Диссертации и авторефераты Украины
Перейти на каталог
Каталог авторефератов

Я ищу:
Диссертация / Автореферат

По вопросу доставки диссертации по этой теме пишите на электронный адрес: info@disser.com.ua
Тема автореферата диссертации: Трансперсональна метафізика німецької середньовічної містики 2006 года.
Источник: Автореф. дис... д-ра філософ. наук: 09.00.05 / Ю.О. Шабанова; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2006. — 36 с. — укp.
Аннотация: Проведено історико-філософський аналіз практично не вивченого вітчизняними дослідниками філософського напрямку "німецька середньовічна містика". Доведено, що концептуальною специфікою німецької середньовічної містики є трансперсональна метафізика, теоретичні джерела якої експлікуються в християнському неоплатонізмі, поміркованому містицизмі XII ст. та європейській містиці любові XIII - XIV ст. На підставі системного аналізу німецької середньовічної містики сформульовано специфічні характеристики даного напрямку у вигляді цілісної онто-гносео-антропологічної поліконцептуальності, представленої в онтології такими рисами як індетермінізм, трансцендентний суб'єктивізм, понадсистемна еквівокаційність, динамічна субстанціональність, апофатизм; у гносеології - симбіозом парадоксального мислення, містичної інтенційності й логіко-раціонального обгрунтування; в антропології - у вигляді антропософського універсалізму та самоапофатики шляхом духовно-трансцендентної ідентифікації. Проведено дослідження ремінісценцій фундаментальних ідей німецької середньовічної містики та зроблено висновок про вплив представленого вчення на формування німецького ідеалізму та ірраціоналістичних напрямків некласичної філософії XIX - XX ст. Показано ідейну спорідненість української та німецької шкіл філосфії, джерела якої експлікуються в XIV ст. на оснві звертання до візантійського апофатизму. Виявлено, що трансперсональна метафізика німецької середньовічної містики містить у собі продуктивні ідеї для формування концептуальних положень нової метафізики.

Текст работы:

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



ШАБАНОВА Юлія Олександрівна



                                                                      УДК 141.33


ТРАНСПЕРСОНАЛЬНА МЕТАФІЗИКА НІМЕЦЬКОЇ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ МІСТИКИ



Спеціальність 09.00.05 - історія філософії




АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філософських наук









ДНІПРОПЕТРОВСЬК 2006



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Захист відбудеться 30 червня 2006 р. о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.11 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук при Дніпропетровському національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 49005, м. Дніпропетровськ, пл.Т.Г. Шевченка, 1, Палац студентів ДНУ, к.30. 

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий 28 травня 2006 р.


Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор філософських наук, професор                                В.Б.Окороков


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дослідження. Сучасний світ, для якого характерні конюнктурно-прагматичні пріоритети як в глобально-соціальних відносинах, так і в індивідуально-особистісних стосунках, все більше відчуває необхідність у формуванні нової світоглядної парадигми з домінуванням не зовнішньо-матеріального, а внутрішньо-духовного. Вся історія цивілізаційного розвитку демонструє з одного боку прагнення людини до духовного, яке утримує цілісність  та смисл її існування, з іншого є зразком ідеалів самості та егоцентризму, результатом яких виступають глобальні процеси у вигляді бездуховності. Причина такого ходу історії у втраті сакральних інтенцій до трансцендентного, першосутнісного, Божественного, у знищенні прямого зв'язку з чистою духовністю, що здатна зберегти  цілісне єднання всіх форм  дольнього світу і розширити до суттєвого, а не зовнішньо привабливого, мінливого мотивацію людського існування. Втрата прямого звязку з чистою духовністю, з трансцендентною суттю людської буттєвості уявляється однією з головних причин соціокультурної кризи сучасної цивілізації.

Так нагальною потребою сучасної філософії виступає розробка концептуальних засад духовності, детермінанта якої може змінити внутрішній світ людини, а через її оновлений світогляд і принципові форми існування соціуму, інтенційною основою якого повинно стати не прагнення вижити будь-якою ціною, а вміння жити в гармонії з духовно-абсолютним як в світі коеволюційних процесів людини і  природи, так і еволюційних становлень індивідуальної свідомості, що прагне розширення до істинно-сутнісного, первісно-духовного.

З широкого спектру філософського масиву минулого середньовічна філософія з її домінуючою компонентою теологічної системності, в якій абсолютне, духовне, Божественне  виступає визначальним модусом світосприйняття, представляється найбільш продуктивним для оновлення істинного смислу людського існування.

