ін. Аналіз творів Тараса Шевченка, що стали народними піснями, в порівнянні з фольклорними творами дає можливість твердити, що поширеність і популярність творів (наприклад, народних пісень) прямо пропорційна ступеневі вживаності їх лексики, величині території поширення цієї лексики й, отже, давності цієї лексики.

Вже в ранніх творах Т. Шевченка слова гай, голуб / голубка, кінь, ліс, могила, співати, котрі визначаються як субстратні, мають особливе образно-символічне навантаження. Можна припускати успадкування цієї образності від міфологічної системи носіїв трипільської культури через словянське язичництво. Показово, що в Шевченковому мовленні для деяких із наведених слюв дуже помітно переважає саме образне вживання: так, за свідченням “Словника мови Шевченка” слово голуб як назва пташа вживається 4 рази, як пестливе звертання до хлопця, чоловіка 42 рази.

Має значні перспективи дослідження символічного навантаження субстратної лексики в українських фольклорних текстах, і передусім у тих, які виступають реліктами язичницької культури.

Образно-символічне сприйняття відзначене і для такої важливої риси української мови, як милозвучність. Якщо носії баскійської мови підкреслюють складність її і фонетичних, і граматичних особливостей, носії абхазької складну фонетику, носії ірландської складну граматику, носії давньогрецької гармонійність мови (на противагу мовам “варварів”), носії давніх словянських діалектів зрозумілість свого мовлення (на противагу незрозумілому для словян мовленню “німців”), то носії української мови звертають першорядну увагу на милозвучність своєї мови. Як підкреслюють Б. Якубський, І. Качуровський, М. А. Жовтобрюх, Н. І. Тоцька та ін., формальне вираження милозвучності полягає передусім у тяжінні української мови до рівномірного чергування голосних і приголосних. Ця риса, як зазначалося вище, через прасловянську відкритоскладову мову може сягати трипільсько-егейського субстрату з аналогічною типологічною характеристикою.


Висновки


Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки.

Існуючі погляди на мову трипільської культури можуть бути обєднані в дві групи індоєвропейська концепція та неіндоєвропейська (зокрема, доіндоєвропейська) концепція, причому перша суперечить науковим свідченням про хронологію, культурну специфіку та зовнішні звязки носіїв праіндоєвропейської мови та її нащадків.

Найбільш помітні звязки трипільська культура виявляє з культурою Східного Середземноморя (Балканського півострова й островів Егейського моря, передусім Кріту).

Словянські мови містять потужний шар доіндоєвропейської лексики, яка знаходить виразні паралелі передусім у доіндоєвропейській лексиці давньогрецької мови.

Відкритоскладовий тип прасловянської мови й поширене в українській мові чергування голосних і приголосних можуть розглядатись як сліди того самого доіндоєвропейського субстрату, який спричинив відкритоскладовість давніх крітських писемностей, малоазійської ієрогліфіки. В українській мові може йтися про певну регенерацію вимовних звичок (пор. сліди дороманських субстратів, зокрема у фонетиці, які через народну латину пробиваються у французьких, італійських, румунських діалектах).

Мова всіх давньокрітських писемностей (не тільки лінійного В, а й лінійного А, крітської ієрогліфіки й Фестського диска) виявляється грецькою, тоді як мова етеокрітських написів класичного періоду (грецьким письмом, але не грецькою мовою) виявляється індоєвропейською палеобалканською, близькою до фригійської; ці писемності не можуть бути джерелом вивчення мови трипільської культури.

Реліктові мови середземноморського регіону (етруська, лемноська, хурито-урартські, хатська) виявляються індоєвропейськими й не можуть бути джерелом інформації про мову трипільців, а мова кімерійців визначається як доіндоєвропейська середземноморсько-кавказька й може свідчити про генеалогічну належність мовного світу передісторичної України.

Українська і частково східнословянська та прасловянська ономастика (передусім гідронімія, а також оронімія, антропонімія й міфонімія) виявляє яскраві паралелі в доіндоєвропейському Східному Середземноморї й на Кавказі.

Порівняльно-історичний, зіставно-типологічний методи, метод “слів і речей” (лінгвістична палеонтологія), лінгвістична інтерпретація міфології й мистецтва не можуть дозволити розвязати проблему мови трипільської культури. Основним методом дослідження мови трипільської культури, системної реконструкції трипільської субстратної мови виступає спеціально розроблений у дисертації метод “речей і слів”, який передбачає встановлення зовнішніх паралелей дословянського субстрату в кореспонденції з зовнішніми паралелями трипільської культури, а саме накладання дословянсько-догрецьких субстратних лексичних паралелей на трипільсько-егейські паралелі памяток матеріальної культури.

Комплексне залучення перелічених джерел і методів дозволяє здійснити системну реконструкцію трипільської субстратної мови визначити основні групи її апелятивної лексики, словянські (передусім українські) власні назви (перш за все гідронімію), які сягають трипільського субстрату (найвірогідніше трипільське субстратне походження припускається для українських гідронімів без індоєвропейської етимології з середземноморськими паралелями), виділити головні риси фонетики й основні елементи морфології трипільської мови-субстрату.

В українській мові трипільський субстрат (на рівні лексики й фонетичних рис) функціонує як набір реліктових елементів певної системи, що виявляється, серед іншого, в особливому символічному сприйнятті відповідної лексики носіями мови (голуб, кінь, могила, співати тощо) й фонетичних особливостей (“милозвучність”). Системне функціонування трипільського субстрату показано на прикладі поетичних творів Тараса Шевченка, близьких до фольклорних текстів.

Таким чином, спроба реконструкції мови трипільської культури за допомогою цілого комплексу джерел і методів дозволяє твердити, що мова трипільської культури той доіндоєвропейський субстратний компонент словянських мов, який відрізняє словянські мови від інших індоєвропейських і зближує їх із давнім субстратом Східного Середземноморя. Визначено не лише комплекс загальних назв (переважно загальнословянських), для яких вірогідним є походження з трипільського субстрату, а й комплекс елементів української (частково також східнословянської та прасловянської) ономастики, які з великою вірогідністю можуть бути віднесені до того самого субстрату. Визначено (на матеріалі прасловянської й української мов) вірогідні риси фонетичної й морфологічної типології мовного субстрату, який ототожнюється з мовою носіїв трипільської культури.

Можуть бути визначені перспективи дальших досліджень:

зясування походження низки українських і прасловянських слів без етимології;

дослідження історії балто-словянських мовних стосунків у світлі теорії виокремлення словянських мов передусім унаслідок засвоєння доіндоєвропейського субстрату;

вивчення проблеми трипільської писемності;

комплексне порівняльне дослідження доіндоєвропейських субстратів словянських і грецької мов із дошумерським субстратом, який має аналогічну типологічну характеристику (відкритоскладовість);

вивчення неетимологізованої української ономастики (передусім гідронімії) в порівнянні з неетимологізованою західноєвропейською (з точки зору можливих звязків трипільської культури з західноєвропейськими);

розширення сфери застосування розроблених у дисертації методів мовної інтерпретації мистецтва та “речей і слів”;

поглиблене вивчення проблеми доіндоєвропейського субстратного (трипільського) походження милозвучності української мови.



Результати дослідження оприлюднені в перелічених нижче публікаціях (загальним обсягом 74,5 друк. арк.).


Основні:


Мова трипільської культури: Джерела, методи, результати реконструкції. К.: НДІТІАМ, 2001. 164 с.

Рец.: Вовк П. С., д. ф. н. // Мова та історія. К., 2002. Вип. 58. С. 4647; Чемес В. Ф., к. ф. н. // Там само. С. 4849; Пучков А. О., к. арх. // Art. City. Construction. 2002. № 1. С. 93; Захаркін С. В. // Критика. 2002. Ч. 3. С. 8.

Теоретичні аспекти поглибленого діахронічного дослідження основної лексики: До проблеми гіпотетичного первісного мовного стану як найдавнішого етапу доісторії української мови. К.: АТ “ВІПОЛ”; Видавниче підприємство “Перше вересня”, 1997. 208 с.

Рец.: Ткаченко О. Б., чл.-кор. НАН України // Мовознавство. 1999. № 23. С. 7980.

Трипільський прасловник української мови. К.: НДІТІАМ, 2001. 80 с.

Рец.: Писаренко Л. // Українська мова та література. 2002. Ч. 1. С. 12.