У цьому  зв'язку ренесанс середньовічного світогляду з характерними для нього Божественною першопричинністю світу і пріоритетним  значенням духовної компоненти людського буття може відкрити сучасній раціонально-прагматичній свідомості життєдіючі сенси цивілізаційного розвитку. Основні ідеї середньовічної філософії несуть у собі багато в чому втрачені позитивізмом і прагматизмом смислотворчі концепти духовних перспектив екзистенційно-антропологічної проблематики у вигляді гранично можливої нерозділеності людини та Бога. Представлений у тисячолітньому досвіді середньовічного філософствування синтез раціонального й ірраціонального, віри і розуму, пізнання і споглядання, інтуїції й інтелекту найбільш запитаний методологічним пошуком постмодерністської самосвідомості  людства. Проте не антикварна зацікавленість до середньовіччя, не штучне звертання до теоцентричних догм середньовічної схоластики, а ренесанс життєдіючих концептів містичних вчень, укладених у безпосередній передачі індивідуального досвіду Богопізнання, у глибинних відчуваннях сакральності трансцендентного найбільш запитаний для сучасної реанімації істинної духовності.

Середньовічна європейська філософія в порівнянні з іншими віхами рефлексивного контексту минулого (таких, як Античність чи Новий час) на жаль, не мала достатнього вивчення у вітчизняній філософії, особливо в радянські часи. Тим більше, позбавленими наукової уваги виявились напрямки філософської містики, яким притаманна яскраво виражена ідеалістично-теологічна домінанта. У той же час саме містичні вчення, що формуються у середньовіччі на підґрунті вищих досягнень метафізичного (схоластичного) мислення, демонструють евристичне поєднання досягнень умоглядних теоретизувань, абстрактних узагальнень і натхненних одкровень інтуїтивно-ірраціональних відчувань Божественної суті світу. Такий симбіоз філософського світорозуміння містить у собі потенції нових форм метафізичного буття, що актуалізується в звязку з сучасним пошуком “нового простору” метафізики, що в більшості випадків посідала визначальне місце у складі філософського знання.

Виключаючи повторення  класики, сучасне мислення  в пошуках нових форм метафізики  віддає перевагу  синтезу містико-метафізичного, формуючи новий рівень трансцендування  до сутнісно-першопричинного світового універсуму. У зв'язку з постнекласичними  пошуками  нової метафізики, а так само кризою духовності, викликаною однобоким розвитком раціонально-прагматичної світоглядної парадигми, дослідження містики як різновиду метафізики, а також значення і ролі містичного в метафізичному способі філософування представляється актуальним  для розвитку  філософії.  

Сучасні пошуки нових можливостей метафізики в опозиційному протиставленні позитивістського негативізму чи дискусійного варіанта комунікативної природи нової раціональності правомірно повертають до концептуально невичерпного  вчення середньовічних німецьких містиків XIV століття, що являють собою трансперсональну метафізику, де містичний модус поруч з метафізичною раціональністю сприяє формуванню філософії трансцендентно-емпіричного зразка, що має для сучасної свідомості визначальне значення. Це значення, перш за все, зумовлене необхідністю відновлення цілісності внутрішнього світу людини. Світу, де фрагментарна обмеженість раціонального (класична метафізика) чи ірраціонального (метафізика некласичного зразка, де гіпостазується  вольове, почуттєве чи емоційне) долається синкретичним досягненням трансцендентної єдності духовного.  

Містичний елемент є невід'ємною частиною  цілісного мислення  як принцип інтуїтивного осягнення сущого у вигляді імпліцитного нераціональному передчуттю трансцендентного об'єкта умоглядного теоретизування. Містичне, що ідентифікується, як правило, з релігійним світорозумінням, малодосліджене в якості самодостатньої складової метафізичного методу. Альтернативне протиставлення містики і метафізики у контексті холономної парадигми філософування представляється  застарілим, що провокує потребу філософського дослідження  містичного модусу в  контексті метафізичної проблематики. При цьому значення містики саме в її філософському  трактуванні недооцінене чи досліджене з акцентом на релігійний концепт. У зв'язку з необхідністю формування холономної методології сучасного філософсько-культурологічного осмислення поліконцептуальної багатомірності світогляду виникає потреба дослідження містики як філософського напрямку західноєвропейського контексту, в якому середньовічна німецька містика виявляється найбільш евристичним варіантом трансперсональної метафізики.