Ancient Occidental and Oriental Inscriptions and Languages with Special References to Greek and Armenian. Kyiv: NDITIAM, 2001. 68 p.

Рец.: Захаркін С. В. // Критика. 2001. Ч. 6. С. 30.

Актуальні проблеми дослідження української та східних мов. К.: Київський міжнародний університет, 2002. 80 с.

Значення компаративних досліджень для українського мовознавства // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. К.: Вид-во Київського університету ім. Т. Шевченка, 1994. Вип. 2. С. 130134.

Глибини Кобзаревого слова // Шевченкознавчі студії: Зб. наук. праць. К.: Вид-во Київського університету ім. Т. Шевченка, 1994. С. 101103.

Грецька зєднувальна частка у лінійному письмі А // Мова та історія. 1999. Вип. 51. С. 2730.

Давнє поширення тирренських мов // Мова та історія. 1999. Вип. 47. С. 3336.

Давньокрітська і фригійська мови // Мова та історія. 1999. Вип. 46. С. 2024.

Дешифрування крітської ієрогліфіки підсумкові результати (найдавніші грецькі тексти?) // Мова та історія. 1999. Вип. 49. С. 2933.

До проблеми субстрату прасловянської мови на тлі трипільсько-егейських паралелей // Мова та історія. 1999. Вип. 53. С. 2631.

Зовнішні звязки та мовна атрибуція трипільської культури // Мова та історія. 1999. Вип. 54. С. 3136.

Із спостережень над етруською ономастикою // Мова та історія. К., 1996. Вип. 19. С. 1416.

Індоєвропейські мови та можливі неіндоєвропейські субстрати на території стародавньої України // Мова та історія. 1999. Вип. 5556. С. 96101.

Мовно-культурні факти давнього Кріту в світлі даних зовнішнього порівняння // Мова та історія. 1999. Вип. 52. С. 2527.

Можливі додаткові принципи міжродинних порівняльно-історичних досліджень // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. К., 1995. Вип. 3. С. 126128.

Можливі риси фонетичного рівня мови на ранніх етапах глотогенезу // Загальна та експериментальна фонетика: Зб. наук. праць і матеріалів / Відп. ред. Л. Г. Скалозуб. К.: Видавничий дім “Соборна Україна”, 2001. С. 216218.

Прасловянсько-егейські лексичні паралелі (до проблеми вивчення трипільських культурних термінів) // Мова та історія. 1999. Вип. 44. С. 3236.

Про місце української мови в генеалогічній класифікації мов // Мова та історія. 1996. Вип. 13. С. 1516.

Про походження українського місяць // Ономастично и етнолингвистично пространство на езика. Велико Търново, 1996. С. 187188.

Тирренський напис острова Лемнос: попередні зауваження // Мова та історія. 1999. Вип. 51. С. 3135.

Проблема виявлення доіндоєвропейського субстрату словянських мов // Компаративні дослідження словянських мов і літератур: Памяті академіка Леоніда Булаховського. К.: Вид.-полігр. центр “Київський університет”, 2000. С. 167169.

Спроба читання крітських ієрогліфів (Напис на восьмисторонній печатці) // Мова та історія. 1998. Вип. 43. С. 1519.

Слова з мови трипільської культури в ранніх поезіях Тараса Шевченка // Вісник Міжнародного інституту лінгвістики і права: Літературознавчі студії. К.: МІЛП, 2001. С. 174178.

Цінна праця про словянсько-кавказькі мовні звязки [Рец. на кн.: Вагапов А. Д. Славяно-нахские лексические параллели. Грозный: Грозненский рабочий, 1994. 192 с.] // Мова та історія. 1999. Вип. 50. С. 2631.

Проблема мови Фестського диска (грецька мова післямікенського періоду?) // Мова та історія. 1999. С. 3439.

Про етруські числівники (попередні результати) // Мова та історія. 1999. Вип. 48. С. 1419.

Чеченська міфологія і порівняльно-історичне мовознавство // Мова та історія. 1996. Вип. 21. С. 1416.

Деякі кавказькі паралелі української гідронімії // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Східні мови та літератури. К.: Вид.-полігр. центр “Київський університет”, 2000. Вип. 4. С. 3537.

Мова кімерійців: проблема східних і західних звязків // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Східні мови та літератури. К.: Вид.-полігр. центр “Київський університет”, 2001. Вип. 5. С. 3537.

Трипільський мовний шар поеми Тараса Шевченка “Гайдамаки” // Шевченкознавчі студії: Зб. наук. праць. К.: Вид.-полігр. центр “Київський університет”, 2002. С. 115122.

Грецька поема за вісім століть до Гомера // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: Прайм-М, 2002. № 6. Кн. 2. С. 4549.

Етруська мова як можливий субстрат на території України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Східні мови та літератури. К., 2001. Вип. 6. С. 3237.

Українські гідроніми невідомого походження з середземноморськими паралелями // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. К.: Вид.-полігр. центр “Київський університет”, 2002. С. 9098.

Надродинні мовні звязки у працях О. С. Мельничука: теорія, методика і практика етимологічних досліджень // Мовознавство. 2001. № 6. С. 7783.


Додаткові:


Деякі питання вивчення далеких генетичних звязків української мови. К.: КДТУБА, 1996. 78 с.

Культури давнього Середземноморя і походження терміна срібло. К.: КДТУБА, 1995. 14 с.

Жива старовина абхазької мови. К.: КДТУБА, 1995. 22 с.

Проблеми дослідження генетично невизначених мов. К.: КДЛУ, 1996. 48 с.

До проблеми генеалогічної класифікації мов в аспекті віддаленої спорідненості. К.: КДЛУ, 1996. 32 с.

Дешифрування Фестського диска. К.: НДІТІАМ, 1998. 60 с.

Рец.: Пучков А. О., к. арх. // Art. City. Construction. 1999. N 4. С. 65.

Найдавніші памятки грецької мови: Грецька мова кінця ІІІ середини ІІ тисячоліття до н. е. К.: Дослідницький семінар “Мова та історія”, 2000. 28 с.

Найдавніші культури України. К.: КНУБА, 2000. Вип. І. Трипільська культура (конспект лекції). 20 с.

Грузинські назви річок України. К.: НДІТІАМ, 2001. 13 с.

Архитектурно-градостроительный мир древнего Средиземноморья в связи с методом “слов и вещей”. К.: НИИТИАГ, 1996. 48 с.

Аспекти первісної культури (мова, міфологія, архітектура, мистецтво). К.: КДТУБА, 1995. 16 с.

Рец.: Семчинський С. В., почесн. член АН Молдови // Мови та культури Заходу й Кавказу: Зб. К., 2000. С. 36.

М. Я. Марр: Бібліографічний покажчик. К.: НДІТІАМ, 1994. 16 с. (у співавт. з А. О. Пучковим).

І. І. Мєщанінов, Й. А. Орбелі: Бібліографічний покажчик. К.: НДІТІАМ, 1995. 24 с. (у співавт. з А. О. Пучковим).

Загадки лабиринта: Язык и культура минойского Крита. К.: НИИТИАГ, 1998. 94 с.

Рец.: Борисевич В. В. // Схід і Захід у мовно-культурних звязках: Зб. К., 2001. С. 4648.

Минойская культура: Лингвистический экскурс. К.: ИУКИ, 1998. 102 с.

Рец.: Зицар Ю. В., проф., почесн. член Академії мови басків // Мови та культури Заходу й Кавказу: Зб. К., 2000. С. 3940.

Минойский, прототигрский, австронезийский? К.: АТ ВИПОЛ, 1997. 47 с.

Рец.: Зицар Ю. В., проф., почесн. член Академії мови басків // Мова та історія. К., 1999. Вип. 50. С. 37).

Первая письменная фиксация армянского языка за 2500 лет до Месропа Маштоца. К.: УАННП, 2001. 12 с.

Порівняльне дослідження будівельної термінології трипільської та егейської культур // Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. праць. К.: НДІТІАМ, 1999. Вип. 4. С. 142144.

Докельтський субстрат і Кавказ // Мова та історія. К., 1997. Вип. 32. С. 17.

Знову про словянські назви коня і трипільсько-індоєвропейські мовні стосунки // Мови та культури Заходу й Кавказу: Зб. наук. праць. К.: Дослідницький семінар “Мова та історія”, 2000. С. 20-28.