Якщо питання метафізики посідають у сучасних дослідженнях філософів значне місце, і до них звертаються Ю.Владимиров, П. Гайденко, І. Євлампієв, С. Жеребкін, Г. Заїченко, В. Кемеров, C. Картечко, В. Красніков, В. Лях, Т. Мудрагей, В. Окороков, В. Пронякін,  М. Прохоров, О. Соболь, О. Явоненко, то проблема трансперсональної метафізики обмежена увагою філософського кола і стосується, своєю більшістю, дореволюційних чи зарубіжних авторів, що розглядають її опосередковано, в контексті загальнофілософських питань. Це такі автори, як  С.Гессен, Р.Кінст, Е.Корет, Г.Леманн, Ж.Маритен, П. Менцер, О.Позов. У зв'язку з тим, що в сучасній вітчизняній філософській  літературі практично не розглядається ірраціонально-містичний модус метафізики, а також з необхідністю  збагачення сучасної свідомості релігійною компонентою аналіз метафізики з позиції експлікації містичного модусу осягнення істини виявляється актуальним.

Безпосередньому дослідженню вчення німецьких містиків на Заході присвячені роботи таких  вчених, як К. Альберт, Г.Вер,  А.Деніфле, А. Демпф, Х.Ебелінг, Дж. Цапф, С. Кейллі, Ф.Квінт, А.Лассон, В.Леманн, Р.Манштеттен,  В. Нігг,  К. Ольтманс, В. Прегер,  К. Ру, Е. Сойдек, Г. Фішер, О. Шпан, П.Штраух. Звертання ж до цього напрямку у вітчизняному філософському контексті дуже обмежене і стосується певного згадування в ракурсі середньовічного контексту наступними авторами: О.Александрова, Б.Бичко, І.Бичко, Г. Волинка, В. Конзьолка, Н.Хамітов. Слід відзначити, що в Україні відсутні монографічні роботи, чи окремі дослідження, присвячені цьому напрямку європейської філософії. Тоді як саме вчення німецьких богословів викликає значний інтерес як при дослідженні проблеми сучасної філософії у вигляді співвідношення містичного та метафізичного, теоретичні джерела якого редукуються саме в цій точці європейського контексту (XIV століття), так і в історико-філософському баченні значення цього напрямку в становленні класичної раціональності німецького ідеалізму і в розвитку ірраціоналістично-інтуїтивістських, екзистенціально-антропологічних та неотеологічних вчень наступних періодів.

Одним з основних чинників актуальності теми виступає історико-філософське дослідження українсько-німецької діалогічності на основі спорідненості української філософської думки з німецьким містицизмом, що відповідає сучасній затребуваності пошуків концептуальних звязків в українсько-європейському соціо-культурному просторі. Це питання обумовлено сучасними євроінтеграційними процесами в Україні, які потребують світоглядно-ідейного підґрунтя. В цьому контексті українсько-німецька філософська діалогічність, що спирається на екзистенційно-софійну релігійність, притаманну філософській традиції національних шкіл Німеччини та України XIV століття, відкриває продуктивні ідеї для виявлення спільних рис світовідношення Західної та Східної Європи. До того ж як для України, так і для сучасного світогляду в цілому трансперсональна метафізика німецьких містиків виступає ідейно-філософським джерелом нової світоглядної парадигмальності, концептуальні основи якої сформовані в межах науково-світоглядного еніологічного напрямку, що заснований та одержав розвиток в Україні в останні десятиліття.

Таким чином, дослідження трансперсональної метафізики німецьких середньовічних містиків відповідає актуальним потребам сучасності та зумовлене наступними факторами:

  • необхідністю пошуку концептуальних засад та практичних втілень духовності як визначального конструкта у формуванні  еволюційного світорозуміння;;
  • потребою виявлення нових форм метафізики, а саме в її евристичному трансперсональному варіанті, де містична компонента є підставою для досягнення цілісності внутрішнього світу людини;
  • відсутністю фундаментальних досліджень німецької середньовічної містики, що виявляється концептуальним витоком формування значущих  європейських вчень у вітчизняному історико-філософському контексті;
  • продуктивною можливістю сучасних євроінтеграційних процесів в Україні через світоглядно-ментальну близькість з німецьким середньовічним контекстом;
  • формуванням ідейно-концептуального  підґрунтя холономного світорозуміння та сучасної еніологічної світоглядної парадигми, що редукується у філософському вченні німецької середньовічної містики.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації “Трансперсональна метафізика середньовічної німецької містики” повязана з темою наукової роботи кафедри філософії Дніпропетровського національного університету “Філософія науки і духовна культура на рубежі тисячоріччя“ (реєстраційний номер № 0199V001308), а також з темою держбюджетного наукового дослідження кафедри філософії Національного гірничого університету “Людина у багатомірності форм культурної життєдіяльності“ (реєстраційний номер № 0104V009285).

Мета і завдання дослідження. Метою історико-філософського дослідження є теоретичне визначення концептуальної специфіки трансперсональної метафізики німецької середньовічної містики шляхом встановлення основних закономірностей її розвитку в контексті європейської та вітчизняної філософії.

Для досягнення поставленої мети необхідне вирішенн