Метод мовної інтерпретації мистецтва у вивченні трипільської та егейської культур // Схід і Захід у мовно-культурних звязках: Зб. К.: Дослідницький семінар “Мова та історія”, 2001. С. 2628.

Кавказ і глотогенез // Мова та історія. 1997. Вип. 22. С. 1416.

Нове видання підручника з загального мовознавства [Рец. на: Семчинський С. В. Загальне мовознавство. 2-е вид., переробл. і доп. К., 1996. 414 с.] // Мовознавство. 1997. № 23. С. 7273.

Академік Микола Державін: постать в історії славістики // Компаративні дослідження словянських мов і літератур: Памяті академіка Леоніда Булаховського. К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 1999. С. 25.

Передісторичне поширення кавказьких мов // Сучасне українське кавказознавство: Лінгвістичний аспект. К.: ІУКС, 1999. С. 310.

Про давній субстрат Східного Середземноморя // Мова та історія 1997. Вип. 32. С. 1820.

Про назву кімерійців // Мова та історія. 1998. Вип. 43. С. 20.

Про назву річки Ібр // Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції до 130-річчя Житомирської обласної наукової універсальної бібліотеки. Житомир, 1996. С. 88.

Про походження докельтського субстрату // Мова та історія. К., 1998. Вип. 38. С. 18.

Проблеми праісторії української мови // Розбудова держави. 1997. № 2. С. 2325.

Середземноморсько-кавказькі (“яфетичні”) назви божеств і правителів // Мова та історія. 1997. Вип. 31. С. 1516.

Доісторичні поселення та житла за мовними даними // Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. праць. К.: НДІТІАМ, 1998. Вип. 2. С. 8083.

Словянські назви коня у світлі трипільсько-індоєвропейської проблеми // Українське, кавказьке й загальне мовознавство, культурологія: Зб. наук. праць. К.: ІУКС, 2000. С. 1115.

Українська мова як матеріал для дослідження трипільської культури // Проблеми державного будівництва в Україні. К.: МІЛП, 2001. Вип. 6. С. 380381.

Трипільська хліборобська термінологія і картвельські мови (грузинські й сванські паралелі) // Мова та історія. К., 2002. Вип. 59. С. 4244.


Мосенкіс Ю. Л. Проблема реконструкції мови трипільської культури. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальностями 10. 02. 01 українська мова, 10. 02. 15 загальне мовознавство. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню мовних реліктів трипільської культури. Шляхом аналізу концепцій мови трипільської культури встановлено, що найбільш обґрунтованою є концепція цієї мови як доіндоєвропейського субстрату. Розроблено методичний апарат для визначення мови археологічної культури. Визначено українську, спільносхіднословянську та прасловянську лексику субстратного походження як апелятивну, так і ономастичну. Досліджено основні фонетичні риси та морфологічні елементи субстрату. Встановлено, шо зовнішні звязки трипільської культури корелюють із мовними звязками досліджуваного субстрату. Вивчено функціонування доіндоєвропейського (трипільського) субстрату в українській мові на різних рівнях (апелятивна лексика, ономастика, типологія).

Ключові слова: трипільська культура, доіндоєвропейський субстрат, закон відкритих складів, реліктова мова, гідронім, милозвучність української мови.



Мосенкис Ю. Л. Проблема реконструкции языка трипольской культуры. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10. 02. 01 украинский язык, 10. 02. 15 общее языкознание. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию языковых реликтов трипольской культуры. В результате анализа концепций языка трипольской культуры установлено, что наиболее обоснованной является концепция этого языка как доиндоевропейского субстрата. Археологические реалии трипольской культуры не соотносимы с праиндоевропейской культурой, реконструированной по данным языка. А отождествлению языка трипольской культуры с какой-либо отдельной ветвью индоевропейской языковой семьи препятствует хронологический разрыв между возникновением трипольской культуры и формированием языковых групп индоевропейской семьи.

Рассмотрена проблема доиндоевропейского субстрата славянских языков и его отражения в украинском языке на лексическом и типологическом уровнях. Установлено, что праславянский язык отличался от других индоевропейских значительным массивом лексических элементов и некоторыми типологическими особенностями, прежде всего превалированием открытого слога. Дифференциальные особенности праславянского языка по отношению к другим индоевропейским могут интерпретироваться как субстратные и находят параллели в субстратных языках Балканского полуострова, островов Эгейского моря, Малой Азии, Кавказа, Месопотамии, т. е. тех регионов, древние культуры которых были по археологическим данным связаны с трипольской. Таким образом, внешние параллели трипольской         культуры коррелируют с внешними параллелями доиндоевропейского субстратного языка, отождествляемого с языком трипольской культуры и повлиявшего на обособление праславянского языка, прародина которого так или иначе соотносится исследователями с территорией Украины.

Среди возможных источников лингвистических сведений о трипольской культуре изучены письменности Крита и континентальных Балкан ІІІІ тыс. до н. э. Установлено, что критская иероглифика, Фестский диск и линейное письмо А фиксируют греческий язык, а этеокритские надписи классического периода отражают греческо-палеобалканское (фрако-фриго-македонское) койне. Таким образом, древнекритские письменности могут выступать источником сведений о доиндоевропейской языковой среде лишь в типологическом отношении: открытослоговая структура этих письменностей, как и малоазийской иероглифики, соотносится, с одной стороны, с открытослоговой структурой праславянского языка, с другой стороны с аналогичной структурой дошумерского (так наз. бананового) языкового субстрата Месопотамии.

Язык киммерийцев как первых письменно упомянутых жителей Украины определен как доиндоевропейский, несмотря на наличие в нем следов иранизации. Этот язык может адекватно репрезентовать языковой мир Украины ІІІ тыс. до н. э., а, возможно, и более раннего времени. Другие реликтовые языки средиземноморского региона этрусский, хуррито-урартские, хаттский несмотря на наличие в них заметного доиндоевропейского компонента (компонентов), по своей базисной лексике являются индоевропейскими и не могут быть материалом для изучения языка трипольской культуры.

Подробно рассмотрена украинская ономастика, не имеющая четко установленной этимологии, прежде всего гидронимы с параллелями в доиндоевропейских субстратных языках Средиземноморья, в южнокавказских и северокавказских языках.

Разработан методический аппарат для определения языка археологической культуры, причем в исследовании впервые предложены методы языковой интерпретации искусства и вещей и слов.

Составлен этимологический словарь украинской лексики доиндоевропейского происхождения и показаны ее параллели в других языках. Рассмотрены основные семантические группы этой лексики. Выявлены основные фонетико-морфологические особенности субстрата.

Изучено системное функционирование доиндоевропейского (трипольского) субстрата в украинском языке как на фонетическом уровне, где артикуляционная тенденция к открытому слогу регенерируется и воспринимается носителями языка как языковая эвфония, так и на лексическом уровне, где субстратная лексика имеет (например, в произведениях Т. Шевченко, как и в фольклоре) особую символическую нагрузку, восходящую через древнеславянские языческие верования к мифологическим представлениям носителей трипольской культуры.

Ключевые слова: трипольская культура, доиндоевропейский субстрат, закон открытых слогов, реликтовый язык, гидроним, милозвучность украинского языка.





Mosenkis Yu. L. The Problem of Reconstruction of the Tripolyean Culture Language. Manuscript.

Thesis for a doctor degree in philology: specialities 10. 02. 01 the Ukrainian language and 10. 02. 15 general linguistics. Kyiv National Taras Shevchenko University. Kyiv, 2002.

The thesis is dedicated to the study of language relics of the Tripolyean culture. By means of analysis of the language concepts of the Tripolyean culture it has been determined that the most substantiated concept is the interpretation of this language as a Pre-Indo-European substratum. The complex of methods appropriate for investigation of the language of the Tripolyean culture has been elaborated. The lexical units common nouns and onomastic names of the substratum origin in Ukrainian, in the Eastern Slavonic languages and Proto-Slavonic have been revealed. The main phonetic features and morphological elements of the substratum were examined. It has been established that the external links of the Tripolyean culture correlate with the linguistic connections of the investigated substratum. The functional peculiarities of the Pre-Indo-European (Tripolyean) substratum in the Ukrainian language on different levels (common names, onomastic names, typology) have been studied.

Key words: the Tripolyean culture, Pre-Indo-European substratum, relic language, the law of open syllable, hydronym, the euphony of the Ukrainian language.


Страница: 1  Страница: 2 

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua


Меню
Реклама



2006-2009 © Диссертации и авторефераты Украины